Рішення № 14350319, 31.01.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.01.11 Справа № 6/315/09-27/220/10

Суддя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “СП МДМ”, м. Запоріжжя

до Відкритого акціонерного товариства “Гамма”, м. Запоріжжя

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Діловий центр “Запоріжжя”, м. Запоріжжя

про зобовязання вчинити дії та стягнення збитків у сумі 70986 грн. 99 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

Від позивача:Демченко Н.М., дов. № 24/08 від 24.03.2010р.

Від відповідача: не зявився

Від 3-особи: не зявився

Товариство з обмеженою відповідальністю “СП МДМ”, м. Запоріжжя звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Гамма”, м. Запоріжжя, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ТОВ “Діловий центр “Запоріжжя”, м. Запоріжжя про зобовязання надати можливість позивачу використовувати внутрішньоквартальні дороги за адресою: м. Запоріжжя пр. Маяковського, 11 та стягнення збитків у сумі 70986 грн. 99 коп.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.10.2010 р. скасовано рішення господарського суду Запорізької області від 05.11.2009 р. та постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 07.07.10 р. у справі № 6/315/09.

Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області від 19.11.2010 р., справа № 6/315/09 передана на новий розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 22.11.2010 р. справа № 6/315/09 прийнята до розгляду суддею, присвоєно справі № 6/315/09-27/220/10 та призначено судове засідання на 20.12.2010 р.

Ухвалою суду від 20.12.2010 р. розгляд справи відкладався на 17.01.2011 р., у звязку з необхідністю надання додаткових доказів та документів, які необхідні для всебічного та обєктивного розгляду спору та неявкою у судове засідання представника третьої особи.

Ухвалою суду від 17.01.2011 р. строк розгляду справи продовжено на 15 днів, на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України. Судове засідання призначено на 31.01.2011 р.

31.01.2011 р. продовжено судовий розгляд справи № 6/315/09-27/220/10.

31.01.2011 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та розяснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

31.01.2011 р. позивач підтримав зменшені позовні вимоги, на підставі заяви про зменшення позовних вимог від 17.01.2011 р. Просить суд стягнути з відповідача 70986 грн. 99 коп., у тому числі: 28408 грн. 99 коп. неодержаного прибутку, 42578 грн. 00 коп. додаткових витрат.

Представник відповідача у судове засідання, відкрите 31.01.2011 р. не зявився, надіслав на адресу суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з участю у судовому засіданні у Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, призначеному на 31.01.2011 р. о 10-00 год.

Клопотання відповідача відхилено судом, як процесуально необґрунтоване, оскільки процесуальний термін розгляду справи вичерпано, представнику відповідача про це відомо, оскільки, в судовому засіданні, яке відбулося 17 січня 2011р. представник відповідача В.В.Ні квас особисто подав до суду клопотання в порядку статті 69 ч.3 ГПК України щодо продовження строку розгляду справи на 15 днів, тобто останнє судове засідання відбулося саме 31 січня 2011р.

Відповідно до статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представляти юридичну особу у суді може її керівник та інші особи, повноваження яких підтверджується довіреністю від імені підприємства, організації. Кількість осіб, які можуть бути представниками підприємства, діючим законодавством не обмежено. Відповідач у справі ВАТ “Гамма” є юридичною особою і не був позбавлений можливості уповноважити для участі у судовому засіданні іншого представника. Таким чином, відповідач своїм процесуальним правом щодо направлення у судове засідання представника не скористався, про розгляд справи був повідомлений завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

В матеріалах справи містяться письмові заперечення відповідача, проти позову заперечує у повному обсязі.

Представник третьої особи у судове засідання, відкрите 31.01.2011 р. не зявився. Про час та місце розгляду справи попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13, ч.1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обовязки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.

Позов це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного субєктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріальноправова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.

Господарським судом встановлено, що ТОВ “СП МДМ” з 2000 року є власником приміщення будівлі інв. №1000094, літ. К-4, яке розташоване по пр. Маяковського, 11 у м. Запоріжжя, що підтверджується свідоцтвами про право власності № 1565 від 18.08.2000 року та № 2132 від 20.11.2000 року . В результаті проведення реконструкції цього нерухомого майна під магазин будівельно - оздоблювальних матеріалів, частина приміщень першого поверху та підвалу було виділено в окремий об'єкт - приміщення № 263. Право власності позивача на приміщення № 263 підтверджується свідоцтвом про право власності № 958355 від 20.01.2005 року, виданого Запорізькою міською радою.

За вищевказаною адресою окрім будівлі позивача розташовано ще декілька будівель, які між собою утворюють внутрішній квартал. Кожна будівля кварталу має виходи на внутрішню територію, єдиним шляхом проїзду до яких с внутрішньоквартальні дороги, що знаходяться на балансі відповідача - ВАТ “Гамма”. Належна позивачу будівля має спеціальні, передбачені проектом реконструкції приміщень під магазин, виходи на внутрішню територію кварталу, що дозволяє автомобільним транспортом здійснювати доставку товарів, матеріалу, обладнання та іншого у належні йому приміщення. Ці виходи оснащенні вантажно-розвантажувальним терміналом, мають спеціально обладнанні площадки для під'їзду автотранспорту для його завантаження та розвантаження.

Для забезпечення можливості користуватися внутрішньоквартальними дорогами відповідача, що проходять по внутрішній території, 03.04.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “СП МДМ”, м. Запоріжжя (замовник) та Відкритим акціонерним товариством “Гамма”, м. Запоріжжя (виконавець) укладено договір про участь замовника у витратах виконавця по використанню і утриманню внутрішньо квартальних доріг.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Між сторонами по справі було укладено договір № 60/4 від 03.04.06р. про участь замовника у витратах виконавця по використанню і утриманню внутрішньо квартальних доріг.

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець виконує роботи по утриманню внутрішньоквартальних доріг, які знаходяться на балансі виконавця і входять до його статутного фонду.

Згідно з п. 1.2 договору замовник використовує внутрішньоквартальні дороги і приймає участь у витратах на виконання робіт, повязаних з утриманням внутрішньоквартальних робіт.

Відповідно до 3.1 договору виконавець зобовязується виконувати роботи по утриманню внутрішньоквартальних робіт.

Відповідно до п. 4.2 договору замовник має право користуватися внутрішьноквартальними дорогами виконавця.

17.07.2009р. відповідач порушив передбачене договором право позивача на користування внутрішньоквартальними дорогами, оскільки заблокував внутрішньоквартальну дорогу, що веде до внутрішніх входів до приміщень позивача, залізобетонним плитами. Факт блокування дороги підтверджується актом № 352, що був складений державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Запорізької області, приписом ІУ МЧС на усунення порушень вимог пожежної безпеки від 21.07.2009р., листом ТОВ “Ремондіс Запоріжжя” від 26.08.2009р., вих. № 698, про неможливість виконання договору на вивезення твердих побутових відходів за адресою пр. Маяковського, 11.

Крім того, багато разів відповідач відмовляв в проїзді автотранспорту позивача на пропускному пункті при вїзді на внутрішню територію кварталу, про що свідчать акти про відмову.

Листами від 20.07.2009р., вих. № 154/1, від 31.07.2009р., вих. № 168-юр, від 31.07.2009р., вих. № 169-юр від 11.08.2009р., вих. № 176-юр, від 11.08.2009р., вих. № 176-юр, віді8.08.2009р., вих. № 187-юр позивач звертався до відповідача з вимогою прибрати з проїзного шляху залізобетонні плити, відновити заїзд автотранспорту позивача на внутрішню територію та надати можливість, використовуючи внутрішньоквартальні дороги, здійснювати заїзд автомобільним транспортом до своїх приміщень.

Пунктом 6.6 договору передбачено, що взаємовідносини сторін, не врегульовані договором № 60/40 від 03.04.2006 р., регламентуються чинним законодавством.

Правові, економічні, організаційні та соціальні засади забезпечення функціонування автомобільних доріг, їх будівництва, реконструкції, ремонту та утримання в інтересах держави та користувачів автомобільних доріг визначається Законом України “Про автомобільні дороги” від 08.09.2005р.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 22 Закону України “Про автомобільні дороги” до відомчих (технологічних) автомобільних доріг належать внутрішньогосподарські технологічні дороги, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб.

З урахуванням вимог ч. 1 ст. 22 Закону України “Про автомобільні дороги” та п. 1.1 договору № 60/40 внутрішньоквартальні дороги відповідача відносяться до автомобільних доріг виду відомчих (технологічних) автомобільних доріг.

В той же час, відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України “Про автомобільні дороги” управління функціонуванням і розвитком відомчих (технологічних) автомобільних доріг здійснюється юридичними особами, у власності яких вони знаходяться, згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до п. 11 Єдиних правил ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 30.03.1994р. за № 198 (з внесеними змінами та доповненнями) на власників дорожніх обєктів покладається обовязок своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотримання норм і стандартів з безпеки руху, постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх обєктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх обєктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов … і виникнення інших перешкод у дорожньому русі.

Отже, враховуючи положення п. 6.6 договору № 60/40 на відповідача, як власника внутрішньоквартальної дороги покладається обовязок своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотримання норм і стандартів з безпеки руху, постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх обєктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх обєктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов … і виникнення інших перешкод у дорожньому русі.

Відповідно до п. 5.2 договору за невиконання або неналежне виконання зобовязань згідно з договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків.

У відповідності зі ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права та законні інтереси якого порушено.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 6.2 договору № 60/4 від 03.04.2006р сторонами встановлено, що зміна може мати місце за письмовим погодженням сторін.

Відповідно до п. 6.3 договору встановлено, що договір може бути розірваним на вимогу однієї із сторін за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до п. 6.5 договір підлягає достроковому розірванню за ініціативи виконавця в односторонньому порядку в разі коли Замовник не вносить плату за цим договором протягом трьох місяців.

Отже, відповідно до умов договору, останній не може бути змінений в односторонньому порядку, його розірвання допускається лише за рішенням суду, а дострокове розірвання з ініціативи виконавця в односторонньому порядку допускається лише у зв'язку з несплатою за договором протягом трьох місяців.

Згідно умов договору право ТОВ «СП МДМ»на користування дорогами не залежить від наявності або відсутністю у ТОВ «СП МДМ»прав на земельну ділянку, на якій розташовані дороги. Договір не містить умов, які б надавали ВАТ «Гамма»можливості під час дії договору в односторонньому порядку позбавити ТОВ «СП МДМ»встановленого умовами даного договору права користування внутрішньоквартальними дорогами або звільнити себе від обов'язку по здійсненню робіт з їх утримання в повному обсязі у зв'язку з укладенням договору оренди земельної ділянки, на якій розташовані внутрішньоквартальні дороги.

Право оренди земельної ділянки виникло у ВАТ «Гамма»у 2007р., тобто вже після укладення договору № 60/4 від 03.04.2006р. З моменту оформлення ВАТ «Гамма»прав на земельну ділянку на якій розташовані дороги, останнє не зверталося до ТОВ «СП МДМ»або до суду з вимогами про перегляд умов договору № 60/4 від 03.04.2006р. у зв'язку з таким оформленням та продовжувало виконувати умови договору № 60/4 від 03.04.2006р.. Через таку поведінку ВАТ «Гамма»у ТОВ «СП МДМ»не виникало потреби в реалізації передбаченого законом права (а не обов'язку) встановлювати земельний сервітут на право проїзду по земельній ділянці, орендарем якої є виконавець за договором № 60/4 від 03.04.2006р., тобто саме ж ВАТ «Гамма». З листів ВАТ «Гамма»вбачається, що право ТОВ «СП МДМ»на здійснення заїзду по внутрішньоквартальним дорогам через внутрішню територію ним по суті не оспорювалося. ВАТ «Гамма» заперечувало лише факт існування таких перешкод та наявність у нього передбаченого договором обов'язку на їх усунення. Під час розгляду справи ТОВ «СП МДМ»пропонувало ВАТ «Гамма»не тільки внести зміни до договору, а й встановити земельний сервітут шляхом укладення договору про встановлення земельного сервітуту (копія листа від 03.02.2010р. за вих. № 28-юр з доказами поштового відправлення та отримання додаються). Запропонований ТОВ «СП МДМ»договір про встановлення земельного сервітуту ВАТ «Гамма»не підписало, але почало вчиняти заходи направлені на усуненню перешкод в дорожньому русі для здійснення заїзду ТОВ «СП МДМ» до власних приміщень. 30.07.2010р. ВАТ «Гамма»усунуло перешкоди в дорожньому русі до приміщень ТОВ «СП МДМ», а 23.12.2010р. підписало додаткову угоду № 1 до договору № 60/4 від 03.04.2006р. (копії акту та додаткової угоди містяться в матеріалах справи).

Таким чином, приймаючи до уваги докази, що містяться в матеріалах справи, умови договору № 60/4 від 03.04.2006р., факти внесення до нього сторонами змін та їх зміст, поведінку сторін як до так і під час вирішення спору, відсутність між сторонами укладеного договору на встановлення земельного сервітуту не може бути підставою для звільнення ВАТ «Гамма»від відповідальності за невиконання взятих на себе за договором № 60/4 від 03.04.2006р. зобов'язань, зокрема відшкодування збитків.

Основним видом діяльності позивача є здавання власної нерухомості в оренду.

Так, у березні 2003 року позивач уклав договір оренди з ТОВ «БУДІМПЕКС», яке в орендованих приміщеннях підвалу та першого поверху будівлі літ. К-4, інв. № 1000094, яка розташована за адресою пр. Маяковського, 11 у м. Запоріжжя, розмістило склад та магазин у якому здійснює оптово-роздрібну торгівлю будівельними матеріалами. Доставку товару в приміщення складу та магазину ТОВ «БУДІМПЕКС»здійснює через вантажний термінал, що знаходиться з внутрішньої сторони будівлі. У зв'язку з тим, що проїзд до вантажного терміналу був заблокований залізобетонними плитами та стовпами, ТОВ «БУДІМПЕКС»не має можливості здійснювати вантажно-розвантажувальні роботи, а тому діяльність підприємства-орендаря істотним чином зменшилася.

У відповідності з ч. 4 ст. 762 ЦК України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо по обставинам, за які він не відповідає, можливість користування майном суттєво зменшилася.

На підставі вищенаведеної норми ЦК України, ТОВ «БУДІМПЕКС»зверталося до позивача з листами зменшити розмір орендної плати за липень та серпень 2009р., у противному випадку договір оренди буде розірваний. Оскільки всі дії Позивача, зазначені у позовній заяві, щодо звільнення перегородженої дороги від залізобетонних плит та стовпів не дали жодного результату - позивач змушений був задовольнити вимоги ТОВ «БУДІМПЕКС»та зменшити орендну плату у липні 2009р. на 5 148, 00 грн., у серпні місяці 2009р. на 5 640, 00 грн.

Таким чином, з вини відповідача ВАТ “Гамма”, позивач ТОВ “СП МДМ” недоотримав доходів у сумі 10 788 грн. 00 коп. (копії банківської виписки та платіжного доручення містяться в матеріалах справи).

01 липня 2009 року позивач уклав договір оренди частини приміщення другого поверху будівлі літ. К-4, інв. №1000094, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 У вказаному приміщенні планувалося розмістити магазин. Оскільки приміщення було у непридатному для використання стані, ФОП ОСОБА_1 звернувся до позивача з проханням - лист від 03.07.2009 р. надати згоду на проведення ремонтних робіт.

Листом № 04/07-юр від 04.07.2009 р. позивач погодив виконання ремонтних робіт на суму 38 178 грн.

На період проведення ремонтних робіт ФОП ОСОБА_1 звільнявся від сплати орендної плати.

Ремонтні роботи були завершені 27 липня 2009 року, що підтверджується актом здачі-прийому виконаних робіт.

30 липня 2009 року позивач отримав лист від ФОП ОСОБА_1, про відсутність можливості проїхати автомобільним транспортом по внутрішньоквартальним дорогам до вантажного терміналу у зв'язку з перекриттям проїзду залізобетонними плитами та стовпами.

У зв'язку з відсутністю можливості проїзду ФОП ОСОБА_1 був позбавлений можливості завезти товар до магазину та здійснювати господарську діяльність.

З огляду на вказане ФОП ОСОБА_1 висловлював прохання не нараховувати орендну плату за липень 2009 року.

Щоб не втратити орендаря позивач змушений був погодитися з викладеним проханням.

В результаті викладеного вище позивач недоотримав прибутку у вигляді орендної плати у розмірі 3064 грн. 52 коп.

З причин неможливості використовувати орендоване приміщення у відповідності з умовами договору оренди, ФОП ОСОБА_1 звернувся до позивача з вимогою розірвати договір оренди у зв'язку з невиконанням позивачем зобов'язань щодо забезпечення можливості проїзду по внутрішньоквартильним дорогам та доступу до вантажного терміналу внутрішнього двору будівлі .

19 серпня 2009 року позивач підписав додаткову угоду про розірванням договору оренди.

У зв'язку з розірванням договору позивач втратив можливість отримати прибуток, на який він розраховував в момент підписання договору.

Тобто, за період з 01.08.2009 р. по 19.08.2009 р. позивач міг би отримати орендну плату у розмірі 14556 грн. 47 коп.

Проте, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 60/4 від 03.04.2006 р., позивач втратив можливість її одержати. Таким чином, останній поніс збитки у вигляді неодержаного прибутку.

Крім того, листом від 19 серпня 2009 року ФОП ОСОБА_1, керуючись абз. 2 п. 3.2. договору оренди № 9-7/2009 від 01.07.2009 р., вимагав відшкодувати йому витрати на проведення ремонтних робіт у розмірі 28 178 грн. 00 коп.

У вересні місяці 2009 року ФОП ОСОБА_1 повторно звернувся з листом від 16.09.2009 р. про відшкодування витрат на проведений у орендованих приміщеннях ремонт у розмірі 28 178 грн. 00 коп.

У зв'язку з відсутністю грошових коштів, позивач витрати у розмірі 28178 грн. 00 коп. відшкодував ФОП ОСОБА_1 16 жовтня 2009 року.

Крім того, з метою захисту від незаконних дій відповідача позивачем 17.07.2009 р. було укладено договір № 17-07/09-1 про надання послуг з правової допомоги з ТОВ «ДІННАРІС»

Відповідно до п. 3.2 договору замовник здійснює розрахунок протягом 10 банківських днів, з дня підписання акта прийому-передачі наданих послуг.

У відповідності з актом прийому передачі наданих послуг від 31.07.2009 р., згідно договору № 17-07/09-1 від 17.07.2009 р., ТОВ «ДІННАРІС»було перераховано 14400 грн. 00 коп.

Отже, вищевикладені обставини свідчать про причинний звязок між протиправними діями відповідача та сумою неотриманого прибутку у вигляді орендної плати, яка в даному випадку є збитками понесеними позивачем.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобовязання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб та порядок, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У відповідності зі ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено.

Стаття 225 ГК України, визначає склад збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення:

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

-неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати в разі належного виконання зобов'язання другою стороною

Складовими правопорушення, необхідними для відповідальності у вигляді відшкодування збитків, є субєкт та обєкт правопорушення, а також субєктивна та обєктивна сторони. Субєктом цивільного правопорушення є боржник. Обєктом правопорушення зобовязальні правовідносини кредитора та боржника. Субєктивну сторону становить вина боржника, а обєктивну протиправна поведінка боржника (невиконання або неналежне виконання обовязку), наявність збитків у майновій сфері кредитора, причинний звязок між протиправною поведінкою боржника та збитками. При цьому розмір збитків має довести кредитор. Відсутність хоча б одного з вищевказаних елементів звільняє боржника від відповідальності.

Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Згідно із п. 6 Розяснення Вищого господарського суду України “Про деякі питання вирішення спорів, повязаних з відшкодуванням шкоди” від 01.04.1994 р. № 02-5/215 для правильного вирішення спорів, повязаних з відшкодуванням шкоди, важливе значення має розподіл між сторонами обовязку доказування, тобто визначення, які юридичні факти повинен довести позивач або відповідач. При цьому тягар доказування факту правопорушення, безпосередньо причинного звязку між правопорушенням та заподіянням шкоди і розміру відшкодування, полягає на позивача.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.

З наявних в справі матеріалів, на які позивач посилається, як на доказ заподіяння збитків відповідачем, вина відповідача підтверджується наданими доказами позивачем. Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобовязаннями усім належним їй майном.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене, наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позову.

На підставі статті 85 ГПК України 31.01.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 22,27, 33, 44, 49, 75, 82 85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Гамма”, м. Запоріжжя (69035 м. Запоріжжя пр. Маяковського,11 (код ЄДРПОУ 14313843 р/р 26001467001 в ВАТ “Мета банк” м. Запоріжжя МФО 313582 ІПН 143138408299 св. № 11794456) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “СП МДМ”, м. Запоріжжя (69035 м. Запоріжжя, вул. 40 років Радянської України, б.49 р/р 260072003052099 в ЗРУ “ПриватБанк”, м. Запоріжжя МФО 313399 код ЄДРПОУ 20490986 ІПН 20909808291 св. № 11844703) 70 986 (сімдесят тисяч девятсот вісімдесят шість) грн. 99коп. збитків, у тому числі: 28408 (двадцять вісім тисяч чотириста вісім) грн. 99 коп. неодержаного прибутку та 42 578 (сорок дві тисячі пятсот сімдесят вісім) грн. 00коп. додаткових витрат, 709 (сімсот девять) грн. 87 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення оформлено та підписано 04.02.2011р.