Рішення № 14349986, 18.01.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.11 Справа № 4/79/10

Суддя

за позовом Приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1

до відповідача Відкритого акціонерного товариства “Токмацький ковальсько-штампувальний завод”, (71709, м. Запорізька область, м. Токмак, вул. Куйбишева, 59)

про стягнення 18 705,45 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу б/н від 06.06.2008 р., 5 941,92 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 1 144,28 грн. три відсотки річних

Суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників:

від позивача ОСОБА_2 приватний підприємець (на підставі свідоцтва серія НОМЕР_2);

від позивача ОСОБА_4 довіреність б/н від 24.11.2010 р.;

від відповідача не зявився;

03.11.2010 р. до господарського суду Запорізької області звернувся Приватний підприємець ОСОБА_2, м. Приморськ Запорізької області (ПП ОСОБА_2 з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства “Токмацький ковальсько-штампувальний завод”, м. Токмак Запорізької області (далі за текстом ВАТ “Токмацький КШЗ”) про стягнення 28 705,45 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу б/н від 06.06.2008 р., 5 941,92 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 1 144,28 грн. три відсотки річних.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.11.2010 р. порушено провадження у справі № 4/79/10, судове засідання призначено на 30.11.2010 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору.

У звязку із неявкою в судове засідання представника відповідача розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 24.12.2010 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 24.12.2010 р. судом за клопотанням відповідача на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України продовжений процесуальний строк вирішення спору у справі № 4/79/10 на пятнадцять днів, до 18.01.2011 р., у звязку із необхідністю витребування у сторін додаткових документів і матеріалів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та обєктивного вирішення спору, розгляд справи, на підставі ст. 77 ГПК України, відкладався до 18.01.2011 р.

В судовому засіданні 18.01.2011 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням позивача та його представника розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Відповідач в судове засіданні 18.01.2011 р. не прибув, про визнання позову не заявив, додаткові пояснення по суті спору, а також документи та інші письмові докази в обґрунтування своєї правової позиції суду не надав, про поважність причин неприбуття в судове засідання уповноваженого представника відповідача суд не повідомив.

Про дату час та місце розгляду справи № 4/79/10 відповідач був повідомлений належним чином ухвалою суду від 24.12.2010 р. про відкладення розгляду справи № 4/79/10.

Згідно п. 26.4.7-1 Розяснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких розяснень президії Вищого арбітражного суду України” (з наступними змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Ухвала господарського суду Запорізької області від 24.12.2010 р. про відкладення розгляду справи № 4/79/10,яка направлялася на юридичну адресу ВАТ “Токмацький КШЗ” 71709, м. Запорізька область, м. Токмак, вул. Куйбишева, 59 відділенням поштового звязку на адресу суду не поверталася.

За таких обставин, суд вважає, що ним були вжиті достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 4/79/10.

У відповідності до ст. 22 ГПК України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

З урахуванням викладеного, зважаючи, що 18.01.2011 р. є останнім днем встановленого ст. 69 ГПК України процесуального строку вирішення спору у справі № 4/79/10, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутністю відповідача.

В судовому засіданні 18.01.2011 р. позивач до початку судового вирішення спору звернувся до суду з письмовою заявою, в порядку ст. 22 ГПК України, якою просить суд розглядати зменшені в частині основного боргу позовні вимоги у звязку із добровільною сплатою відповідачем 10 000,00 грн. Станом на 18.01.2011 р. сума основного боргу становить 18 705,45 грн.

У відповідності до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Розглянувши заяву позивача про зменшення позовних вимог в частині основного боргу, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що вказана заява подана в порядку ст. 22 ГПК України, відповідає вимогам чинного законодавства, не суперечить правам та охоронюваним законом інтересам сторін, судом приймається до розгляду.

Таким чином, в судовому засіданні 18.01.2011 р. судом прийняті та розглянуті позовні вимоги про стягнення 18 705,45 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу б/н від 06.06.2008 р., 5 941,92 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 1 144,28 грн. три відсотки річних.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на ст., ст. 526, 610, 625 ЦК України і полягають в тому, що на виконання умов договору купівлі-продажу б/н від 06.05.2008 р., який був укладений позивачем та відповідачем, позивачем здійснювалися поставки продуктів харчування до дитячого оздоровчого табору “Ювілейний” ВАТ “Токмацький КШЗ”. Постачання продукції здійснювалося протягом червня серпня 2008 року відповідно до замовлень відповідача на підставі товарно-транспортних накладних. Загалом позивачем відповідачу було поставлено продуктів харчування на загальну суму 96 447,30 грн. Згідно з п. 3.2 договору купівлі-продажу б/н від 06.05.2008 р. продукція відпускається за цінами, що діють на день розвантаження. Відповідно до п. 3.4 договору купівлі-продажу б/н від 06.05.2008 р. відповідач зобовязався чітко та своєчасно проводити оплату за отриману продукцію. Відповідач свої зобовязання щодо оплати продукції, прийняті на себе за договором купівлі-продажу б/н від 06.05.2008 р., належним чином та у повному обсязі не виконав. Всього за отриману продукцію станом на час вирішення справи в судовому засіданні відповідачем сплачено 77 741,85 грн. 21.04.2010 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 1 з вимогою про погашення заборгованості за поставлену продукцію. Відповіддю № 102/3126 від 29.04.2010 р. відповідач визнав факт наявності заборгованості перед позивачем за поставлену продукцію та зобовязався погасити заборгованість до кінця 2010 року. Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами договору купівлі-продажу від 06.05.2008 р. зобовязання та вимоги чинного законодавства. Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію становить 18 705,45 грн. Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Враховуючи викладене та норми чинного законодавства, позивач просить суд позов задовольнити та стягнути з ВАТ “Токмацький КШЗ” 18 705,45 грн. основного боргу за договором купівлі-продажу б/н від 06.06.2008 р., 5 941,92 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 1 144,28 грн. три відсотки річних.

Згідно відзиву на позовну заяву № 102/6028 від 24.12.2010 р., залученого до матеріалів справи, відповідач позовні вимоги не визнає та просить суд в позові відмовити із посиланням на те, що згідно даних бухгалтерського обліку ВАТ “Токмацький КШЗ” не рахується заборгованість перед ПП ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу б/н від 06.05.2008 р. в сумі 28 705,45 грн.

Крім того, в судовому засіданні 18.01.2011 р. позивачем до матеріалів справи наданий оригінал акту звірки взаєморозрахунків станом на 29.11.2010 р., підписаний та скріплений печатками позивача і відповідача, яким ВАТ “Токмацький КШЗ” підтвердило факт наявності станом на 29.11.2010 р. заборгованості перед позивачем в сумі 28 705,45 грн. Також позивачем надано суду копію платіжного доручення № 1901 від 20.12.2010 р., яким відповідач сплатив на користь позивача 10 000,00 грн. з призначенням платежу: “За продукти харчування згідно акту звірки”.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача і його представника та оцінивши надані ними письмові докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Статтею 11 ЦК України встанволено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Правочином згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Зобов'язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 цього Кодексу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Як встановлено судом в ході судового вирішення спору, протягом червня серпня 2008 року ПП ОСОБА_2 (позивач у справі) поставляв до дитячого оздоровчого табору “Ювілейний” ВАТ “Токмацький КШЗ” (відповідач у справі) продукти харчування (надалі продукцію), що підтверджується наявними в справі накладними (всього 33 штуки) та рахунками на оплату поставленої продукції. Всього відповідачу була поставлена продукція на загальну суму 96 447,30 грн.

Посилання позивача на те, що поставка продуктів харчування здійснювалася за договором купівлі-продажу б/н від 06.05.2008 р. та на його виконання суд вважає недоведеним, з огляду на наступне.

Так, п. 1.1 договору купівлі-продажу б/н від 06.05.2008 р. передбачено, що позивач (продавець) зобовязався продати, а відповідач (покупець) купити продукти харчування, зазначені в накладних, на умовах, визначених в договорі. Кількість продукції, асортимент, визначаються сторонами в момент передачі відповідачем замовлення, яка приймається позивачем як за телефоном, так і безпосередньо на складі відповідача. (Пункт 1.2 договору купівлі-продажу б/н від 06.05.2008 р.)

Відповідно до пунктів 2.1 і 2.2 договору купівлі-продажу б/н від 06.05.2008 р. позивач здійснює поставку продукції відповідачу на підставі замовлення. Замовлення приймаються до 13.00 години за два дні до поставки продукції

Згідно з п., п. 3.1 3.4 договору купівлі-продажу б/н від 06.05.2008 р. в момент подання замовлення відповідач зобовязаний уточнити ціни, так як позивач залишає за собою право оперативної зміни ціни, що повязано з сезонними коливаннями вартості сировини і, відповідно, відпускних цін. Продукція відпускається за цінами, що діють на день розвантаження. Вартість транспортних послуг входить в ціну товару. Відповідач зобовязався чітко і своєчасно здійснювати оплату за отриману продукцію.

Пунктом 4.3 договору купівлі-продажу б/н від 06.05.2008 р. передбачено, що з моменту підписання накладної, при відсутності будь-яких зауважень відповідача в момент отримання, продукція прийнята повністю в належному стані.

З викладеного випливає, що у відповідності до умов договору купівлі-продажу б/н від 06.05.2008 р. (п., п. 1.2, 2.1, 3.1) зобовязання по поставці продукції виникають на підставі замовлення, в якому сторони погоджують кількість продукції, асортимент та ціну. Належним чином оформлені замовлення на поставку продукції за цим договором із зазначенням кількості продукції, асортименту та ціни сторонами до матеріалів справи надані не були.

Таким чином, оцінивши представлені сторонами докази, суд прийшов до висновку, що із матеріалів справи не вбачається досягнення сторонами згоди з істотних умов договору. Зокрема, враховуючи відсутність замовлень на поставку продукції, сторонами не узгоджені предмет поставки, кількість продукції, асортимент та ціна. Внаслідок чого, відповідно до ст. 638 ЦК України, ч. 2 ст. 180, п. 8 ст. 181 ГК України даний договір є неукладеним, таким що не відбувся, та не породжує для сторін виникнення зобовязань.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем продукції підтверджується накладними на поставку продуктів харчування та рахунками на оплату поставленої продукції за спірний період. Зазначені накладні та рахунки за спірний період узгоджені сторонами та згідно яких продукція прийнята відповідачем без жодних зауважень та претензій. (Оригінали зазначених документів досліджувалися судом в судовому засіданні, належним чином посвідчені копії залучені до матеріалів справи).

Враховуючи наведене, на підставі доказів наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами склалися правовідносини поставки продукції, при цьому поставка мала місце саме на підставі відповідних накладних.

Відповідач за отримані продукти харчування оплату здійснив частково, станом на час вирішення справи в судовому засіданні відповідачем на користь позивача загалом сплачено 77 741,85 грн.

Решту суми боргу відповідач не сплатив.

Заперечення відповідача відносно того, що згідно даних бухгалтерського обліку ВАТ “Токмацький КШЗ” не рахується заборгованість перед ПП ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу б/н від 06.05.2008 р. за поставлені продукти харчування, судом відхиляються, оскільки до матеріалів справи судом залучений оригінал акту звірки взаєморозрахунків сторін у справі станом на 29.11.2010 р., підписаний та скріплений печатками позивача і відповідача, яким ВАТ “Токмацький КШЗ” підтвердило факт наявності станом на 29.11.2010 р. заборгованості перед ПП ОСОБА_2 в сумі 28 705,45 грн., при цьому вказаний акт звірки складений з посиланням саме на ті рахунки, якими підтверджується поставка позивачем відповідачу продуктів харчування, що є предметом розгляду у даній справі.

Крім того, позивачем надана суду факсокопія платіжного доручення № 1901 від 20.12.2010 р., яким відповідач сплатив на користь позивача 10 000,00 грн. з призначенням платежу: “За продукти харчування згідно акту звірки”.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлені продукти харчування на день розгляду справи складає 18 705,45 грн., що підтверджується наявними в справі матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений, або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

21.04.2010 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія № 1 з вимогою про погашення заборгованості за поставлену продукцію.

Відповіддю № 102/3126 від 29.04.2010 р. відповідач визнав факт наявності заборгованості перед позивачем за поставлену продукцію та зобовязався погасити заборгованість до кінця 2010 року. Однак, взяте на себе зобовязання по погашенню заборгованості відповідач станом на 18.01.2011 р. не виконав.

При цьому, як вбачається з вказаної відповіді № 102/3126 від 29.04.2010 р. відповідач підтвердив отримання 23.04.2010 р. претензії позивача № 1 від 21.03.2010 р.

Згідно ст. 173 ГК України господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Таким чином, на підставі дій позивача, який передав продукцію по накладним, та дій відповідача, який цей продукцію прийняв, у сторін виникли взаємні права та обовязки: у позивача право вимагати оплати за продукцію, а у відповідача обовязок сплатити вартість отриманої продукції.

Статтею 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Норми права аналогічного змісту містить ст. 526 ЦК України.

У відповідності до приписів ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання є недопустимою, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, матеріалами справи доведено, що відповідач порушив взяті на себе зобовязання та вимоги чинного законодавства, оплату за поставлену йому продукцію в сумі 18 705,45 грн. не здійснив, факт наявності заборгованості відповідача перед ПП ОСОБА_2 у розмірі 18 705,45 грн. підтверджується фактичними обставинами справи та актами звірки взаємних розрахунків між сторонами від 29.11.2010 р.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, зобов'язання відповідача оплатити отриману продукцію не припинено.

На день розгляду спору сума заборгованості не змінилася, оплату боргу у повному обсязі відповідач не довів.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення 18 705,45 грн. заборгованості за поставлені продукти харчування документально підтвердженою, обґрунтованою, заснованою на законі та такою, що підлягають задоволенню.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Сума трьох відсотків річних за прострочення виконання грошового зобовязання, згідно розрахунку позивача, складає 1 144,28 грн., сума втрат від інфляції грошових коштів за прострочення виконання грошового зобовязання, згідно розрахунку позивача, становить 5 941,92 грн. Розрахунок трьох відсотків річних та суми втрат від інфляції грошових коштів позивачем здійснений за період з січня 2009 року по вересень 2010 року.

Перевіривши в судовому засіданні правильність розрахунку, судом встановлено, що розрахунок трьох відсотків річних та суми втрат від інфляції грошових коштів позивачем виконаний невірно, так як прострочення виконання відповідачем взятих на себе зобовязань в силу ч. 2 ст. 530 ЦК України починається з 01.05.2010 р. (після сплину семи днів з моменту отримання претензії № 1 від 21.04.2010 р.). Стягненню з відповідача за невиконання грошових зобовязань підлягає 869,86 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 436,48 грн. три відсотки річних за період з травня по вересень 2010 року.

Таким чином, вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції грошових коштів та трьох відсотків річних підлягають задоволенню частково в сумі 869,86 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 436,48 грн. трьох відсотків річних грн. В частині стягнення 5 072,06 грн. втрат від інфляції грошових коштів і 407,80 грн. трьох відсотків річних суд відмовляє в задоволені позовних вимог, з огляду на вище викладене.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги задовольняються частково в частині стягнення 18 705,45 грн. основного боргу, 869,86 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 436,48 грн. трьох відсотків річних. В задоволенні решти позовних вимог відмовляється.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, а саме державне мито в розмірі 358,86 грн. та витрати на оплату інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн., покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Щодо стягнення з відповідача 1 000,00 грн. витрат на послуги адвоката, суд вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до укладеного 02.11.2010 р. договору про надання юридичних послуг, вартість наданої адвокатом допомоги із стягнення заборгованості з ВАТ “Токмацький КШЗ” на користь ПП ОСОБА_2 складає 1 000,00 грн. Види послуг, виконаних адвокатом, позивач п. 2.2 договору про надання юридичних послуг від 02.11.2010 р., а факт оплати наданих адвокатом послуг квитанцією прибуткового касового ордеру № 1-/05-11-10 від 05.11.2010 р.

При вирішенні даного питання суд виходить з приписів п. 12 розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 р. № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України”, з урахуванням наступних змін та доповнень, відповідно до якого вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, та п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 р. № 01-8/973 “Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права”, згідно з яким у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи категорію даного спору, його складність та обґрунтованість заявленої до стягнення суми боргу, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача зменшену суму оплати адвокатських послуг в розмірі 500,00 грн., яку суд вважає співрозмірною з урахуванням обставин справи та її розумною необхідністю.

Крім того, враховуючи положення ст. 47 ГПК України суд вважає наявними підстави для повернення позивачу з Державного бюджету України згідно зі ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. “Про Державне мито” та п. 17 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита платіж в сумі 236,00 грн., сплачений квитанцією № 99122.1291.1 від 21.05.2010 р.

На підставі викладеного, керуючись ст., ст. 173, 193 ГК України, ст., ст. 11, 202, 509, 525, 526, 530, 599 ЦК України, ст., ст. 22, 33, 44, 47, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Токмацький ковальсько-штампувальний завод”, (71709, м. Запорізька область, м. Токмак, вул. Куйбишева, 59, код ЄДРПОУ 00231584, р/р № 26002020567980 в філії ЗРУ ВАТ Банк “Фінанси і кредит”, МФО 313731) на користь Приватного підприємця ОСОБА_2, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1, НОМЕР_3 в ЗРУ КБ “ПриватБанк”, МФО 313399) 18 705 (вісімнадцять тисяч сімсот пять) грн. 75 коп. основного боргу, 869 (вісімсот шістдесят девять) грн. 86 коп. витрат від інфляції грошових коштів, 436 (чотириста тридцять шість) грн. 48 коп. три відсотки річних, 200 (двісті) грн. 65 коп. державного мита, 131 (сто тридцять одну) грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 500 (пятсот) грн. 00 коп. витрат на оплату послуг адвоката. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Видати Приватному підприємцю ОСОБА_2, Запорізька область, м. Приморськ довідку на повернення з Державного бюджету України платежу в сумі 236,00 грн., сплаченого квитанцією № 99122.1291.1 від 21.05.2010 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення. Якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України “27” січня 2011 р.