Ухвала суду № 14349690, 18.01.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

УХВАЛА

ПРО ПОВЕРНЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ

18.01.11 № 3/5009/247/11 Суддя Соловйов В.М.

розглянувши матеріали

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю “Аптека-Магнолія”, м. Запоріжжя

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, м. Запоріжжя

про визнання недійсним рішення від 30.12.2010р. оформлене протоколом засідання комісії

ВСТАНОВИВ:

ТОВ “Аптека-Магнолія” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до ВАТ “Запоріжжяобленерго” про визнання недійсним рішення від 30.12.2010р. оформлене протоколом засідання комісії з розгляду актів про порушення правил користування електричною енергією запорізьких міських електричних мереж ВАТ “Запоріжжяобленерго”.

18.01.2011р. зазначена позовна заява передана судді Соловйову В.М.

Позовна заява підлягає поверненню в зв’язку з наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином –суб’єктом підприємницької діяльності або його представником.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

“...3) сплату державного мита у встановленому порядку і розмірі;”.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо:

“...4) не подано доказів сплати державного мита у встановлених порядку та розмірі;...”

Відповідно до п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 “Про державне мито” із позовних заяв з вимогами майнового характеру державне мито сплачується в розмірі 1 відсотку від ціни позову, але не менш 6 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян (102, 00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25, 500 грн.).

Згідно листу Головного управління Державного казначейства України № 04-17/108 від 11.01.2007 року “Про надання реквізитів” державне мито зараховується на рахунки, відкриті в управліннях Державного казначейства за місцем знаходження господарських судів, а саме:

- отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району;

- банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області;

- МФО 813015;

- ЄДРПОУ 34677145;

- Рахунок № 31119095700007;

- Код бюджетної класифікації 22090200, символ звітності банку –095;

Надане позивачем платіжне доручення № 22312/1 від 23.11.2010р. про сплату 85,00 грн. судом не може бути прийняте до уваги в якості доказів сплати державного мита, оскільки в ньому не вірно зазначено символ звітності банку - замість належного 095 зазначено 264.

Отже, позивачем не надані належні докази сплати державного мита у встановленому порядку та розмірі.

Відповідно до п. 2.32 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/8976, якщо немає змоги встановити належного отримувача, або не надійшли уточнені дані від банку платника, то банк не пізніше четвертого робочого дня зобов’язаний повернути кошти банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини повернення.

Належними доказами в даному випадку будуть вважатися або нові платіжні документи з належними реквізитами, або довідка органу державного казначейства про зарахування державного мита згідно платіжного доручення № 22312/1 від 23.11.2010р. про сплату 85, 00 грн. на рахунок № 31119095700007.

У разі сплати 85,00 грн. на неналежний рахунок, позивач не позбавлений права звернутися до господарського суду Запорізької області з заявою про видачу довідки на повернення з бюджету помилково сплачених сум.

В п. 3.3 роз’яснень Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України” значиться, що недодержання вимог статей 54 і 57 ГПК України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 ГПК України.

На підставі викладеного позовна заява підлягає поверненню без розгляду.

Приймаючи судове рішення, господарський суд також враховує наступне.

За змістом Розділів VIII, IX ГПК України всі без виключення вказані в них вимоги до позовної заяви та відомості є обов’язковими для зазначення позивачем у позовній заяві, їх обов’язковість встановлена законодавцем і не може залежати від бажання особи, що звертається до суду, можливості подальшого з’ясування цих відомостей судом після відкриття провадження у справі та під час підготовки справи до розгляду тощо.

Вказані норми носять імперативний характер і не підлягають ігноруванню стороною чи судом з посиланням на будь-які суб’єктивні висновки та обставини.

На підтвердження цього висновку свідчить і ст. 4-1 ГПК України, згідно якої господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ст. 61 ГПК України, питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею.

Відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення.

Керуючись ст. 50-51, ч. 1 ст. 54, п. 3 ч.1 ст. 57, п. 4 ч. 1 ст. 63, ст. 86 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

Повернути позовну заяву та додані до неї матеріали на 9 аркушах без розгляду (в тому числі оригінал платіжного доручення № 22312/1 від 23.11.2010р. на суму 85,00 грн., оригінал платіжного доручення № 22311/1 від 23.11.2010р. на суму 236, 00 грн.).

Суддя Соловйов В.М.