Рішення № 14349555, 10.01.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.11 Справа № 3/72/10

Суддя

за позовом: Бердянської міської ради Запорізької області, Запорізька область, м. Бердянськ

до відповідача: Закритого акціонерного товариства “Приазовкурорт”, Запорізька область, м. Бердянськ

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Прокопенко М.О.

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: Черкас Ю.Є, начальник юридичного відділу, довіреність № 08/1651 від 01.12.2010р.

Бердянська міська рада Запорізької області звернулась до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ЗАТ “Приазовкурорт” про зміну договору оренди земельної ділянки від 05.07.2004р.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві, та обґрунтовані ст. 15, 18, 30 Закону України “Про оренду землі”, ст. 654 ЦК України, ст. 209 ГК України, ст. 1, 54 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 26.11.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/72/10, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 07.12.2010р. о 10 годині 30 хвилин.

Ухвалою суду від 07.12.2010р. розгляд справи був відкладений на 10.01.2011р. об 11 годині 00 хвилин.

В судовому засіданні 10.01.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повідомлено, що повне рішення буде складено 14.01.2011р.

Під час розгляду справи представник відповідача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляв.

В судове засідання представник позивача жодного разу не з’явився. Про час і місце проведення судового розгляду повідомлений належним чином.

Неявка позивача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зокрема, обґрунтовуючи позовні вимоги в позовній заяві, зазначив наступне.

05.07.2004р. між Бердянською міською радою Запорізької області та ЗАТ “Приазовкурорт” був укладений договір оренди земельної ділянки (далі –Договір) площею 0, 2248 га, що розташована за адресою: Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Котляревського, 53, який 29.11.2004р. зареєстрований у державному реєстрі земель № 040426500049.

Відповідно до п. 4.1 Договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1% (одного відсотку) від її нормативної грошової оцінки.

Згідно п. 4.4 Договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається, зокрема, у випадках, передбачених законом.

Законами України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” та “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 03.06.2008р. № 309-VI було внесено зміни до ч. 4, 5 ст. 21 Закону України “Про оренду землі” в частині встановлення розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, та визначено мінімальний розмір орендної плати за землі державної та комунальної власності на рівні трикратного розміру земельного податку.

Відповідно до ст. 7 Закону України “Про плату за землю” ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки.

Згідно п. 5 Рішення № 9 Бердянської міської ради від 11.12.2008р. “Про затвердження Переліку розмірів орендної плати за землю в м. Бердянськ”, орендарям земельних ділянок м. Бердянська, розмір орендної плати яких не відповідає вимогам Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів” від 03.06.2008р. № 309-VI, тобто менший трикратного земельного податку, до 01.01.2009р. укласти додаткові угоди до договорів оренди землі щодо приведення розміру орендної плати за землю до вимог Закону.

Листами від 26.03.2008р. № 471, від 11.07.2008р. № 01-2219/31, відповідачу було запропоновано укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 05.07.2004р., зареєстрованого у державному реєстрі земель 29.11.2004р. за № 040426500049.

Також, з метою врегулювання спору 28.09.2010р. на адресу відповідача направлялася додаткова угода до Договору.

Однак, відповідач листом від 18.10.2010р. відмовився від укладання додаткової угоди.

З огляду на викладене, позивач просить внести до договору оренди землі, укладеного з відповідачем 05.07.2004 р., наступні зміни:

в пункті 4.1 договору замість слів “у розмірі 1% (одного відсотка) від її нормативної грошової оцінки” читати “у розмірі 3% (трьох відсотків) від її нормативної грошової оцінки”;

доповнити договір розділом “Інші права та обов’язки сторін” наступного змісту:

“Розмір річної орендної плати за земельну ділянку є несталим. У разі зміни річної орендної плати за земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства, розмір орендної плати земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору”.

Також, позивач просить внесені зміни до договору оренди застосовувати до відносин між сторонами за договором з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Представник відповідача в судових засіданнях 07.12.2010р. та 10.01.2011р. проти позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву № 02/1689 від 06.12.2010р. Просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог щодо доповнення договору розділом “Інші права та обов’язки сторін” щодо можливості зміни розміру річної орендної плати без внесення змін та доповнень до договору, в односторонньому порядку, а також щодо застосування внесених змін до договору з моменту набрання законної сили рішенням господарського суду з предмету спору.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Бердянською міською радою (Орендодавець) та ЗАТ “Приазовкурорт” (Орендар) було укладено договір оренди землі від 05.07.2004р. (надалі - Договір), за яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування земельну ділянку, для обслуговування лабораторії філії ЗАТ “Приазовкурорт” “Комбінат комунальних господарств “Курорт” яка знаходиться в м. Бердянську, Запорізької області, вул. Котляревського, 53 (п’ятдесят три) (п. 1.1 Договору).

Підпунктом 1.2 Договору встановлено, що земельна ділянка передається в оренду на підставі п. 2.2 рішення двадцятої сесії ХХІV скликання Бердянської міської ради від 11.03.2004р. № 15 “Про припинення права користування та передачу в оренду земельних ділянок ЗАТ “Приазовкурорт”.

Згідно п. 2.1 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0, 2248 га.

Відповідно до п. 2.3 Договору, нормативна грошова оцінка земельної ділянки згідно з довідкою Бердянського міського управління земельних ресурсів № 421-004 від 06.04.2004р. становить 99 613 (дев’яносто дев’ять тисяч шістсот тридцять) грн. 79 копійок.

Строк дії договору визначений сторонами до 01.03.2029р. (п.3.1 Договору).

Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 1 % (одного відсотку) від її нормативної грошової оцінки. Обчислення розміру орендної плати заземлю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (п. 4.1, 4.2 Договору).

Відповідно до п.4.4 Договору, розмір орендної плати переглядається у разі:

-          зміни умов господарювання, передбачених договором;

-          зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

-          погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

-          в інших випадках, передбачених законом.

Підпунктом 11.1 Договору встановлено, що зміна його умов здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв’язується у судовому порядку.

Договір оренди землі від 05.07.2004р. зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП “Центр ДЗК при Держкомземі України”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.11.2004р. за №040426500049.

Згідно п. 5 Рішення № 9 Бердянської міської ради Запорізької області від 11.12.2008р. “Про затвердження Переліку розмірів орендної плати за земельні ділянки в м. Бердянську”, орендарям земельних ділянок м. Бердянська, розмір орендної плати яких не відповідає вимогам Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів” від 03.06.2008р. № 309-VI, тобто менший трикратного земельного податку, до 01.01.2009р. укласти додаткові угоди до договорів оренди землі щодо приведення розміру орендної плати за землю до вимог Закону.

Листами від 26.03.2008р. № 471, від 11.07.2008р. № 01-2219/31 відповідачу було запропоновано укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 05.07.2004р, зареєстрованого у державному реєстрі земель 29.11.2004р. за № 040426500049., з метою приведення договору оренди землі до вимог законодавства.

Також, з метою врегулювання спору 28.09.2010р. на адресу відповідача направлялася додаткова угода до вказаного договору оренди землі.

Листом від 18.10.2010р. ЗАТ “Приазовкурорт” відмовилось від укладання додаткової угоди на умовах, запропонованих позивачем.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов’язання, які виникають між суб’єктами господарювання або між суб’єктами господарювання і не господарюючими суб’єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов’язаннями.

Частинами 1, 2 ст. 193 ГК України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов’язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов’язки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов’язків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір оренди землі від 05.07.2004р., зареєстрований у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП “Центр ДЗК при Держкомземі України”, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29.11.2004р. за №040426500049.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 21 ГПК України, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

В силу ч. 1 ст. 2 Закону України від 07.07.2010р. № v1636323-10 “Про судоустрій і статус суддів”, суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судоустрій і статус суддів України”, кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, прокурор (заступник) та юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

За змістом ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом передбачені у ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Так, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 ГК України, кожний суб’єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб’єктів захищаються шляхом:

визнання наявності або відсутності прав;

визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб’єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб’єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб’єктів господарювання;

припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

присудження до виконання обов’язку в натурі;

відшкодування збитків;

застосування штрафних санкцій;

застосування оперативно-господарських санкцій;

застосування адміністративно-господарських санкцій;

установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

іншими способами, передбаченими законом.

Законом України від 03.06.2008р. № 309-VІ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” до Закону України від 06.10.1998р. № 161-XIV “Про оренду землі” внесені зміни, зокрема, частина четверта та п’ята статті 21 були викладені у такій редакції:

“Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”.

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині.”

Вказаний Закон набрав чинності з моменту опублікування, а саме: з 04.06.2008р.

Таким чином, у відповідності із Законом № 161-XIV з 04.06.2008р., розмір річної орендної плати за земельну ділянку, надану в оренду, не може бути меншим трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України “Про плату за землю”, а оспорюваний договір в цій частині є таким, що суперечить чинному законодавству.

Згідно ст. 30 Закону України “Про оренду землі” та п. 34 договору оренди землі від 16.08.2004р., зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Бердянською міською радою Запорізької області (позивача) було прийнято рішення від 11.12.2008р. № 9 “Про затвердження Переліку розмірів орендної плати за земельні ділянки в м. Бердянську”.

Згідно п. 5 цього Рішення встановлено, орендарям земельних ділянок м. Бердянська, розмір орендної плати яких не відповідає вимогам Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів” від 03.06.2008р. № 309-VI, тобто менший трикратного земельного податку, до 01.01.2009р. укласти додаткові угоди до договорів оренди землі щодо приведення розміру орендної плати за землю до вимог Закону.

Відповідно до ст. 144 Конституції України рішення прийняті органом місцевого самоуправління є обов’язковими до виконання на певній території.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Порядок зміни та розірвання господарських договорів встановлений ст. 188 ГК України:

Зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Згідно ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Пропозиції Бердянської міської ради Запорізької області щодо укладення додаткової угоди до договору на визначених позивачем умовах, відповідачем залишені без задоволення.

За таких обставин між сторонами наявний спір щодо зміни договору, який відповідно до ст. 188 ГК України та ст.11 ГПК України може вирішити господарський суд.

Статтями 18, 20 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації, яку здійснює ЗРФ ДП “Центр ДЗК”. Державна реєстрація договорів оренди провадиться у порядку, встановленому законом.

Згідно ст. 240 ЦК України договір, який підлягає державній реєстрації, вважається укладеним з моменту його реєстрації.

Статтею 654 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Тобто, правочин, спрямований на зміну або розірвання договору, здійснюється в тій самій формі, що і сам договір. Здійснюється він у вигляді додаткової угоди до договору або угоди про розірвання договору.

Таким чином, додаткова угода до договору оренди землі набирає чинності з моменту її державної реєстрації у порядку, встановленому законом.

Статтею 30 Закону України від 06.10.1998р. N 161-XIV “Про оренду землі” передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди (п.4.4) передбачена можливість перегляду, в тому числі у бік збільшення, розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

З огляду на вище зазначене, суд вважає, що вимоги позивача про внесення змін до договору, а саме: підпункті 4.1 пункту 4 замість слів і цифр “у розмірі 1 % (одного відсотка) від її нормативної грошової оцінки” встановити “у розмірі 3 % (трьох відсотків) від її нормативної грошової оцінки”, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

В частині вимог позивача про доповнення договору розділом “Інші права та обов’язки сторін” наступного змісту: “Розмір річної орендної плати за земельну ділянку є несталим. У разі зміни річної орендної плати за земельну ділянку відповідно до вимог чинного законодавства, розмір орендної плати земельної ділянки змінюватиметься без внесення змін та доповнень до цього договору”, в позові слід відмовити з огляду на наступне.

Статтею 631 ЦК України встановлено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду (ч. 5 ст. 188 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку (ст. 30 Закону України “Про оренду землі”).

Пунктом 11.1 договору оренди землі від 05.07.2004р. сторони узгодили, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв’язується у судовому порядку.

Оскільки внесення змін до договору потребує письмової форми та взаємного узгодження їх сторонами, запропонований Бердянською міською радою Запорізької області пункт договору суперечить умовам договору та приписам діючого законодавства.

У зв’язку із вищевикладеним, позовні вимоги задовольняються частково.

Доводи відповідача спростовані вищевикладеним.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 44, 49, ст.82 - 85 ГПК України, суд                                                                                                     

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Внести в договір оренди землі, укладений 05.07.2004р. між Бердянською міською радою Запорізької області (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. 1 Бердянської ради, 2, код ЄДРПОУ 34676953) і Закритим акціонерним товариством “Приазовкурорт” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Котляревського/Волкова, 12/24, код ЄДРПОУ 02647763), зареєстрованого 29.11.2004р. у Бердянському районному відділі Запорізької регіональної філії ДП “Центр ДЗК при Держкомземі України” за № 040426500049, наступні зміни:

в підпункті 4.1 пункту 4 замість слів і цифр “у розмірі 1 % (одного відсотка) від її нормативної грошової оцінки” встановити “у розмірі 3 % (трьох відсотків) від її нормативної грошової оцінки”.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства “Приазовкурорт” (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Котляревського/Волкова, 12/24, код ЄДРПОУ 02647763) на користь Бердянської міської ради Запорізької області (71100, Запорізька область, м. Бердянськ, пл. 1 Бердянської ради, 2, код ЄДРПОУ 34676953) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. витрат на держмито і 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Суддя В.М. Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст. 82-85 ГПК України 14.01.2011р.