Рішення № 14349409, 28.12.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.12.10 Справа № 16/272д/10

Суддя

За позовом публічного акціонерного товариства “Райффайзен Банк Аваль” в особі Запорізької обласної дирекції АТ “Райффайзен Банк Аваль” (69063, м.Запоріжжя, вул.Тургенєва, 29, код ЄДРПОУ 23794014)

до відповідача-1 товариства з обмеженою відповідальністю “Девелоп Трейд” (69006, м.Запоріжжя, вул.Лобановського, 7, код ЄДРПОУ 37088253)

до відповідача-2 - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в особі ліквідатора арбітражного керуючого Фоміна Гранта Валерійовича (АДРЕСА_1

третя особа на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 (АДРЕСА_2)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_3 (посвідчений 22.05.2010)

Суддя Ніколаєнко Р.А.

Представники сторін:

від позивача - Тітов В.О. (дов.1483 від 07.09.2009)

від відповідача 1 Зіменко І.А. (дов.7 від 15.07.2010)

від відповідача - 2 не зявився

від третьої особи не зявився

СУТЬ СПОРУ:

ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Запорізької обласної дирекції заявлено позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого поАДРЕСА_3 який укладений між ФОП ОСОБА_2 в особі ліквідатора Фоміна Г.В. та ТОВ “Девелоп Трейд”.

Ухвалою господарського суду від 09.11.2010 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 16/272д/10 з призначенням судового засідання на 14.12.2010. Ухвалою від 14.12.2010 до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору залучено приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4, цією ж ухвалою розгляд справи відкладено до 28.12.2010. В засіданні 28.12.2010 проголошено вступну і резолютивну частини рішення.

На обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що за укладеним 14.11.2007 з ТОВ “АВС Електротехсервіс” договором № 010/02-19/97/1 про відкриття відновлювальної кредитної лінії надав вказаному товариству кредитні кошти у сумі 5499999,16 грн. зі строком повернення 07.11.2008 під 13,5% річних, а на забезпечення виконання позичальником кредитних зобовязань 15.11.2007 уклав з ОСОБА_2 договір іпотеки № 010/02-19/97/2. В іпотеку було передано, у тому числі, будівлю складу, розташовану по АДРЕСА_3. ОСОБА_2 мав статус субєкта підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Постановою господарського суду Харківської області від 29.01.2010 у справі № Б-39/11-09 ФОП ОСОБА_2 було визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру. В ході ліквідаційної процедури призначений у справі ліквідатор Фомін Г.В. включив будівлю складу, розташовану по АДРЕСА_3 до ліквідаційної маси, а потім здійснив відчуження на користь ТОВ “Девелоп Трейд” за оспорюваним договором купівлі-продажу. Позивач в позові просить визнати цей договір купівлі-продажу недійсним на підставі ст.12 Закону України “Про іпотеку”, якою встановлено, що правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна без згоди іпотекодержателя є недійсним, а згоди на реалізацію предмета іпотеки на користь іншої особи позивач не надавав.

Поданими додатково письмовими обґрунтуваннями позивач висловив свою позицію про те, що вилучення запису про обтяження з Державного реєстру іпотек, яке було здійснено приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу ОСОБА_4 на підставі постанови господарського суду Харківської області від 29.01.2010 у справі № Б-39/111-09, відбулося в порушення ст.115 Господарського процесуального кодексу України та Закону України “Про виконавче провадження”, оскільки постанови господарського суду мають виконуватися виключно в порядку, встановленому вказаним Законом, а відтак ОСОБА_4 взагалі не мала приймати до виконання постанову від ліквідатора до відкриття виконавчого провадження. Також ОСОБА_4 не могла посвідчувати спірний договір купівлі-продажу, оскільки ні продавець, ні покупець не зареєстровані в м.Харкові, продана нерухомість розташована в м.Запоріжжі, а відповідно до ст.55 Закону України “Про нотаріат” посвідчення правочинів щодо відчуження нерухомого майна провадиться за місцезнаходженням (місцем реєстрації) цього майна або за місцезнаходженням (місцем реєстрації)однієї із сторін відповідного правочину.

Відповідач-1 проти позову заперечив. Вказав на те, що оспорюваний позивачем договір цілком відповідає вимогам законодавства, оскільки укладений за результатами відкритих торгів з реалізації майна ФОП ОСОБА_2, якого було визнано банкрутом постановою господарського суду, а наслідком визнання боржника банкрутом у відповідності до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є скасування всіх обтяжень майна банкрута, тому отримання згоди іпотекодержателя на реалізацію предмета втрачає необхідність та обовязковість. Крім того, відповідач-1 наголосив, що цивільним законодавством презумується добросовісність набувача, яким він являється в спірному випадку. Також зауважив, що постанова господарського суду Харківської області, якою ФОП ОСОБА_2 визнано банкрутом та знято обтяження його майна, будь-ким не оскаржувалася, рівно як і не оскаржувалися дії ліквідатора щодо формування ліквідаційної маси та реалізації майна банкрута. Відповідач-1 представив договір купівлі-продажу від 22.05.2010 будівлі складу № 2 літ-В-2, розташованого по АДРЕСА_3, та докази виконання цього договору.

Арбітражний керуючий Фомін Г.В., що виконував обовязки ліквідатора у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2, провадження у якій здійснювалося господарським судом Харківської області, надав суду усні та письмові пояснення, стверджуючи, що оспорюваний договір купівлі-продажу вимогам законодавства будь-яким чином не суперечить. Зазначив, що продане за договором майно на час укладення договору було вільне від обтяжень внаслідок їх зняття постановою господарського суду Харківської області від 29.01.2010 у справі № Б-39/111-09 і продаж майна здійснено у відповідності до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Так, на виконання постанови господарського суду Харківської області було виявлено та включено до ліквідаційної маси майно ФОП ОСОБА_2, у тому числі й нерухомість, що стала обєктом оспорюваної угоди. З метою організації процесу реалізації майна були укладені угода з субєктом оціночної діяльності про виконання робіт з незалежної оцінки майна, угода з товарною біржею на організацію та проведення аукціону, угода з брокером біржі на продаж майна. Слід за тим, за результатами проведеного аукціону (протокол № 1 від 14.05.2010) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна банкрута, розташованого по АДРЕСА_3 з переможцем аукціону ТОВ “Девелоп Трейд”. Потім з приватним нотаріусом було укладено угоду про перерахування коштів, отриманих від реалізації майна банкрута, для подальших розрахунків з кредиторами ФОП ОСОБА_2, до складу яких входив і позивач ПАТ “Райффайзен Банк Аваль” в особі Запорізької обласної дирекції. Ліквідатор листом від 11.06.2010, який було отримано позивачем 01.07.2010, повідомляв про визнання кредиторських вимог та запитував реквізити для зарахування коштів, отриманих від реалізації майна банкрута, але позивач за час здійснення провадження у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2 запитаної інформації не надав, а надав її вже після завершення провадження у справі. Арбітражний керуючий пояснив, що ухвалою господарського суду від 04.10.2010 у справі № Б-39/111-09 був встановлений певний порядок використання грошових коштів, отриманих від реалізації майна банкрута і кошти, що підлягали перерахуванню на користь позивача, за платіжним дорученням № 5555555555 від 13.12.2010 на суму 744926,35 грн., були перераховані на його рахунок з депозитного рахунку приватного нотаріуса. Арбітражний керуючий підкреслив, що ним були здійснені всі визначені законодавством про банкрутство заходи щодо виявлення майна, яке належить банкруту на праві власності, його оцінки, реалізації та розподілу коштів у відповідності з встановленим господарським судом порядком. Також арбітражний керуючий, як і відповідач-1, звернув увагу, що постанова про визнання ФОП ОСОБА_2 банкрутом чи дії ліквідатора позивачем не оскаржувалися, незважаючи на його участь у справі про банкрутство.

Третьою особою - приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_4 суду представлені письмові пояснення, якими приватний нотаріус стверджує, що посвідчення оспорюваного договору купівлі-продажу відбулося правомірно, у відповідності до вимог Закону України “Про нотаріат”, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, а також відповідало намірам сторін угоди. Продавець на момент укладення договору купівлі-продажу майна, яке на той час було “обєктом аукціону”, гарантував, що майно нікому іншому не продане, не відчужене іншим способом, під податковою заставою та під забороною (арештом) не перебуває, судового спору, а також прав щодо нього у третіх осіб як в межах, так і поза межами України, немає. Факт відсутності заборони на відчуження проданого за оспорюваним договором обєкту було підтверджено у встановленому порядку запитаним витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 22.05.2010. Посилаючись на такі обставини, третя особа зазначила, що в неї не було підстав відмовити у посвідченні договору.

16.12.2010 позивач подав клопотання про витребування доказів (вих.№ 12-20/04-542 від 14.12.2010). Просив витребувати від ОП “Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації” інформацію, підтверджуючу, за ким та на якій підставі зареєстроване право власності на будівлю складу № 2 літ.В-2 загальною площею 6526,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 з наданням витягу, копій технічного паспорту та правовстановлюючих документів, а також інформацію про перереєстрації права власності на це майно з 22.05.2010 по день надання інформації.

Клопотання про витребування доказів відхилено судом, оскільки необхідну для розгляду даної справи інформацію було витребувано судом ухвалою про порушення провадження у справі.

В судове засідання 28.12.2010 позивач подав клопотання, яким просить залишити позовну заяву без розгляду. На обґрунтування такого заявлення пояснив, що 22.12.2010 Харківським апеляційним господарським судом скасовано ухвалу господарського суду Харківської області від 05.11.2010, якою було завершено ліквідаційну процедуру у справі № Б-39/111-09 про банкрутство ФОП ОСОБА_2, справу направлено для здійснення провадження на стадії ліквідаційної процедури і позивач має на меті заявити свої вимоги щодо недійсності договору купівлі-продажу нерухомого майна по АДРЕСА_3 в рамках ліквідаційної процедури у справі № Б-39/111-09. При цьому доказів на підтвердження зазначеного позивач не надав.

Відповідач-2 проти клопотання позивача заперечив, зазначивши, що визначені законом підстави для залишення позову без розгляду відсутні.

Клопотання позивача про залишення позову без розгляду відхилено судом як таке, що суперечить ст.81 Господарського процесуального кодексу України, якою законодавчо визначені підстави для залишення позову без розгляду. В даному випадку підстави для залишення позову без розгляду не мають місця. Крім того, слід зауважити, що заявлення клопотань такого роду є недоцільним та безпідставним, оскільки питання щодо залишення позову без розгляду вирішується судом незалежно від позицій учасників судового процесу і такий результат розгляду справи може мати місце лише за умов існування встановлених законом обставин.

Зауважується, що надані в рамках даної справи матеріали є достатніми для її розгляду, а тому спір підлягає вирішенню по суті.

При цьому зазначається, що ст.112 Господарського процесуального кодексу України передбачає можливість перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи, вислухавши присутніх учасників, суд не знайшов підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Встановлено, що 13.11.2007 між відкритим акціонерним товариством “Райффайзен Банк Аваль”, правонаступником якого є публічне акціонерне товариство “Райффайзен Банк Аваль”, в особі Запорізької обласної дирекції (далі Банк) та товариством з обмеженою відповідальністю “АВС Електротехсервіс” було укладено генеральну кредитну угоду № 010/02-19/97, за якою Банк зобовязався надавати ТОВ “АВС Електротехсервіс” кредитні кошти в порядку та на умовах, визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї генеральної угоди.

У відповідності до вказаної генеральної кредитної угоди 14.11.2007 між Банком та ТОВ “АВС Електротехсервіс” було укладено кредитний договір № 010/02-19/97/1, згідно з яким Банк зобовязався відкрити товариству відновлювальну кредитну лінію у сумі 5500000,00 грн. під 13,5% річних. В редакції додаткової угоди № 2 до кредитного договору строк повернення кредиту встановлено до 17.06.2009.

На забезпечення виконання зобовязань ТОВ “АВС Електротехсервіс”, що витікають з генеральної кредитної угоди та укладених в межах неї кредитних договорів 15.11.2007 Банк уклав договір іпотеки № 010/02-19/97/2, за яким іпотекодавцем виступив громадянин ОСОБА_2 В іпотеку було передано адміністративну будівлю літ.А-2 з прибудовою літ.А-2, що розташовані по АДРЕСА_4. та будівлю складу № 2 літ.В-2, що розташована по АДРЕСА_3.

Договір іпотеки був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_7

15.11.2007 до Єдиного державного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна внесено реєстраційний запис про обтяження вказаного нерухомого майна ОСОБА_2 забороною на підставі іпотечного договору від 15.11.2007.

27.06.2000 виконавчим комітетом Запорізької міської ради ОСОБА_2 був зареєстрований як субєкт підприємницької діяльності фізична особа за адресою: АДРЕСА_5 (реєстр.№ 21030170000027160), про що свідчить надані суду витяг та довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від16.11.2010.

Підприємець неодноразово змінював місцезнаходження. 22.05.2009 ФОП ОСОБА_2 було перереєстровано за адресою: АДРЕСА_6.

У відповідності до положень ст.ст.7, 47-49 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” господарським судом Харківської області за заявою ФОП ОСОБА_2 було порушено провадження у справі № Б-39/111-09 про його банкрутство.

Постановою господарського суду Харківської області від 29.01.2010 у справі № Б-39/111-09 ФОП ОСОБА_2 було визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором у справі призначено арбітражного керуючого Фоміна Г.В.

Вказаною постановою суду, крім того, скасовано арешти, що накладені на майно боржника і інші обмеження щодо розпорядження його майном, у тому числі податкові застави. Ліквідатора зобовязано у відповідності до ст.ст.25-30, 47-49 Закону України ”Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” здійснити ліквідаційну процедуру, у тому числі подати оголошення до офіційних друкованих органів, відкрити депозитний рахунок в нотаріальній конторі для проведення розрахунків з кредиторами, здійснити продаж всього майна банкрута.

З матеріалів справи слідує, що під час здійснення ліквідаційної процедури ліквідатором ФОП ОСОБА_2 арбітражним керуючим Фоміним Г.В. було виявлено та включено до ліквідаційної маси, між іншим, належну банкруту нерухомість будівлю складу № 2 літ.В-2, що знаходиться по АДРЕСА_3.

14.05.2010 відбувався аукціон з продажу майна ФОП ОСОБА_2

Згідно з протоколом № 2 проведення аукціону від 14.05.2010 переможцем по лоту склад № 2 літ.В-2, що знаходиться по АДРЕСА_3, стало ТОВ “Девелоп Трейд”.

22.05.20210 за результатами аукціону ліквідатором банкрута ФОП ОСОБА_2 арбітражним керуючим Фоміним Г.В. було укладено договір купівлі-продажу будівлі складу № 2 літ.В-2, що знаходиться по АДРЕСА_3, з переможцем аукціону ТОВ “Девелоп Трейд”.

Банк вважає цей договір таким, що підлягає визнанню недійсним, оскільки обєкт договору купівлі-продажу являється й обєктом договору іпотеки, де Банк виступає іпотекодержателем, а відчуження майна на користь третіх осіб без згоди іпотекодержателя не допускається, такої згоди Банк не надавав.

За вимогами ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Згідно з положеннями ст.215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, між іншим ч.1 ст.203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним.

В даному випадку доводи позивача щодо недійсності договору купівлі-продажу складу № 2 літ.В-2, що знаходиться по АДРЕСА_3, у правовому розумінні є помилковими.

Як зазначалося, постановою господарського суду Харківської області від 29.01.2010 у справі № Б-39/111-09 ФОП ОСОБА_2 визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

За імперативними приписами ст.23 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (далі Закон “Про відновлення платоспроможності…”) одним з наслідків визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури є скасування арешту, накладеного на майно боржника, чи інших обмежень щодо розпорядження майном такого боржника, а накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майна банкрута не допускається.

Наведену вимогу Закону продубльовано в постанові суду про визнання ФОП ОСОБА_2 банкрутом.

Тобто, з визнанням боржника банкрутом всі без виключення обтяження його майна скасовуються за законом незалежно від будь-яких обставин, у тому числі й відсутності на те згоди обтяжувачів та їх про те обізнаності.

Представленим суду розширеним витягом з Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна підтверджується, що 22.05.2010 запис про заборону на нерухоме майно ОСОБА_2 будівлю складу № 2 літ.В-2, внесений на підставі іпотечного договору з Банком, з реєстру вилучено, що внаслідок викладеного вище відповідає закону.

Тобто, в будь-якому разі на момент укладення оспорюваного договору купівлі-продажу майно ОСОБА_2 було вільним від обтяжень.

При оцінці договору на предмет його дійсності та відповідності закону оцінюються ті обставини та факти, які існували на момент укладення договору.

Також слід зазначити, що з відкриттям ліквідаційної процедури банкрута та призначенням ліквідатора настають певні обовязки останнього.

Зокрема, у відповідності до ст.25 Закону “Про відновлення платоспроможності…” ліквідатор з дня свого призначення приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження, виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута, реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно зі ст.48 Закону “Про відновлення платоспроможності…” кошти, отримані від продажу майна громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також наявні в нього кошти в готівковій формі вносяться на депозитний рахунок нотаріальної контори та використовуються за рішенням господарського суду, який визнав громадянина-підприємця банкрутом.

Статтею 49 Закону “Про відновлення платоспроможності…” встановлено черговість задоволення вимог кредиторів громадянина-підприємця, визнаного банкрутом, а також визначено, що за недостатністю коштів на депозитному рахунку нотаріальної контори для повного задоволення всіх вимог однієї черги кошти розподіляються між кредиторами відповідної черги пропорційно сумам їх вимог.

Таким чином, укладення оспорюваного договору купівлі-продажу є результатом одного з етапів ліквідаційної процедури з формування грошової маси, за рахунок якої має здійснитися повне чи часткове задоволення вимог кредиторів банкрута в порядку, встановленому Законом “Про відновлення платоспроможності…” і таке задоволення відбувається за рахунок належних банкруту грошових коштів, а також за рахунок грошових коштів, отриманих від реалізації майна банкрута ліквідатором у встановленому порядку, але не самим майном банкрута.

Банк вважає, що оспорюваний ним договір купівлі-продажу є недійсним з підстав, встановлених ст.12 Закону України “Про іпотеку”.

Не заперечується, що згідно зі ст.12 Закону України “Про іпотеку” правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Однак Банк необґрунтовано залишає поза увагою те, що вказана норма недійсність правочинів повязує з вчиненням їх саме іпотекодавцями, а в даному випадку продаж майна здійснено не безпосередньо іпотекодавцем, а ліквідатором при здійсненні ліквідаційної процедури в порядку, передбаченому спеціальним Законом “Про відновлення платоспроможності...”.

За вищевикладених обставин слід визнати, що підстави для визнання договору недійсним відсутні. Договір відповідає вимогам законодавства.

Доводи позивача спростовуються викладеним вище, а оскільки суттю позову фактично є оскарження дій ліквідатора та нотаріуса слід додати, що докази такого оскарження відсутні, незважаючи на його участь у справі про банкрутство ФОП ОСОБА_2

В позові відмовляється.

16.12.2010 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову (вих.№ 12-20/04-544 від 14.12.2010), якою просить накласти арешт та заборону відчуження на нерухоме майно, що є обєктом оспорюваного договору купівлі-продажу будівлю складу № 2 літ.В-2 загальною площею 6526,9 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3

Клопотання про забезпечення позову відхиляється у звязку з безпідставністю.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ :

В позові відмовити.

Суддя Р. Ніколаєнко

Рішення оформлено та підписано 31.12.2010.