Рішення № 14349361, 29.12.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.12.10 Справа № 3/67/10

Суддя

За позовом: Приватного підприємства “ВК і К”, Кіровоградська область, м. Світловодськ

до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Запоріжжя

про стягнення боргу за договором поставки в сумі 15415, 54 грн.

Суддя Соловйов В.М.

при секретарі Василенко В.В.

Представники:

від позивача: не зявився

від відповідача : не зявився

ПП “ВК і К” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ПП ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором поставки в сумі 15415, 54 грн.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. 525, 526, 530, 610, 612, 625 ЦК України, ст. 173, 193, 230-232 ГК України, ст. 1, 54, 57, 66, 67 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.11.2010р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 3/67/10, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 07.12.2010р. о 14 годині 30 хвилин.

Ухвалою суду від 07.12.2010р. у звязку з неявкою відповідача та необхідністю надання додаткових доказів розгляд справи відкладений на 29.12.2010р. о 14 годині 30 хвилин.

В судовому засіданні 29.12.2010р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Під час розгляду справи представник позивача вимогу про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявляли.

В судовому засіданні 07.12.2010р. представник позивача підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві № 629 від 27.09.2010р. та просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки № 1397 від 23.06.2010р. в сумі 15 415,54 грн., а також судові витрати.

Зокрема, в обґрунтування своїх вимог позивач посилається на наступне.

23.06.2010р. між ПП “ВК і К” та ПП ОСОБА_1 було укладено договір поставки № 1397.

Відповідно до договору постачальник в особі позивача взяв на себе зобовязання в обумовлений даним договором строк продати продукцію власного товариства, в асортименті, кількості та по цінам, що зазначені в накладних у власність покупця, а покупець в особі відповідача зобовязується прийняти і сплатити за неї у відповідності до умов договору.

На виконання умов договору, відповідно до замовлення відповідача, позивач у період з 25.06.2010р. по 16.07.2010р. поставив відповідачу продукцію власного виробництва, всього на суму 83 485,71 грн.

Факт постачання продукції та передачі її у власність ПП ОСОБА_1 підтверджено накладними, які додані до матеріалів справи.

Відповідачем за період з 26.06.2010р. по 18.08.2010р. був проведений частковий розрахунок за отриманий товар у безготівковому порядку на загальну суму 68 649,17 грн.

Відповідно до умов п.2.6 Договору, відповідач повинен провести розрахунок з відстрочкою платежу строком 5 (пять) банківських днів.

Тому сума основного боргу станом на 07.12.2010р. становить 14 836,54 грн.

Відповідно до п. 5.3 Договору, за прострочення оплати, порушення строків оплати, вказаних в п.2.6 даного Договору, покупець сплачує постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення і пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За порушення строку внесення плати ПП ОСОБА_1 відповідно до п. 5.3 даного договору нарахована пеня у розмірі 400,97 грн. та інфляційні збитки у розмірі 178,03 грн.

Таким чином, станом на 29.12.2010р. заборгованість відповідача за договором поставки № 1397 від 23.06.2010р. складає 15 415,54 грн.

В судове засідання 29.12.2010р. представник позивача не зявився, надіслав телеграму № 0954 від 29.12.2010р., в якій просить суд розглянути справу без його участі.

Відповідач відзив на позовну заяву, витребувані судом документи і документи, що підтверджують заперечення проти позову, не надав, в судові засідання жодного разу не зявився. Заяв про розгляд справи за його відсутності до господарського суду від відповідача не надходило.

Місцезнаходження відповідача визначається відповідно до вимог ст. 93 Цивільного кодексу України фактичним місцем ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Приймаючи рішення за відсутності відповідача господарський суд бере до уваги те, що він не надав суду відомостей про зміну даних його державної реєстрації, в тому числі і місця знаходження.

Господарським судом зясовано, що ухвала від 22.11.2010р. про порушення провадження у справі, направлена відповідачу рекомендованим листом, повернулася до канцелярії суду з відміткою пошти про закінчення терміну зберігання.

Ухвала суду від 07.12.2010р. про відкладення розгляду справи № 3/67/10 на 29.12.2010р. о 14 годині 30 хвилин, направлена на адреси сторін 08.12.2010р. (вихідний № 09-12а/27287), до канцелярії суду не повернулася.

Господарський суд враховує, що відповідач не повідомив суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження) та про неможливість прибуття в судове засідання.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Серії НОМЕР_2 станом на 07.12.2010р. місцезнаходження ПП ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1.

Саме ця адреса відповідача зазначена у позовній заяві ПП “ВК і К”.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України, ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам, прокурору, якщо він є заявником, за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

До того ж, надані позивачем матеріали свідчать про те, що неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, отже справу розглянуто відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, та заслухавши в судовому засіданні 07.12.2010р. представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПП “ВК і К” (постачальник) та ПП ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір поставки № 1397 від 23.06.2010р. (Договір), за яким постачальник продає, а покупець купує продукцію, що виготовляється постачальником, в асортименті, за ціною і на суму зазначених в накладних у відповідності до діючого на момент відпуску товару затвердженого переліку вільно відпускних цін (п. 1.1 Договору).

Позивач у період з 25.06.2010р. по 16.07.2010р. поставив відповідачу продукцію власного виробництва на суму 83 485,71 грн., що підтверджується накладними, а саме:

-накладна № 58540 від 25.06.2010р. на загальну суму 15 815,44 грн.;

-накладна № 60457 від 30.06.2010р. на загальну суму 19 582,45 грн.;

-накладна №62863 від 06.07.2010р. на загальну суму 12 773,66 грн.;

-накладна № 66377 від 14.07.2010р. на загальну суму 24 536,54 грн.;

-накладна № 67437 від 16.07.2010р. на загальну суму 10 777,62 грн.

В період з 26.06.2010р. по 18.08.2010р. відповідачем було проведено частковий розрахунок у в безготівковому порядку на загальну суму 68 649,17 грн.

Відповідно до п. 2.6 Договору, вид платежу: відстрочка 5 (пять) днів по факту отримання продукції, з відстрочкою платежу із вказаною кількістю банківських днів, на умовах передоплати згідно виставленого рахунку.

Відповідач повинен був провести повний розрахунок за отриманий товар не пізніше 23.07.2010р.

Отже свої зобовязання за договором поставки № 1397 від 23.06.2010р. відповідач належним чином не виконав.

Відповідно до п. 5.3 Договору, за прострочення оплати, порушення строків оплати, вказаних в п.2.6 даного Договору покупець сплачує постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення і пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Таким чином, станом на 29.12.2010р. ПП ОСОБА_1 є боржником перед ПП “ВК і К” за договором поставки № 1397 від 23.06.2010р., заборгованість складає 15 415,54 грн., а саме: 14 836,54 грн. основного боргу, 400,97 грн. пені, 178,03 грн. інфляційних збитків.

Оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Застосування господарських санкцій до субєкта, який порушив зобовязання, не звільняє цього субєкта від обовязку виконати зобовязання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобовязання.

Згідно ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обовязки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обовязки можуть виникати з рішення суду.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обовязків може бути настання або ненастання певної події.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір поставки № 1397 від 23.06.2010р.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В даному випадку відповідач зобовязався протягом пяти днів з дня поставки провести розрахунок.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Підстави для припинення зобовязання за договором поставки № 1397 від 23.06.2010р., які визначено главою 50 ЦК України, відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Враховуючи встановлений факт невиконання ПП ОСОБА_1 своїх зобовязань, вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу за договором поставки № 1397 від 23.06.2010р. в розмірі 14 836,54 грн. є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Також позивач просить стягнути з відповідача 178,03 грн. - інфляційні збитки та 400,97 грн. пені.

Відповідно до ст. 611 ЦК України одним з правових наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобовязання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України).

Згідно зі ст. 3 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996р. “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відповідності із ч.6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 546 ЦК України передбачено, що виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

В даному випадку, відповідно до п. 5.3 Договору поставки, за прострочення оплати, порушення строків оплати, вказаних в п.2.6 даного Договору покупець сплачує постачальнику суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення і пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Господарським судом встановлено, що відповідачу правомірно нараховано пеню в розмірі 400,97 грн., тому вимога про стягнення вказаної суми підлягає задоволенню у повному обсязі (розрахунок у додатку до позовної заяви).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарським судом встановлено, що заявлена до стягнення позивачем сума втрат від інфляції грошових коштів в розмірі 178,03 за період з липня по вересень 2010р., підтверджена детальним розрахунком позивача, доданого до позовної заяви. Вказаний розрахунок перевірений судом, тому в цій частині позов також підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій.

Керуючись ст. 44, 49, 82 - 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (51200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства “ВК і К” (27505, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Дружби, 17, код ЄДРПОУ 13745730) 14 836 (чотирнадцять тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 54 коп. основного боргу, 400 (чотириста) грн. 97 коп. пені, 178 (сто сімдесят вісім) грн. 03 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 154 (сто пятдесят чотири) грн. 16 коп. витрат на державне мито та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя В.М.Соловйов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено відповідно до вимог ст. 82-85 ГПК України 06.01.2011р.