Рішення № 14349179, 08.12.2010, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.12.10 Справа № 28/274/10

Суддя

За позовом : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Запоріжжя

До відповідача: Закритого акціонерного товариства «Марічка», м.Запоріжжя

про стягнення заборгованості у розмірі 33.000грн., 1.668грн.08коп. 3% річних, 7.095грн.00коп. інфляційних втрат.

Суддя О.В. Яцун

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність №5307 від 08.12.2010р.

від відповідача: Гранкін А.В.. довіреність №б/н від 01.10.2009р.

Заявлено вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 33.000грн. на підставі договору про надання послуг з відновлення бухгалтерського обліку №6, 1.668грн.08коп. 3% річних, 7.095грн.00коп. інфляційних втрат за порушення виконання грошового зобовязання.

Ухвалою суду від 17.11.2010р. порушено провадження у справі № 28/274/10, судове засідання призначено на 08.12.2010р.

За клопотанням представників сторін розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 08.12.2010р. представник позивача наполягає на задоволені позовних вимог з підстав, що зазначені в позові.

Представник відповідача надав відзив у відповідності до ст. 22 ГПК України, в якому проти заявлених позовних вимог не заперечує. Разом з тим, просить суд відстрочити виконання рішення у звязку з важким фінансовим становищем на підприємстві, відсутністю повноцінних господарських відносин, що вплинули на матеріальний стан ЗАТ «Марічка».

Представник позивача проти відстрочення виконання судового рішення заперечує.

Суд визнав надані документи достатніми для вирішення спору по суті.

На підставі чого у відповідності до ст.85 ГПК України представникам сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Матеріалами справи встановлено:

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформації тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Приписами ч. І ст.175 ГК України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку. Майнові зобовязання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічну норму містить ст. 526 ЦК України.

Як свідчать надані до суду документи, 04.02.2008р. між ФОП ОСОБА_1 (виконавець) та ЗАТ «Марічка»(замовник) було укладено договір про надання послуг з ведення бухгалтерського обліку №6, за умовами якого виконавець із урахуванням положень цього договору бере на себе зобовязання щодо надання наступних послуг з відновлення бухгалтерського обліку, а замовник зобовязується оплатити надані послуги.

Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що ціна послуг виконавця за кожний календарний місяць, за який поновлюється чи/та перевіряється документація становить 3.000грн. Разом за 11 місяців вартість послуг становить 33.000грн.

У відповідності до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3. договору встановлено, що замовник сплачує плату за надання послуг за цим договором шляхом готівкового або безготівкового розрахунку протягом 10 днів з моменту підписання акту прийому-передачі за повністю виконаний обєм роботи.

В той же час, відповідач взяті на себе договірні зобовязання належним чином не виконав. З урахуванням зазначено сума боргу складає 33.000грн.00коп.

Згідно до ст. 33 ГПК України, обовязок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем надані всі необхідні докази в обґрунтування заявлених вимог.

Факт наявності заборгованості у розмірі 33.000грн.00коп. підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання. Зобов'язання відповідача оплатити надані послуги не припинено.

На день розгляду спору відповідач оплату наданих послуг не довів, будь-яких претензій щодо виконання послуг позивачу не предявив, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості у сумі 33.000грн.00коп. слід визнати документально підтвердженими, нормативно обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством .

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст.625 ЦК України, відносяться річні та втрати від інфляції.

Відповідно до розрахунку позивача до стягнення предявленні інфляційні втрати за період прострочення з травня 2008 по січень 2010р. у розмірі 7.095грн.00коп. та 3% річних за період з 28.04.2008р. по 02.01.2010р. у розмірі 1.668грн.08коп.

Враховуючи, що наданий розрахунок відповідає нормам чинного законодавства, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних слід задовольнити в повному обсязі.

Клопотання відповідача щодо надання відстрочення виконання судового рішення судом відхилено, оскільки не обґрунтовано, документально не доведено. Крім того, відповідач не зазначив період відстрочення.

Суд звертає увагу відповідача, що він не позбавлений права в будь-який час звернутися до суду із заявою у відповідності до приписів ст. 121 ГПК України.

Відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача, так як спір доведений до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 3, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, ст. ст. 173, 193, 230 ГК України, суд:

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Марічка»(69000, м.Запоріжжя, вул. Патріотична, буд.64-Д, код ЄДРПОУ 13620856) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_1) 33.000(тридцять три тисячі)грн.00коп. основного боргу, 7.095(сім тисяч девяносто пять)грн.00коп. інфляційних втрат, 1.668(одна тисяча шістсот шістдесят вісім)грн.08коп. 3% річних, 417(чотириста сімнадцять)грн.63коп. державного мита та 236(двісті тридцять шість)грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Суддя О.В. Яцун

Рішення підписано: 10 грудня 2010р.