Рішення № 14349041, 02.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

02.03.11 р. Справа № 29/96

Господарський суд Донецької області у складі: головуючий суддя Риженко Т.М., судді Сгара Є.В., Курило Г.Є.

при секретарі Петрушенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства „Компанія „РАЙЗ”, м.Київ

до Відповідача: Приватного підприємства „Землі Донбасу 2005”, м.Макіївка, Донецька область

про: стягнення заборгованості у розмірі 122 215,61грн., пені у розмірі 251 886,37грн., збитків у розмірі 281 095,90грн., процентів за неправомірне користування коштами 64 409,30грн.

за участю:

представника Позивача – не з’явився;

представника Відповідача – не з’явився;

СУТЬ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство „Компанія „РАЙЗ”, м.Київ (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного підприємства „Землі Донбасу 2005”, м.Макіївка, Донецька область (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 122 215,61грн., пені у розмірі 251 886,37грн., збитків у розмірі 281 095,90грн., процентів за неправомірне користування коштами 64 409,30грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов’язань за договором поставки на умовах товарного кредиту №8512-4/1 від 06.03.2008р., щодо оплати за поставлений товар.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки на умовах товарного кредиту №8512-4/1 від 06.03.2008р., додатків до договору, видаткових накладних, довіреностей на отримання матеріальних цінностей, правоустановчих документів Публічного акціонерного товариства „Компанія „Райз”.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 173, 174, 193, 198, 225, 226, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 316, 317, 328, 509, 512, 513, 526, 530, 533, 534, 549, 610-612, 623-625, 692, 694 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 13, 15, 54-57 Господарського процесуального кодексу України.

Заявою від 09.12.2010р. №752 Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог, заявивши до стягнення заборгованість у розмірі 125 312,83грн., пеню у сумі 57 899,67грн., збитків у розмірі 313 282,10грн., процентів за неправомірне користування коштами у сумі 73 732,01грн.

Суд розглядає справу відносно вимог, визначених у заяві від 09.12.2010р. №752, оскільки згідно ст.22 Господарського процесуального кодексу України Позивач вправі до прийняття рішення зменшити розмір позовних вимог. Суд приймає таке зменшення, оскільки відповідні дії не суперечать законодавству і не порушують чиїх – небудь охоронюваних законом інтересів.

22.12.2010р. Позивачем через канцелярію суду надано бухгалтерську довідку №245 від 08.12.2010р. у якій зазначено, що 22.10.2008р. сторони здійснили взаємозалік однорідних зустрічних вимог та сума 59 700,00грн. була віднесена в рахунок поставленого товару відповідно договору №8512-4/1 від 06.03.2008р., належним чином засвідчені копії виписок з банківського рахунку.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Донецької області від 10.01.2011р. призначено колегіальний розгляд справи.

Представник Позивача у судове засідання з’явився, підтримав позовні вимоги.

Відповідач у судові засідання не з’являвся, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, своїм правом на захист не скористався.

Вся кореспонденція направлялася Відповідачу за адресою, вказаною у позові та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців а саме: 86114, Донецька область, м.Макіївка, вул.Павлика Морозова, буд.1

При цьому, з огляду на правову позицію Вищого господарського суду України, визначену в п.4 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006р. №01-8/1128 та в п.11 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 15.03.2007р. №01-8/123, таке надсилання вважається належним виконанням обов’язку щодо інформування сторін про судовий розгляд справи.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення сторін про місце, дату та час проведення судового засідання.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2008р. між Закритим акціонерним товариством компанія „РАЙЗ” (Постачальник) та ПП „Землі Донбасу 2005” (Покупець) було укладено договір поставки на умовах товарного кредиту №8512-4/1, відповідно п.1.1 договору в терміни, визначені договором, Постачальник зобов’язується передати у власність Покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі – Товар), а Покупець зобов’язується прийняти Товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору. Згідно п.1.2 договору найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки Покупцю, гривнева вартість Товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості Товару (в т.ч. тієї частина вартості Товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахування відсотків, інші умови, погоджені сторонами – визначені в договорі та специфікації (додатками №1 та №1а) яка складає невід’ємну частину договору.

У розділі 2 договору сторони дійшли згоди щодо ціни договору, терміну, форми та порядку розрахунків:

- вартість (ціна) Товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана у додатку №1а. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній у додатку. Ціну договору становить вартість (ціна) Товару та сума належних до сплати процентів за користування товарним кредитом (п.2.1 Договору);

- сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов’язання Покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає сплати Покупцем на виконання ним зобов’язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати Покупцем ціни договору (її неоплаченої частини); однак, сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до іноземної валюти, встановлений на день фактичної оплати вартості Товару покупцем, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання договору (п.2.2 Договору);

- термін оплати вартості (ціни) частини Товару, яка оплачується Покупцем авансом, вказаний в додатку №1 до договору (п.2.4 Договору);

- товар (його вартість (ціна), в т.ч. ПДВ), отриманий Покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визначається товарним кредитом. За користування товарним кредитом, Покупець сплачує на користь Постачальника проценти. Умови щодо процентів за користування товарним кредитом викладені в п.п. 2.7-2.12 договору та в додатку №1а (п.2.6 Договору);

- строк користування товарним кредитом починається з дня, наступного за днем отримання Товару Покупцем та закінчується днем, в який згідно договору підлягає оплаті сума (або її частина) відстроченого платежу. Проценти за користування товарним кредитом нараховуються Покупцем та підлягають сплаті в термін, визначений договором для сплати останнього відстроченого платежу. В цей же термін сторони підписують акт надання (приймання-передачі) послуг товарного кредитування (п.2.7 Договору).

- розмір процентів, які Покупець сплачує на користь Постачальника за користування товарним кредитом, встановлюються в розмірі 12,4 (двадцять цілих чотири десятих) відсотка річних від вартості Товару, отриманого Покупцем на умовах товарного кредиту (якщо інший розмір процентів не встановлений в додатку №1а до договору) (п.2.9 Договору);

У розділі 7 Договору визначено, що Покупець:

- за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті у встановлений договором терміни вартості (ціни) Товару та/або процентів за користування товарним кредитом, сплачує за кожен день прострочення на користь Постачальника пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення (п.7.3 Договору);

- відшкодовує збитки, завдані Постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов’язань по даному договору. Сторони встановлюють розмір збитків Постачальника в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов’язання Покупцем: 10 (десять) процентів неоплаченої вартості (ціни) Товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 (десять) відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф) (п.7.4 Договору);

- у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості Товару та сплати відсотків, сплачує на користь Постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 (двадцять вісім) процентів річних з простроченої суми (п.7.5 Договору);

- нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань по даному договору, припиняється день виконання стороною зобов’язання, забезпеченого санкцією (п.7.6 Договору).

Сторонами було підписано додатки до договору де визначено, що Відповідач зобов’язався провести повний розрахунок в строк до 01.11.2008р.

На виконання умов договору Позивачем було здійснено поставку на загальну суму 127 093,10грн., що підтверджується видатковими накладними №ВН-10042-00116 на суму 59207,70грн., №ВН-10042-00172 на суму 12 536,63грн., №ВН-10042-00175 на суму 35 830,36грн., №ВН-10042-00367 на суму 13000,00грн., №ВН-10042-00437 на суму 6518,40грн. Вказані накладні підписані та завірені печатками з боку обох сторін без зауважень

Внаслідок цього обов’язок передачі Продавцем товару вважається виконаним. Відповідачем товар отриманій на підставі довіреностей на отримання матеріальних цінностей, які містяться в матеріалах справ.

Відповідачем незважаючи на настання строку оплати була здійснена лише часткова оплата за поставлений товар у розмірі 86238,84грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, та бухгалтерською довідкою №245 від 08.12.2010р.

За таких обставин та у зв’язку із неналежним виконанням грошових зобов’язань відповідачем позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст даного договору з якого виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у власність у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Згідно ст.1.11.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємства” Товарний кредит - товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент. Товарний кредит передбачає передання права власності на товари (результати робіт, послуг) покупцю (замовнику) у момент підписання договору або в момент фізичного отримання товарів (робіт, послуг) таким покупцем (замовником), незалежно від часу погашення заборгованості.

Сума процентів нарахована Позивачем за користування товарним кредитом складає 7277,40грн. Сума поставленого товару з курсовою різницею та відсотками за користування товарним кредитом складає 125 312,83грн.

Відтак, несплачена сума, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов’язань у розумінні ст.610 Цивільного кодексу України, становить 125 312,83грн. За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідачем доказів погашення суми боргу у розмірі 125 312,83грн. до матеріалів справи не надано, у зв’язку з чим вимоги про стягнення суми боргу підлягають задоволенню та стягненню з Приватного підприємства „Землі Донбасу 2005”.

З огляду на викладене, враховуючи наявні в матеріалах справи докази наявності заборгованості та порушення зобов’язань за договором, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі статті 625 ЦК України прострочення виконання грошового зобов’язання тягне за собою обов’язок відповідача сплатити 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.7.5 Договору Покупець у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості Товару та сплати відсотків, сплачує на користь Постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 (двадцять вісім) процентів річних з простроченої суми.

За розрахунком Позивача 28% річних складає 73732,01грн., проте суд, перевіривши арифметичний розрахунок позовних вимог про стягнення 28% річних дійшов висновку про часткове задоволення річних за період з 02.11.2008р. по 09.12.2010р. (768 днів) у розмірі 73812,28грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено вільне укладення договору сторонами, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом розділу 5 Господарського кодексу України, за загальним правилом, учасники господарських відносин відповідають за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання на умовах, визначених положеннями статей, що містить даний розділ Господарського кодексу України, якщо інше не передбачено договором, та не відноситься до спеціальних суб’єктів, відповідальність яких встановлена законом за певний вид правопорушення.

З огляду на встановлений ст. ст. 6, 627 ЦК України, принцип свободи договору, сторони при укладанні договору вправі встановлювати міру відповідальності за порушення умов договору на власний розсуд.

Згідно п.7.3 договору, Покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань по оплаті у встановлений договором терміни вартості (ціни) Товару та/або процентів за користування товарним кредитом, сплачує за кожен день прострочення на користь Постачальника пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення. Останнє відповідає положенням Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

Згідно Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, проте у договорі зазначено, що пеня нараховується за весь час прострочення. Відповідно п.7.6 Договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань по даному договору, припиняється в день виконання стороною зобов’язання, забезпеченого санкцією

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування пені дійшов висновку про часткове задоволення пені у розмірі 54396,29грн.

Як встановлено п.5 ст. 225 Господарського кодексу України сторони господарського зобов’язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов’язання чи строків порушення зобов’язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов’язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов’язань визначений законом.

Згідно п.7.4 договору Покупець відшкодовує збитки, завдані Постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов’язань по даному договору. Сторони встановлюють розмір збитків Постачальника в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов’язання Покупцем: 10 (десять) процентів неоплаченої вартості (ціни) Товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 (десять) відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок та період нарахування збитків, дійшов висновку про задоволення у розмірі заявленому Позивачем, а саме у сумі 313 282,10грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Компанія „РАЙЗ”, м.Київ до Приватного підприємства „Землі Донбасу 2005”, м.Макіївка, Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 125 312,83грн., пені у розмірі 57 899,67грн., збитків у розмірі 313 282,10грн., процентів за неправомірне користування коштами 73 732,01грн. задовольнити частково

2. Стягнути з Приватного підприємства „Землі Донбасу 2005”, (86114, Донецька область, м.Макіївка, вул.Павлика Морозова, буд. 1, ЄДРПОУ 33613871, р/р 26007301601361 „Промінвестбанк”, м.Димитров, МФО 334806) на користь Публічного акціонерного товариства „Компанія „РАЙЗ” (03680, м.Київ, вул. Академіка Заболотного, 152, ЄДРПОУ 13980201, р/р 26003360016675 у ВАТ „Укрексімбанк”, м.Київ, МФО 322313) заборгованість 125 312,83грн., пеню у сумі 54 396,29грн., збитки у розмірі 313 282,10грн., проценти за неправомірне користування коштами 73 812,38грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного підприємства „Землі Донбасу 2005”, (86114, Донецька область, м.Макіївка, вул.Павлика Морозова, буд. 1, ЄДРПОУ 33613871, р/р 26007301601361 „Промінвестбанк”, м.Димитров, МФО 334806) на користь Публічного акціонерного товариства „Компанія „РАЙЗ” (03680, м.Київ, вул. Академіка Заболотного, 152, ЄДРПОУ 13980201, р/р 26003360016675 у ВАТ „Укрексімбанк”, м.Київ, МФО 322313) компенсацію судових витрат: державне мито в розмірі 7152,87грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 234,58грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засідання 24.02.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Головуючий суддя Риженко Т.М.

Судді А.Є.Курило

Є.В.Сгара