Рішення № 14348923, 15.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.03.11 р. Справа № 40/330

Суддя господарського суду Донецької області Підченко Ю.О.

За участю секретаря судового засідання Данилкіной П.М.

Розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м. Київ

до відповідача приватного підприємства «Фортуна», м. Донецьк

про стягнення 40 219 грн. 60 коп.

за участю:

представників сторін:

від позивача: Семенишин Ю.М. – за довіреністю

від відповідача: Семенюк Я.Б. – головний бухгалтер

За клопотанням відповідача, з урахуванням виняткових обставин справи, значного обсягу доказів, витребування додаткових матеріалів, які підлягають належної правової оцінки, строк слухання спору по даній справі було продовжено додатково на 15 (п’ятнадцять днів), що відповідає вимогам частини 3 статті 69 ГПК України і знайшло своє відображення у процесуальних документах суду.

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» звернулось до господарського суду з позовом до приватного підприємства «Фортуна» про стягнення основного боргу з лізингових платежів в сумі 40 219 грн. 60 коп. згідно договору фінансового лізингу №L2356-04/08 від 07.04.08р.

Відповідач позов не визнав, мотивує свої заперечення тим, що не отримував рахунки-фактури на сплату лізингових платежів за листопад 2010 року та грудень 2010 року, а також заявив про сплату частини лізингових платежів в сумі 6 838 грн. 09 коп.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін, приймаючи до уваги доводи позивача та заперечення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 07.04.08р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», далі Лізингодавець, та приватним підприємством «Фортуна», далі Лізингоодержувач, було укладено договір фінансового лізингу №L2356-04/08, далі договір.

Відповідно до першого розділу договору Лізингодавець придбав у власність у Продавця автомобиль КрАЗ-65055-0000060-02, 2008 р.в., і передав його Лізингоодержувачу за плату в тимчасове володіння і користування на умовах, передбачених договором. Факт передачі предмету лізингу підтверджується актом приймання-передачі від 22.04.08р.

Згідно п.8.1. договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх обов’язків, передбачених договором.

Пунктами 4.1., 4.6. договору встановлено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості предмету лізингу, та комісію Лізингодавця. До складу комісії в повному обсязі включаються винагорода Лізингодавця, компенсація відсотків за фінансування придбання предмета лізингу за договором купівлі-продажу та витрати Лізингодавця, які виникли в період дії договору лізингу та пов’язані з ним.

У пункті 5.3. Загальних умов фінансового лізингу передбачено, що Лізингоодержувач сплачує зазначені в Графіку поточні лізингові платежі щомісяця авансом до 8 числа поточного місяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в Договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного звїязку. При чому, у разі неотримання рахунку Лізингодавця до 5 числа поточного місяця Лізингоодержувач зобов’язаний звернутися до Лізингодавця та отримати свій рахунок самостійно. В цьому випадку Лізингоодержувач зобов’язаний оплатити рахунок до 10 числа поточного місяця.

Лізингоодержувач з заявами або листами про неотримання рахунків до Лізингодавця не звертався. Проте, всупереч прийнятих обов’язків, Лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі за рахунками №L2356-04/08/30-008 від 01.10.10р., №L2356-04/08/31-010 від 01.121.10р. та №L2356-04/08/32-012 від 01.12.10р., у зв’язку з чим за ним утворився основний борг в сумі 40 219 грн. 60 коп., який позивач і намагається стягнути.

Судом дана належна правова оцінка правовідносинам сторін, та досліджено правову норму, яку потрібно застосовувати у спірних відносинах сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір фінансового лізингу.

Згідно ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (Лізингодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (Лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить Лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із Лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених Лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених п. 2 ст. 806 ЦК України та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів – фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.

За ч. 1 ст. 292 ГК України, лізинг – це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (Лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (Лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить Лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням Лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати Лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

В силу статті 599 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Як встановлено судом, згідно з заявою відповідача, ним 22.12.2010р. було сплачено борг в сумі 6 838 грн. 09 коп.

Таким чином, на момент пред'явлення позивачем позову до суду зобов’язання відповідача щодо сплати боргу з лізингових платежів в сумі 6 838 грн. 09 коп. припинились, внаслідок чого, судом встановлено відсутність порушеного з боку відповідача права позивача на отримання лізингових платежів в сумі 6 838 грн. 09 коп. та, як наслідок, права на звернення до господарського суду з відповідними позовними вимогами.

Враховуючи викладене, виходячи з того, що позов в частині стягнення боргу в сумі 6 838грн. 09 коп. є неправомірним і таким, що суперечить фактичним обставинам та матеріалам справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 6 838 грн. 09 коп., підлягають залишенню без задоволення.

Позивачем доведено факт невиконання відповідачем зобов’язань за договором лізингу в частині своєчасного внесення платежів за користування майном. Заперечення відповідача щодо неотримання рахунків спростовуються тим, що він не звернувся до позивача (також не надав доказів такого звернення) та самостійно не отримав рахунки до 10 числа поточного місяця, як це встановлено умовами договору. За таких обставин позовні вимоги щодо стягнення з нього основного боргу в сумі 33 381 грн. 51 коп., обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Витрати по державному миту та забезпеченню судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог згідно вимог ст. 44, частини п’ятої статті 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 15.03.11р. згідно частин 2 та 3 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивні частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1, 6, 7 Закону України „Про фінансовий лізинг”, п. 1, 2 ст. 180, п. 1 ст. 181 ГК України, ст.ст. 599, 806 ЦК України, ст.ст. 193, 292 ГК України, ст.ст. 42, 43, 46 ,22, 33, 43, 44, 49, ч.3. ст.69, ст.ст.82, 82-1, 84, ч. ч. 2, 3 ст. 85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» до приватного підприємства «Фортуна» – задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного підприємства «Фортуна», 83089, м. Донецьк, вул. Венеціанова, 11-2, ід.код 30569385, на користь:

- товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», 04073, м. Київ, проспект Московський, буд. 9, корп. 5, офіс 101, ід.код 34480657, основний борг з лізингових платежів в сумі 33 381 грн. 51 коп., витрати по державному миту в сумі 333 грн. 81 коп. та забезпеченню судового процесу в сумі 195 грн. 87 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» до приватного підприємства «Фортуна» щодо стягнення з останнього основного боргу в сумі 6 838 грн. 09 коп. – відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Підченко Ю.О.

Повний текст складено –21.03.11р.