Рішення № 14348320, 17.03.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.03.11р.Справа № 5005/2548/2011 За позовом :Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, м. Кривий Ріг

До : Відкритого акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго», м. Дніпропетровськ

Про: скасування рішення

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ :

Від позивача: ОСОБА_2 (дов. від 11.02.09р.);

Від відповідача: Лелеко В.В. ( дов. від 05.05.10р.)

СУТЬ СПОРУ :

ФОП ОСОБА_1( позивач ) звернулася з позовом до ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго »( відповідач ) про скасування рішення, оформленого протоколом №419/10 від 08.12.2010р. засідання комісії відповідача по розгляду акта №В 000689 від 28.10.10р. про порушення споживачем правил користування електричною енергією, щодо нарахування недорахованої електроенергії згідно рахунку НОМЕР_1 на суму 18365, 42 грн. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на наступні обставини : 28.10.10р. представником ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго »було складено акт № В 000689 за про порушення споживачем «Правил користування електричною енергією», а саме виявлено , що «диск не обертається». На підставі зазначеного акту комісією відповідача було складено протокол №419/10 від 08.12.10р. по розгляду акту про порушення споживачем «Правил користування електричною енергією»та здійснено нарахування вартості недорахованої електричної енергії в розмірі 18 365, 42 грн., не облікованої внаслідок порушення споживачем вищезазначених правил. Позивач вважає дане рішення безпідставним , необґрунтованим, оскільки перерахунок обсягу та вартості електричної енергії відповідачем було здійснено з порушенням «Правил користування електричною енергією», а саме перерахунок обсягу та вартості електричної енергії «на думку позивача»повинен був застосовний відповідачем лише з 20.10.10р.

ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»( відповідач ) проти задоволення позовних вимог заперечує , посилаючись на наступні обставини: факт порушення позивачем ПКЕЕ підтверджується не тільки актом №В000689 від 28.10.10р. (про встановлення факту втручання в роботу приладу обліку електроенергії ), а і актом проведення експертизи лічильника електроенергії №24804 від 25.11.10р., за наслідками якої встановлено, що пломба держспоживстандарту сфальсифікована ; на рахунковому механізмі та паспорті сліди механічного впливу.»; із висновком проведеної експертизи позивач погодився .Посилання позивача на завищення відповідачем періоду , за який проведено нарахування недорахованої електричної енергією , є необґрунтованими, оскільки нарахування здійснено відповідно до ч.5. п.2.5 «Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами Правил користування електричною енергією», тощо.

Заслухавши пояснення представників сторін , дослідивши матеріали справи , господарський суд , -

ВСТАНОВИВ :

19.09.02р. між ВАТ ЕК «Дніпрообленерго»( енергопостачальник ) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 ( споживач ) укладено договір №601416 про постачання електричної енергії ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго»для споживачів Дніпропетровської області; відповідно до умов якого енергопостачальник постачає і передає електроенергію споживачу, а останній оплачує спожиту електроенергію. ( а.с.4-8 ). 28.10.10р. посадовими особами ВАТ ЕК «Дніпрообленерго »складено акт № В 000689 про порушення споживачем Правил користування електричною енергією та /або умов договору , із змісту якого вбачається , що перевіряючи ми було встановлено, що при підключені більшого навантаження на лічильник (диск на обертається/або обертається з ривками) на обєкті магазин «Люкс»за адресою : м. Дніпропетровськ , бульвар. Вечірній, 14; виявлено фальсифікація пломб держспоживстандарту та пломб постачальника електроенергії. Як вбачається з акту проведення експертизи лічильника електроенергії №24804 від 25.11.10р., було встановлено заниження показників лічильника позивача, а саме пломби «держспоживстандарту»- фальсифіковані; на рахунковому механізмі та паспорті сліди механічного впливу. ( а.с.34 ) 08.12.10р. комісія ВАТ ЕК «Дніпрообленерго»за результатами розгляду матеріалів відносно споживача ОСОБА_1 склала протокол №419/10 та вирішила: здійснити нарахування за період 3 роки з 28.10.07р. по 24.01.11р.(дату усунення порушення) вартість недорахованої електроенергії внаслідок порушення споживачем «Правил користування електричною енергією»в розмірі 18365,42 грн., які підлягають сплаті в строк до 07.03.11р. (а.с.10, 11).

Як зазначалося вище, позивач звернувся до суду з позовом до ВАТ «Енергопостачальна компанія «Дніпрообленерго»( відповідач ) про скасування рішення, викладеного в протоколі №419/10 від 08.12.2010р. засідання комісії відповідача по розгляду акта №В 000689 від 28.10.10р. про порушення споживачем правил користування електричною енергією, щодо нарахування позивачу недорахованої електроенергії згідно рахунку НОМЕР_1 на суму 18365, 42 грн., як необґрунтованого та прийнятого з порушення ПКЕЕ.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Частиною 3 статті 22 Закону України «Про судоустрій України»передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, які виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності. Згідно із частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України , а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Відповідно до вимог ст.12 ГПК України , господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизації державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів. Перелік справ, підвідомчих господарським судам, визначений ст. 12 ГПК України, разом з тим не є вичерпним, оскільки в силу п. 1 вказаної норми, господарським судам підвідомчі також справи у спорах, що виникають з інших підстав, ніж ті, що визначені у даному пункті. При цьому, за змістом вказаної норми, господарському суду підвідомчі саме справи у спорах, перелік яких не є виключним. За змістом статті 15 Цивільного кодексу України , кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способи захисту цивільних прав та інтересів судом, передбачені статтею 16 Цивільного кодексу України. Одним із таких способів як вказано у пункті 10 частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України серед актів, визнання незаконними, які передбачено статтею 16 Цивільного кодексу України як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів встановлено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача. Тобто за змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, в тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.

Рішення комісії ВАТ ЕК «Дніпрообленерго», оформлене протоколом №419/10 від 08.12.10р. та акт від 28.10.10р. № В 000689 про порушення споживачем Правил користування електричною енергією та /або умов договору за своїми ознаками до таких актів не відносяться, оскільки не носить характеру обов'язкових до виконання ненормативних актів, а є лише формою фіксації порушення, яке було виявлено при проведенні перевірки дотримання споживачем «Правил користування електричною енергією». В самому ж оскаржуваному протоколі повинно бути зазначено, що нарахована сума може бути стягнута лише на підставі рішення суду. Тобто оскаржувані рішення та акт можуть бути використані в якості доказу у випадку звернення ВАТ ЕК «Дніпрообленерго»до суду з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення вартості недорахованої електроенергії внаслідок порушення споживачем «Правил користування електричною енергією»в розмірі 18365,42 грн. і підлягають оцінці судом згідно вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України саме в межах провадження у справі про стягнення цієї суми . Тобто заявлена позивачем вимога про скасування рішення, викладеного в протоколі №419/10 від 08.12.2010р. засідання комісії , не відповідає способам захисту цивільних прав ; оскільки позивач фактично просить суд дослідити та встановити певні обставини . Але при цьому слід приймати до уваги, що вимога про встановлення вищезазначених обставин, не призводить до поновлення порушених прав позивача ( окрім того станом на цей час його права не порушені відповідачем жодним чином ) . Вона не може бути предметом спору та самостійно розглядатися в окремій справі. Заявлена позовна вимога є нічим іншим, як встановленням факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарським судом лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог чи заперечень. Дійшовши висновку , що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав ,суд повинен відмовити у позові , а не припинити провадження у справі за її непідвідомчістю суду . Правову позицію Верховного Суду України з цього приводу викладено в його постановах від 13.07.04 р. зі справи № 10/732 та від 14.12.04 р. зі справи № 6/11 .Даний висновок не суперечить положенням Конституції України, зокрема щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають в державі. Аналогічна правова позиція наведена і у постанові ВГСУ від 28.07.09 р. у справі № В35/2415-08(35/225-08)

На підставі вищезазначеного , керуючись вимогами ст.124 Конституції України ; ст.16 Цивільного кодексу України ; ст.ст.49,82-85 ГПК України , господарський суд , -

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог відмовити , судові витрати покласти на позивача.

Суддя Васильєв О.Ю.