Постанова № 14347447, 01.03.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

01 березня 2011 р. № Б22/193-10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддя

суддіМуравйов О. В.

Полянський А. Г.

Яценко О. В. (доповідач у справі)

розглянувши матеріали

касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Рівакс"

на постановуКиївського апеляційного господарського суду

від 14.12.2010 р.

по справі№ Б22/193-10 господарського суду Київської області

за заявою

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Рівакс"

Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита"

провизнання банкрутом в судовому засіданні взяли участь представники сторін

від позивача

від відповідача Сніжко О.Ю. дов. б/н від 16.02.2010р. Ліщина І.О. дов. б/н від 17.11.2010р.

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.10.2010 р. у справі №Б22/193-10 припинено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “Ольвита”.

Не погодившись з даною ухвалою товариство з обмеженою відповідальністю "Рівакс", подало апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 20.10.2010 р. у справі №Б22/193-10, а справу направити до місцевого господарського суду на новий розгляд на стадію підготовчого засідання.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010р. у справі №Б22/193-10 апеляційну скаргу залишено без задоволення. Ухвалу господарського суду Київської області від 20.10.2010 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду, товариство з обмеженою відповідальністю "Рівакс" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 20.10.2010 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 р., а справу передати до місцевого господарського суду на стадію підготовчого засідання аргументуючи порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. ст. 43, 51, 110, 111-7 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої інстанції та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

До господарського суду Київської області надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Рівакс", м. Київ про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита", Київська обл., Бориспільський район, с. Щасливе у зв'язку з неспроможністю останнього сплатити 301143,43 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20 вересня 2010 року порушено провадження у справі №Б22/193-10 та призначено її до розгляду в підготовчому засіданні суду на 20 жовтня 2010 року о 10-15 год.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням господарського суду Київської області від 25 лютого 2010 року у справі №10/010-10 стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рівакс" 297 928 грн. 15 коп. - заборгованості, 2979 грн. 28 коп. -державного мита та 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання зазначеного рішення господарським судом Київської області 25 травня 2010 року видано відповідний наказ.

Згідно постанови відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції від 27 травня 2010 року відкрито виконавче провадження з виконання наказу у справі №10/010-10, виданого 25 травня 2010 року.

Відповідно до частини 3 статті 6 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»справа про банкрутство порушується господарським судом, якщо безспірні вимоги кредитора (кредиторів) до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку, якщо інше не передбачено цим Законом.

За приписами абзацу 8 статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Таким чином, товариство з обмеженою відповідальністю "Ольвита" станом на день звернення товариства з обмеженою відповідальністю "Рівакс" до господарського суду Київської області з заявою про порушення справи про банкрутство свої грошові зобов'язання перед заявником в сумі 301143,43 грн. протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати не виконало, що стало підставою для порушення справи №Б22/193-10.

Згідно з вимогами частини четвертої статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»у підготовчому засіданні суддя оцінює подані документи, заслуховує пояснення сторін, розглядає обґрунтованість заперечень боржника. Отже у підготовчому засіданні суд має перевірити наявність ознак неплатоспроможності боржника, розмір вимог кредитора (кредиторів), який ініціював порушення справи про банкрутство, та безспірність цих вимог, тощо.

Судами встановлено, що станом на день проведення підготовчого засідання боржником погашено грошові вимоги заявника (ініціюючого кредитора) у повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями №264 та №265 від 18 жовтня 2010 року з відповідними відмітками Акціонерного Банку «Київська Русь»про одержання коштів та проведення операцій з перерахування таких коштів, а також листами Акціонерного Банку «Київська Русь»від 19 жовтня 2010 року №10966/18-45609 та від 20 жовтня 2010 року №10970/18-45609 про списання грошових коштів в загальній сумі 301464,43 грн. та 321,00грн. (з врахуванням судових витрат у справі про банкрутство) з рахунку боржника згідно платіжних доручень №264 та №265 з підтвердженням, що станом на 20 жовтня 2010 року кошти не поверталися.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно довідки Акціонерного Банку «Київська Русь», з якої вбачається, що останній здійснив запит до ПАТ «Кредитпромбанк»про зарахування коштів на поточний рахунок №260091932 товариства з обмеженою відповідальністю "Рівакс" (код ЄДРПОУ 33495552) з поточного рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Ольвита" (код ЄДРПОУ 32709379) №2600656920001 по платіжним дорученням №264 та №265 від 18 жовтня 2010 року, на який (запит) ПАТ «Кредитпромбанк»надав відповідь по системі «Електронна пошта НБУ»за реєстровим №12473 від 20 жовтня 2010 року про підтвердження надходження коштів на поточний рахунок одержувача платежу в загальній сумі 301464,43 грн. та 321,00грн.

В силу статей 1, 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»на задоволення вимог конкурсних кредиторів поширює свою дію введений у справі мораторій.

Господарські суди не повинні допускати під час провадження у справі про банкрутство індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника, яке входить до конкурсної маси, як такого, що порушує права і законні інтереси інших кредиторів та учасників провадження у справі про банкрутство і суперечить встановленому законом спеціальному регулюванню (пункт 1.2 Рекомендацій Президії Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 04.06.2004 р. N 04-5/1193 (далі -Рекомендації)).

У разі встановлення судом факту задоволення боржником вимог ініціюючого кредитора (кредиторів) всупереч дії мораторію суд не повинен припиняти провадження у справі про банкрутство з огляду на те, що такий факт є результатом протиправної поведінки боржника (пункт 8.2 Рекомендацій).

Тобто, це стосується випадку, коли відбувається часткове задоволення боржником грошових вимог кредиторів.

Отже, часткове задоволення боржником грошових вимог кредиторів після порушення провадження у справі про банкрутство не є законною підставою для припинення провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України, від 15 березня 2005 року у справі № 20-8/035.

В той же час, боржник вправі одночасно погасити всі без виключення грошові вимоги конкурсних кредиторів у процедурі розпорядження майном.

у разі повного задоволення всіх вимог кредиторів, введений з моменту порушення справи про банкрутство мораторій не діє, оскільки має місце не індивідуальне, а колективне задоволення вимог кредиторів та жодному кредитору боржника у справі не надається переваг в порівнянні з іншими.

Таке право боржника прямо не передбачено в Законі України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», однак воно випливає зі змісту статті 40 цього Закону.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 40 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»господарський суд припиняє провадження у справі про банкрутство, якщо боржник виконав усі зобов'язання перед кредиторами. При цьому, вказана стаття визначає, що провадження у справах про банкрутство може бути припинено у випадку, передбаченому пунктом 7, - лише до визнання боржника банкрутом.

Водночас, зазначена норма не обмежує можливість припинення провадження у справі про банкрутство у такому випадку будь-яким етапом процедури банкрутства.

Згідно з частиною 11 статті 11 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»за результатами розгляду заяви кредитора та відзиву боржника у підготовчому засіданні суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі про банкрутство за наявності підстав, передбачених статтею 40 цього Закону.

На підставі наведеного в сукупності слід дійти висновку, що Закон України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не забороняє погашення всіх грошових вимог ініціюючого кредитора до здійснення публікації оголошення про порушення справи про банкрутство в офіційних друкованих органах.

За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судом апеляційної інстанції вірно застосовані норми матеріального права, доводи скаржника не спростовують законності прийнятого у справі рішення. У зв’язку з наведеним колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 р. у справі № Б22/193-10.

          На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівакс" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010р. по справі № Б22/193-10 залишити без задоволення.

2.Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2010р. у справі № Б22/193-10 залишити без змін.

Головуючий суддя О. В. Муравйов

Судді А. Г. Полянський

О. В. Яценко