Постанова № 14347400, 15.02.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 лютого 2011 р. № 42/325-09

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

суддів:Демидової А.М.,

Воліка І.М. (доповідача),

Коваленко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуСпоживчого товариства "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж"

на постановувід 14.12.2010

Харківського апеляційного господарського суду

у справі№ 42/325-09

господарського суду Харківської області за позовом Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії доСпоживчого товариства "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж"

простягнення 64277464,51 грн.

та за зустрічним позовомСпоживчого товариства "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж"

доПублічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії

провизнання недійсним договорів

В судове засідання представники сторін не прибули.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2010 року позивач –Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк") (надалі –ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії) звернулось до господарського суду з позовом до Споживчого товариства "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж" (надалі –СТ ЖБК "Авантаж") про стягнення 64277464,51 грн. за неналежне виконання Договору про надання невідновлюваної кредитної лінії № 805/6/18/7-182 від 07.11.2007 та Договору про надання невідновлюваної кредитної лінії № 805/6/18/8-044 від 01.04.2008.

Заперечуючи проти позову, 07.12.2009 відповідач –СТ ЖБК "Авантаж" звернувся з зустрічною позовною заявою до АКБ "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії про визнання недійсними договорів про надання невідновлювальної кредитної лінії № 805/6/18/7-182 від 07.11.2007 та № 805/6/18/8-044 від 01.04.2008 та додаткових угод до них, яка прийнята до розгляду.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні договори в порушення вимог частини 2 ст. 345, частини 1 ст. 181, частини 7 ст. 179 Господарського кодексу України, частини 2 ст. 207 Господарського кодексу України не скріплені печатками АКБ СР "Укрсоцбанк", оскільки замість скріплення цих договорів печатками АКБ СР "Укрсоцбанк" ці договори були скріплені печатками Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк".

Також, позивач за зустрічним позовом посилається на те, що у Кредитному договорі № 805/6/18/7-182 від 07.11.2007 та Кредитному договорі № 805/6/18/8-044 від 01.04.2008 містяться умови, які грубо порушують загальні засади та принципи, на яких будується законодавство України, а саме пункти 3.3.9, 3.3.10, 3.3.12, 3.3.13, 3.3.14, 3.3.15.

Окрім цього, в додаткових обґрунтуваннях зустрічного позову позивач посилається на те, що спірні договори не підписані повноважною особою СТ "ЖБК "Авантаж", а саме в договорах зазначено, що вони підписані головою споживчого товариства Денисенко А.П., однак фактично в договорах стоїть не його підпис, а іншої особи.

Рішенням господарського суду Харківської області від 26.10.2010 у справі № 42/325-09 (суддя Яризько В.О.) змінено назву позивача –Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії ПАТ "Укрсоцбанк".

Відмовлено в клопотанні Споживчого товариства "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж" про призначення по справі судової почеркознавчої експертизи.

Первісний позов задоволено; стягнуто з СТ ЖБК "Авантаж" на користь ПАТ "Укрсоцбанк" в особі Харківської філії ПАТ "Укрсоцбанк" заборгованість за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 805/6/18/7-182 від 07.11.2007 станом на 26.11.2009 у загальній сумі 11481783,73 грн.; заборгованість за Договором про надання невідновлювальної кредитної лінії № 805/6/18/8-044 від 01.04.2008 станом на 26.11.2009 у загальній сумі 52 795 680,78 грн.; витрати по сплаті державного мита в сумі 25500,00 грн.; витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 (колегія суддів: Фоміна В.О. –головуючий, судді –Гончар Т.В., Кравець Т.В.) клопотання СТ ЖБК "Авантаж" про призначення судової почеркознавчої експертизи залишено без задоволення; апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2010 по справі № 42/325-09 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановленими судовими актами судів попередніх інстанцій, позивач за зустрічним позовом –СТ ЖБК "Авантаж" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2010 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій невірно застосовані норми матеріального права та порушено процесуальні норми, що є підставою для скасування оскаржуваного судового акту.

Позивач за первісним позовом не скористався правом, наданим ст.1112 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на касаційну скаргу позивача за зустрічним позовом до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів, які оскаржуються.

Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що між АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" (Кредитор) та СТ ЖБК "Авантаж" (Позичальник) укладений Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 805/6/18/7-182 від 07.11.2007, за умовами якого Кредитор (позивач за первісним позовом) надав Позичальнику (відповідачу за первісним позовом) в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти. Надання кредиту здійснювалось окремими частинами, кожна частина окремо - "Транш" зі сплатою 15% річних, в межах максимального ліміту заборгованості до 8000000,00 грн. та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом –06.11.2009. Позичальник в свою чергу, зобов’язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування цим Кредитом та платежі, передбачені цим договором, на умовах та в строки, що передбачені цим договором та додатковими угодами до нього.

Додатковими угодами вносились зміни до кредитного договору, зокрема, Додатковою угодою № 2 від 26.05.2008 внесено зміни до кредитного договору та назву договору викладено в новій редакції, зокрема, "Договір про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії", та, що надання кредиту здійснювалось в гривні, доларах США та ЄВРО зі сплатою 15% річних в гривнях, 13 % річних в доларах США, 13% річних в ЄВРО; в подальшому внесено зміни щодо процентних ставок та встановлені наступні процентні ставки: 16,5 % річних в гривнях, 12,5 % в дол. США, 12,5% в ЄВРО (Додаткова угода № 3 від 26.06.2008); щодо списання коштів меморіальними ордерами (Додаткова угода № 5 від 18.07.2008); щодо зміни ліміту кредитування до 7703000,00 грн. та встановлений графік надання траншів (Додаткова угода № 6 від 13.08.2008); щодо зміни процентних ставок та встановлення наступних процентних ставок: 22 % річних в гривнях; Libor (12М) + 10% річних в дол. США; Euribor (12М) 10 % річних в Євро (Додаткова угода № 7 від 12.02.2009).

Крім цього, між АКБ СР "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласної філії АКБ "Укрсоцбанк" (Кредитор) та СТ ЖБК "Авантаж" (Позичальник) укладений Договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 805/6/18/8-044 від 01.04.2008, за умовами якого Кредитор надав Позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти. Надання кредиту здійснювалось окремими частинами, кожна частина окремо - "Транш" зі сплатою 14 % річних, в межах максимального ліміту заборгованості до 45000000,00 грн. та кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом –30.03.2010; а позичальник зобов’язався повернути отриманий кредит, сплатити відсотки за користування цим Кредитом та платежі, передбачені цим договором, на умовах та в строки, що передбачені цим договором та додатковими угодами до нього.

Додатковими угодами внесено зміни до зазначеного кредитного договору, зокрема, Додатковою угодою № 2 від 16.05.2008 внесено зміни та договір викладений в новій редакції: "Договір про надання мультивалютної невідновлювальної кредитної лінії", надання кредиту здійснювалось в гривні, доларах США та ЄВРО зі сплатою 14 % річних в гривнях, 12,5 % річних в доларах США, 12,5% річних в ЄВРО; внесено зміни щодо процентних ставок та встановлені наступні процентні ставки: 14,0 % річних в гривнях, 12,5 % - в дол. США, по траншах наданих з 30.05.2008 13 % річних, 12,5 % - в ЄВРО, по траншах наданих з 30.05.2008 - 13 % річних (Додаткова угода № 3 від 30.05.2008); щодо процентних ставок та встановлені процентні ставки: 16,5 % річних в гривнях, 12,5 % - в дол.США, 12,5 % - в ЄВРО (Додаткова угода № 4 від 26.06.2008); щодо здійснення процентних ставок та встановлені наступні процентні ставки: 22 % річних в гривнях; Libor (12М) + 10% річних в дол. США; Euribor (12М) 10 % річних в Євро (Додаткова угода № 8 від 12.02.2009).

За умовами укладених кредитних договорів визначені графіки повернення кредитів (п. 1.1.3), а також передбачено, що сплата процентів за користування кредитом здійснюються у валюті Кредиту щомісячно до 5 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти (п. 2.6), сплата комісій здійснюється в порядку та в терміни, обумовлені тарифами (п. 2.9).

Судами встановлено, що на виконання кредитних договорів та додаткових угод до них, Кредитодавець перерахував на рахунок Позичальника кредитні кошти, що підтверджується банківськими виписками та не заперечується відповідачем за первісним позовом.

Разом з тим, позичальник свої зобов’язання за договорами кредиту щодо сплати відсотків та комісії здійснював до 06.01.2009, а з 06.01.2009 припинив виконання кредитних зобов’язань.

На час звернення з позовом не погашеними є транші по кредиту зі строком погашення 06.04.2009 в сумі 20000000,00 дол. США за Договором кредиту № 805/6/18/8-044 від 01.04.2008, та не погашений кредит за Договором кредиту № 805/6/18/7-182 від 07.11.2007 по строку 01.11.2009.

На виконання умов договорів кредиту, зокрема п. 4.5, яким визначено право Кредитодавця у разі порушення Позичальником виконання своїх зобов’язань передбачених пунктами 3.3.2 - 3.3.18 Договору кредиту щодо сплати процентів та комісії, направляти Позичальнику письмове повідомлення про дострокове погашення Кредиту, нарахованих процентів за фактичний час використання Кредиту, комісій та нарахованих штрафних санкцій, позивачем 14.01.2009 на адресу відповідача за первісним позовом були направлені листи-претензії, якими останній повідомлявся щодо прострочення сплати процентів за отриманими кредитами по строку сплати до 05.01.2009 та попереджено позичальника, що несплата процентів понад 30 днів банк є підставою достроково повернення кредиту, сплати відсотків, комісії та штрафних санкцій, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення за № 3870412 від 16.01.2009, чим спростовується заперечення відповідача щодо не повідомлення його про дострокове повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій та штрафних санкцій.

Втім, як встановлено судами, зазначені повідомлення залишилися відповідачем за первісним позовом без уваги, оскільки ним не вжито заходи щодо погашення заборгованості за Договорами кредитів, що підтверджується випискою банку про рух коштів.

Згідно з положеннями ст. ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами, зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 3 статті 346 Господарського кодексу України визначено, що кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах.

Відповідно до статтею 1056 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку.

Статтею 230 Господарського кодексу України та статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до пунктів 4.2 Договорів кредиту у разі прострочення позичальником строків сплати процентів та комісій, визначених цим договором та тарифами, а також прострочення строків повернення Кредиту, визначених пунктами 1.1.1, 2.14.3, 2.15.3, 3.2.6, 4.5, 5.4 цих Договорів, позичальник сплачує кредитору пеню з розрахунку 1 % в національній валюті України від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобов’язань за договором.

Відповідно до п. 4.3.1 вказаних Договорів у разі порушення позичальником протягом більше ніж 30 (тридцять) календарних днів вимог п.3.3.7 цього Договору, він сплачує кредитору штраф у розмірі 1,6 % від суми невиконаного простроченого зобов’язання за кожний випадок.

За умов зазначених кредитних Договорів у відповідача за первісним позовом виникла заборгованість перед позивачем за договором кредиту № 805/6/18/7-182 від 07.11.2007 у загальній сумі 11 481 783,73 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 9 384 370, 34 грн.; заборгованості за відсотками в сумі 1 478 478,39 грн.; пені в сумі 468 785,07 грн.; штрафу в сумі 150 149,93 грн.

Згідно розрахунку станом на 26.11.2009 у відповідача рахується заборгованість перед позивачем за договором кредиту № 805/6/18/8-044 від 01.04.2008 у загальній сумі 52 795 680,78 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 43 533 481,02 грн.; заборгованості за відсотками в сумі 7 051 050,60 грн.; пені в сумі 2 066 611,52 грн.; штрафу в сумі 204 537,64 грн.

Відповідач на момент розгляду справи у суді не надав докази повернення кредитних коштів, що надані йому Банком за кредитними договорами, та не спростував факту несплати у встановлені строки процентів за користування кредитом.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем за кредитними договорами № 805/6/18/7-182 від 07.11.2007 та № 805/6/18/8-044 від 01.04.2008 щодо сплати кредиту та процентів станом на 26.11.2009 включно, належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а тому вимоги щодо стягнення з позичальника заборгованості за кредитними договорами в сумі 9384370,34 грн. та в сумі 52795680,78 грн. є обґрунтованими, законними, а отже такими, що правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, який заявлено відповідачем за первісним позовом з посиланням на те, що вищезазначені кредитні договори та додаткові угоди до них не є укладеними з боку банку, оскільки на таких договорах відсутня печатка банку, а лише скріплені печатками Харківської філії АКБ "Укрсоцбанк", яка не є юридичною особою, крім того, оспорювані договори підписані зі сторони позичальника не тією особою, що зазначено в договорах, а отже при укладенні кредитних договорів та додаткових угод до них були порушені вимоги щодо письмової форми правочину, встановлені частиною 2 ст. 207 Цивільного кодексу України, що відповідно є підставою для визнання їх недійсними, місцевий господарський суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з наступного.

Відповідно до частини 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє (згідно ч. 1 ст. 237 ЦК України).

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє (ст. 239 ЦК України).

Судами встановлено, що оспорювані кредитні договори та додаткові угоди укладено від імені банку, особами на підставі нотаріально посвідчених довіреностей Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк", якими їх уповноважено на вчинення відповідних юридичних дій, зокрема, право на укладання та підписання кредитних договорів від імені юридичної особи.

При цьому, як вірно зазначено господарськими судами попередніх інстанції, відсутність відбитку печатки на кредитному договорі головного банку не є підставою для визнання його недійсним, оскільки спірні договори та додаткові угоди до них з боку позивача підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою філії, яка діє від імені банку.

Відповідно до статті 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

В п. 9.2 роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.03.1999 № 02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з визнанням угод недійсними" визначено, що наступне схвалення юридичною особою угоди, укладеної від її імені представником, який не мав належних повноважень, робить її дійсною з моменту укладення. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення до другої сторони угоди чи до її представника (лист, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення дій, які свідчать про схвалення угоди (прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні і т. ін.).

Судами встановлено, що після укладання оспорюваних договорів, як позивач, так і відповідач вчинили дії на виконання таких договорів, зокрема, щодо перерахунку траншів та прийняття кредитних коштів, при цьому відповідачем за первісним позовом частково здійснено сплату процентів та інших платежів, а отже договори в подальшому були схвалені сторонами.

Крім того судами правомірно зауважено, що на момент укладення та протягом дії договорів (з 07.11.2007 по 12.02.2009, обґрунтування щодо того, що договори підписані не головою правління подані 25.08.2010) у відповідача за первісним позовом не виникло жодного сумніву щодо особи, яка підписала договір від його імені.

Відхиляючи доводи позивача за зустрічним позовом щодо невідповідності деяких положень договору вимогам законодавства, суди виходили з того, що за приписами ст. ст. 627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ст. 215 ЦК України).

З урахуванням вищевикладеного, суди попередніх судових інстанцій дійшли висновку, що позивач за зустрічним позовом не довів суду наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вищезазначені висновки попередніх судових інстанцій зроблені з дотриманням вимог ст. ст. 43, 47, 43, 84, 107 ГПК України щодо повного і всебічного встановлення усіх обставин справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи. При цьому, відповідач за первісним позовом не виконав вимог ст. 33 ГПК України, так як не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог і заперечень.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів не знайшли свого підтвердження.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, повністю спростовані господарськими судами попередніх інстанцій, та зводяться до намагань надати перевагу одних доказів над іншими, що не узгоджується з встановленими ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України межами перегляду справи у касаційній інстанції, а тому вони не заслуговують на увагу.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про безпідставність заявлених вимог і правомірно відмовили в позові, а тому підстав для скасування судових рішень судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України –

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Споживчого товариства "Житлово-будівельний кооператив "Авантаж" залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.12.2010 та рішення господарського суду Харківської області від 26.10.2010 у справі № 42/325-09 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді : І.М. Волік

С.С. Коваленко