Постанова № 14345348, 15.02.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 лютого 2011 р. № 14/285-10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючий суддяМуравйов О.В.,

суддіПолянський А.Г.,

Яценко О.В., розглянувши матеріали касаційної скарги ТОВ "Спільне підприємство" "Аквавінтекс" на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2010 року

у справі№ 14/285-10 Господарського суду Дніпропетровської області

за позовомТОВ "Теплотехніка"

до1.          ТОВ "ДБК"

2.          ТОВ "Спільне підприємство" "Аквавінтекс"

про стягнення 1 129 004,14 грн.,

за участю представників сторін:

позивача – Стадніченко В.О. дов . від 22.10.2010 р.,

відповідача –1- не з'явились,

відповідача –2- Скалов С.Ю. дов. від 26.11.2010 р.,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2010 р. (суддя –Панна С.П.) позов задоволено в повному обсязі. Стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК" та Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Аквавінтекс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплотехніка" 905 087 грн. 88 коп. - основного боргу, 99 596 грн. 86 коп. - пені, 87 793 грн. 52 коп. - інфляційних, 36 525 грн. 88 коп. - 3% річних, 11 290 грн. 04 коп. - витрат на держмито, 236 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2010 р. (судді –Джихур О.В., Виноградник О.М., Лисенко О.М.) рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2010 р. залишено без змін.

Не погоджуючиcь з рішенням місцевого господарського суду та постановою апеляційного господарського суду, ТОВ "Спільне підприємство" "Аквавінтекс" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та припинити провадження у справі, мотивуючи скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Відповідач-1 не скористався наданим процесуальним правом у часті у суді касаційної інстанції.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову апеляційного господарського суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що 13.11.2008 року між ТОВ "Спільне підприємство" Аквавінтекс" та Російсько-Грузинським товариством з обмеженою відповідальністю "Вина Грузії" укладено контракт № 13/11-08, згідно якого, продавець зобов’язався поставити, а покупець прийняти та оплатити в порядку, визначеному даним контрактом, спирт коньячний міцністю 62-68%. Поставка товару здійснюється партіями, згідно підписаних сторонами додатків до контракту на кожну таку партію.

Згідно п. 3.3 контракту, загальна орієнтована вартість контракту складає 2 000 000 доларів США.

Відповідно до п. 3.8 контракту, умови оплати: покупець зобов’язаний сплатити отриману партію товару на розрахунковий рахунок продавця впродовж 90 календарних днів з моменту отримання товару, або в інший строк встановлений додатками до контракту.

Судами встановлено, що Російсько-Грузинське товариство з обмеженою відповідальністю "Вина Грузії" відвантажило відповідачу-2 продукцію на загальну суму 126 600 доларів США, що еквівалентно 999861,48 грн.

23.11.2008 року між ТОВ ДСК", як поручителем, та Російсько-Грузинським Товариством з обмеженою відповідальністю "Вина Грузії", як кредитором, було укладено договір поруки № 3/11-09, згідно п. 1.1 якого, поручитель зобов'язався в повному обсязі (що включає в себе: основну заборгованість за поставлену, у відповідності з основним договором, продукцію, а також всі передбачені основним договором суми штрафних санкцій) відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань ТОВ, СП "Аквавінтекс", зареєстрованого та діючого у відповідності з законодавством України по контракту № 13/11-08 про поставку товару від 13.11.2008 року, укладеного між кредитором і боржником.

Відповідно до п. 2.3 договору поруки, зобов'язання поручителя за даним договором виникає через 30 календарних днів після останнього дня строку відстрочення платежу по відповідному виду продукції згідно порядку, встановленого в п. 3.8 основного договору, у випадку невиконання боржником свого обов'язку по сплаті товару.

Кредитор після настання строку виконання зобов'язань по основному договору, якщо боржник не виконає зобов'язання по основному договору добровільно, впродовж 3-х банківських днів, направляє на адресу поручителя лист-вимогу у вільній формі, зручним для кредитора способом (факсимільний, електронний, поштовий зв'язок або кур'єрська пошта), з обов'язковим наступним наданням поручителю оригіналу листа вимоги (п. 2.4 договору поруки).

Згідно з п. 3.1 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником зобов'язання по основному договору по оплаті поставленої продукції, оплаті штрафних санкцій по основному договору і пов'язаних з цим витрат, на суму, яка не перевищує 2 000 000 доларів США.

12.02.2010 року між Російсько-Грузинським товариством з обмеженою відповідальністю "Вина Грузії", як первісним кредитором, та товариством з обмеженою відповідальністю "Теплотехніка", як новим кредитором, було укладено договір відступлення права вимоги № 7/11-10, згідно якого, первісний кредитор (цедент) уступає новому кредитору (цесіонарієві), а новий кредитор (цесіонарій) стає кредитором за контрактом № 13/11-08 від 13 листопада 2008 року та договором поруки № 3/11-08 від 23 листопада 2008 року і набуває належне первісному кредитору право вимагати від відповідного боржника та поручителя належного виконання взятих на себе зобов’язань, а саме сплати грошової суми основного боргу у розмірі 126 600 доларів США у якості погашення боргу, який виник на підставі основного договору, укладеного між первісним кредитором і товариством з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство" Аквавінтекс".

Також за цим договором, новий кредитор одержує право вимагати від боржника, а також на підставі договору поруки з товариства з обмеженою відповідальністю "ДБК" ЄДРПОУ 31737049 належного виконання всіх зобов’язань за основним договором, зокрема, новий кредитор отримує право вимагати від боржника та поручителя належного виконання грошового зобов’язання по оплаті за товар у розмірі, визначеному новим кредитором згідно умов основного договору.

Відповідно до п.2 договору відступлення права вимоги, з моменту набрання чинності цим договором, новий кредитор набуває право вимагати від боржника та поручителя належного виконання наступних зобов’язань: сплата основного боргу;

сплата всіх збитків, неустойки, штрафів, пені, інших штрафних санкцій; всіх інших прав, що випливають з правочинів та якими володіє первісний кредитор.

У пункті 7 додаткової угоди № 1 від 12 лютого 2010 року до договору уступки права вимоги (цесії) № 7/11-10 від 12 лютого 2010 року, передбачено, що цедент зобов’язаний повідомити боржника та поручителя про уступку вимоги протягом 30 календарних днів з моменту підписання цієї додаткової угоди.

З матеріалів справи вбачається, що позивач направив відповідачу-1 та відповідачу-2 лист-вимогу та повідомлення про відступлення права вимоги від 12 лютого 2010 року.

          Несплата відповідачами боргу призвела до того, що позивач звернувся до суду з позовом, із врахуванням заяви про зменшення розміру позовних, про стягнення основного боргу за поставлений товар в сумі 905 087,88 грн., пені за прострочку виконання грошового зобов’язання за період з 01 травня 2009 року по 31 жовтня 2009 року в розмірі 99 596,86 грн., інфляційних втрат за період з 01 травня 2009 року по 03 вересня 2010 року в розмірі 87 793,52 грн., 3% річних за період з 01 травня 2009 року по 03 вересня 2010 року в розмірі 36 525,88 грн.

Позивачем було враховано часткове погашення відповідачем-2 постачальнику товару в розмірі 12 000 доларів США основного боргу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судами встановлено, що відповідач-2 допустив неналежне виконання умов контракту № 13/11-08 від 13 листопада 2008 року в частині оплати поставленого товару, в строки, встановлені вказаним контрактом.

Відповідно до п. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.5 контракту встановлена відповідальність покупця за несвоєчасну або неповну оплату товару у вигляді штрафу в розмірі 0,01% вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення, але не більше 1% від вартості товару.

Судами було правильно визначено, що в даному випадку йдеться про пеню та правомірно задоволено вимоги позивача щодо стягнення пені в розмірі 99 596,86 грн. за період з 01 травня 2009 року по 31 жовтня 2009 року .

Також колегія суддів погоджується правомірним нарахуванням позивачем інфляційних втрат в сумі 87 793,52 грн. за період з 01 травня 2009 року до 03 вересня 2010 року, 3% річних в сумі 36 525,88 грн. за період з 01 травня 2009 року до 03 вересня 2010 року згідно ст. 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Договором поруки від 23 листопада 2008 року не була встановлена додаткова відповідальність поручителя.

За таких обставин, позовні вимоги правомірно були задоволені за рахунок боржника і поручителя.

Також, судами враховано, що відповідач - 2 не заперечував проти основної суми боргу.

Посилання заявника касаційної скарги на те, що пункт 6.1 контракту передбачає, що спори, які виникають між сторонами у зв’язку з виконанням контракту розглядаються в Міжнародному комерційному суді при Торгово –Промисловій палаті України відхиляються колегією суддів з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб’єкта підприємницької діяльності (далі –підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Судами обґрунтовано зазначено, що третейська угода, як і арбітражна угода, є обов’язковою і головною умовою звернення особи з позовом до третейського суду (комерційного арбітражу), проте, її наявність не свідчить про обов’язок особи у разі виникнення спору звертатись за його вирішенням лише до третейського суду (комерційного арбітражу), не тягне за особою позбавлення права особи на звернення з позовом до господарського суду та не забороняє господарському суду розглядати та вирішувати по суті такий спір.

Крім того, слід зазначити, що скаржник не представив належних доказів про державну реєстрацію іноземної інвестиції на момент укладення контракту відповідно до Закону України "Про режим іноземного інвестування" від 19.03.1996 р.

Згідно Рекомендації президії Вищого господарського суду України від 27.06.2007 р. № 04-5/120 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам", відповідно до частини першої статті 26 Закону України "Про режим іноземного інвестування" спори між іноземними інвесторами і державою з питань державного регулювання іноземних інвестицій та діяльності підприємств з іноземними інвестиціями підлягають розгляду в судах України, якщо інше не визначено міжнародними договорами України. За змістом статей 1 та 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у відповідних спорах, якщо інше не визначено міжнародними договорами України. Справи в усіх інших спорах, не зазначених у частині першій цієї статті, підлягають розгляду в судах та/або в господарських судах України, або за домовленістю сторін у третейських судах, у тому числі за кордоном (частина друга статті 26 названого Закону). За таких обставин, перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін та дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне підприємство" "Аквавінтекс" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 22.09.2010 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.12.2010 року у справі № 14/285-10 залишити без змін.

Головуючий суддя Муравйов О.В.

Судді Полянський А.Г.

                                                                                Яценко О.В.