Постанова № 14345140, 15.02.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

15 лютого 2011 р. № 7/429 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів: головуючого, суддіДемидової А.М.,

суддівВоліка І.М., Коваленко С.С.(доповідач)

розглянувши касаційну скаргу ПАТ "АК"Київводоканал"

напостанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.10р.

у справі№ 7/429

за позовом АЕК "Київенерго" в особі СВП "Київенерго"

до ПАТ "АК"Київводоканал"

простягнення 19669833,78 грн.

За участю представників сторін

від позивача Силюк О.М. дов.,

від відповідача Слюсар С.А. дов.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулась до господарського суду м.Києва до господарського суду м.Києва з позовною заявою до ВАТ "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення боргу 19669833,78 грн.

Рішенням господарського суду м. Києва від 04.11.2010р. у справі № 7/429 (суддя Якименко М.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" 17505 744 (сімнадцять мільйонів п'ятсот п'ять тисяч сімсот сорок чотири) грн. 30 коп.–боргу за активну електроенергію, 111 257 (сто одинадцять тисяч двісті п’ятдесят сім) грн. 48 коп.-боргу за реактивну електроенергію, 519 229 (п'ятсот дев’ятнадцять тисяч двісті двадцять дев'ять) грн. 09 коп.–пені, 211 404 (двісті одинадцять тисяч чотириста чотири) грн. 02 коп.–індексу інфляції, 89 008 (вісімдесят дев’ять тисяч вісім) грн. 76 коп. –3 % річних, 25 500 (двадцять п’ять тисяч п’ятсот) грн. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.12.2010 року у справі № 7/429 (судді Новіков М.М., Мартюк А.І., Зубець Л.П.) рішення господарського суду м. Києва від 04.11.2010 року у справі № 7/429 скасовано в частині відмови в позові, прийнято в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог, в іншій частині рішення залишено без змін.

Викладено резолютивну частину рішення в такій редакції. Позов задовольнити повністю. Стягнуто з Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1А, код ЄДРПОУ 03327664) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) –17505744,30 грн. –боргу за активну електроенергію, 111257,48 грн. - боргу за реактивну електроенергію, 519229,09 грн. –пені, 211404,02 грн. –індексу інфляції, 89008,76 грн. –3% річних, 1233190,12 грн. –штрафу, 25 500 грн. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЮЛГ”(04070, м. Київ, вул. Г. Сковороди, 2, код ЄДРПОУ 21480062) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Елегант-Фарм” (юридична адреса: 03142, м. Київ, вул. Чорнобильська, 18, кв. 81, р/р 26007301243499 в Київському міському відділенні Промінвестбанку, МФО 322250) державне мито за подачу апеляційної скарги в розмірі 12750,00 грн.

Не погоджуючись із рішенням суду попередньої інстанції, ПАТ "АК"Київводоканал" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, посилаючись на порушення та невірне застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між підприємством Київські кабельні мережі ВЕО "Київенерго", яке відповідно до наказів Міністерства енергетики та електрифікації України від 17.02.95 №31,31.08.95 № І 77 та від 29.09.95 № 176 реорганізовано у філіал АК "Київенерго", яка є правонаступником його майна, прав та зобов'язань (далі по тексту - позивач), та Деснянською водопровідною станцією було укладено договір від 24.12.1990 № 2 на використання електричної енергії.

Згідно наказу ВАТ Акціонерна компанія "Київводоканал" від 18.12.2001 № 207 Деснянську водопровідну станцію ліквідовано шляхом приєднання до департаменту експлуатації водопровідного господарства ВАТ Акціонерна компанія "Київводоканал", яке є правонаступником її майнових прав.

Відповідно до умов договору № 2 від 25.12.1990 позивач відпускає відповідачу електричну енергію, а останній зобов'язується оплачувати використану енергію своєчасно та в повному обсязі. Порядок розрахунків за спожиту енергію між енергопостачальною організацією та споживачем не визначено.

Додатковою угодою від 21.12.2009 року до договору № 2 від 25.12.1990 року викладено договір у новій редакції, з протоколом узгодження розбіжностей від 29.01.2010р.

Згідно положень ст. 712 Цивільного кодексу України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму, що підтверджується документами, копії, яких знаходяться у матеріалах справи.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму(ст. 655 ЦК України).

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як встановив суд апеляційної інстанції, позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином. Наявними в матеріалах справи звітами за використану активну та реактивну електричну енергію підтверджується факт та момент передачі товару.

Згідно звітів за використану електричну енергію за період з 01.06.2010 року по 01.09.2010 року відповідачем спожито електричної енергії на суму 17 617 001,78 грн. (17 505 744,30 грн. активна енергія +111 257.48 грн. реактивна енергія).

Проте, довідкою про розрахунок основного боргу підтверджується, що відповідач за поставлену енергію розрахувався частково, в зв’язку з чим виникла заборгованість за період з 01.06.2010 по 01.09.2010 виникла заборгованість за використану електричну енергію, яка на 01.09.2010 становить 17 617 001,78 грн. з них 17 505 744,30 грн. - боргу за активну електричну енергію та 111 257,48 грн. - боргу за реактивну електричну енергію.

На підставі викладеного, суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу в розмірі 17 505 744,30 грн. - за активну електричну енергію та 111 257,48 грн. - за реактивну електричну енергію є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Судова колегія погоджується з твердженням суду попередньої інстанції, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 211 404,02 грн. –індексу інфляції та 89008,76 грн. –3 % річних за весь час прострочення платежу підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач також просив стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 519229,09 грн. та суму штрафу в розмірі 1233190,12 грн., на підставі ст. 231 Господарського суду України.

Суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині стягнення суми штрафу в розмірі 1233190,12 грн.

Проте, з таким висновком не погодився суд попередньої інстанції з огляду на наступне.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.12.2009р. у справі № 7/649 позов було задоволено повністю, присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 10 245 881,58 грн. основного боргу, 223 244,99 грн. індексу інфляції, 95 934,91 грн. 3% річних, 717 211,71 грн. штрафу, 750 783,85 грн. пені, 25 500,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010р. у справі № 7/649 в задоволенні вимог про стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" 750783,85 грн. пені відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.06.2010р. у справі № 7/649 постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2010р. у справі № 7/649 скасовано, рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2009р. у справі № 7/649 залишено без змін.

Під час розгляду вказаної справи судами було встановлено, що позивач є підприємством державного сектору економіки.

Суб'єктами господарювання державного сектора економіки відповідно до ст. 22 Господарського кодексу України, є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує і п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України № 794 від 22.06.2004р. „Про утворення Національної акціонерної компанії „Енергетична компанія України” 54182141 акція Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго” (50+1 акція) передані до статутного фонду Національної акціонерної компанії „Енергетична компанія України”.

Інформація про власників великих пакетів (10% і більше) акцій є відкритою і оприлюднюється Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку шляхом розміщення у загальнодоступній інформаційній базі даних Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів(ст. 39 Закону України „Про цінні папери та фондовий ринок”).

Інформація про власників великих пакетів акцій Акціонерної енергопостачальної компанії „Київенерго” (позивача) також розміщена в загальнодоступній інформаційній базі даних Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Відповідно до положень ч.ч. 1,2 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми пені в розмірі 519229,09 грн. та суми штрафу в розмірі 1233190,12 грн. підлягають задоволенню.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.1115, 1117 , 1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

1.           Касаційну скаргу ПАТ "АК"Київводоканал" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.12.10р. по справі № 7/429 залишити без змін.

Головуючий, суддя А.М. Демидова

Судді                                                                       І.М. Волік

С.С. Коваленко