Постанова № 14341107, 16.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 березня 2011 р. № 2-а- 14906/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Заічко О.В.

за участю секретаря судового засідання - Басовій Н.М.

за участю представників сторін:

позивача - Якубенко Ю.В.

відповідача - Бикова В.А., Олізаренко В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом

Приватного підприємства "Фортуна"

до Ізюмської об"єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

проскасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Приватне підприємство «Фортуна», звернулося з адміністративним позовом до Ізюмської ОДПІ у Харківській області про скасування податкових повідомлень рішень №0000232320/0 від 10.06.2010 р., №0000232320/1 від 12.07.2010 р., № 0000232320/2 від 03.09.2010 р., №0000242320/0 від 10.06.2010 р., №0000242320/1 від 12.07.2010р., №0000242320/2 від 03.09.2010 р. та №0000392320/0 від 12.08.2010 р., №0000392320/1 від 07.09.2010 р., №0000392320/2 від 29.09.2010 р.

В ході судового розгляду, представник позивача збільшив позовні вимоги та просив суд скасувати податкові повідомлення рішення Ізюмської ОДПІ у Харківській області №0000232320/0 від 10.06.2010 р. №0000232320/1 від 12.07.2010 р., № 0000232320/2 від 03.09.2010 р., №0000232320/3 від 22.11.2010 р., №0000242320/0 від 10.06.2010 р., №0000242320/1 від 12.07.2010р., №0000242320/2 від 03.09.2010 р., №0000242320/3 від 22.11.2010 р. №0000392320/0 від 12.08.2010 р., №0000392320/1 від 07.09.2010 р., №0000392320/2 від 29.09.2010 р., №0000392320/3 від 22.11.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки про порушення позивачем п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у звязку з включенням до складу валових витрат вартості товарів, фактичне отримання яких не підтверджено товарно-транспортними накладними, є необґрунтованими та незаконними.

Так, представник позивача зазначив, що отримання товарно-матеріальних цінностей від контрагентів позивача, вартість яких включено підприємством до складу валових витрат, підтверджується видатковими накладними та іншими первинними документами, які містять всі обовязкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також представник позивача вказав на те, що ні Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, ні будь-які інші нормативно-правові акти України не передбачають товарно-транспорту накладну та дорожній лист як єдино можливий спосіб підтвердження валових витрат підприємства, а отже, валові витрати можуть бути підтверджені й іншими первинними документами, на яких ґрунтуються дані бухгалтерського обліку.

Представник позивача також вказував на те, що відповідно до п.п.7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту, однак, контролюючим органом не було взято до уваги, що податкові накладні, на підставі яких суми податку були включені позивачем до складу податкового кредиту, складені з дотриманням вимог чинного законодавства.

Крім того, представник позивача вказав, що висновок акту перевірки, що ПСП «Рубін» здійснювало реалізацію електроенергії позивачу не відповідає дійсності, оскільки згідно з укладеною сторонами угодою, позивач лише здійснював компенсацію витрат, понесених ПСП «Рубін» по рахункам за електроенергію, використану у приміщенні, розташованому за адресою м. Ізюм, вул. Соборна, 35.

Використання позивачем електроенергії у власній господарській діяльності підтверджується, зокрема, наявністю актів приймання-передачі послуг (вартість спожитої електроенергії), які аналізувались відповідачем під час перевірки, а також наявними у позивача рахунками за використану електроенергію та чеками про їх оплату.

Також представник позивача зазначив, що податкові накладні, виписані ПСП «Рубін» містять всі обовязкові реквізити, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість». ПСП «Рубін» як і Позивач зареєстровані в якості платника податку на додану вартість, що свідчить про правомірність відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ, сплачених Позивачем ПСП «Рубін» в якості компенсації вартості електроенергії, спожитої у приміщенні, розташованому за адресою м. Ізюм, вул. Соборна, 35.

Представники відповідача проти адміністративного позову заперечували та просили суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Так, представники відповідача вказали, що податкові повідомлення рішення, винесені за результатами перевірки є обґрунтованими і правомірними.

Представники відповідача зазначили, що позивачем було включено до складу валових витрат вартість товарів, фактичне отримання яких не підтверджено товарно-транспортними накладними, внаслідок чого позивачем було допущено завищення валових витрат, повязаних з придбанням товарів.

Також, представники відповідача вказали, що позивачем було завищено валові витрати на суму витрат на утримання приміщення «Центральний гастроном» (вартість електроенергії) від ПСП «Рубін», використання якої у власній діяльності позивача не підтверджено та завищено податковий кредит на суму спожитої електроенергії, використання у господарській діяльності якої не підтверджено документально.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Ізюмською ОДПІ у Харківській області було проведено перевірку Приватного підприємства «Фортуна» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р. та іншого законодавства за період з 01.01.2007 р. по 31.12.2009 р., про що складено акт перевірки №724/2320/31476700 від 26.05.2010 р.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення рішення № 0000242320/0 від 10.06.2010 р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток у розмірі 132960,00 грн., в т.ч. основний платіж 88640,00 грн., штрафні санкції 44320,00 грн. та №0000232320/0 від 10.06.2010 р., яким визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 101315,00 грн., в т.ч. основний платіж 67543,00 грн., штрафні санкції 33772,00 грн.

Листом № 4428/10/25-020 від 12.08.2010 р., відповідач повідомив, що за результатами перевірки при розрахунку суми заниження підприємством податку на додану вартість, виявлена арифметична помилка, у звязку з чим на адресу підприємства направлено податкове повідомлення рішення №0000392320/0 від 12.08.2010 р.

Вказані податкові повідомлення рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку, за наслідком розгляду скарг податкові повідомлення рішення залишені без змін, скарги позивача - без задоволення та направлено на адресу позивача податкові повідомлення рішення №0000232320/1 від 12.07.2010 р., № 0000232320/2 від 03.09.2010 р., №0000232320/3 від 22.11.2010 р., №0000242320/1 від 12.07.2010р., №0000242320/2 від 03.09.2010 р., №0000242320/3 від 22.11.2010 р., №0000392320/1 від 07.09.2010 р., №0000392320/2 від 29.09.2010 р., №0000392320/3 від 22.11.2010 р.

Судом встановлено, що в акті перевірки міститься висновок про порушення ПП «Фортуна» п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у звязку з включенням до складу валових витрат вартості товарів, фактичне отримання яких не підтверджено товарно-транспортними накладними, внаслідок чого позивачем було допущено завищення валових витрат, повязаних з придбанням товарів на загальну суму 211077,00 грн., а також завищено податковий кредит на суму придбаних товарно-матеріальних цінностей, фактичне отримання яких не підтверджено товарно-транспортними накладними в розмірі 41899,00 грн.

В обґрунтування правомірності висновку, викладеного в акті перевірки, відповідач посилається на норми Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. №363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за №128/2568.

Відповідно до п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із врахуванням змін та доповнень) до валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із врахуванням змін та доповнень) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників. Таким чином, наведені Правила регулюють правовідносини учасників транспортного процесу Замовників послуг перевезення та Перевізників.

Крім того, ні вказані Правила, ні будь-які інші нормативно-правові акти України не передбачають товарно-транспорту накладну та дорожній лист як єдино можливий спосіб підтвердження валових витрат підприємства, а отже, валові витрати можуть бути підтверджені й іншими первинними документами, на яких ґрунтуються дані бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що позивачем не відображалося у складі валових витрат вартість послуг, повязаних з перевезенням товарів, перелік яких відображено в акті перевірки.

Отримання товарно-матеріальних цінностей від контрагентів позивача, вартість яких включено підприємством до складу валових витрат, підтверджується видатковими накладними, які містять всі обовязкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Вище наведене свідчить про дотримання позивачем вимог п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» при включенні до складу валових витрат вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей згідно з переліком, вказаним в акті перевірки.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.2.6 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що податкові накладні, на підставі яких суми податку були включені позивачем до складу податкового кредиту, складені з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п. 7.4.5 п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Суд дійшов висновку про те, що суми, включені позивачем до складу податкового кредиту у звязку з придбанням товарів згідно з переліком, зазначеним в акті перевірки, підтверджені відповідними податковими накладними, складеними з дотриманням вимог чинного податкового законодавства, що свідчить про неправомірність висновків відповідача щодо завищення позивачем податкового кредиту у періоді, що перевірявся.

Також, судом було встановлено, що в акті перевірки міститься висновок про порушення позивачем вимог п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у звязку з завищеннями підприємством валових витрат на суму витрат на утримання приміщення «Центральний гастроном» (вартість електроенергії) від ПСП «Рубін», використання якої у власній діяльності ПП «Фортуна» не підтверджено, на загальну суму 143482,00 грн., та завищенням податкового кредиту на суму спожитої електроенергії, використання у господарській діяльності якої не підтверджено документально в розмірі 28697,00 грн.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Таким чином, витрати підприємства, понесені у звязку з придбанням електричної енергії, згідно з п. п.5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» є витратами, повязаними з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), тому платник податків має право на відображення таких витрат у складі валових витрат виробництва.

Судом встановлено, що використання позивачем електроенергії у власній господарській діяльності підтверджується, зокрема, змістом самого акту перевірки, з якого вбачається, що фактичним місцезнаходженням підприємства є приміщення, розташоване за адресою м. Ізюм, вул. Соборна, 35. Протягом періоду, що перевірявся відповідачем, підприємством у вказаному приміщенні здійснювалась роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами, при здійсненні торгівлі підприємством використовувались реєстратори розрахункових операцій, що було б неможливим у разі відсутності електромережі у приміщенні.

Суд вважає, що висновок акту перевірки, стосовно того, що ПСП «Рубін» здійснювало реалізацію електроенергії позивачу не відповідає дійсності, оскільки згідно з укладеною сторонами угодою, позивач лише здійснював компенсацію витрат, понесених ПСП «Рубін» по рахункам за електроенергію, використану у приміщенні, розташованому за адресою м. Ізюм, вул. Соборна, 35.

Таким чином, висновок про порушення позивачем вимог п.п.7.4.1. п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не відповідає дійсності з підстав, наведених вище та спростовується змістом самого акту перевірки.

Судом встановлено, що податкові накладні, виписані ПСП «Рубін» містять всі обовязкові реквізити, передбачені Законом України «Про податок на додану вартість». ПСП «Рубін» як і позивач зареєстровані в якості платника податку на додану вартість, що свідчить про правомірність відображення у складі податкового кредиту сум ПДВ, сплачених позивачем ПСП «Рубін» в якості компенсації вартості електроенергії.

За таких обставин суд дійшов висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення рішення прийняті з порушенням норм чинного законодавства України, а саме - п. 5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що є підставою для їх скасування.

Відповідно до ч. 11 Наказу ДПА України №110 від 17.03.2001р. "Про затвердження Інструкції про порядок застосування штрафних санкції ОДПС", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.03.01р. за №268/5459, податкове повідомлення-рішення або рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за розглядом матеріалів перевірки приймає керівник органу державної податкової служби або його заступник за формою та згідно з вимогами, установленими Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001р. N 253, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 06.07.2001р. за N 567/5758 (із змінами та доповненнями), протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта перевірки або вручення його поштою платнику податків (на підставі відмітки на поштовому повідомленні).

Чинне законодавство не передбачає право органів державної податкової служби приймати податкові повідомлення-рішення в інший термін, ніж передбачено нормами права, що є підставою для скасування податкових повідомлень-рішень №0000392320/0 від 12.08.2010р., №0000392320/1 від 07.09.2010 р., №0000392320/2 від 29.09.2010р.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України та перевіряє чи дотримувався субєкт владних повноважень, приймаючі (вчиняючи) рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач правомірність винесених податкових повідомлень рішень належним чином не довів.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать діючому законодавству та фактичним обставинам справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 9, 11, 71, 159, 160163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного підприємства "Фортуна" до Ізюмської об"єднаної державної податкової інспекції у Харківській області про скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Ізюмської об"єднаної державної податкової інспекції у Харківській області винесені відносно Приватного підприємства "Фортуна", а саме: №0000232320/0 від 10.06.2010р., №0000232320/1 від 12.07.2010р., № 0000232320/2 від 03.09.2010р., №0000232320/3 від 22.11.2010 р., №0000242320/0 від 10.06.2010 р., №0000242320/1 від 12.07.2010р., №0000242320/2 від 03.09.2010р., №0000242320/3 від 22.11.2010р., №0000392320/0 від 12.08.2010р., №0000392320/1 від 07.09.2010р., №0000392320/2 від 29.09.2010р., №0000392320/3 від 22.11.2010 р.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У повному обсязі постанова виготовлена 21 березня 2011 року.

Суддя Заічко О.В.