Рішення № 14340556, 15.03.2011, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 2026/2-97/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2011 рокум. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючогосудді Малихіна О.О.

за участю секретаря Аркадової Н.О.,

представників позивачаБабіч К.А., Не вечерова Д.В.,

відповідачаОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, звернення стягнення на будинок та виселення, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» про визнання правочинів недійсними та відшкодування збитків,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № НАU2GА00000005 від 19 грудня 2007 року: стягнути з ОСОБА_2 суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 166517,57 грн., що за курсом 7,8942 грн. за 1 долар США, відповідно до службового розпорядження НБУ № 417/282 від "27" липня 2010 року складає 21093,66 доларів США; звернути стягнення на будинок і земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № HAU2GA00000005 від 19.12.2007 р.) Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) з укладанням від імені Відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПриватБанку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу; виселити відповідача, та інших осіб, які зареєстровані і проживають у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 зі зняттям з реєстраційного обліку у Відділі у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб УМВС України м. Люботин. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по справі: судовий збір 1665,18 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Позивач вказував, що між ним та відповідачем ОСОБА_2 19 грудня 2007 року був укладений кредитний договір № НАU2GА00000005 (далі за текстом Кредитний договір). За цим Кредитним договором відповідачу було надано кредит в сумі 16882,09 доларів США строком до 19 грудня 2017 року зі сплатою відсотків за використання кредитом у розмірі 11,04% річних. В свою чергу відповідач ОСОБА_2 прийняла на себе зобовязання щомісячно сплачувати Банку грошові кошти в сумі не менш ніж 238,27,00 доларів США, що складається із заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди, комісії. Однак, відповідач взяті на себе зобовязання за кредитним договором не виконує.

Також позивач зазначав, що в забезпечення виконання зобовязань за кредитним договором між ним та відповідачем було укладено договір іпотеки № НАU2GА00000005 від 19 грудня 2007 року, за яким ОСОБА_2 надала в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1. Однак, відповідач взяті на себе зобовязання за кредитним договором не виконує, через що позивач змушений був звернутися до суду.

В судовому засіданні представники позивача Невечеров Д.В. і Бабіч К.А. позов підтримали повністю і просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні визнала вимогу позивача щодо стягнення з неї заборгованості за кредитним договором в розмірі 166517,57 грн. Проти інших позовних вимог заперечувала, подала зустрічну позовну заява, в якій, з урахуванням уточнень до неї, просила визнати недійсними кредитний та іпотечний договори за № НАU2GА00000005 від 19 грудня 2007 року з моменту їх укладення, та зобовязати ПАТ КБ «Приватбанк»відшкодувати шкоду в розмірі двох тіл кредиту 32564 доларів США, що складає 27066,73 грн. В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 вказувала, що при укладання договорів кредиту та іпотеки відбулось внаслідок обману з боку Банку через надання послуги неналежної якості. Умови кредитного договору є несправедливими в частині надання кредиту в доларах США, що є способом зловживання з боку ПАТ КБ «Приватбанк». Оскільки законним платіжним засобом в України є гривня, то такий кредитний договір, на думку відповідача, не відповідає вимогам Цивільного кодексу України, що є підставою недійсності правочину. Також відповідач ОСОБА_2 в зустрічному позові посилалась на порушення з боку позивача вимог Закону України «Про захист прав споживачів». Надаючи кредит, позивач повинен був представити їй повну, достовірну і вичерпну інформацію про недоліки фінансової послуги, а також про поняття ризику коливання валюти і його наслідків для споживача. Такі дії Банку по відношенню до неї під час укладення кредитного договору здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, що є наслідком недійсності правочину.

Суд, заслухавши пояснення сторін та представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

19 грудня 2007 року між Приватбанком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № НАU2GА00000005. У відповідності з умовами пп. 1.1., 7.1. вказаного кредитного договору Банк був зобовязаний надати ОСОБА_2 кредит у сумі 16882,10 дол. США, з яких 15000,00 дол. США на споживчі цілі, і 1882,10 дол. США на сплату страхових платежів, зі строком погашення у відповідності до розділу 7 кредитного договору, та сплатою 0,92 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, а також комісії у розмірі 0,20 % від суми наданого кредиту щомісячно.

В забезпечення виконання зобовязань з кредитним договором № НАU2GА00000005 від 19 грудня 2007 року між позивачем і відповідачем було укладено договір іпотеки, у відповідності до якого в іпотеку ПриватБанку ОСОБА_2 було передано житловий будинок, літ. «А-1» з надвірними будівлями: сарай «Б», погріб «В», огорожа «1,2», що знаходиться в АДРЕСА_1, належний їй на праві приватної власності на підставі договору дарування, посвідченого 29.11.2006 року приватним нотаріусом Харківського районного нотаріального округу ОСОБА_4

Взяті на себе по вказаному кредитному договору обовязки банк виконав своєчасно і повністю, надавши ОСОБА_2 кредитні ресурси у повному обсязі готівкою через касу, що підтверджується заявою про видачу готівки НАТJ7121900001 1 від 19 грудня 2007 року.

В свою чергу, прийняті на себе зобовязання по кредитному договору ОСОБА_2 з жовтня 2008 року не виконує належним чином, в результаті чого, станом на 28 липня 2010 року, виникла така заборгованість:

заборгованість по кредиту 14438,15 дол. США, в тому числі прострочена заборгованість 1737,72 дол. США;

заборгованість по відсоткам 3297,56 дол. США;

заборгованість по простроченій комісії 660,00 дол. США (нарахування передбачено п. 7.1. Договору);

заборгованість по пені 2390,36 дол. США,

а всього розмір заборгованості складає 20786,07 доларів США.

Представник позивача стверджував, що ОСОБА_2 має також сплатити пеню, нараховану на прострочену комісію в сумі 307,59 доларів США. Але з наданого представником позивача в судовому засіданні розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається те, що така пеня рахується позивачем як сплачена, в тому числі за рахунок списання.

Відповідно до вимог ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у строк відповідно до умов договору.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того ч. 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що у разі якщо за договором позичальник зобовязувався повернути позику частинами, то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

За таких обставин, а також враховуючи визнання відповідачем наявності з її боку заборгованості перед позивачем, суд задовольняє первісний позов Приватбанку в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в сумі 20786,07 доларів США, що за курсом 7,8942 грн. за 1 долар США на 28.07.2010 року складає 164089, 39 грн.

В іншій частині первісний позов Приватбанку підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір іпотеки від 19 грудня 2007 року містить в собі розділ щодо звернення стягнення і реалізації предмету іпотеки та розділ про застереження про задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до ст. 36 Закону України «Про іпотеку».

Так, у відповідності до п. 24 договору іпотеки, у випадку порушення кредитного договору позичальником іпотекодержатель направляє позичальнику письмову вимогу про усунення порушень. Якщо протягом тридцяти денного строку вимога іпотеко держателя залишається без задоволення, іпотеко держатель вправі почати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до договору іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки, в такому разі, здійснюється відповідно до розділу V Закону України «Про іпотеку», в тому числі шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».

Згідно ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Представники позивача в судовому засіданні стверджували, що Банком письмова вимога про усунення порушень кредитного договору відповідачу ОСОБА_2 направлялась. Але належних доказів існування такої письмової вимоги, її направлення відповідачу та отримання ним, що дало б змогу пересвідчитися про дотримання позивачем процедури, передбаченої п. 24 договору іпотеки, представники позивача суду не надали.

Так як позивачем не доведена обґрунтованість вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд відмовляє також в задоволенні вимоги позивача про виселення відповідача з будинку, оскільки таке виселення може бути здійснено лише після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 суд відмовляє, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Доводи відповідача ОСОБА_2 стосовно того, що відповідач не міг передбачити зміну курсу валют та того, що позивач ПАТ КБ «Приватбанк» повинен був надати відповідачу таку інформацію, не можуть бути прийняти до уваги з наступних підстав.

Діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти - гривні.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про Національний банк України", офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінетів Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", валютні курси встановлюється Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного Банку України N 496 від 12.11.2003 pоку, визначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют, зокрема до долара США установлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют станом на останню дату. З наведеного можливо зробити висновок, що стабільність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, при укладенні цього договору в іноземній валюті (доларах США) та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту саме в доларах США, сторони за договором (перш за все відповідач ОСОБА_2) повинні були усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинні були передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за цим договором.

Статтею 1049 Цивільного кодексу передбачено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно ст. 11 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 року № 15-93, (надалі Декрет) Національний банк України у сфері валютного регулювання зокрема: видає у межах, передбачених цим Декретом, обов'язкові для виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України; видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування.

Відповідно до ст. 5 Декрету, використання іноземної валюти на території України як засобу платежу можливе в тому числі і за наявності ліцензії, виданої Національним банком України. Пункт 1 ст. 5 Декрету встановив, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Пункт 2 ст. 5 Декрету закріпив, що Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Одночасно, згідно п. 1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу (надалі - Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483, передбачено, що якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями), використання іноземної валюти як засобу платежу - дозволяється без ліцензії. Іншими словами Положенням встановлено, що сплата відповідачем процентів банку (отримувачу за валютною операцією), за користування кредитними коштами в валюті, не вимагає наявності у відповідача індивідуальної ліцензії.

Стаття 47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» містить перелік банківських операцій, які дозволяється здійснювати банкам, в тому числі на підставі банківської ліцензії. До них також належать кредитні операції, зокрема, розміщення залучених коштів (гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент) від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. ПАТ КБ «Приватбанк» має банківську ліцензію і це підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Отже, отримуючи кредит в іноземній валюті, у позичальника, виникає зобовязання повернути його у тій самій валюті, у якій кредит був отриманий.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги відсутність обставин, які б звільняли відповідача від обовязку виконати взяті на себе обовязки, в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 суд відмовляє в повному обсязі.

Задовольняючи частково позов ПАТ КБ «Приватбанк», суд стягує на його користь з відповідача ОСОБА_2 сплачені позивачем судові витрати по справі пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 192, 526, 530, 533, 610, 612, 625, 1050, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 33, 36, 38, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 174, 213, 215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Первісний позов ПАТ КБ «Приватбанк» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за кредитним договором № НАU2GА00000005 від 19.12.2007 року в розмірі 164089 (Сто шістдесят чотири тисячі вісімдесят девять) грн. 39 коп., що за курсом 7,8942 грн. за 1 долар США на 28.07.2010 року складає 20786,07 доларів США, а також витрати по оплаті судового збору в сумі 1640,89 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 83,00 грн.

В задоволенні інших вимог за первісним позовом відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Харківської області.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Люботинського міського суду Харківської області протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О. О. Малихін

судді