Постанова № 14336806, 01.02.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-5073/10/1770

01 лютого 2011 року 14год. 15хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., за участю секретаря судового засідання Кривчук К.І., сторін та інших осіб, які беруть участь у справі:

представник позивача: Данилюк І.Г.

представники відповідача: Бухта Н.А., Юхименко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А."

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень від 21.10.2010р. №000262344/3/23-318, від 21.10.2010р. №000272344/3/23-318.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є неправомірними у звязку з неправильним застосуванням відповідачем норм Закону України «Про податок на додану вартість» та норм Митного кодексу України.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю та пояснила суду, що Державною податковою інспекцією у м.Рівне було проведено позапланову виїзну перевірку представництва Акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в Україні з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за березень 2010 року, що декларувалось в період: серпень, жовтень, листопад 2009 року, січень, лютий 2010 року, за результатами якої було складено акт від 18.05.2010р. №649/521/23-300/26603641. На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 9339508,00грн. та збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 8204599,00грн. Такі дії податкового органу є неправомірними, оскільки позивач не декларував бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, йдучи на зустріч інтересам Державного бюджету України та на численні вимоги і прохання працівників податкового органу, та поряд з цим зменшення бюджетного відшкодування на 8204599,00грн. і одночасне його збільшення на 8204599,00грн. в кінцевому результаті нічого не змінює ні для платника, ні для бюджету: платник у майбутньому зарахує цю суму у зменшення податкових зобовязань наступних звітних періодів. Зменшення бюджетного відшкодування в частині 1134909,00грн. теж є незаконним, оскільки віднесення до складу податкового кредиту податку на додану вартість, фактично сплаченого при імпорті товарно-матеріальних цінностей в Україну, відповідає приписам пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”. Просила позов задовольнити повністю.

Державна податкова інспекція у м.Рівне адміністративний позов не визнала з підстав, викладених у письмових запереченнях.

У судовому засіданні представники відповідача надали пояснення, тотожні письмовим запереченням, зокрема вказали, що згідно з поданими позивачем податковою декларацією з податку на додану вартість за березень 2010 року з додатками та уточнюючим розрахунком від 30.04.2010р. сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних періодів складає 9483008,00грн. ДПІ у м.Рівне проведено позапланову виїзну перевірку Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за березень 2010 року, що декларувалось в період: серпень, жовтень, листопад 2009 року, січень, лютий 2010 року, за результатами якої складено акт від 18.05.2010р. №649/521/23-300/26603641. На підставі акта перевірки ДПІ у м.Рівне винесені податкове повідомлення-рішення від 21.05.2010р. №000262344/0/23-318, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9339508,00грн., та податкове повідомлення-рішення від 21.05.2010р. №000272344/0/23-318, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8204599,00грн. Збільшення та одночасне зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8204599,00грн. здійснене податковим органом у звязку із тим, що перевіркою показників довідки щодо залишку суми відємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (додатку 2 до податкової декларації за березень 2010 року) встановлено порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7, пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування за вересень 2009 року в сумі 3166619,00грн., жовтень 2009 року 133333,00грн., листопад 2009 року в сумі 2942292,00грн., грудень 2009 року в сумі 1898219,00грн., лютий 2010 року в сумі 64136,00грн., а всього на суму 8204599,00грн. Розрахунки сум бюджетного відшкодування підприємством за серпень-грудень 2009 року та лютий 2010року не подавалися. У порушення п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» позивачем не був наданий до початку проведення перевірки уточнюючий розрахунок за серпень-грудень 2009 року та лютий 2010 року. Збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1134909,00грн. ДПІ у м.Рівне здійснено у звязку з тим, що в порушення пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» позивачем завищено податковий кредит за серпень 2009 року в сумі 374573,00грн., за жовтень 2009 року в сумі 308845,00грн., за листопад 2009 року в сумі 321690,00грн., за січень 2010 року в сумі 5375,00грн., за лютий 2010 року в сумі 127426,00грн. Таке завищення відбулося у звязку з включенням позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених митним органам при імпорті товарів, які представництво не придбало, а отримало тимчасово і безкоштовно від головного офісу. Оскільки не було факту придбання або виготовлення товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх наступного використання в оподатковуваних операціях, то у позивача відсутнє право на податковий кредит. Просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Судом встановлено, що АТ “Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.” є юридичною особою, яка має своє представництво в Україні Представництво “Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.”, що перебуває на обліку як платник податків та, зокрема як платник податку на додану вартість, у ДПІ у м. Рівне (т.1 - а.с.13).

Державною податковою інспекцією у м.Рівне було проведено позапланову виїзну перевірку Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів за березень 2010 року, що декларувалось в період: серпень, жовтень, листопад 2009 року, січень, лютий 2010 року, за результатами якої складено акт від 18.05.2010р. №649/521/23-300/26603641 (т.1 - а.а.с.37-67).

У вказаному акті перевірки зафіксовано порушення позивачем, зокрема:

- пп.7.4.1, п.7.4 ст.7, пп.7.7.1 п.7.7 ст.7, пп.7.7.2 "а", пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування по декларації з ПДВ за березень 2010року на суму 9339508,00грн.;

- пп.7.7.2"а", пп.7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено бюджетне відшкодування по деклараціях з ПДВ за вересень 2009 року в сумі 3166619,00грн., за жовтень 2009 року в сумі 133333,00грн., за листопад 2009 року в сумі 2942292,00грн., за грудень 2009 року в сумі 1898219,00грн., за лютий 2010 року в сумі 64136,00грн., всього на загальну суму 8204599,00грн.

На підставі вказаного акта перевірки ДПІ у м.Рівне винесені податкове повідомлення-рішення від 21.05.2010р. №000262344/0/23-318, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9339508,00грн., та податкове повідомлення-рішення від 21.05.2010р. №000272344/0/23-318, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8204599,00грн. (т.1 - а.а.с.108,109).

Позивачем було оскаржено вищевказані податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку, подані скарги податковими органами залишені без задоволення.

За наслідками адміністративного оскарження ДПІ у м.Рівне, було прийнято, зокрема і оспорювані податкові повідомлення рішення від 21.05.2010р. №000262344/3/23-318, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 9339508,00грн., та від 21.05.2010р. №000272344/3/23-318, яким збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 8204599,00грн. (т.1 - а.а.с.35,36).

Як встановлено в ході судового розгляду, Представництвом “Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.” у квітні 2010 року було подано до ДПІ у м.Рівне уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2010 року з додатками, згідно з якими залишок відємного значення попереднього податкового періоду (ряд.24 податкової декларації звітного податкового періоду) у сумі 9483008,00грн. складається із сум ПДВ, фактично сплаченого позивачем постачальникам товарів (робіт, послуг) у попередніх податкових періодах, а саме: в серпні жовтні, листопаді 2009 року, січні, лютому 2010 року (т.1 - а.а.с.68-71).

Що стосується зменшення та одночасного збільшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 8204599,00грн., суд зазначає наступне.

Податковим органом зроблено висновок про заниження позивачем бюджетного відшкодування на суму 8204599,00грн., у т.ч. в періодах: вересень 2009 року 3166619,00грн., жовтень 2009 року 133333,00грн., листопад 2009 року 2942292,00грн., грудень 2009 року 1898219,00грн., лютий 2010 року 64136,00грн., у звязку з невключенням представництвом цих сум податку на додану вартість до суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню у відповідних звітних періодах, та неподанням відповідних уточнюючих розрахунків.

Суд вважає, що ці висновки відповідача суперечать чинному законодавству, виходячи з такого.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР, чинного на момент виникнення та існування спірних правовідносин, (далі - Закон №168/97-ВР), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

На момент виникнення та існування спірних правовідносин порядок подання податкової декларації та визначення суми податкових зобовязань було врегульовано ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. №2181-III (далі Закон №2181-III) та Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. N166 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.06.2005р. за N702/10982 (далі Порядок N166).

Згідно з пп.4.4 п.4 Порядку N166 якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону N 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок. Платник податку має право не подавати вказаний розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі декларації за будь-який наступний звітний (податковий) період (з урахуванням зазначених у першому абзаці строків давності та положень пункту 17.2 Закону N 2181), протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Таким чином, представництвом “Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А.” правомірно, з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону №2181-III, вказано уточнені показники сум податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню у березні 2010 року, з урахуванням помилок, допущених у минулих звітних періодах.

Відтак, підстави для застосування абз.«а» пп.7.7.7 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР та прийняття податкових повідомлень-рішень про збільшення суми бюджетного відшкодування на 8204599,00грн. та одночасне зменшення суми бюджетного відшкодування на 8204599,00грн., у відповідача відсутні.

Що стосується зменшення позивачу бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в частині 1134909,00грн., суд зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки, ДПІ у м.Рівне встановлено завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 1134909,00грн., а саме: за серпень 2009 року в сумі 374573,00грн., за жовтень 2009 року в сумі 305845,00грн., за листопад 2009 року в сумі 321690,00грн., за січень 2010 року в сумі 5375,00грн., за лютий 2010 року в сумі 127426,00грн., у звязку з включенням до складу податкового кредиту у відповідних періодах податку на додану вартість, сплаченого митним органам при тимчасовому ввезенні, без факту придбання, основних засобів та матеріалів, отриманих представництвом від АТ "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." відповідно до контракту №7/4 від 08.02.2008р. для ремонту автодороги Київ-Чоп.

Тобто, податковий орган вбачає порушення у тому, що за приписами пп.7.4.1 п.7.4 ст.7Закону N168/97-ВР право платника на податковий кредит Закон повязує лише з придбанням товарів та основних фондів, тобто купівлею товарно-матеріальних цінностей з їх оплатою, та ввозом на постійній основі.

Суд не погоджується з цими висновками відповідача, зважаючи на таке.

У ході судового розгляду встановлено, що 08.02.2008р. між АТ "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." (Постачальник) та Представництвом "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." (Отримувач) укладено контракт №7/4, згідно з яким Постачальник поставляє, а Отримувач приймає обладнання, техніку, транспортні засоби, витратні матеріали тощо необхідні для проведення ремонту автодороги Київ-Чоп, км 348-441. Після завершення ремонту автодороги матеріали, необхідні для проведення ремонту (основні засоби), підлягають поверненню Постачальнику. Ці обставини сторонами не заперечуються.

Відповідно до п.10.1 пп.“б” ст.10 Закону N168/97-ВР особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є митний орган при справлянні податку з осіб, визначених у пункті 2.4 статті 2 цього Закону.

У п.2.4 ст.2 цього Закону N168/97-ВР вказано, що платником податку є будь-яка особа, що імпортує товари (супутні послуги) на митну територію України для їх використання або споживання на митній території України, незалежно від того, який режим оподаткування вона використовує згідно із законодавством.

Пряма норма Закону N168/97-ВР (пп.3.1.2 п.3.1 ст.3) вказує, що з метою оподаткування до імпорту прирівнюється ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів.

Як вказує пп.7.3.6 п.7.3 ст.7 Закону N168/97-ВР, датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті.

Отже, за Законом N168/97-ВР ввезення імпортного майна для його використання на митній території України має наслідком нарахування і сплату податку на додану вартість.

У пп.7.5.2 п.7.5 ст.7 Закону N168/97-ВР вказано, що для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Згідно пп.7.2.7 п.7.2 ст.7 цього Закону у разі імпорту товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на отримання податкового кредиту, вважається вантажна митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону N168/97-ВР визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Вищенаведені норми Закону, які стосуються податкового кредиту з ПДВ, вказують, що дата сплати податку за податковими зобовязаннями є датою виникнення права платника на податковий кредит. Проте, це право Закон дозволяє реалізувати за наявності належним чином оформлених вантажних митних декларацій, при умові використання товарно-матеріальних цінностей в оподатковуваних ПДВ операціях в межах господарської діяльності платника.

Суд вважає, що законодавче запровадження права платників податків на податковий кредит лише при купівлі з обовязковою виплатою компенсації за придбані товари, як вказує відповідач, позбавляло би необхідності згадувати про імпорт, тобто про ввезення майна за договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно). З огляду на це, суд відхиляє доводи відповідача щодо включення підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону N168/97-ВР до операції з придбання також операції імпорту, оскільки імпорт названий нарівні з операцією придбання.

Факт сплати позивачем до бюджету податку на додану вартість підтверджується вантажними митними деклараціями (т.1 - а.а.с.130-250, т.2 - а.а.с.1-15).

У звязку з тим, що в усіх вантажних митних деклараціях визначений митний режим ІМ 40 (імпорт), то суд вважає документально не підтвердженим і необґрунтованим твердження відповідача про тимчасовий ввіз майна.

Закон N168/97-ВР не містить заборони на відображення податкового кредиту при тимчасовому ввезенні майна.

Тимчасовий ввіз майна згідно з п.5.17 ст.5 Закону N168/97-ВР може мати наслідком лише повне звільнення від оподаткування. Таке звільнення можливе лише для товарів, визначених за переліком ст.206 Митного кодексу України. Строк тимчасового ввезення визначається статтею 208Митного кодексу України і не може перевищувати 1 рік з моменту ввезення. Оскільки імпортовані товари не підпадають під вказані критерії та відсутній дозвіл митниці на повне звільнення від оподаткування ПДВ, то позивач зобовязаний був сплатити податок до бюджету.

Статтею 95 Цивільного кодексу України вказано, що представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Отже, отримання представництвом майна від головного офісу не змінює право власності на нього, бо позивач як юридична особа залишається його власником, незалежно від того, якому підрозділу відбувається поставка.

Позивач зазначав, а відповідач не заперечував того, що імпортні матеріальні цінності, використовуються в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, позивачем за наявності усіх підтверджуючих документів виконані основні вимоги Закону N168/97-ВР щодо права платника на відображення податкового кредиту з податку на додану вартість, й наступне включення відповідних сум податку на додану вартість до суми бюджетного відшкодування.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що ДПІ у м.Рівне не доказано правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень від 21.10.2010р. №000262344/3/23-318 та від 21.10.2010р. №000272344/3/23-318, у той час як позивачем позовні вимоги доведено повністю.

Відтак, адміністративний позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне від 21.10.2010р. №000262344/3/23-318, від 21.10.2010р. №000272344/3/23-318.

Присудити на користь позивача Акціонерного товариства "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3,40грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Дудар О.М.