Постанова № 14336731, 23.12.2009, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-4191/09/1770

"23" грудня 2009 р. 16год. 55хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд під головуванням судді Боймиструка С.В. при секретарі судового засідання Бодряшкіній Ю.К. та за участю сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: Кручок А.І., Кулініч А.О.;

відповідача: Красовський А.С.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомВідкрите акціонерне товариство "Костопільське АТП-15638"

доКостопільської міжрайонної державної податкової інспекції

проскасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Костопільське АТП-15638"- звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції, згідно якого та з урахуванням уточнень просить скасувати податкові повідомлення-рішення № 0052741740/0 від 14.11.2008 року, № 0000742341/0 від 21.10.2008 року, № 0000742341/1 від 20.11.2008 року, № 0000772341/0 від 05.11.2008 року; № 0000812341/0, № 0000822341/0 від 14.11.2008 року, з урахуванням змін, внесених рішенням від 30.12.2008 р. № 11190/10/23-031, а також рішення про застосування штрафних санкцій № 0000902343 від 14.11.2008 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просить позов задовольнити повністю з підстав, викладених у позовній заяві та доданих до неї додаткових обґрунтувань та уточнень.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, які співпадають з позицією, викладеною в поданих письмових запереченнях. Зокрема зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення про застосування штрафних санкцій прийняті відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства України за наслідками здійснених перевірок по дотриманню позивачем вимог податкового законодавства. Позов вважає безпідставним і просить в його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, давши оцінку доказам у справі, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

З 16 по 29 жовтня 2008 року Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією була проведена планова виїзна перевірка Відкритого акціонерного товариства "Костопільське АТП-15638"з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.06.2008 року, за результатами якої був складений Акт № 1216/23/03118446 від 03.11.2008 року.

14.11.2008 року на підставі Акту № 1216/23/03118446 податковим органом були винесені податкові повідомлення-рішення: № 0052741740/0 № 0000812341/0 (копія а.с.26), № 0000822341/0, а також рішення про застосування штрафних санкцій № 0000902343.

Податкове повідомлення-рішення № 0052741740/0 від 14.11.2008 року (копія а.с.28), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку з доходів фізичних осіб в сумі 1794,00 грн., з яких 598 грн. основний платіж, 1196,00 грн. штрафні (фінансові) санкції,прийняте Костопільською МДПІ згідно пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, п.п. 17.1.1 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-III (далі за текстом Закон №2181-ІІІ)

Відповідно до пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону №2181-ІІІ, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Підпунктом 17.1.1. п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-ІІІ встановлена відповідальність платника податків за не подання податкової декларації у строки, визначені законодавством штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Згідно з Актом № 1216/23/03118446, позивачем в порушення ч. 3 п. 1.1. ст.1, п. 3.5. ст. 3, пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п. 7.1 ст. 7 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889-IV (далі Закону №889-IV) при нарахуванні місячного доходу не включено надбавки за роз'їзний характер робіт працівникам та не утримано податок з доходів фізичних осіб за період з 01.02.2008 р. по 30.06.2008 р., чим занижено суму податку з доходів фізичних осіб на 481,75 грн., а також позивачем в сукупному доході працівників підприємства не враховано надбавку за роз'їзний характер робіт, а отже неправильно утримано податок з доходів фізичних осіб з місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 01 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 грн., що призвело до недобру податку з доходів фізичних осіб на суму 115,88 грн.

Наказом Міністерства фінансів України від 13.03.1998 р. № 59 затверджено Інструкцію про службові відрядження в межах України та за кордон (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 31 березня 1998 р. за N 218/2658), частиною першою загальних положень якої дано визначення поняття "службове відрядження" це поїздка працівника за розпорядженням керівника підприємства, об'єднання, установи, організації (далі - підприємство) на певний строк до іншого населеного пункту для виконання службового доручення поза місцем його постійної роботи. У тих випадках, коли філії, дільниці та інші підрозділи підприємства знаходяться в іншій місцевості, місцем постійної роботи вважається той підрозділ, робота в якому обумовлена трудовим договором (контрактом). Частиною другою загальних положень Інструкції встановлено, що службові поїздки працівників, постійна робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, не вважаються відрядженнями, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою).

Відповідно до ст. 13 Кодексу законів про працю України, у колективному договорі встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема, нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати та інших видів трудових виплат (доплат, надбавок, премій та ін.).

Пунктом 1 Постанови КМ України від 31.03.1999 р. № 490 "Про надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер") установлено, що підприємства, установи, організації самостійно встановлюють надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, направлених для виконання монтажних, налагоджувальних, ремонтних і будівельних робіт, та працівників, робота яких виконується вахтовим методом, постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником. Витрати на проїзд до місця відрядження і назад, а також на наймання житлового приміщення зазначеним працівникам відшкодовуються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України і за кордон.

Таким чином, підприємство самостійно визначає доцільність встановлення надбавок працівникам, робота яких має роз'їзний (пересувний) характер, тобто службові поїздки вказаних працівників не є відрядженнями, про що зазначається у колективному договорі з встановленням переліку відповідних посад та професій, розміру вказаних надбавок, який не повинен перевищувати граничних розмірів надбавок (польового забезпечення) працівникам за день, встановлених Постановою № 490 для поїздок в межах України (частина друга пункту 1 вказаної Постанови) та за межами України (пункт 2 Постанови N 490). При цьому, згідно з пунктом 3 Постанови N 490 витрати на проїзд до місця відрядження і назад, а також на наймання житлового приміщення вищезазначеним працівникам відшкодовуються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України для відряджень у межах України і за кордон.

Відповідно до п. 3.5. ст. 3 Закону №889-IV, при нарахуванні доходів у вигляді заробітної плати об'єкт оподаткування визначається як нарахована сума такої заробітної плати, зменшена на суму збору до Пенсійного фонду України та внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, які відповідно до закону справляються за рахунок доходу найманої особи. Під "заробітною платою" розуміються також інші заохочувальні та компенсаційні виплати або інші виплати та винагороди, які виплачуються (надаються) платнику податку у зв'язку з відносинами трудового найму згідно із законом (ч. 3 п. 1.1. ст.1 Закону №889-IV).

Враховуючи вищенаведене, з метою оподаткування податком з доходів фізичних осіб надбавки (польове забезпечення) до тарифних ставок і посадових окладів працівників, робота яких постійно проводиться в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, у розмірах, передбачених колективними договорами або за погодженням із замовником, включаються в склад заробітної плати і оподатковуються в її складі відповідно до підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону N 889 за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 вказаного Закону.

Якщо ж колективним договором, трудовим договором (контрактом) між працівником і власником (або уповноваженою ним особою) службові поїздки працівників, робота яких проходить в дорозі або має роз'їзний (пересувний) характер, визначені відрядженнями, з належним їх оформленням відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.99 N 663 "Про норми відшкодування витрат на відрядження у межах України та за кордон" та Інструкції (з виконанням положень пункту 9.10 статті 9 Закону N 889), то суми коштів, отриманих платником податку на відрядження, не є об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб з підстав, встановлених підпунктом 4.3.2 пункту 4.3 статті 4 Закону, тобто не включаються до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку (не підлягають відображенню в його річній податковій декларації).

Така сама позиція розяснена і в Листі Державної податкової адміністрації від 14.05.2007 року № 4639/6/17-0716 "Щодо оподаткування надбавок за роз'їзний характер роботи".

Отже, позовні вимоги щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0052741740/0 від 14.11.2008 року підлягають до задоволення.

14.11.2008 року Костопільською МДПІ на підставі п. 11 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та згідно з абз. 3 ст. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" було прийнято рішення про застосування штрафних санкцій № 0000902343 (копія а.с.29), яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1350,00 грн. за порушення позивачем вимог п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, зафіксовані в Акті № 1216/23/03118446 від 03.11.2008 року.

Згідно п. 1.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за № 40/10320 оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій;

Як вбачається з акту перевірки готівкові кошти були отримані в касу від водія 22.10.2008 року згідно даних квиткового листа в сумі 270,00 грн., проте одночасно посадові особи Костопільської МДПІ зазначають, що вказані кошти не були оприбутковані в касі підприємства 23.10.2008 року станом на 12 год. 10 хв.

Згідно п. 2.6 Положення Уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Під час розгляду справи по суті, судом досліджувалася касова книга з якої вбачається факт оприбуткування готівкових коштів в сумі 270 грн. у звязку з чим висновки посадових Костопільської МДПІ не відповідають фактичним обставинам справи, як наслідок судом не беруться до уваги.

Відтак відповідачем було безпідставно застосовано штрафну санкцію в сумі 1350,00 грн. згідно рішення № 0000902343 від 14.11.2008 року.

На підставі Акту № 1216/23/03118446 від 03.11.2008 року та згідно з пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181-ІІІ Костопільською МДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 0000812341/0 від 14.11.2008 року (копія а.с.26), яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій по податку на додану вартість в сумі 16368,00 грн., з яких 10912,00 грн. основний платіж, 5456,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Дане податкове повідомлення-рішення прийняте за порушення ВАТ "Костопільське АТП 15638" п. 4.1 ст. 4, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997, № 168/97 (далі за текстом Закону № 168/97), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10912,00 грн. В Акті зафіксовано, що податковим органом позивачу було зменшено податковий кредит з податку на додану вартість у звязку з виключенням витрат, понесених через оплату електроенергії по зданих в оренду приміщеннях із складу валових витрат, оскільки перевіркою було встановлено, що використана ВАТ "Костопільське АТП 15638" електроенергія з листопада 2007 року по червень 2008 року, згідно рахунків Костопільської дільниці ЗАТ "Ей-І-Ес Рівнеенерго" кількість 115246 кВт/год на та вартістю 58237 грн. (в тому числі ПДВ 9706,00 грн.) не була використана в рамках господарської діяльності позивача.

Такі висновки податкового органу спростовуються наступним.

Відповідно до приписів пп. 7.4.1, п. 7.4, ст. 7 Закону України № 168/97-ВР Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При цьому відповідно до пп. 7.4.5, п. 7.4, ст. 7 Закону України № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкова накладна, на підставі якої формується податковий кредит має відповідати вимогам п. 7.2, ст. 7 Закону України № 168/97-ВР.

Під час проведення перевірки, ревізорам було предявлено податкові накладні виписані ЗАТ “Ей-І-Ес Рівнеенерго”, Костопільський РЕМ для ВАТ “Костопільське АТП 15638” на кожну поставку електроенергії. Будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних ревізорами зроблено не було.

Щодо посилання ревізорів на використання вищезазначеної електроенергії орендарями ВАТ “Костопільське АТП 15638” то слід зазначити, що при визначені розміру орендної плати, орендодавцем враховується сума яку необхідно сплатити за використану електроенергію. Таким чином, по кожному договору оренди по факту отримання орендної плати (в яку входить вартість використаної електроенергії) ВАТ “Костопільське АТП 15638” виписується для орендаря податкова накладна та формуються податкові зобовязання з ПДВ.

Згідно п. 1.15. ст. 1 Закону України № 168/97-ВР поняття господарської діяльності розуміється в значенні визначеному п. 1.32, ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

По кожному з договорів оренди з врахування сплаченої вартості використаної електроенергії ВАТ “Костопільське АТП 15638” отримувало дохід.

За таких обставин, висновки ревізорів щодо невикористання електроенергії ВАТ “Костопільське АТП 15638” в господарській діяльності не відповідають фактичним обставинам та є необґрунтованими. Як наслідок, суд не погоджується з твердженням податкового органу щодо порушення ВАТ "Костопільське АТП 15638" пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997, № 168/97.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000822341/0 від 14.11.2008 року, прийнятим Костопільською МДПІ на підставі Акту № 1216/23/03118446 від 03.11.2008 року та згідно з пп. "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону 2181-ІІІ Костопільською МДПІ (копія а.с.27), позивачу ВАТ "Костопільське АТП 15638" визначено податкове зобовязання по податку на прибуток в сумі 13150,00 грн. (у тому числі 9393,00 грн. основного платежу і 3757,00 грн. штрафної (фінансової) санкції) за порушення пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року, № 334/94-ВР із змінами і доповненнями (далі за текстом Закону № 334/94-ВР).

Податковим органом зроблено висновок, що платником (позивачем) віднесено до валових витрат в VІ кварталі 2007 року вартість проведених робіт по поліпшенню основних фондів на суму 17225,00 грн. = 914188881319830 (де 91418 грн. 10% від сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на 01.01.2007 р.; 88813 грн. витрати на поліпшення основних фондів за даними поданої декларації з податку на прибуток за 2007 рік; 19830 грн. витрати по оплаті робіт, проведених ПП ОСОБА_4 по ремонту автобусів).

Проте суд з такими висновками Костопільської МДПІ погодитись не може, оскільки відповідно до пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994, № 334/94-ВР (в редакції Закону України N 283/97-ВР від 22.05.97), платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Оскільки сукупна балансова вартість всіх груп основних фондів станом на 01.01.2007 р. становила 914 187 грн., то 10 відсотків складає 91 418,00 грн., а віднесені позивачем до валових витрат витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, не перевищують даної суми.

Як встановлено судом в ході судового розгляду та не заперечується відповідачем- Костопільською МДПІ, під час здійснення позивачем процедури адміністративного оскарження відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку, за результатами якої складено акт, у якому податковий орган зазначив, що в VІ кварталі 2007 року позивачем занижено податок на додану вартість в сумі 10425 грн. і податок на прибуток в сумі 9141,00 грн., а також відповідачем на підставі акту позапланової перевірки рішенням від 30.12.2008 року № 11190/10/23-031 внесено зміни до податкових повідомлень-рішень. Зокрема, в податковому повідомленні-рішенні № 0000812341/0 від 14.11.2008 року вважати суму податкового зобовязання з податку на додану вартість 15638,00 грн. (в тому числі 10425 грн. основний платіж та 5213 грн. штрафні (фінансові) санкції), в податковому повідомленні-рішенні № 0000822341/0 від 14.11.2008 року вважати суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств 12797 грн. (в тому числі 9141 грн. основний платіж та 3656 грн. штрафні (фінансові) санкції).

Згідно з п."б" пп. 6.4.1 п 6.4 ст. 6 Закону № 2181-III, податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.

У випадках, визначених підпунктом "б" підпункту 6.4.1 цього пункту, податкове повідомлення вважається відкликаним з дня прийняття контролюючим органом рішення про скасування або зміну раніше нарахованої суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу (пп. 6.4.3 п 6.4 ст. 6 Закону № 2181-III).

Зважаючи на вищевикладене, податкові повідомлення-рішення № 0000812341/0, № 0000822341/0 від 14.11.2008 року підлягають скасуванню з урахуванням змін, внесених рішенням від 30.12.2008 року № 11190/10/23-031.

20.10.2008 року за результатами проведеної камеральної перевірки декларації з податку на додану вартість, Костопільською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000742341/0 (копія а.с.30), яким до ВАТ "Костопільське АТП 15638" застосовано штрафні санкції за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 10% узгодженої суми податкового зобовязання (8902,94 грн.) у сумі 890,29 грн., що прийняте на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181-III.

За наслідками адміністративного оскарження, скарга позивача залишена без задоволення та 20.11.2008 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000742341/1.

05.11.2008 року за результатами проведеної камеральної перевірки декларації з податку на прибуток, Костопільською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000772341/0 (копія а.с.33), за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з податку на прибуток на 31 календарний день, що передбачене п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181-III та на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 цього Закону до ВАТ "Костопільське АТП 15638" застосовано штрафні санкції в розмірі 20% узгодженої суми податкового зобовязання (16500,00 грн.) у сумі 3300,00 грн.

Костопільська МДПІ у своїх запереченнях вказує, що позивач не вправі самостійно визначати яку частину боргу він сплатить, покликаючись при цьому на положення пп. 7.7 ст. 7 Закону № 2181.

Проте, суд не може погодитись з позицією відповідача в даному випадку з огляду на наступне.

В судовому засіданні встановлено, та не заперечується податковим органом, що 20.10.2008 року позивачем самостійно подано декларацію податкову на додану вартість за звітний період (серпень 2008 року), у якій він самостійно визначив суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету в розмірі 22225,00 грн. І 30.09.2008 року згідно платіжного доручення № 1396 сплачено 2222230,00 грн.

01.10.2008 року позивачем було подано уточнюючі розрахунки з ПДВ за звітні періоди (березень та квітень 2008 року), відповідно до яких сума податкового зобовязання зменшувалась на 847,00 грн. та 544,00 грн. відповідно.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181 визначений принцип рівності бюджетних інтересів. Установлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Податковим органом не було взято до уваги, що позивачем не сплачувалась узгоджена сума податкового зобовязання згідно ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2008 року за № 22-а-1314/08, ухвали Вищого адміністративного суду України від 07.02.2008 року № К-11755/06, що підтверджується призначенням платежу, вказаним у дорученні.

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 N 679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 2, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного слідує, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону № 2181 слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Разом з тим, з аналізу норм Закону № 2181, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону № 2181.

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом № 2181 заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобов'язань.

За таких обставин, податковий орган не мав повноважень щодо спрямування коштів, які перераховувалися позивачем відповідно до зазначених платіжних доручень, в яких було зазначено цільове спрямування коштів, в рахунок погашення податкового боргу, оскільки таке призначення платежу не було зазначено.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок, щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що позивачем доведено ті обставини на яких ґрунтується його позов. Натомість, доводи, якими відповідач обґрунтовував свої заперечення, є безпідставними та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки спростовуються вищевикладеним та наявними в справі доказами.

Зважаючи на вищевикладене, позов обґрунтований і підлягає до задоволення.

Судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову в сумі 3,40 грн., присуджується йому з державного бюджету згідно частини 1 статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 160163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції № 0052741740/0 від 14.11.2008 року, № 0000742341/0 від 21.10.2008 року, № 0000742341/1 від 20.11.2008 року, № 0000772341/0 від 05.11.2008 року; № 0000812341/0, № 0000822341/0 від 14.11.2008 року, з урахуванням змін, внесених рішенням від 30.12.2008 р. № 11190/10/23-031; рішення про застосування штрафних санкцій № 0000902343 від 14.11.2008 року.

Присудити до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача- Відкрите акціонерне товариство "Костопільське АТП-15638" (адреса: вул. Рівненська 107, м. Костопіль, Рівненська область,35000, код ЄДРПОУ 03118446) судовий збір в сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду в порядок і строки, передбачені ст. 186 КАС України. Заяву про апеляційне оскарження може бути подано протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо буде подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не буде подана в строк 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після апеляційного розгляду справу.

Суддя Боймиструк С.В.

Постанова складена в повному обсязі "28" грудня 2009 р.