Постанова № 14336123, 16.03.2011, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2011 року м.ПолтаваСправа № 2а-1670/1530/11 Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Чеснокової А.О.,

при секретарі Олійник Ю.В.,

за участю:

представника позивача - Таранкової О.О.,

представника відповідача - Мурич Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт"до Кременчуцької об"єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

22 лютого 2011 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт"звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об"єднаної державної податкової інспекції у Полтавській областіпро визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.06.2010 № 0000161550/0/1954 (від 03.09.2010 № 0000161550/1/2800), від 18.11.2010 №0000161550/2/3846, від 18.11.2010 № 0001251550/2/3847, від 02.02.2011 №0000161550/3/141, від 02.02.2011 № 0001251550/3/142.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що Кременчуцькою об'єднаною державною податкової інспекцією у Полтавській області проведена документальна невиїзна перевірка з питань правильності нарахування орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. За результатами вищевказаної перевірки відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем суми орендної плати за землю у зв'язку із порушенням статті 21 Закону України "Про оренду землі" і внесенням протягом 2008-2010 років щомісячної орендної плати в нижчому розмірі ніж передбачено законодавством, а саме 3 %. Вказував, що винесені Кременчуцькою об"єднаною державною податковою інспекцією у Полтавській області податкові повідомлення-рішення від 18.06.2010 № 0000161550/0/1954, від 03.09.2010 № 0000161550/1/2800, від 18.11.2010 №0000161550/2/3846, від 18.11.2010 № 0001251550/2/3847, від 02.02.2011 №0000161550/3/141, від 02.02.2011 № 0001251550/3/142 є незаконними та підлягають скасуванню, оскільки винесені без урахування фактичних обставин, які не були взяті до уваги перевіряючими під час проведення перевірки. Наголошував на тому, що зміна умов договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати може здійснюватися лише за взаємною згодою сторін цієї угоди, натомість доповнень до договору оренди між орендарем та орендодавцем в частині зміни розміру орендної плати не підписувалось. Крім того, зазначав, що податковий орган відповідно до діючого законодавства України не наділений повноваженнями втручатися у відносини Кременчуцької міської ради з юридичними особами та додатково нараховувати суму орендної плати за землю без урахування внесення сторонами відповідних змін до договорів оренди землі щодо встановленого розміру орендної плати за земельну ділянку.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності відповідно до статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" віднесена до загальнодержавних податків та зборів. Розмір орендної плати визначений статтею 7 Закону України "Про плату за землю", і з 01.01.2008 з урахуванням змін, внесених Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 03.06.2008 № 309-VІ, повинен складати не менше трикратного розміру земельного податку (3 % від грошової оцінки землі). Таким чином, вважав винесені Кременчуцькою ОДПІ податкові повідомлення-рішення законними та обґрунтованими та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Сільгосппродукт" (код ЄДРПОУ 13964432) є орендарем земельних ділянок комунальної власності на підставі укладених із Кременчуцькою міською радою договорів оренди земельної ділянки від 26.10.2005, 22.05.2007, 05.07.2008.

Позивачем подано до Кременчуцької ОДПІ податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008-2010 роки, в яких самостійно нараховано орендну плату згідно з договорами оренди земельної ділянки за 2008 рік в розмірі 52914,05 грн, за 2009 рік в розмірі 63250,25 грн., за 2010 рік в розмірі 66735,75 грн.

З 03.06.2010 по 08.06.2010 відповідачем проведена документальна невиїзна перевірка податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності ТОВ "Сільгосппродукт", поданих за 2008-2010 роки, з питань правильності нарахування орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. За результатами зазначеної перевірки податковим органом винесено акт № 2860/15-522/13958710 від 09.06.2010, в якому відображено виявлені порушення вимог статті 21 Закону України "Про оренду землі", внаслідок чого занижено суму орендної плати за землю всього на 273 540,28 грн. в тому числі за січень - грудень 2008 року на 108088,37 грн., за січень - грудень 2009 року на 122224,55 грн., за січень - квітень 2010 року на 43227,36 грн., в тому числі за січень 2008 року - 9007,37 грн., за лютий 2008 року - 9007,37 грн., за березень 2008 року - 9007,37 грн., за квітень 2008 року - 9007,37 грн., за травень 2008 року - 9007,37 грн., за червень 2008 року - 9007,36 грн., за липень 2008 року - 9007,36 грн., за серпень 2008 року - 9007,36 грн., за вересень 2008 року - 9007,36 грн., за жовтень 2008 року - 9007,36 грн., за листопад 2008 року - 9007,36 грн., за грудень 2008 року - 9007,36 грн., за січень 2009 року - 10185,37 грн., за лютий 2009 року - 10185,38 грн., за березень 2009 року - 10185,38 грн., за квітень 2009 року - 10185,38 грн., за травень 2009 року - 10185,38 грн., за червень 2009 року - 10185,38 грн., за липень 2009 року - 10185,38 грн., за серпень 2009 року - 10185,38 грн., за вересень 2009 року - 10185,38 грн., за жовтень 2009 року - 10185,38 грн., за листопад 2009 року - 10185,38 грн., за грудень 2009 року - 10185,38 грн., за січень 2010 року - 10806,84 грн., за лютий 2010 року - 10806,84 грн., за березень 2010 року - 10806,84 грн., за квітень 2010 року - 10806,84 грн.

На підставі акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.06.2010 № 0000161550/0/1954, яким позивачу визначено зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки держаної та комунальної власності на суму 399503, 61 грн., в тому числі за основним платежем - 273540,28 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 125963,33 грн.

Не погодившись з вищевказаним рішенням, позивач оскаржив його до Кременчуцької ОДПІ. За результатами розгляду первинної скарги податковим органом винесено рішення №33254/10/25-010 від 27.08.2010, яким податкове повідомлення-рішення №0000161550/0/1954 від 18.06.2010 залишено без змін. На підставі вищевказаного рішення Кременчуцькою ОДПІ 03.09.2010 прийнято податкове повідомлення-рішення №0000161550/1/2800, яким позивачу визначено зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки держаної та комунальної власності на суму 399503, 61 грн., в тому числі за основним платежем - 273540,28 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 125963,33 грн.

ТОВ "Сільгосппродукт" подало повторну скаргу до ДПА у Полтавській області на податкове повідомлення-рішення № 0000161550/0/1954. За результатами розгляду скарги ДПА у Полтавській області податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0000161550/0/1954 від 18.06.2010 та № 0000161550/1/2800 від 03.09.2010 залишено без змін та збільшено суму визначеного платнику податкового зобов"язання з орендної плати за землю всього на 11458,26 грн. (434,3 грн. основного платежу та 11023,96 грн. штрафної санкції), у зв"язку з чим Кременчуцьку ОДПІ зобов"язано надіслати в адресу платника окреме податкове повідомлення-рішення на суму збільшеного за результатами розгляду повторної скарги податкового зобов"язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 11458,26 грн.

На підставі висновків ДПА у Полтавській області 18.11.2010 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення № 0000161550/2/3846 та 0001251550/2/3847.

Не погодившись з рішенням ДПА у Полтавській області про результати розгляду повторної скарги, позивач оскаржив рішення Кременчуцької ОДПІ до ДПА України. За результатами даного оскарження 17.01.2011 ДПА України прийнято рішення № 570/6/25-0215 про результати розгляду повторної скарги, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000161550/0/1954 від 18.06.2010, №0000161550/1/2800 від 03.09.2010, № 0000161550/2/3846 від 18.11.2010 та №0001251550/2/3847 від 18.11.2010, а скаргу позивача залишено без задоволення.

На підставі рішення ДПА України 02.02.2011 Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення № 0000161550/3/141 та № 0001251550/3/142.

Позивач, не погоджуючись із висновком відповідача про порушення ним умов договорів оренди землі, вважаючи податкові повідомлення-рішення від 18.06.2010 №0000161550/0/1954, від 03.09.2010 № 0000161550/1/2800, від 18.11.2010 №0000161550/2/3846, від 18.11.2010 № 0001251550/2/3847, від 02.02.2011 №0000161550/3/141, від 02.02.2011 № 0001251550/3/142 безпідставним та упередженим, звернувся до суду з вимогою про визнання їх протиправними та скасування.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено право органів державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків).

Законом України "Про внесення змін в Закон України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України" від 25.03.2005 N2505 пункт 8 частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування" викладено в новій редакції: "8) плата за землю (земельний податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності)".

Тобто, до переліку загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) віднесено орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності вважається податковим зобов'язанням з 01.01.2005 та справляється в порядку, визначеному Законом України "Про плату за землю" та Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається незалежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом.

Згідно статті 5 Закону України "Про плату за землю" об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, згідно статті 13 Закону України "Про плату за землю" - договір оренди такої земельної ділянки.

Із матеріалів справи судом встановлено, що 26.10.2005 між Кременчуцькою міською радою (як орендодавцем) та ТОВ "Сільгосппродукт" (як орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,0785 гапо вул. 50-річчя Союзу, РСР, 16 в м. Кременчуці з метою несільськогосподарського використання для експлуатації та обслуговування човнової станції. Термін дії договору - до 01 жовтня 2010 року. Відповідно до пункту 9 даного договору орендна плата вносить у грошовій формі в розмірі 0,3 % від грошової оцінки землі щорічно.

22.05.2007 між позивачем та Кременчуцькою міською радою укладено три договори оренди земельних ділянок з метою несільськогосподарського використання площами 25685,0 кв. м., 3218 кв. м., 174 кв. м. для експлуатації та обслуговування будівель та споруд складського та адміністративного призначення з під"їзними залізничними коліями по вул. Ярмарковій, 9 в м. Кременчуці. Термін дії договорів - до 12 травня 2012 року. Відповідно до положень даних договорів, орендна плата вносить у грошовій формі в розмірі 1,5 % від грошової оцінки землі за земельну ділянку площею 20975 кв. м. та 2 % від грошової оцінки землі за земельну ділянку площею 4710 кв. м. щорічно, за земельну ділянку площею 3218 кв. м. - 1,5 % від грошової оцінки землі щорічно, за земельну ділянку площею 174 кв. м. - 1,5 % від грошової оцінки землі щорічно.

05.07.2007 між Кременчуцькою міською радою (як орендодавцем) та ТОВ "Сільгосппродукт" (як орендарем) укладено договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення площею 1835 кв. м. для будівництва приватної поліклініки сімейної медицини в мікрорайоні № 101 в м. Кременчуці. Термін дії договору - до 05 липня 2009 року. Відповідно до пункту 9 даного договору орендна плата вносить у грошовій формі в розмірі 1 % від грошової оцінки землі щорічно.

Всі вищевказані договори зареєстровані у Кременчуцькому районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах", про що у Державному реєстрі земель вчинено записи.

Судом встановлено, що змін та додаткових угод до вказаних договорів з приводу розміру орендної плати суб'єктами цих правовідносин не приймалось.

Відповідно до положень даних договорів, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку (пункт 35 договорів).

На час дії зазначених договорів оренди діяла нова редакція частини 4 статті 21 Закону України "Про оренду землі", відповідно до внесених змін Законом України від 28.12.2007 №107-VІ "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України": "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині".

Таким чином, мінімальний розмір орендної плати для позивача мав складати не менше трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю".

Зокрема, статтею 7 Закону України "Про плату за землю" встановлено, що ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, визначається у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону (до яких орендована позивачем земельна ділянка не відноситься).

Всупереч вищевказаним нормам, у договорах оренди від 26.10.2005, 22.05.2007, 05.07.2007 застосовувалися менші розміри орендної плати, ніж передбачені чинним законодавством.

У зв"язку з тим, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності належить до загальнодержавних податків і зборів, порядок нарахування та сплати яких регламентовано положеннями спеціального Закону, позицію позивача стосовно того, що зміна умов договору оренди земельної ділянки щодо розміру орендної плати може здійснюватися лише за взаємною згодою сторін, суд вважає необґрунтованою, оскільки не можуть застосовуватися положення договору оренди земельної ділянки, які суперечать спеціальному Закону.

При цьому суд виходить з того, що податкова політика держави головним чином реалізується через систему оподаткування, яка відповідно до пункту 1 частини 2 статті 92 Конституції України встановлюється виключно законами України.

У рішенні від 16.12.2010 № 5-рп/2010 "У справі за конституційним зверненням Акціонерного товариства "Страхова компанія "Аванте" щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 1 Закону України "Про систему оподаткування", статті 15 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" Конституційний Суд України встановив, що конституційний правовий порядок у сфері оподаткування ґрунтується на положеннях частини першої статті 67, пункту 1 частини другої статті 92 Конституції України, згідно з якими кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори, що встановлюються виключно законами України, у порядку і розмірах, передбачених ними.

Таким чином, умови договорів оренди землі від 26.10.2005, 22.05.2007, 05.07.2007, укладених позивачем з Кременчуцькою міською радою, щодо розміру орендної плати (як податкового зобов'язання), який нижчий, ніж передбачений законодавством, є такими, що порушують публічний порядок у сфері оподаткування.

Зміни, внесені підпунктом 4 пункту 8 розділу II Закону України від 28.12.2007 N 10/-VI (щодо мінімального розміру орендної плати - не менше 3% грошової оцінки), діяли протягом періоду часу з 0.01.2008 по 21.05.2008, оскільки були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 N 10-рп/2008.

Проте, Законом України від 03.06.2008 N 309-VІ частина четверта статті 21 Закону України "Про оренду землі" знову викладена в новій редакції, яка передбачала аналогічний мінімальний розмір орендної плати для позивача - трикратний розмір земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Даний Закон набрав чинності з моменту опублікування (04.06.2008) та застосовується з дня втрати чинності відповідними положеннями розділу II Закону України від 28.12.2007 року N 107-VІ (з 22.05.2008).

Отже, протягом періоду з 01.01.2008 по 01.05.2010 років, діяли норми податкового законодавства щодо визначення мінімального розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності - не менше 3% грошової оцінки землі.

Зважаючи на викладене, доводи позивача про відсутність у нього обов'язку по сплаті донарахованого податкового зобов'язання відповідачем за 2008-2010 роки щодо орендної плати за користування земельними ділянками є необґрунтованими.

Згідно з підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181 від 21.12.2000 у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Отже, податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції від 18.06.2010 № 0000161550/0/1954, від 03.09.2010 №0000161550/1/2800, від 18.11.2010 № 0000161550/2/3846, від 02.02.2011 №0000161550/3/141, якими визначено податкове зобов'язання за платежем: орендна плата за земельну ділянку на загальну суму 399503,61 грн., в тому числі за основним платежем - 273540,28 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 125963,33 грн. та податкові повідомлення-рішення від 18.11.2010 № 0001251550/2/3847, від 02.02.2011 №0001251550/3/142, якими донараховано суму податкового зобов"язання з орендної плати за землю у загальному розмірі 11458,26 грн., в тому числі за основним платежем - 434,3 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 11023,96 грн., прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що встановлені законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, та обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" до Кременчуцької об"єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - необґрунтовані та в їх задоволенні необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" до Кременчуцької об"єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 18 березня 2011 року.

Суддя А.О. Чеснокова