Постанова № 14332088, 21.01.2011, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ц

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2011 року справа № 2а-7752/08/0470

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Чорна В.В., одноособово розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Кредитної спілки Довірадо Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Дніпропетровська про скасування податкових повідомлень - рішень, -

в с т а н о в и в :

12 серпня 2008 року Кредитна спілка Довіразвернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із зазначеним адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 02.12.2009 р., просить скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Дніпропетровська № 000571701/0 від 29.05.2008 р., № 000571701/1 від 12.06.2008 р., № 000571701/2 від 21.07.2008 р., згідно яких позивачу донараховані зобовязання по податку з доходів найманих працівників в сумі 6394 грн. 59 коп., в тому числі 2131 грн. 53 коп. за основним платежем, та 4263 грн. 06 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями. Крім того, позивач просить скасувати рішення Державної податкової інспекції в Кіровському районі м. Дніпропетровська за результатами розгляду первинної скарги № 12360/10/17-125 від 12.06.2008 р., та першу податкову вимогу №1/992 від 14.07.2008 р. про сплату боргу.

Вимоги позивача обґрунтовані тим, що Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська за результатами позапланової виїзної перевірки Кредитної спілки Довіразроблені помилкові висновки про заниження податку з доходів фізичних осіб внаслідок неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у вигляді процентів, які нараховані на пайові внески членів Кредитної спілки Довірав сумі 2131 грн. 53 коп. За результатами перевірки, позивачу неправомірно було донараховано податкові зобовязання з вказаного податку в сумі 6433 грн. 59 коп., з яких 2144,53 грн. за основним платежем (з них 2131,53 грн. податок, донарахований на проценти на внески), та 4289,06 грн. за штрафними санкціями (з них 4263,06 грн. санкції за донарахування податку на проценти на внески). Зокрема позивач зазначив, що згідно чинного законодавства України існує дві сфери застосування поняття вкладу (внеску), а саме: вклад (внесок) як депозит на рахунок кредитної спілки, який здійснюється членами такої кредитної спілки, та вклад (внесок) членів кредитної спілки до капіталу кредитної спілки. Відтак, і під процентами на вклад (внесок) треба розуміти: проценти на пайові членські вклади (внески) кредитної спілки, та проценти на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки. Згідно п. 7.2 ст. 7 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб№ 889-IV від 22.05.2003 р., проценти на вклад (внесок) до кредитної спілки оподатковуються податком за ставкою у розмірі 5 відсотків. Проте, дія зазначеної норми згідно Закону України Про внесення змін до Закону України Про податок з доходів фізичних осібвід 01.07.2004 р. № 1958-IV (в редакції від 21.12.2004 р.), була зупинена до 01.01.2010 р., тобто, проценти на пайові внески та на внески (вклади) на депозитні рахунки, підлягає оподаткуванню лише з 01 січня 2010 року. Отже, нерозподілений доход за 2005, 2006 роки, а також частина нерозподіленого доходу за 2004 рік, що залишався у розпорядженні спілки як фінансовий результат її діяльності, у вигляді процентів на вклад (внесок) членів кредитної спілки, не підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб. На підтвердження своєї позиції, позивачем надано висновок науково-практичної експертизи при Інституті держави і права ім. В.М. Корецького Національної академії наук України, виконаної 28.11.2006 р. на замовлення Національної асоціації кредитних спілок України.

Щодо позовних вимог про скасування рішення про результати розгляду первинної скарги № 12360/10/17-125 від 12.06.2008 р., та першої податкової вимоги №1/992 від 14.07.2008 р. про сплату боргу, позивачем у позовній заяві не наведено обґрунтування їх незаконності.

Відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов, в яких зазначив, що проведеною перевіркою виявлено порушення платником податків пп. 1.1.15 п. 1.15 ст. 1 , пп. 9.2.3 п. 9.2 ст. 3, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 а) ст. 19 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 2131,53 грн. Зокрема, за підсумками діяльності КС Довіранерозподілений доход (за 2005, 2006 р.р.), та частина нерозподіленого доходу за 2004 р., що залишався у розпорядженні кредитної спілки як фінансовий результат її діяльності, розподілився між членами кредитної спілки пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді процентів. Розподіл доходу відбувався між громадянами, зазначеними у додатку № 1 до акту перевірки, на загальних зборах членів кредитної спілки за підсумками діяльності 2004, 2005, 2006 року. При цьому, за вказаний період членами спілки отримано дохід в сумі 15190,44 грн., в тому числі за 2 4 квартали 2005 р. 2549,06 грн., у 2006 р. 4802,78 грн., у 2007 р. 7677,10 грн., за 1 квартал 2008 р.161,50 грн. Податок з доходів фізичних осіб, що підлягає сплаті до бюджету, становить 2131,53 грн., в тому числі, за 2 4 квартали 2005 року 331,38 грн. (2549,06 грн. * 13%), за 2006 рік - 624,36 грн. (4802,78 грн. * 13%), за 2007 рік 1151,57 грн. (7677,10 грн. * 15%), за 1 квартал 2008 року 24,22 грн. (161,50 грн. * 15%). Проте, КС Довіране нараховувала та не утримувала до бюджету податок з доходів фізичних осіб членів кредитної спілки, отриманий у вигляді процентів на пайові внески членів спілки, що призвело до заниження податку на вказану суму.

Крім того, відповідач, не погоджуючись з доводами позивача про те, що виплата процентів на внески членам кредитних спілок, включаючи проценти на пайові внески та на внески (вклади) на депозитні рахунки, підлягає оподаткуванню податком з доходу фізичних осіб лише з 01 січня 2010 року, зазначив, що вказані зміни, внесені Законом України Про внесення змін до Закону України Про податок з доходів фізичних осібвід 01.07.2004 р. № 1958-IV (в редакції від 21.12.2004 р.), стосуються саме процентів, нарахованих на вклади членів кредитних спілок на депозитні рахунки, і не стосуються процентів на пайові внески. В обґрунтування такої позиції, відповідач посилається на те, що згідно з п. 1.3 ст. 21 Закону України Про кредитні спілки, відповідно до свого статуту кредитна спілка залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі, приймає вступні та обовязкові пайові та інші внески від членів спілки. Крім розміру плати (процентів), які нараховуються на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки, кредитна спілка розподіляє частину нерозподіленого доходу, що залишається у її розпорядженні за підсумками фінансового року, між членами кредитної спілки пропорційно розміру їх пайових внесків (у тому числі на додаткові пайові внески) у вигляді відсотків (процентів). Пункт 1.10 ст. 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємстввизначає, що проценти це доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку. Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, ніж визначені у п. 1.10 ст. 1 цього Закону, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами. З 01.01.2005 р. Законом України Про податок з доходів фізичних осібвстановлена єдина ставка податку у розмірі 5 відсотків, що застосовується до обєктів оподаткування, нарахованих як процент на депозитний рахунок і як процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону. Призупинення Законом України від 23.12.2004 р. №2285-IV Про державний бюджет України на 2005 рік(п. 43 ст. 73) на 2005 рік оподаткування доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат стосується лише порядку оподаткування процентів, нарахованих на вклади членів кредитних спілок на депозитні рахунки.

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства, справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки від позивача в особі голови правління Кредитної спілки ДовіраАлєйнікової Н.М. надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника позивача, а представник відповідача не заперечував проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши чинне законодавство України, судом встановлені наступні обставини.

Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м.Дніпропетровська проведено позапланову виїзну перевірку Кредитної спілки Довіраз питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.04.2005 р. по 31.03.2008 р., за результатами якої складений акт №1662/220/26139037 від 20.05.2008 р.

Перевіркою, зокрема, встановлено, що за підсумками діяльності Кредитної спілки Довіранерозподілений доход за 2005 рік, 2006 рік, та частина нерозподіленого доходу за 2004 рік, що залишався у розпорядженні Кредитної спілки Довіраяк фінансовий результат діяльності кредитної спілки, розподілився між членами кредитної спілки пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді процентів, згідно протоколів загальних зборів членів кредитної спілки Довіравід 31.05.2005 р. № 4, від 27.04.2006 р. № 5, від 29.03.2007 р. № 6. Зокрема, розподілені суми доходу отримано членами кредитної спілки шляхом одержання готівкових коштів через касу, або по заяві шляхом зарахування на погашення кредиту та процентів по кредиту (безготівковим шляхом), або шляхом зарахування на збільшення пайового внеску. Податок з доходів фізичних осіб з отриманих доходів фізичними особами - членами кредитної спілки, у вигляді процентів на пайові внески, Кредитною спілкою Довіраяк податковим агентом не нараховувався та не утримувався, чим порушено п.п. 1.1.15 п. 1.1 ст. 1, п.п. 9.2.3 п. 9.2 ст.9, п. 17.2 ст. 17, абз. "а" п.п. 19.2 ст. 19 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб(далі Закон № 889), що привело до заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 2131 грн. 53 коп.

Крім того, перевіркою встановлено, що Кредитна спілка Довіравиплачувала доход приватному нотаріусу за посвідчення документів, а саме, у січні 2006 року приватному нотаріусу ОСОБА_2 в сумі 100 грн. Нотаріуси є платниками податку з доходів фізичних осіб, а підприємство є податковим агентом щодо доходу, виплаченого платнику податків, проте, кредитна спілка Довіраподаток з доходів фізичних осіб з виплаченого нею доходу нотаріусу ОСОБА_2 не нараховувала, не утримувала, до бюджету не сплачувала, чим порушила вимоги п.п. 1.1.15 п. 1.1 ст. 1, п. 17.2 ст. 17, абз. "а" п.п. 19.2 ст. 19 Закону України № 889, що привело до заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 13 грн.

Отже, загальна сума донарахованого за результатами перевірки податку з доходів фізичних осіб 2144 грн. 53 коп., з них 2131 грн. 53 коп. по процентам на пайові внески, та 13 грн. по виплаченому доходу нотаріуса.

На підставі акту перевірки №1662/220/26139037 від 20.05.2008 р., згідно п.п. 17.1.9 п. 17. 1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська винесено податкове повідомлення-рішення № 000571701/0 від 29.05.2008 р., яким Кредитній спілці Довірадонараховані зобовязання по податку з доходів найманих працівників на суму 6433 грн. 59 коп., в тому числі 2144 грн. 53 коп. за основним платежем, та 4289 грн. 06 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Слід зазначити, що за результатами перевірки податковим органом виявлено заниження податку з доходів фізичних осіб, а не з податку з доходів найманих працівників, отже, визначений у оскаржуваному повідомленні рішенні вид податку не відповідає виявленим у платника податків порушенням.

Вказане податкове повідомлення - рішення в частині визначення зобовязань по податку з доходів фізичних осіб в сумі 2131 грн. 53 коп., та штрафних санкцій в сумі 4263,06 грн., тобто по нарахуванню податку з процентів, нарахованих на пайові внески членів кредитної спілки, оскаржувалося платником податків в адміністративному порядку, проте, первинна та повторна скарги платника податків залишені без задоволення. За результатами оскарження, Державною податковою інспекцією у Кіровському районі м. Дніпропетровська винесені податкове повідомлення - рішення № 000571701/1 від 12.06.2008 р., та № 000571701/2 від 21.07.2008 р. на ту ж суму.

14.07.2008 р., на підставі п.п. 6.2.3 "а" ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковим органом виставлено платнику податків першу податкову вимогу №1/992 по узгодженим податковим зобовязанням по податку з доходів найманих працівників на суму 6 394 грн. 59 коп., з яких 2105,53 грн. основний платіж, та 4289,06 грн. штрафні санкції.

Не погоджуючись з прийнятими податковим органом рішеннями, 12 серпня 2008 року позивач звернувся до суду із зазначеним адміністративним позовом.

При цьому, підстави та законність проведення податковим органом перевірки, а також встановлені перевіркою фактичні обставини щодо сум доходу, розподіленого між членами кредитної спілки пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді процентів, позивачем не оскаржуються. Спір між сторонами виник лише з приводу того, чи повинні оподатковуватися податком з доходів фізичних осіб проценти, нараховані до 01 січня 2010 року на вклади (пайові внески) фізичних осіб членів кредитної спілки.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Згідно ст. 1 Закону України Про кредитні спілкивід 20.12.2001 р. № 2908-ІІІ, та згідно статті 130 Господарського кодексу України, кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених цим Законом.

Частина 2 ст. 19 Закону України Про кредитні спілкивстановлює, що майно кредитної спілки є її власністю, кредитна спілка володіє, користується та розпоряджається належним їй майном відповідно до закону та свого статуту. Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 19 Закону, майно кредитної спілки формується за рахунок вступних, обовязкових пайових та інших внесків членів кредитної спілки (крім внесків (вкладів) на депозитні рахунки.

Абзаци 2 і 3 ч. 1 ст. 21 цього Закону зазначають, що кредитна спілка відповідно до свого статуту приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки; залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки. Кредитна спілка має право самостійно встановлювати розмір плати (процентів), яка розподіляється на пайові членські внески та нараховується на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки. Нерозподілений доход, що залишається у розпорядженні кредитної спілки за підсумками фінансового року, розподіляється за рішенням загальних зборів, у тому числі між членами кредитної спілки, пропорційно розміру їх пайових внесків у вигляді відсотків (процентів). При цьому в першу чергу відбувається необхідне поповнення капіталу та резервів. Сума доходу, яка розподіляється на додаткові пайові членські внески, визначається з дотриманням умови, що доходність додаткових пайових членських внесків не може перевищувати більш ніж у два рази середньозважену процентну ставку доходності внесків (вкладів) членів кредитної спілки на депозитних рахунках за їх наявності. Решта доходу, що залишилася після формування капіталу і резервів та розподілу на додаткові пайові членські внески, розподіляється на обов'язкові пайові членські внески.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 цього Закону, внески (вклади) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також нарахована на такі кошти та пайові внески плата (проценти) належать членам кредитної спілки на праві приватної власності.

Отже, з аналізу норм Закону України Про кредитні спілкивбачається, що законодавець виділяє дві операції, щодо обох використовуючи терміни внесокабо вклад, вживаючи їх рівнозначно: 1) депозит (внесок/вклад) на рахунок кредитної спілки, який здійснюється переважно членами такої кредитної спілки, та 2) внесок/вклад членів кредитної спілки до пайового капіталу кредитної спілки.

При цьому, відсотки (проценти) є платою, яка нараховується кредитною спілкою на пайові членські внески/вклади її членів, та на внески/вклади, що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитної спілки. Різниця полягає в тому, що при укладанні договору депозиту у будь-якому разі мають нараховуватися проценти незалежно від наслідків господарської діяльності кредитної спілки, а при внеску до пайового капіталу нарахування процентів може не бути взагалі в разі, якщо будуть відсутні позитивні фінансові результати діяльності спілки за звітний рік.

При цьому, на перший погляд, дійсно існує невідповідність між п. 1.10 Закону України Про оподаткування прибутку підприємствта ст. 536 ЦК України щодо визначення процентів. Зокрема, відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, проценти можуть встановлюватися законом (в даному випадку Законом України Про кредитні спілки), а відповідно до податкового законодавства (п. 1.10 ст. 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств), до процентів належать тільки ті нарахування, які здійснюються відповідно до цивільно-правових зобовязань кредит, розстрочка, депозит. У цьому ж пункті зазначається, що платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.

При вирішенні цього конфлікту норми законів одного рівня слід виходити з правил тлумачення нормативних актів, які полягають, зокрема, в наступному: при конфлікті норм одного рівня слід виходити з того нормативного акту, який є спеціальним; слід шукати таке розуміння норм права, яке не заперечує чинності обох нормативних актів; слід застосовувати системне тлумачення, яке полягає у тому, що окрема правова норма є складовою системи права та нормативних актів, що регулюють цю ж сферу суспільних відносин.

В цьому контексті, п. 1.10 ст. 1 Закону України Про оподаткування прибутку підприємствне заперечує можливість застосування терміну процентистосовно нарахування на вклади/внески до пайового капіталу кредитної спілки, які нараховуються відповідно до положень законодавства. Так, обовязок нараховувати проценти прямо передбачений ч. 3 ст. 21 Закону України Про кредитні спілки, а також ст. 11 цього ж закону, яка передбачає, що члени кредитної спілки мають право одержувати дохід у формі процентів на свій пайовий внесок.

Крім того, термін процент на вклад/внесок до кредитної спілки прямо використовується в п. 7.2 ст. 7 Закону України Про податок з доходів фізичних осібв тій частині, яка встановлює ставку оподаткування. При цьому, названий закон є податковим законом, а по відношенню до Закону України Про оподаткування прибутку підприємствє спеціальним законом, оскільки саме ним регулюється оподаткування доходів фізичних осіб у цій діяльності.

При вирішенні питання про те, чи розповсюджується положення ч. 4 п. 7.2 ст. 7 Закону України Про податок з доходів фізичних осібна проценти на вклад/пайовий внесок членів кредитної спілки, суд виходить з наступного.

Згідно п. 7.2 ст. 7 Закону України Про податок з доходів фізичних осіб, ставка податку становить 5 відсотків від об'єкта оподаткування, нарахованого податковим агентом як: процент на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок); процент на вклад (внесок) до кредитної спілки, створеної відповідно до закону.

З наведеного випливає, що термін вклад (внесок)використовується як щодо вкладу (внеску) на депозит кредитної спілки, так і вкладу (внеску) на пайові внески членів кредитної спілки.

Разом з тим, при застосуванні цієї норми слід також враховувати, що відповідно до п.п. 22.1.4. п.п. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 Закону України №889 у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом, або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат, та п.п. 9.2.1 і 9.2.2 п. 9.2 ст. 9 цього Закону, у частині оподаткування процентів набирають чинності з 01.01.2010 року.

Враховуючи, що законодавець використовує терміни процент на вклад (внесок)як щодо виплат на депозитні рахунки, так і щодо доходів на вклади/внески до кредитної спілки, з норми п.п. 22.1.4 Закону України № 889 випливає, що застосування положення п. 7.2. цього Закону на час виникнення спірних правовідносин було призупинено, і не застосовувалось.

Таку ж позицію можна простежити і у інших нормативних положеннях цього ж закону. Так, п.п. 4.2.12 п. 4.2 ст.4 Закону України №889 встановлює, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються дохід у вигляді процентів (дисконтних доходів), дивідендів та роялті, виграшів, призів; інші доходи, крім зазначених у п. 4.3 цієї статті.

Проте дію п.п. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 Закону України № 889 зупинено у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат згідно із Законом України від 23.12.2004 року № 2285-ІV Про Державний бюджет України на 2005 рік.

Оскільки у наведеному вище п.п. 4.2.12 є посилання на п. 4.3. цього ж Закону, при правозастосуванні цього положення слід враховувати також і це положення, а точніше п.п. 4.3.5. п. 4.3 ст. 4 Закону, бо саме це положення має стосунок до справи. Цей підпункт діяв до 01.01.2005 року у старій редакції, відповідно до якої не включалися до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу суми виплат чи відшкодувань (крім заробітної плати чи інших виплат та відшкодувань за цивільно-правовими договорами), що здійснюються іншими неприбутковими організаціями і благодійними фондами України, чий статус визначається відповідно до закону, на користь отримувачів таких виплат, окрім будь-яких виплат або відшкодувань членам керівних органів таких організацій або фондів і пов'язаним з ними фізичними особами.

Законом України Про внесення змін до Закону України Про податок з доходів фізичних осібвід 01.07.2004 року № 1958-ІV були внесені зміни до п.п. 4.3.5 п. 4.3 ст. 4 Закону, а саме підпункт впісля слів неприбутковими організаціямидоповнено словами (крім кредитних, спілок та інших небанківських фінансових установ). Але ці зміни згідно з Законом України Про внесення змін до Закону України Про податок з доходів фізичних осібвід 01.07.2004 року №1958 набувають чинності з 01.01.2005 року.

Отже, з 01.01.2005 року оподаткування такої плати (процентів) на пайові членські внески (вклади) та на внески (вклади), що знаходяться на депозитних рахунках членів кредитних спілок, здійснюється на підставі спеціальної норми, що міститься у абзаці 4 п. 7.2. ст. 7 Закону України № 889, що наводився вище.

Стаття 9 Закону № 889 визначає оподаткування процентів, де у п.п. 9.2.1, п.п. 9.2.2. п. 9.2 зазначено, що податковим агентом платника податку при нарахуванні (сплаті) на його користь доходів, визначених у пункті 7.2 статті 7 цього Закону, є особа, яка здійснює таке нарахування (сплату). Загальна сума податків, утриманих протягом звітного податкового місяця з таких нарахованих (сплачених) процентів платнику податку, сплачується (перераховується) таким податковим агентом до бюджету у строки, визначені законом для місячного податкового періоду.

Підпунктом 9.2.2 п. 9.2 ст. 9 цього ж закону встановлено, що податковий агент, який нараховує проценти, надає податковий розрахунок загальної суми нарахованих процентів та загальної суми утриманих з них податків у складі податкової декларації з податку на прибуток підприємств у строки, встановлені законом для такого податку. При цьому інформація щодо окремого банківського вкладного (депозитного) або поточного (у тому числі карткового) рахунку фізичної особи, суми нарахованих на нього процентів, а також відомостей щодо такої фізичної особи - вкладника не надається.

В той же час, п.п. 22.1.4 п. 22.1 ст. 22 Закону України № 889 у редакції Закону від 01.07.2004 р. № 1958-IV, зі змінами, внесеними згідно з Законом України від 21.12.2004 р. № 2273-IV, передбачено, що п.п. 4.2.12 п. 4.2 ст. 4 цього Закону у частині включення до загального місячного оподатковуваного доходу доходів у вигляді процентів на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок (у тому числі картковий рахунок), вклад до небанківських фінансових установ згідно із законом або процентів (дисконтних доходів) на депозитний (ощадний) сертифікат, та підпункти 9.2.1 і 9.2.2 пункту 9.2 статті 9 цього Закону у частині оподаткування процентів, набирають чинності з 1 січня 2010 року.

Отже, до 01 січня 2005 р. виплата процентів на пайові членські внески (вклади) та на внески (вклади) не оподатковувалася у звязку з тим, що кредитна спілка була нарівні з іншими неприбутковими організаціями і мала такі ж пільги по нарахуванню та сплаті податків; з 01 січня 2005 р. такі привілеї виключено, проте, цим же законом запроваджено спеціальне оподаткування таких надходжень (п. 7.2); п. 7.2 у правозастосуванні пов'язаний з п. 9.2, який відповідно до п. 22.1.4 в частині оподаткування процентів, набуває чинності з 01 січня 2010 року.

На підставі викладеного, та враховуючи, що положення ч. 4 п. 7.2 ст. 7 Закону України Про податок з доходів фізичних осіброзповсюджується на проценти на пайові внески членів кредитної спілки, а відповідно до п. 22.1.4 цього закону, застосування положення п. 7.2 не застосовується до 01 січня 2010 року, суд не погоджується з висновками Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо заниження кредитною спілкою Довіраподатку з доходів фізичних осіб в сумі 2131 грн. 53 коп. шляхом неутримання податку з процентів, нарахованих на вклади (внески) членів кредитної спілки Довіраз нерозподіленого доходу за 2004, 2005 та 2006 роки.

Висновок Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська щодо заниження кредитною спілкою Довіраподатку з доходів фізичних осіб в сумі 13 грн. внаслідок не нарахування, не утримання та не перерахування до бюджету податку з доходу фізичної особи - приватного нотаріуса ОСОБА_2 в сумі 100 грн., позивачем не оскаржений, жодних доводів в обґрунтування його неправильності не наведено, хоча вказану суму включено до оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

За відсутності доводів позивача в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, а також заперечень відповідача в цій частині, при вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Закону України № 889, нотаріуси є платниками податку з доходів фізичних осіб.

Обєкт оподаткування визначено п. 3.1 ст. 3 та ст. 4 Закону України № 889.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1, п. 17.2 ст. 17 Закону України № 889, підприємство є податковим агентом щодо доходу, виплаченого платнику податку. Абзацом "а" п. 19.2 ст. 19 вказаного закону визначено, що особа, яка має статус податкового агента, зобовязана своєчасно та повністю нарахувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь фізичної особи та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Таким чином, кредитна спілка Довірапри виплаті доходу приватному нотаріусу ОСОБА_2 у січні 2006 року в сумі 100 грн. неправомірно не нарахувала, не утримала, та не перерахувала до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 13 грн., внаслідок чого порушила абз. "а" п.п. 19.2 ст. 19 Закону України № 889.

Отже, позовні вимоги про скасування податкових повідомлень рішень в цій частині задоволенню не підлягають (зокрема, в частині донарахування позивачу основного зобовязання на суму 13 грн., та штрафних санкцій на суму 26 грн.).

При цьому, штрафні санкції за вказане порушення нараховані податковим органом відповідно до пп. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами№ 2181 у подвійному розмірі від суми зобовязання з такого податку, збору (обовязкового платежу).

Щодо вимог позивача про скасування рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська про результати розгляду первинної скарги № 12360/10/17-125 від 12.06.2008 р., суд не вбачає підстав для їх задоволення, з огляду на те, що вказане рішення винесено в межах повноважень податкового органу, передбачених п.п. 5.2.2 п. 5.2 ст. 5 Закону України № 2181, та Положенням про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого наказом ДПА України № 82 від 02.03.2001 р., відповідає правовій позиції податкового органу, і саме по собі не тягне за собою негативних наслідків для платника податків, оскільки не позбавляє його права на подальше адміністративне або судове оскарження податкового повідомлення рішення, яким безпосередньо нараховані податкові зобовязання.

Щодо позовних вимог про скасування першої податкової вимоги Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська №1/992 від на суму 6 394 грн. 59 коп., суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6 Закону України № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Відповідно до п.п. 6.2.3 п. 6.2 ст. 6 цього закону, перша податкова вимога надсилається платнику податків не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Перша податкова вимога містить повідомлення про факт узгодження податкового зобов'язання та виникнення права податкової застави на активи платника податків, обов'язок погасити суму податкового боргу та можливі наслідки непогашення його у строк.

Враховуючи, що на час винесення відповідачем першої податкової вимоги від 14.07.2008 р., тривала процедура апеляційного оскарження платником податків податкових повідомлень рішень Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська № 000571701/0 від 29.05.2008 р., № 000571701/1 від 12.06.2008 р. (за скаргою кредитної спілки Довіравід 02.07.2008 р.), та донараховані податкові зобовязання не були узгодженими, відповідач не мав законних підстав для її винесення. Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Керуючись ч. 6 ст. 128, ст.ст. 160-162, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов Кредитної спілки Довіра задовольнити частково .

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська № 000571701/0 від 29.05.2008 р., № 000571701/1 від 12.06.2008 р., № 000571701/2 від 21.07.2008 р. в частині визначення податкового зобовязання по податку з найманих працівників в сумі 6394 грн. 59 коп., в тому числі 2131 грн. 53 коп. за основним платежем, та 4263 грн. 06 коп. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Скасувати першу податкову вимогу Державної податкової інспекції у Кіровському районі м. Дніпропетровська №1/992 від 14.07.2008 р. на суму 6 394 грн. 59 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня проголошення постанови. Якщо судом у відповідності до частини 3 статті 160 КАС України було проголошено вступну та резолютивну частину постанови, а також в разі прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя В.В.Чорна