Постанова № 14331593, 08.09.2010, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ц

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-10234/09/0470

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2010 року м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Єфанової О.В.

при секретарі Попович Н.М.

за участю представників:

позивача Кравченко М.В., Потапчук Г.А.

відповідача Скидан Л.Ф., Житніков А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську

до відкритого акціонерного товариства Акціонерна компанія Комбінат Придніпровський

Третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Т.Г.К.

про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську до відкритого акціонерного товариства Акціонерна компанія Комбінат Придніпровський, в якому позивач просить стягнути з відкритого акціонерного товариства Акціонерна компанія Комбінат Придніпровськийв дохід держави грошові кошти вартості товару в розмірі 4853794,70 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в ході аналізу додатку 5, доданого до декларацій з податку на додану вартість було встановлено, що за період з січня 2009 року по березень 2009 року у ВАТ АК Комбінат Придніпровський були взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю Т.Г.К.. Так, згідно з договором від 01.01.2009 року, даними декларацій з ПДВ та податковими накладними ТОВ Т.Г.К.здійснював постачання молока в адресу ВАТ АК Комбінат Придніпровський. Обсяг операцій згідно з даними декларацій та податковими накладними, отриманими ВАТ АК Комбінат Придніпровськийвід ТОВ Т.Г.К.за договором від 01.01.2009 року складає 4 853 794,70 грн., в тому числі, ПДВ - 808 965,70 грн. Вищевказані суми по податковим накладним включені ВАТ АК Комбінат Придніпровськийдо податкового кредиту у відповідних періодах 2009 року. В частині закупівлі молока ТОВ Т.Г.К.мало правові відносини з ПП КУРАРА ПЛЮС, ПП Це.PAPA, та позивач зазначає наявність фактів нікчемності договорів між зазначеними контрагентами 2008 року та липня 2009 року (довідки ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська).

СДПІ по роботі з ВПП у м.Дніпропетровську вважає, що договір купівлі-продажу молока від 01.01.2009 року, укладений між ВАТ АК Комбінат Придніпровськийта ТОВ Т.Г.К.є таким, що укладений з метою, за відомо суперечною інтересам держави та суспільства, і в силу статей 215, 228 ЦК України є нікчемним. Наведеним підтверджується наявність правових підстав для застосування до договору купівлі-продажу молока наслідків, що передбачені статтею 208 ГК України, оскільки ТОВ Т.Г.К.виписало податкову накладну в порушення чинного законодавства і не мало на меті сплачувати до бюджету суму ПДВ з ціни товару, а ВАТ АК Комбінат Придніпровськийвіднесло таку суму ПДВ до складу податкового кредиту (чим відповідно, зменшило податкові зобовязання відповідного звітного періоду), що свідчить про намір на настання неправомірних наслідків у обох контрагентів.

Відповідач надав до суду письмові заперечення у яких зазначив, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (ч. 1 ст. 179 ГК України). При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч. 4 ст. 179 ГК України). При цьому, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 ГК України). Господарсько-договірні правовідносини можуть виникати між суб'єктами господарювання, які відповідно до ст. 55 ГК України, визначаються: суб'єктами господарювання.

Відповідач і ТОВ Т.Г.К.згідно за вимогами чинного законодавства України є суб'єктами господарювання, оскільки відповідним чином пройшли державну реєстрацію як підприємства: Відповідач має код ЄДРПОУ 01528186; Товариство з обмеженою відповідальністю Т.Г.К.має код ЄДРПОУ 34410354.

А отже відповідно до ст. ст. 80, 91, 92 ЦК України мають як юридичні особи цивільні правоздатність і дієздатність, а значить можуть вступати між собою у договірні правовідносини.

При укладенні договору ТОВ ТГКнадало свідоцтво №20 про державну реєстрацію №765687, довідку 34410354 з ЄДРПОУ (копії додаються), що підтверджує його господарську право - та дієздатність.

ТОВ Т.Г.К.05.07.2006 р. ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська було зареєстровано платником ПДВ, про що йому було видано свідоцтво № 3932703.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

ТОВ Т.Г.К.в період постачання молока було зареєстровано як платник податку на додану вартість, реєстрацію не було анульовано в порядку, передбаченому п. 9.8 ст. 9 Закону, а тому мало право виписувати податкові накладні, а тому ВАТ АК Комбінат Придніпровськиймало право на податковий кредит при придбанні молока. При цьому Закон не містить такої підстави для виключення сум з податкового кредиту, як несплата ПДВ постачальником до бюджету, що також не є підставою для визнання договору нікчемним.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджується, що відкрите акціонерне товариство Акціонерна компанія Комбінат Придніпровськийзареєстроване виконавчим комітетом Індустріальної міської ради м. Дніпропетровська в 1994 році, свідоцтво про державну реєстрацію №01528186.

ВАТ АК Комбінат Придніпровськийзнаходиться на податковому обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську з 14.07.2000 року (довідка про взяття на облік платника податків №148-28-124).

Встановлено що за період з січня 2009 року по березень 2009 року у ВАТ АК Комбінат Придніпровський мало взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю Т.Г.К..

Постачальником молока для ВАТ АК "Комбінат Придніпровський", згідно з договором про закупівлю молока від 01.01.2009 року, даними декларацій з ПДВ та податковими накладними, виступав ТОВ Т.Г.К..

Обсяг операцій згідно з даними декларацій та податковими накладними, отриманими ВАТ АК Комбінат Придніпровськийвід ТОВ Т.Г.К.за договором від 01.01.2009 року складає 4 853 794,70 грн., в тому числі, ПДВ - 808 965,70 грн. Вищевказані суми по податковим накладним включені ВАТ АК Комбінат Придніпровськийдо податкового кредиту у відповідних періодах 2009 року.

Як пояснив представник позивача, ТОВ Т.Г.К.в частині закупівлі молока мало правові відносини з ПП КУРАРА ПЛЮСта ПП Це.PAPA. Приватне підприємство КУРАРА ПЛЮСзнаходиться на податковому обліку в ДПІ у Амур-Нижньодніпровському районі (довідка про взяття на податковий облік №6905) з11.04.2008 року, знаходиться за адресою м.Дніпропетровськ, провулок Л.Мокієвської, б.12 кв.146, реєстраційна справа №6905. Згідно АІС "Податки" засновником є фізична особа: ОСОБА_8 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1). Код субєкта господарювання за ЄДРПОУ 35862594. Місцезнаходження субєкта господарювання відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію: 49000, м.Дніпропетровськ, провулок Людмили Мокієвської, 6.12 кв. 146. ДПІ у АНД районі м.Дніпропетровська 31.10.2008 року надіслано до ЄДР форму №18-ОПП - повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, згідно з якою стосовно ПП КУРАРА ПЛЮСповідомлено про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, фактичне місцезнаходження юридичної особи або адреса, за якою здійснюється звязок не встановлено.

З урахуванням викладеного, а також посилаючись на норми Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", зокрема, п.3 ст.4 та п.6 ст.9, щодо відсутності факту державної реєстрації змін юридичної адреси, позивач вважає, що останній не мав наміру здійснювати господарську діяльність.

Позивач також зазначає, що ПП Це.РАРАзареєстроване в ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська 01.07.2008 року за адресою 49000, м. Дніпропетровськ; вул. Богомаза, 6уд.255. ДПІ у АНД районі м. Дніпропетровська 31.10.2008 року надіслано до ЄДР форму №18-ОПП повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, згідно якої стосовно ПП Це.РАРАповідомлено про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням, фактичне місцезнаходження юридичної особи або адреса, за якою здійснюється звязок не встановлено.

З урахуванням викладеного, а також посилаючись на норми Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців", зокрема, п.3 ст.4 та п.6 ст.9, щодо відсутності факту державної реєстрації змін юридичної адреси, позивач вважає, що останній не мав наміру здійснювати господарську діяльність.

Таким чином позивач вважає, що наведеним підтверджується не легітимність створених ПП КУРАРА ПЛЮС, ПП Це.РАРА, в результаті чого невстановленими особами підписувались податкові накладні з метою здійснення незаконної діяльності і, як наслідок, включена сума контрагентами-покупцями до податкового кредиту сума ПДВ не відповідає фактичним податковим зобовязанням платника податку - продавця.

Також позивач зазначає, що в результаті проведених ДПІ в АНД районі м.Дніпропетровська заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження виявлено, що ТОВ Т.Г.К.відсутнє за місцезнаходженням, фактичне місцезнаходження юридичної особи або адреса, за якою здійснюється звязок, не встановлено (повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням від 31.12.2008 року №252, акт від 18.11.2008 року №368/15-2/34410354 перевірки відповідності юридичної адреси підприємства його фактичному місцезнаходженню). .

Крім того, ДПІ в АНД районі М.Дніпропетровська було встановлено факт надання ТОВ Г.Г.К.папкової звітності з ПДВ з великими обсягами поставок без нарахування в бюджет ПДВ.

Таким чином, при здійсненні неправомірної підприємницької діяльності, від імені ТОВ Т.Г.К.безпідставно отримано право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Позивач вважає, що відповідач умисно ухиляється від сплати податків та зборів (обовязкових платежів), у звязку з чим вважає неправомірним включення покупцем до складу податкового кредиту сплачених сум ПДВ на підставі накладних, виписаних ТОВ Т.Г.К. (підприємство з ознаками фіктивності).

В судовому засіданні підтверджено укладення відповідачем з ТОВ Т.Г.К.01.01.2009р. договору про закупівлю молока, відповідно до якого протягом його дії придбано і повністю оплачено молочної сировини на загальну суму разом з ПДВ 4 853 794,70 грн., що підтверджується копіями первинних документів про оприбуткування молочної сировини і зведеним реєстром по сировині.

При цьому, на момент укладення зазначеного договору ТОВ Т.Г.К., ПП КУРАРА ПЛЮС, ПП Це.РАРАбули зареєстровані платниками ПДВ.

Отже, підприємства в період постачання молока, були зареєстровані як платники податку на додану вартість, їх реєстрацію не було анульовано в порядку, передбаченому п.9.8 ст.9 Закону, а тому мали право виписувати податкові накладні, а тому ВАТ АК Комбінат Придніпровськиймало право на податковий кредит при придбанні молока. При цьому Закон не містить такої підстави для виключення сум з податкового кредиту, як несплата ПДВ постачальником до бюджету.

Викладені обставини знайшли підтвердження у судовому засіданні та підтверджуються матеріалами справи.

Також, в обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що угоду (господарське зобов'язання) № 20 від 01.01.2009р. між Відкритим акціонерним товариством Акціонерна компанія Комбінат Придніпровський та Товариством з обмеженою відповідальністю Т.Г.К.було вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства; дії товариства з обмеженою відповідальністю Т.Г.К.були спрямовані на приховування від оподаткування доходів та прибутків.

На думку Позивача, угода є нікчемною, оскільки вона суперечить моральним засадам суспільства в сфері здійснення підприємницької діяльності,

Оскільки вказаний правочин є нікчемним, то визнання його недійсним не вимагається.

Суд зазначає, що у відповідності з частиною 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з мстою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин, з порушенням, хоча б одним: з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в часник

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним як такого, що вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, передбачені частиною 1 статті 208 цього Кодексу.

Цю норму слід застосовувати з урахуванням того, що відповідно до ст..208 Цивільного Кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним. Як зазначено у частині 2 статті 215 цього Кодексу, визнання судом такого правочину недійсним не вимагається.

Водночас, при умові задоволення позову у такій справі, суд, по-перше, повинен у рішенні вказати, в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети.

Крім, того, для застосування адміністративно-господарських санкцій необхідна наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, учинення удаваного правочину з метою приховати ухилення від сплати податків.

Санкції не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів) однією зі сторін договору. За таких обставин правопорушенням є несплата податків, а не вчинення правочину.

В той же час, виконання Товариством з обмеженою відповідальністю Т.Г.К.своїх зобов'язань, та оплата вартості товару Покупцем, є беззаперечним свідченням наявності у сторін наміру досягти правових наслідків, обумовлених договором.

Як зазначено вище, необхідними умовами для висновку про нікчемність угоди згідно до статті 207 Господарського кодексу України та статті 228 Цивільного кодексу України є доведення факту наявності завідомо суперечної інтересам держави га суспільства мети укладення угоди сторонами, а також наявність вини у формі умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Інтерес держави і суспільства у сплаті суб'єктами оподаткування податків випливає з обов'язку кожного сплачувати податки і збори, закріпленому в статті 67 Конституції України та законах України про оподаткування.

Згідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом..

Посилаючись на статті 207, 208 Господарського кодексу України, як на підставу нікчемності господарських - зобов'язань, контролюючим органом не враховано характерні ознаки для таких господарських зобов'язань:

вчинення їх об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства в цілому, наявним повинно бути недотримання саме нормативи их актів, які визначають соціально-економічні основи держави і суспільства;

та такі господарські зобов'язання характеризуються суб'єктивним наміром сторін (сторони) порушити вимоги закону, оскільки вони укладаються з метою, яка заздалегідь суперечить інтересам держави і суспільства.

Правове вирішення окресленої ситуації очевидне, якщо у відносинах між контрагентами мала місце зловмисна домовленість представника однієї сторони з іншою.

Якщо зазначені, положення не дозволяють визначити справжню волю особи, яка вчинила, правочин, до уваги беруться мета правочину; усталена практика відносин між сторонами, подальша поведінка сторін, та інші обставини, що мають істотне значення.

Для того, щоб намір однієї особи міг бути підставою для висновку про вчинення зобов'язання з метою, яка завідомо суперечить інтересам: держави і суспільства, він має бути підтверджений певними засобами доказування, які б давали можливість судити про наявність волі та безпосередній зміст такої волі, (усвідомлення протиправності угоди, свідомо допускати настання протиправних наслідків, та інш..).

А, відтак, субєктивний склад правопорушення повинен бути встановлений відповідним компетентним органом держави і підтверджений законодавче визначеними засобами доказування.

В ході розгляду справи Позивачем не доведено фактів, які свідчили про те, що зміст угоди не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеної угоди.

Сам по собі договір № 20 Про закупку молокане є таким, що суперечить держави та суспільства; на час його укладення та виконання сторони були і є належним чином зареєстрованими та платниками податку на додану вартість.

Якщо контрагент за договором не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету чи подачі звітності до податкових органів, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, і не є підставою для висновку про нікчемність укладених угод.

Крім того, необхідно зазначити, що встановлені статтею 208 ГК України санкції можуть бути застосовані лише за доведення мети; суперечної інтересам держави, і тому ігри вирішенні цього спору факт порушення угодою публічного порядку може бути підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій, зокрема конфіскації. Отже., предметом дослідження у даній справі має бути встановлення умислу підприємства на укладання угоди з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

У матеріалах справи відсутні обставини, встановлені на підтвердження того, що укладаючи угоду., сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства.

Навпаки, встановлені судом факти свідчать про те, що ВАТ Акціонерна компанія Комбінат Придніпровський сплатив продавцю в ціні товару податок на додану вартість.

Висновок податкового органу про суперечність спірної угоди інтересам держави та суспільства помилково ґрунтуються на обставинах, які не мають правового значення для справи.

Угода не є такою, що суперечить інтересам держави та суспільства.

Обумовлений договором товар не виключено законом із цивільного обігу, на торгівлю ним не вимагалась ліцензія, не було й інших законодавчих обмежень стосовно його купівлі-продажу, і оскільки суд повинен у рішенні вказати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди і хто з її учасників мав умисел на досягнення цієї мети, тому наявність умислу у сторін при укладанні угоди означає, що сторона або сторони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеної угоди, яка суперечить меті діяльності суб'єкта господарювання та інтересам держави і суспільства.

Відтак, умисел юридичної особи визначається як умисел посадової (іншої фізичної особи), що підписала договір від імені юридичної особи та мала на це відповідні повноваження. За відсутністю таких повноважень, може існувати умисел конкретної фізичної особи, яка неправомірно діяла від імені юридичної особи як орган її управління, та прагнула настання відповідних наслідків.

Така особа податковим органом не встановлена.

Позивачем також не надано рішення або вироку суду, в яких було б встановлено умисел конкретних фізичних осіб, що уклали угоду від імені юридичної особи з метою суперечною інтересам держави та суспільства.

Позивачем не надано доказів оскарження у встановленому порядку нотаріальних дій щодо посвідчення справжності підписів засновника на установчих документах, чи невідповідності його підпису на первинних бухгалтерських документах.

При цьому, обов'язок щодо сплати податків та подання податкової звітності не зазначається в угодах між сторонами, оскільки такого не вимагається законодавством .

Згідно з чинним законодавством України перерахування податку до бюджету - це податкове зобов'язання кожного окремо взятого платника податків і не стосується договірних відносин між суб'єктами господарювання, що підтверджуються і матеріалами даної справи.

Таким чином, за правопорушення у сфері оподаткування відповідальність настає у правопорушника за правилами податкового законодавства, а не веде до визнання недійсним договору чи висновку про його нікчемність та до цивільно правової відповідальності.

Доводи позивача, що угода купівлі-продажу молока укладена відповідачем та третьою особою з метою ухилення від оподаткування, не знайшли свого підтвердження за матеріалами справи

Позивачем не надано доказів, які б підтверджували протиправну мету підприємств відповідача та третьої особи та наявність злочину.

За відсутності доказів того, що укладаючи угоду, сторони діяли з метою, яка суперечила інтересам держави та суспільства, відсутності обвинувального вироку, який набрав законної сили, що підтверджував би факт ухилення від сплати податків конкретними посадовими особами відповідачів, слід дійти висновку про те, що твердження позивача, помилково ґрунтуються на обставинах, які не мають правового значення для справи.

Суд відзначає, що виконуючи свої контролюючі функції, податковий орган не позбавлений можливості самостійно визначити податкові зобов'язання платника податку у відповідності з підпунктом 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондамивід 21 грудня 2000 року N 2181-III (2181-14), та застосувати відповідні штрафні (фінансові) санкції.

Тобто. якщо податковим органом виявлений факт недекларування чи несплати платником податків своїх податкових зобов'язань він зобов'язаний вчинити всі необхідні дії з приводу примусового стягнення з платника податків несплаченої суми.

У судових справах податкова накладна також є письмовим доказом.

На відміну від письмових договорів розрахункові та платіжні документи оформляють результати та процес виконання цих угод однією чи обома сторонами.

Отже, відповідні норми Цивільного та Господарського кодексів, у яких йдеться про визнання недійсними правочинів (договорів), до подібних документів не можуть застосовуватися. Визнання таких документів недійсними можливо лише за умов і в порядку визначених іншими нормативно правовими актами

Імовірне порушення сторонами договору законодавства про податки не є підставою для визнання угоди нікчемною, за відсутності доказів спрямованості укладеної угоди на вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а не про порушення податкового законодавства.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що Відповідач та його контрагенти значаться в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, зареєстровани у встановленому законом порядку як платники податку па додану вартість, доказів про визнання недійсними установчих документів відповідача та його контрагентів не надано .

У відповідності зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням вищевикладеного, позивачем у встановленому законом порядку не було доведено тих обставин, на яких ґрунтуються його вимоги.

Позивачем не доведено того, що договір є таким, що суперечить інтересам держави та суспільства, чи носить умовних характер, або того, що наслідком виконання угоди стало безпідставне одержання з державного бюджету коштів у вигляді податку на додану вартість.

Таким чином, відсутні і підстави для застосування адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 208 Господарського кодексу України.

У звязку з вищезазначеним, позовні вимоги Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську не обґрунтовані та не підтверджені належними доказами, а тому не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 70, 71, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволені адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом апеляційної скарги відповідно до ст..ст. 186 та 254 КАС України.

Якщо постанову проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання апеляційної скарги обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанова складена в повному обсязі 13.09.2010 року.

Суддя (підпис) О.В. Єфанова

З оригіналом згідно

Суддя О.В. Єфанова