Постанова № 14330074, 21.02.2011, Житомирський окружний адміністративний суд

справа № 2а-9781/10/0670

категорія 8.2.3

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2011 р.                                                                                 м.Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Попової О. Г.,

при секретарі - Дойничко О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Коростенський щебзавод" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

встановив:

Позивач звернувся до адміністративного суду з вказаним позовом. Вказує, що за результатами позапланової виїзної перевірки ВАТ "Коростенський щебзавод" з питань достовірності виникнення від'ємного значення з ПДВ в декларації за серпень 2010 року та заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку в декларації за серпень 2010 року державним податковим інспектором був складений акт №777/23-01/01374567 від 17.11.2010 року, в якому зафіксовано порушення з боку ВАТ "Коростенський щебзавод" вимог п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість": завищено суму ПДВ, заявлену до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку на суму 2080,00грн. На підставі вказаного акту Коростенською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.12.2010 року №0001172301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2080,00 грн. Підставою для зменшення податкового кредиту, на думку відповідача, є той факт, що при співставленні податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України встановлено, що МПП "Фірма Полісся" податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року до податкового органу не подавало. Позивач не погоджується з винесеним податковим повідомленням-рішенням, вважає його протиправним та просить скасувати, так як підприємство вірно визначило та включило до податкового кредиту і заявило суми податку на додану вартість до відшкодування, які були сплачені в складі вартості товарів (робіт, послуг), отримані від контрагента, МПП "Фірма Полісся", яке на момент видання податкової накладної перебувало в Реєстрі платників податку на додану вартість, тобто мало право складати та видавати податкові накладні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених в позові.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав. Просив відмовити в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, судом встановлено: завідувачем сектору перевірок ризикових операцій Коростенської ОДПІ проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ "Коростенський щебзавод" з питань достовірності виникнення від'ємного значення з ПДВ в декларації за серпень 2010 року та заявленої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку в декларації за серпень 2010 року, про що складений акт №777/23-01/01374567 від 17.11.2010 року.

В акті перевірки зазначено, що ВАТ "Коростенський щебзавод" порушено вимоги п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищено суму ПДВ, заявлену до бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок платника у банку на суму 2080,00грн.

На підставі вказаного акту Коростенською ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення від 02.12.2010 року №0001172301/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 2080,00 грн.

З висновком податкового органу суд не погоджується з огляду на наступне.

В акті перевірки №777/23-01/01374567 від 17.11.2010 року зазначено, що достовірність суми від'ємного значення по декларації за липень 2010 року та частини залишку від'ємного значення, фактично сплаченої ВАТ "Коростенський щебзавод" постачальникам таких товарів (послуг) у попередніх податкових періодах перевірено в ході позапланової виїзної документальної перевірки (акт №611/23-01/01374567 від 19.10.2010 року). Згідно вищевказаного акту перевірки, підставою для зменшення суми податкового кредиту став той факт, що МПП "Фірма Полісся" податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2010 року до податкового органу не подавало, отже не мало правових підстав для виписки податкових накладних. Аналогічні доводи викладені і в акті перевірки №777/23-01/01374567 від 17.11.2010 року та зроблено висновок, що оскільки на МПП "Фірма Полісся" відсутні трудові ресурси, складські приміщення, то операції щодо придбання товару від МПП "Фірма Полісся" не спричиняють реального настання правових наслідків, що обумовлено ч.1 ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України і є нікчемними. Зазначено, про неможливість проведення перевірки МПП "Фірма Полісся".

Встановлено, що між ВАТ "Коростенський щебзавод" (покупець) і МПП "Фірма Полісся" (постачальник) укладено договір поставки №б/н від 16.07.2010 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, передати у власність покупцеві товар, визначений у п.2 даного договору, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі, прийняти та оплатити визначений товар (а.с.58-60).

Відповідно до п.2.1 предметом поставки є підшипники, насоси.

На виконання умов договору МПП "Фірма Полісся" продало позивачу підшипники 3626 і насоси г-1125, що підтверджується видатковою та податковою накладними, оформленими згідно вимог чинного законодавства (а.с. 61-62).

Факт оплати товару по даній господарській операції контролюючим органом не заперечується.

Отриманий товар був оприбуткований на склад ВАТ "Коростенський щебзавод" та в подальшому використаний в його господарській діяльності при заміні використаних матеріалів, що підтверджується вимогами на склад про видачу матеріалів та актами про виконання робіт (а.с. 70-76).

Контрагент позивача МПП "Фірма Полісся" на час здійснення господарських операцій з позивачем знаходився в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та був платником податку на додану вартість (а.с.56-57).

Щодо визнання податковим органом договору між позивачем і МПП "Фірма Полісся" нікчемним, то відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою для недійсності правочину відповідно до ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року визначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватись вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однієї зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

При визнанні угоди нікчемною податковим органом не дотримано зазначених вимог законодавчих норм, тобто не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, порушення публічного порядку.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не надано доказів про умисність укладення угоди між ВАТ "Коростенський щебзавод" та МПП "Фірма Полісся" з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи Коростенською ОДПІ не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "безтоварність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

Здійснення господарських операцій з МПП "Фірма Полісся" підтверджено належним чином оформленими первинними документами, а їх купівля пов"язана з господарською діяльністю позивача, так як закуплені запчастини необхідні для ремонту та експлуатації техніки, яка використовується товариством.

Реальне настання правових наслідків за визначеною Коростеньською ОДПІ нікчемною угодою, підтверджено і не оспорюється висновками акту документальної перевірки. За цією угодою контрагент позивача МПП "Фірма Полісся" виконав повністю взяті на себе зобов’язання по продажу товарів, а позивач, в свою чергу, провів повний розрахунок за придбаний товар. Позивач у своїх бухгалтерській та податковій звітностях відобразив вчинені операції, правомірно відніс вартість поставок відповідно до валового доходу та валових витрат, своєчасно сплатив податки.

В листі ДПА України №20289/16-1617 від 29.09.2010 року зазначено, що при визнанні угод нікчемними податковий орган зобов'язаний аналізувати реальність здійснення господарської діяльності на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до пункту 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4, підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. За змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість у ціні товару.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду;

залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах;

залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року (п.п.7.7.2. п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Неможливість здійснити перевірку чи відсутність доказів сплати постачальником позивача ПДВ до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні бюджетного відшкодування при відсутності обставин, які б свідчили про недобросовісність товариства як платника ПДВ.

Статтею 10 Закону України "Про податок на додану вартість" чітко передбачено коло осіб, які відповідальні за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету.

Законом України "Про податок на додану вартість" або ж іншим нормативно-правовим актом не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами по всьому ланцюгу поставок.

Така ж позиція викладена в інформаційному листі ВАСУ від 20.07.2010 року №1112/11/13-10.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, зокрема, бюджетне відшкодування, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків. Будь-яких беззаперечних та достатніх доказів, які б могли свідчити про недобросовісність позивача при формуванні сум бюджетного відшкодування відповідачем - суб'єктом владних повноважень, суду не надано, в тому числі і на запит суду про витребування доказів в порядку ст.11 КАС України. Обставини, які слугували фактичною підставою для зменшення сум бюджетного відшкодування згідно спірного податкового повідомлення-рішення, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.7.2. пункту 7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".

На підставі викладеного, відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" та керуючись ст.ст. 71, 86, 158-163, 254 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задоволинити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повід - рішення Коростенської ОДПІ від 02.12.2010 року №0001172301/0.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя:                                                                                          О.Г. Попова

повний текст постанови виготовлений 25.02.2011 року