Рішення № 14327207, 17.03.2011, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Справа № 2-261/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2011 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Баруліної Т.Є.

при секретарі Вєтлугіній Г.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Запоріжжі цивільну справу за позовом АТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, договором поруки та звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору,

ВСТАНОВИВ :

позивач звернувся до суду з позовом у якому вказує, що 12.09.2007 року між ОСОБА_1 та АТ «Банк «Фінанси та Кредит» було укладено Кредитний договір №9-4382-097К, на підставі якого останній отримав кошти в розмірі 10 000 доларів США, строком до 12.09.2022 р., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 14 % річних.

З метою забезпечення повернення кредитних коштів з ОСОБА_2 було укладено Договір поруки №9-4382-097П від 12.09.2007 року, за умовами якого поручитель зобовязався відповідати за повне та своєчасне виконання боржником ОСОБА_1 своїх зобовязань перед кредитором за кредитним договором. Також для забезпечення повернення кредитних коштів було укладено Іпотечний договір №9-4382-097І від 12.09.2007 року з ОСОБА_2, яка передала в іпотеку банку 3-кімнатну квартиру №135, загальною площею 61,77 кв.м., житловою площею 36,2 кв.м, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1.

Позивачем умови кредитного договору були виконані у повному обсязі, а відповідач ОСОБА_1 прийняті на себе зобов'язання не виконував, і станом на 01.03.2010 року утворилась заборгованість у розмірі 120685,37 грн., яку позивач просить стягнути на його користь, понесені судові витрати та в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідачі ОСОБА_1 ОСОБА_2 подали зустрічну позовну заяву, в якій просять визнати недійсним кредитний договір №9-4382-097К від 12.09.2007 року, договір поруки №9-4382-097П від 12.09.2007 року, та іпотечний договір №9-4382-097І від 12.09.2007 року, оскільки кредит наданий у валюті, а банк не мав індивідуальної ліцензії.

У судове засідання представник позивача, надав письмові заперечення на зустрічну позовну заяву, в яких просить суд в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі, оскільки чинне законодавство України надає право банкам, які мають банківську ліцензію та письмовий дозвіл, здійснювати валютні операції, у тому числі видавати кредити в іноземній валюті.

Судові засідання неодноразово відкладалися за заявами відповідачів та представника позивача для надання строку урегулювання спору мирним шляхом.

У судові засіданні на 01.11.2010 р., 07.12.2010 р., 27.01.2011 р., 02.03.2011 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2, відповідачі по первісному позову та позивачі по зустрічному позову не з'явилися, про день та час слухання справи повідомлені своєчасно, належним чином, причини неявки суду не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності суду не надавали, у звязку з чим, відповідно до ст.ст. 169, 224-226 ЦПК України зі згоди позивача, суд ухвалює заочне рішення.

Відповідно до ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання, повідомленого належним чином, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Розглянувши матеріали справи та надані докази, суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові коші (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлені договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Судом установлено, що 12.09.2007 року між ВАТ „Банк „Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №9-4382-097К.

Відповідно до п. 2.1 Кредитного договору банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності Кредитні ресурси у розмірі 10 000 доларів США з оплатою по процентній ставці 14 % річних.

Відповідно до п. 3.2 Кредитного договору позичальник зобов'язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані за цим договором до 12.09.2022 року. Погашення проводиться шляхом зарахування відповідної суми на позичковий рахунок. Позичальник зобов'язується щомісячно в строк до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості відповідно до Додатку №1.

З метою забезпечення повернення кредиту 12.09.2007 року між Банком та ОСОБА_2 було укладено договір поруки №9-4382-097П згідно якого вона взяла на себе обов'язок відповідати за зобов'язаннями відповідача ОСОБА_1.

Відповідно до п. 2.1 Договору поруки, у випадку невиконання боржником зобов'язання за кредитним договором, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Відповідно до п. 2.2. Договору поруки поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що й боржник, у тому числі по основному боргу, сплаті щомісячних процентів і підвищених процентів, сплаті комісійної винагороди, сплаті неустойки по основному боргу та процентам, а також по відшкодуванню збитків.

Відповідно до ст. ст.541-543 ЦК України при солідарній відповідальності боржників (солідарних боржників) кредитор вправі вимагати виконання обов'язків частково або в повному обсязі, як від всіх боржників разом, так і від кожного боржника окремо. Солідарні боржники залишаються відповідальними доти, доки їх обов'язок не буде виконаний в повному обсязі.

Згідно вимог ст. ст. 553, 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Крім того, судом установлено, що в забезпечення виконання ОСОБА_1 основного зобов'язання за договором між ВАТ „Банк „Фінанси та кредит" та ОСОБА_2 було укладено Іпотечний договір №9-4382-097І від 12.09. 2007 року.

Згідно Іпотечного договору ОСОБА_2, передала в іпотеку банку 3- кімнатну квартиру №135, загальною площею 61,77 кв.м., житловою площею 36,2 кв.м, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1. Дана квартира належить ОСОБА_2 на праві власності, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданий Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради 06.09.2007 р та витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно за №15853215 від 07.09.2007 р., реєстраційний №20194895. Відповідно до п.5 Іпотечного Договору узгоджена вартість предмету іпотеки становить 255 788 грн.

Позивач у повному обсязі виконав прийняті на себе зобов'язання за договором і надав відповідачу суму кредиту, а ОСОБА_1 у свою чергу прийняті зобов'язання не виконав, зв'язку з чим станом на 01.03.2010 рік має заборгованість у сумі 120685,37 грн., яка складається із заборгованість за кредитом 9221,42 дол. США, за курсом 7,99 відповідно до офіційного сайту НБУ, заборгованість за відсотками 1511, 28 дол. США, за курсом 7,99 відповідно до офіційного сайту НБУ, пеня за прострочені платежі 34931,10 грн., та підтверджується наданим розрахунком.

Статтею 615 ЦК України передбачено, у разі порушення зобовязання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобовязання, якщо це встановлено договором. Одностороння відмова від зобовязання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобовязання.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека вид забезпечення виконання зобовязання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим законом.

Як передбачено ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно п.11.3.1 договору іпотеки задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання Основного зобовязання у порядку, встановленому ст..37 Закону України «Про іпотеку».

П.11.3.2 договору іпотеки передбачено, продаж іпотекодержателем від свого імені Предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст..38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Згідно ст. 39 Закону у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Зважаючи на той факт, що на час розгляду справи ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору, має невиконані перед позивачем зобовязання за кредитним договором, суд дійшов висновку, що є всі передбачені законом підстави для задоволення позовних вимог та звернення стягнення на предмет іпотеки. Спосіб реалізації предмета іпотеки встановити шляхом застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Також, відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача судові витрати які складаються з судового збору в розмірі 1206,85 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн., які були сплачені позивачем при зверненні з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 10, 11, 57,60, 69, 88, 169, 212- 215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 541-543, 553, 554, 615, 651, 1054 ЦК України, ст.ст.1, 33, 38, 39 Закону України «Про іпотеку» суд

ВИРІШИВ:

Позов АТ «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (р/р 39004010001980 у ВАТ «Банк «Фінанси та кредит», МФО 313731, ЄДРПОУ 25821086) заборгованість за кредитним договором №9-4382-097К від 12.10.2007 року у сумі 120685,37 грн. (сто двадцять тисяч шістсот вісімдесят пять грн. 37 коп.).

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АТ «Банк «Фінанси та Кредит» (р/р 39004010001980 у ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит», МФО 313731, ЄДРПОУ 25821086) понесені судові витрати на оплату судового збору 1 206,85 грн. (тисячу двісті шість грн. 85 коп.) та інформаційно-технічне забезпечення 120 грн. (сто двадцять грн.)

Звернути стягнення на 3- кімнатну квартиру №135, загальною площею 61,77 кв.м., житловою площею 36,2 кв.м,, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності та є предметом Іпотечного договору №9-4382-097І від 12.09.2007 року, в рахунок погашення заборгованості у сумі 120685,37 грн. за кредитним договором №9-4382-097К від 12.09.2007 року із застосуванням процедури продажу, передбаченої ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Зустрічний позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору залишити без розгляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особа, без участі якої було постановлено рішення, має право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: Баруліна Т. Є.