Постанова № 14324839, 01.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2011 р. справа № 2а/0570/2173/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретаріМичак О.С.,

з участю представника позивача Лисак Т.Г., представника відповідача Килимника В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

У грудні 2010 року державне підприємство «Добропіллявугілля» звернулося до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначало, що Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області складено акт перевірки від 15 листопада 2010 року № 1266/15-1/32186934, на підставі якого прийнято повідомлення-рішення від 26 листопада 2010 року № 000497154/0 на суму 4588,63 грн.

Повідомлення-рішення податкового органу вважав неправомірним, оскільки відповідач здійснив перерозподіл сум, сплачених позивачем на інші періоди не врахувавши призначення платежу.

Просив визнати недійсним вказане податкове повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представники позивача підтримав позовні вимоги з підстав, наведених у позові. Просив задовольнити позов.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що державне підприємство «Добропіллявугілля» є юридичною особою та як платник податків перебуває на обліку в Добропільській обєднаній державній податковій інспекції Донецької області.

Податковим органом проведено камеральну невиїзну документальну перевірку термінів своєчасності сплати узгодженої суми податкового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища та з комунального податку за період: 06 листопада 2009 року по 29 жовтня 2010 року, за результатами якої 15 листопада 2010 року складено акт № 1266/15-1/32186934, в якому вказувалося на порушення граничного терміну сплати узгодженої суми податкового зобовязання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища в загальному розмірі 9177,26 грн.

Вказані висновки податковим органом зроблені на підставі того, що він перерозподілив сплачені позивачем платежі.

На підставі акту і пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» прийнято повідомлення-рішення від 26 листопада 2010 року № 0004971540/0, яким за затримку на 273 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання розмірі 9177,26 грн. накладено штраф у розмірі 50% на суму 4588,63 грн.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Оскільки спірні правовідносини виникли між позивачем та відповідачем до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», суд застосовує редакцію Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами, яка була чинною на момент проведення перевірки.

Позивач відповідно до поданої ним податкової звітності - податкових декларацій зі збору за забруднення навколишнього природного середовища сплачував поточні податкові зобовязання за визначений в ній звітний період, тобто за 2 квартал 2010 року по строку сплати 19 серпня 2010 року, що відображав в графі «призначення платежу» платіжного доручення.

Відповідачем вказаний платіж спрямовувався на погашення податкового боргу.

Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначений принцип рівності бюджетних інтересів і визначено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Відповідно до пп. 7.1.1 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22, визначено, що кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

З огляду на викладене право визначати призначення платежу належить виключно платнику податків. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням пп. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Серед передбачених Законом заходів такого заходу як зміна призначення платежу, самостійно визначеного платником податків, немає.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого п. 7.7 ст. 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податків сум у рахунок погашення податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Отже, оскільки нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини, не передбачено право чи обовязок податкового органу перерозподіляти платежі платника податків чи відносити їх на інші періоди, що суперечать цільовому призначенню, вказаному платником податків в платіжному дорученні, тому винесене субєктом владних повноважень внаслідок таких дій рішення підлягає визнанню недійсним.

Керуючись статтями 23, 94, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов державного підприємства «Добропіллявугілля» до Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Добропільської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області від 26 листопада 2010 року № 0004971540/0 на суму 4588,63 грн.

Присудити державному підприємству «Добропіллявугілля» здійснені ним документально підтверджені судові витрати в розмірі 3 (три) грн. 40 (сорок) коп. з Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 06 березня 2011 року.

Суддя Галатіна О.О.