Постанова № 14311664, 18.11.2010, Київський окружний адміністративний суд

УКРАЇНА

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

місто Київ

18 листопада 2010 року № 2а-4810/10/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Музиченко А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.О., за участю представників

позивача: - Сидоренка В.В., відповідача: - Сімороз І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СНМ» до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області , про визнання протиправними дій та нечинним рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області № 37 від 30 березня 2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СНМ», звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області, про визнання протиправними дії Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області з проведення планової виїзної перевірки 15 лютого 2010 року та 15 березня 2010 року щодо додержання Товариством з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СНМ» порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів. Також позивач просить суд визнати нечинним Рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області № 37 від 30 березня 2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін .

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачем винесено Рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін всупереч вимогам чинного законодавства, у звязку з чим просить визнати його нечинним, а дії щодо проведення планової перевірки протиправним.

Про дату, час і місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

В призначений день та час у судове засідання зявився представник позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі, позовні вимоги не визнав.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю субєкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

У судовому засіданні встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СНМ» є юридичною особою (ідентифікаційний номер: 31485700).

На підставі Акту перевірки Державною інспекцією з контролю за цінами в Київській області № 090 від 24 березня 2010 року винесено Рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 37 від 30.03.2010 року до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СНМ» у вигляді вилучення в дохід Державного бюджету України необґрунтовано отриманої суми виручки, яка становить 1153762 (один мільйон сто пятдесят три тисячі сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок та штраф в сумі 2307524 (два мільйона триста сім тисяч пятсот двадцять чотири) гривні 00 копійок.

Позивач вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СНМ» не порушувало державної дисципліни цін, тому застосування економічних санкцій неправомірне та не відповідає чинному законодавству.

Позивач зазначив у позовній заяві, що неправомірність дій Державної інспекції з контролю за цінами полягає у порушені порядку проведення перевірки, оскільки проведення перевірки переносилось, у посвідченнях на перевірки дата проведення перевірки не відповідає даті акту перевірки.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про ціни і ціноутворення» Державний контроль за цінами здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України. Господарські субєкти повинні в установленому порядку надавати необхідну інформацію для здійснення контролю за правильністю встановлення і застосування цін.

У відповідності до Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 1819 від 13.12.2000 року, Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Міністерства економіки України, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністерству економіки України.

Основним завданням Державної інспекції з контролю за цінами є організація та здійснення, відповідно до законодавства, функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, субєктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів).

Державна інспекція з контролю за цінами має право проводити перевірку правильності розрахунків щодо застосування цін (тарифів), на які запроваджено державне регулювання.

Абзацом 2 пункту 3.1 Інструкції «Про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами», затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 року передбачено, що підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.

Судом було витребувано відповідні пояснення у відповідача і встановлено, що відповідно до статті 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення» та Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року № 1819, доручення Держінспекції № 200-5-24/414 від 02.02.2010 року до плану контрольно-перевірочної роботи Інспекції було включено ТОВ «Компанію СНМ», винесено наказ № 68 від 13.02.2010 року на підставі якого оформлювались посвідчення.

Як встановлено, перевірка спочатку повинна була бути проведена з 15.02.2010 року по 26.02.2010 року, посадовим особам Державної інспекції з контролю за цінами були видане посвідчення № 69 від 13.02.2010 року, однак перевірка призупинена і про це направлений лист на підприємство, що є в матеріалах справи. Потім було видане посвідчення № 128 від 15.03.2010 року на період з 15.03.2010 року по 19.03.2010 року, вказане посвідчення було анульоване, перевірка призупинена і про призупинення направлено лист, що міститься в матеріалах справи.

Посвідчення № 144 від 24.03.2010 року було видане головному державному інспектору Ступаку Д.М. на термін з 24.03.2010 року по 30.03.2010 року, яким і була проведена перевірка (копія посвідчення міститься в матеріалах справи) і складений акт перевірки № 090 від 24 березня 2010 року.

Строк здійснення перевірки не перевищує 10 робочих днів, оскільки перевірка була розпочата 15.02.2010 року, а призупинена 22.02.2010 року, що становить пять робочих днів, продовжена була 15.03.2010 року, а призупинена 16.03.2010 року один робочий день, на підставі посвідчення від 24.03.2010 року перевірка була продовжена і у цей же день складено акт перевірки № 090.

Отже, суд прийшов до висновку, що у діях Державної інспекції з контролю за цінами відсутні ознаки протиправності, перевірка проводилась посадовою особою Державної інспекції з контролю за цінами у відповідності до статті 13 Закону України «Про ціни та ціноутворення», Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000 року № 1819, доручення Держінспекції № 200-5-24/414 від 02.02.2010 та на підставі посвідчення на перевірку, про всі призупинення перевірки позивач був попереджений.

У позовній заяві також вказується, що оскаржуване рішення було прийняте без урахування поданих заперечень.

З пояснень представника позивача стало відомо, що відповідач дане заперечення на акт перевірки проігнорував, у звязку з чим було винесено Рішення № 37 від 30.03.2010 року про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СНМ» у вигляді вилучення в дохід Державного бюджету України необґрунтовано отриманої суми виручки, яка становить 1153762 (один мільйон сто пятдесят три тисячі сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок та штраф в сумі 2307524 (два мільйона триста сім тисяч пятсот двадцять чотири) гривні 00 копійок.

В матеріалах справи наявні письмові заперечення на Акт Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області № 090 від 24.03.2010 року, в яких позивач зазначив, що з даним актом не згоден та вважає його необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству України (як свідчить підпис головного спеціаліста Сарапіної І.В. заперечення були отримані 30.03.2010 року).

З огляду на це, слід зазначити, що відповідно до пункту 3.3 Інструкції «Про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами», затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 року, акти перевірок підписуються посадовими особами органів державного контролю за цінами, що здійснюють перевірки, і керівниками, головними (старшими) бухгалтерами субєктів господарювання, що перевіряються. У разі незгоди з фактами, викладеними в акті, керівник, головний (старший) бухгалтер підписують акт і можуть зробити запис про свої заперечення, одночасно додати письмові пояснення і мотивувальні документи. Один примірник акту передається керівникові перевіреного субєкта. У разі відмови посадових осіб субєктів господарювання, що перевіряються, підписати акт, посадові особи органів державного контролю за цінами роблять про це відмітку в акті перевірки. У цьому випадку один примірник акту передається до канцелярії перевіреного субєкта господарювання за вхідним номером або висилається поштою з повідомленням про вручення.

Як свідчать письмові докази, Акт Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області № 090 від 24 березня 2010 року, складений за результатами перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СНМ», підписаний головним спеціалістом Ступаком Д.М., підписаний директором Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СНМ» Рассихіним О.М., також особисто їм отриманий другий примірник акту, що підтверджується його підписом, Будь-яких заперечень чи зауважень в акті не зазначено.

З приводу посилання позивача на те, що відповідачем було порушено статтю 250 Господарського кодексу України, оскільки адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання не пізніше як через рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, суд вважає, що така обставина не відповідає дійсності.

В Рішенні № 37 від 30.03.2010 року чітко визначений період перевірки: з 31.03.2009 року по 28.01.2010 року, економічні санкції за порушення державної дисципліни цін застосовувались саме за цей період.

Відповідно до розрахунку необґрунтовано отриманої виручки (додаток на 5 аркушах до Акту перевірки № 090 від 24 березня 2010 року) встановлено, що в період з 6.01.2009 року по 28.01.2010 року сума необґрунтовано отриманої виручки Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ СНМ» становить 1190547 (один мільйон сто девяноста тисяч пятсот сорок сім) гривень 00 копійок, а в період з 31.03.2009 року по 28.01.2010 року сума необґрунтовано отриманої виручки позивача становить 1153762 (один мільйон сто пятдесят три тисячі сімсот шістдесят дві) гривні 00 копійок, яка і підлягає вилученню і двократний розмір якої і становить суму штрафу.

З приводу правової оцінки відносин щодо правомірності застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, суд виходить з таких положень законодавчих актів.

Статтею 10 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачено, що зміна рівня державних фіксованих та регульованих цін і тарифів на окремі види продукції, товарів і послуг здійснюється в порядку і в строки, що визначаються тими органами, які відповідно до цього Закону затверджують або регулюють ціни (тарифи).

Державна інспекція з контролю за цінами в межах повноважень, передбачених Законом України «Про ціни і ціноутворення» від 03.12.1990 року № 507-ХІІ; Постановою Кабінету Міністрів України «Питання Державної інспекції з контролю за цінами» від 13.12.2000 року № 1819 здійснює перевірки з питань додержання порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів, що регулюються державою. Статтями 4, 8 вказаного Закону передбачено, що уряд України визначає повноваження органів державного управління в галузі встановлення і застосування цін (тарифів), а також по контролю за цінами (тарифами). Кабінетом Міністрів України можуть вводитись інші методи державного регулювання цін і тарифів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 року № 1222 «Про затвердження Порядку декларування зміни оптово відпускних цін на продовольчі товари» визначено механізм моніторингу цін на продукти харчування на регіональному рівні шляхом попереднього декларування зміни оптово відпускних цін на борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдирне, яловичину, свинину, мясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, яйця у випадку якщо загальне зростання ціни перевищує 1 % протягом місяця.

Пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1996 року № 1548 «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів)», обласним державним адміністраціям було надано право встановлювати оптово відпускні ціни на борошно пшеничне вищого, першого і другого сорту, борошно житнє обдирне, яловичину, свинину, мясо птиці, ковбасні вироби варені, молоко, сир, сметану, масло вершкове, яйця курячі, цукор, олію соняшникову шляхом декларування їх зміни.

Київською обласною державною адміністрацією 21 квітня 2008 року було прийняте Розпорядження № 653 «Про заходи з регулювання цін на продовольчому ринку Київської області», згідно з пунктом 2, яким було запроваджено регулювання оптово відпускних цін шляхом декларування їх зміни, розпорядження набрало чинності 08.05.2008 року, з моменту опублікування в Київській правді від 08.05.2008 року № 49.

Частина 1 статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» передбачає відповідальність за порушення державної дисципліни цін: вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 року № 298/519, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238 підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання субєктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства. Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема, застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обовязкового декларування їх зміни.

Пунктом 1.6 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 3 грудня 2001 року № 298/519, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238 передбачено, що необґрунтовано одержані субєктами господарювання, унаслідок порушень порядку встановлення і застосування цін, суми виручки та штрафи підлягають вилученню згідно із законодавством на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами.

З огляду на викладене, суд вважає, що нормативно правовими актами України встановлено державне регулювання оптово відпускних цін на цукор - пісок шляхом декларування їх зміни.

Як свідчать письмові докази, і це встановлено судом під час судового розгляду справи, що перевіркою виявлено порушення, які полягають в підвищенні цін на цукор - пісок, які перевищують задекларовані ціни без проведення обовязкового їх декларування.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з висновків Акту № 090 від 24 березня 2010 року, згідно підпункту 1.1 пункту 1 Розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 21 квітня 2008 року № 653 «Про заходи з регулювання цін на продовольчому ринку Київської області», гранична торгівельна надбавка на борошно та цукор (незалежно від кількості перепродажу) становить не вище 15 % без урахування витрат з їх транспортування у міжміському сполученні. Фактично підприємство застосовує торгівельну надбавку за період з 1.01.2009 року по 31.01.2010 року в розмірі від 4, 7 % до 11, 6 % (до ціни постачальника), що не порушує вимог вищезазначеного розпорядження.

Разом з тим, за підсумками проведеної перевірки встановлено, що за період з 6.01.2009 року по 28.01.2010 року на підприємстві встановлено факт реалізації цукру піску за цінами, які перевищують задекларовані понад 1 %, що призвело до порушення пункту 2 Розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 21 квітня 2008 року № 653 «Про заходи з регулювання цін на продовольчому ринку Київської області», прийнятого у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 року № 1222 «Про затвердження Порядку декларування зміни оптово відпускних цін на продовольчі товари», в результаті чого необґрунтовано отримано виручку в сумі 1190547 (один мільйон сто девяноста тисяч пятсот сорок сім) гривень 00 копійок, що тягне за собою, відповідно до статті 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» та пункту 14 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, накладення економічних санкцій.

Слід зазначити, що як в перевіряємому періоді, так і в періоді, за який встановлено порушення дисципліни цін, діяло Розпорядження Київської обласної державної адміністрації «Про заходи з регулювання цін на продовольчому ринку Київської області» від 21 квітня 2008 року № 653 та Постанова Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 року № 1222 «Про затвердження Порядку декларування зміни оптово відпускних цін на продовольчі товари».

А тому обовязок декларування зміни оптово відпускних цін виник у позивача з 8 травня 2008 року, тобто з моменту, коли набуло законної сили вищевказане Розпорядження.

Порядок декларування встановлюється Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 року № 1222 «Про затвердження Порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари».

Відповідно до пункту 2 зазначеної Постанови в редакції зі змінами, внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 року № 276, декларуванню підлягають зміни оптово відпускних цін на продовольчі товари, зазначені у пункті 1 цього Порядку, у разі, коли такі ціни збільшуються протягом місяця на 1 %.

Відповідно до пункту 3 Порядку, субєкти господарювання, які провадять діяльність з виробництва та/або реалізації продовольчих товарів, у разі зміни їх оптово відпускних цін подають до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій декларацію за встановленою формою згідно з додатком і такі документи: пояснювальну записку щодо обґрунтування необхідності зміни оптово відпускних цін разом з економічним аналізом фактичних витрат; калькуляцію собівартості продовольчих товарів (послуг з реалізації) із зазначенням обсягу матеріальних та трудових витрат; довідку про фактичну та декларовану рентабельність від реалізації продовольчих товарів. Зазначені документи підписуються керівником субєкта господарювання та завіряються печаткою. Декларація та документи, зазначені у цьому пункті, подаються не пізніше, ніж за 10 днів до запровадження оптово відпускних цін на продовольчі товари.

Відповідно до абзацу 3 пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 року № 1222 в редакції з урахуванням змін, внесених Постановою Кабінету Міністрів України від 06.08.2008 року №709 «Про внесення змін до Порядку декларування зміни оптово відпускних цін на продовольчі товари» передбачено, зміна оптово відпускних цін субєктами господарювання, які провадять діяльність з виробництва або реалізації продовольчих товарів, здійснюється з дати погодження уповноваженим органом декларації зміни оптово відпускних цін на продовольчі товари. Тобто, у разі відсутності такого погодження, зміна оптово відпускних цін не допускається.

Судом встановлено, що позивач не здійснив в установленому порядку декларування зміни оптово відпускних цін на продовольчі товари, в жодному періоді зміни цін позивачем не були задекларовані, а тому відповідач, приймаючи рішення від 30.03.2010 року № 37 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, діяв на підставі та відповідно до повноважень, визначених чинним законодавством.

Свої твердження щодо неправомірності винесення оскаржуваного рішення позивач також обґрунтовує, посилаючись на Розяснення Міністерства економіки України від 24.02.2009 року № 3804-25/122 Щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 року № 1222.

На вимогу представника позивача для повного, всебічного та обєктивного розгляду справи, судом до Міністерства економіки України надіслано запит (вих. № 1332 від 15.07.2010 року) щодо надання належним чином засвідченої копії Розяснення Міністерства економіки України від 24.02.2009 року № 3804-25/122.

На вимогу суду, Міністерством економіки України надана відповідь № 3804-25/390 від 30.07.2010 року (вх. № 18272 від 5.08.2010 року) на запит № 1332 від 15.07.2010 року разом із належним чином засвідченою ксерокопією Розяснення від 24.02.2009 року № 3804-25/122 щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 року № 1222.

Позивач, посилаючись на вищезазначене розяснення, пояснив наступне: «декларуванню зміни оптово відпускних цін не підлягає цукор при його реалізації підприємствам харчової та переробної промисловості». Вважає, що здійснював реалізацію цукру-піску своїм контрагентам, які використовували придбаний у позивача товар виключно для виробничих потреб, без подальшої реалізації товару на споживчому ринку.

Дослідивши подані додаткові угоди укладені між позивачем та ТОВ «ЖАКО», ТОВ «Лігос», КП «Школяр», ТОВ «КБФ», ПП «Даніка», ТОВ «Дари ланів», ТОВ «Фру текс», ТОВ «Маріам-С», ТОВ «Кондитер», ТОВ «Кравест» слід зазначити, що у вказаних угодах дійсно зазначено, що покупці використовують придбаний товар без подальшої реалізації на споживчому ринку.

Водночас, суд дійшов висновку, що дія Розяснення Міністерства економіки України від 24.02.2009 року № 3804-25/122 щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 року № 1222 не розповсюджується на позивача у звязку з наступним.

У разі постачання виробником (імпортером) товарів, як сировини, підприємствам переробної промисловості та/або підприємствам оптової або роздрібної торгівлі для подальшого використання при виробництві готової продукції продовольчих товарів щодо цін, на які запроваджено державне регулювання декларування зміни оптово-відпускних цін на такі товари (сировину) не здійснюється.

Виходячи з положень постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 року № 1222 та розяснення Мінекономіки субєкти господарювання у вказаних правовідносинах поділяються на субєктів господарювання, які проводять діяльність з виробництва продовольчих товарів та субєктів господарювання, які проводять діяльність з реалізації продовольчого товару.

Також, аналіз норм постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 року № 1222 дає підстави вважати, що цукор це є продовольчий товар, а не сировина, як на це посилається позивач.

У звязку з цим, суд дійшов висновку, що дія вказаного розяснення не поширюється на позивача, який не є виробником продовольчих товарів (у даному випадку цукру), а займається його реалізацією іншим підприємствам, тобто здійснює посередницькі функції між виробником та підприємствами, які використовують товар для виробничих потреб.

Щодо твердження представника позивача про порушенням відповідачем вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», у звязку з прийняттям рішення про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін одночасно з винесенням припису щодо усунення вимог законодавства, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обовязки та відповідальність субєктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) регулюються Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 05.04.2007 року № 877-V.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 року № 877-V, державний нагляд (контроль) це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства субєктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.

Згідно з пунктами 7, 8 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом пяти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу. Припис це обовязкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) субєкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства, який є розпорядчим документом про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу та складається на підставі акту.

Окрім того, як вбачається зі змісту статті 8 вказаного Закону, орган державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, під час здійснення державного нагляду (контролю) має право, зокрема, надавати (надсилати) субєктам господарювання обовязкові для виконання приписи про усунення порушень і недоліків, а також накладати штрафні санкції та вживати заходи, передбачені законом.

Отже, надання субєктам господарювання обовязкових для виконання приписів про усунення порушень і недоліків є правом, а не обовязком органу державного нагляду (контролю). При цьому, право накладати на таких субєктів штрафних санкцій та вживати органом державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, інших заходів, не знаходиться у правовому звязку з попереднім наданням чи ненаданням субєкту господарювання припису про усунення порушень і недоліків. Повноваження органів державного нагляду (контролю), передбачені статті 8 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», здійснюються такими органами не залежно від послідовності реалізації наданих їм прав.

Стосовно посилань позивача на хибність тверджень відповідача щодо одержання необґрунтованої виручи від реалізації цукру слід відмітити наступне.

Згідно з статтею 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення» вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання субєктами господарювання необґрунтованої виручки в результаті порушення чинного в період, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін та тарифів

Пунктом 1.6 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами передбачено, що необґрунтовано одержані субєктами господарювання, унаслідок порушень порядку встановлення і застосування цін, суми виручки та штрафи підлягають вилученню згідно із законодавством на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами.

Пунктом 2.1. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами встановлено, що необґрунтовано одержана субєктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються уповноваженими органами обчислюється як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства.

Згідно з пунктом 3.1 Інструкції «Про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами» Державна інспекція з контролю за цінами Мінекономіки України, державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі на підставі проведених ними перевірок і матеріалів перевірок, здійснених фінансовими та іншими контрольними органами, приймають рішення про вилучення суми, необґрунтовано одержаної субєктами господарювання внаслідок порушення державної дисципліни цін, і штрафу у двократному розмірі цієї суми (економічні санкції) за належністю.

Як вбачається з акту перевірки № 090 були досліджені видаткові товарні накладні на реалізацію цукру-піску за весь період перевірки, по яким і було розраховано необґрунтовано отриману виручку.

По усіх накладних на реалізацію цукру, включених до розрахунку необґрунтовано отриманої суми виручки позивачем отримано кошти в повному обсязі.

Також, в Акті № 090 зазначено, що згідно довідки ТОВ «Компанія СНМ» цукор пісок у кількості 622 тони знаходиться на відповідальному зберіганні за адресою: Закарпатська область, Виноградівський район, смт. Корольово, вул. Комарова, відділення № 1 АПГ «Закарпатський завод».

Акт № 090 містить аналіз накладної задекларованої ціни та накладних фактичної ціни починаючи з 06.01.2009 року по 28.01.2010 року, реєстр документів за період з 01.01.2009 року по 31.01.2010 року (прибуткові та видаткові накладні).

Отже, позивач в період з 06.01.2009 року не здійснив в установленому порядку декларування зміни оптово-відпускних цін на продовольчі товари, в жодному періоді зміни цін позивачем не були задекларовані, а тому відповідач приймаючи рішення від 30.03.2010 року № 37 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін за період з 31.03.2009 року по 28.01.2010 року, діяв на підставі та відповідно до повноважень, визначених чинним законодавством, а позивачем в свою чергу не надано доказів обґрунтованості тверджень щодо неотримання ним необґрунтованої виручки.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем у судовому засіданні доведено правомірність винесення рішення № 37 від 30.03.2010 року, у звязку з чим суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення було винесено правомірно, отже позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подасться до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статі 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Музиченко

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 листопада 2010 року.