Рішення № 14291565, 14.03.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" березня 2011 р.Справа № 24/17-339-2011 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ"; до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "СТАТУС" в особі, Одеської філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "СТАТУС"; третя особа на стороні відповідача: ОСОБА_2;

про стягнення 7463,78грн.

Суддя О.Ю. Оборотова

За участю представників:

від позивача: Бобрик О.А. на підставі довіреності від 21.12.2010р.

від відповідача: не зявився;

від третьої особи: не зявився;

Суть спору: Відкрите акціонерне товариство "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "СТАТУС" в особі, Одеської філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "СТАТУС", за участю третьої особи на стороні відповідача: ОСОБА_2 про стягнення 7463,78грн.

Відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином шляхом надсилання судових ухвал на юридичну адресу, у судові засідання не зявився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. При цьому, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, а у разі, коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Приймаючи до уваги, що судові відправлення були повернуті поштою із відміткою „за закінченням терміну зберігання”, суд вважає за можливе розглядати справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

У судовому засіданні 14.03.2011 р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд встановив:

Згідно з договором добровільного страхування наземного транспорту від 02.11.2009р. № 5-2674-04/09, укладеним між Відкритим акціонерним товариством "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ" та ОСОБА_4, був застрахований транспортний засіб "Mazda 3", державний номер НОМЕР_1. Відповідно до умов зазначеного договору страхування позивач при настанні страхового випадку зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування. Згідно з п. 9 зазначеного договору до страхового випадку, зокрема, відноситься пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Згідно ст..1 Закону України „Про страхування” N 85/96-ВР від 07.03.1996р. страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Стаття 6 Закону України „Про страхування” N 85/96-ВР від 07.03.1996р. визначає добровільне страхування, як страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про страхування” N 85/96-ВР від 07.03.1996р. договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. За змістом статті 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

У відповідності до ст. 2 зазначеного закону страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України "Про господарські товариства" з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками - резидентами України.

Згідно ст. 3 Закону України „Про страхування” N 85/96-ВР від 07.03.1996р. страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

У відповідності до ч.2 ст. 8 Закону України „Про страхування” N 85/96-ВР від 07.03.1996р. страховий випадок подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обовязок страховика здійснити виплату страхової суми(страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п. 10 договору добровільного страхування наземного транспорту від 02.112.2009р. № 5-2674-04/09, франшиза відповідно до страхових ризиків - 0,5%.

12.09.2010р. о 19 год. 10 хв. у м. Одесі по вул. Ак. Глушко відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу ""Mazda 3", державний номер НОМЕР_1, який належить ОСОБА_4 та транспортного засобу "Mazda 3", державний номер НОМЕР_2, під керуванням третьої особи ОСОБА_2, внаслідок якої автомобілю "Mazda 3", державний номер НОМЕР_1 завдано механічні пошкодження.

Згідно з постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 10.02.2010р. у справі № 3-118/2010 року зазначена дорожньо - транспортна пригода відбулась внаслідок скоєння водієм ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до висновку № 546 ФЛП ОСОБА_5 від 21.12.2009р.вартість матеріальної шкоди завданої власнику "Mazda 3" державний номер НОМЕР_1 складає 8374,03грн.

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про страхування” N 85/96-ВР від 07.03.1996р. здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Як вбачається з матеріалів справи наявна заява ОСОБА_4 №930 від 14.12.2009р. про виплату від Відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ" страхового відшкодування.

Також в матеріалах справи наявний видатковий касовий ордер №33688465 від 09.04.2010р. на суму 5000грн., видатковий касовий ордер №33688465 від 23.04.2010р. на суму 2699,03грн. На підставі вищевказаних документів позивач виплатив ОСОБА_4 суму страхового відшкодування у розмірі 7699,03 грн.

Проаналізувавши зміст вищевказаного договору страхування, суд доходить висновку, що вказаний договір є договором першого типу відповідно до ст. 15 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 року № 1961-IV, а саме договору страхування відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу, визначеного в договорі страхування, будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах.

При цьому, на час настання страхового випадку договір страхування № 5-2674-04/0 був діючим.

Згідно ст. 985 ЦК України страхувальник має право укласти із страховиком договір на користь третьої особи, якій страховик зобовязаний здійснити страхову виплату у разі досягнення нею певного віку або настання іншого страхового випадку.

На момент скоєння вищезазначеної дорожньо транспортної пригоди цивільна правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована відповідачем за Полісом обовязкового страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/4604622 від 11.12.2009р. Відповідно до Полісу франшиза складає 510грн.

Таким чином, позивач є особою, яка має право на відшкодування шкоди завданої у результаті вищезазначеної дорожньо транспортної пригоди, а відповідач є особою, яка повинна відшкодувати зазначену шкоду у розмірі 7189,03грн.

Відповідно до ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 року № 1961-IV при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У відповідності до ст. 9 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 01.07.2004 року № 1961-IVобовязків ліміт відповідальності страховика це грошова сума, в межах якої страховик зобовязаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Згідно ст. 27 Закону України „Про страхування” N 85/96-ВР від 07.03.1996р. до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Крім того, відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п.2 ст.37 Закону, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Сума пені складає 274, 75 грн.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В процесі розгляду справи відповідачем до суду не було доведено обставини та подано будь які докази які б спростували позовні вимоги позивача.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по держмиту у сумі 102 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Підсумовуючи зазначене, суд доходить висновку щодо обґрунтованості, правомірності заявлених ВАТ „Страхове товариство „Гарантія” позовних вимог та наявності підстав для їх задоволення у повному обсязі, у звязку з чим з відповідача слід стягнути на користь ВАТ „Страхове товариство „Гарантія” 7463,78 грн.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ" до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "СТАТУС" в особі, Одеської філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "СТАТУС", за участю третьої особи на стороні відповідача: ОСОБА_2 про стягнення 7463,78грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "СТАТУС" в особі, Одеської філії Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "СТАТУС" (02160, м. Київ, пр-т. Воззєднання, 15, оф. 109, код ЄДРПОУ 31201694) на користь Відкритого акціонерного товариства "Страхове товариство "ГАРАНТІЯ" (01601, м. Київ, Печерський узвіз, 3, код ЄДРПОУ 33688465), п/р 2650801300237 Одеська філія ТОВ «Укрпромбанк», МФО 388432 заборгованість у сумі 7463,78 грн., яка складається з шкоди у розмірі 7189,03грн. та пені 274, 75 грн.; державне мито у сумі 102грн. та витрати на ІТЗ судового процесу 236грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Накази видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 16.03.2011р.

Суддя Оборотова О.Ю.