Рішення № 14291410, 17.03.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "17" березня 2011 р. Справа № 12/5007/11/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді

судді Сікорської Н.А.

судді

за участю представників сторін

від позивача Сліпчук С. С.- б/н від 03.06.10р.

від відповідача не з"явився

розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства компанія "Райз" (м.Київ)

до Сільськогосподарського фермерського господарства "Шевченківське" (м. Андрушівка)

про стягнення 139638,54 грн.

Позивачем пред'явлено позов про стягнення з відповідача 139638,54 грн. заборгованості, з яких: 106723,82грн.- основний борг, 4213,18грн. - проценти за користування товарним кредитом, 5840,61грн.- пеня, 10802,91грн. - збитки, завдані неналежним виконанням зобов'язання, 12058,02грн.- тридцять два відсотки річних.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву про зменшення позовних вимог (а.с.68,72), згідно якої просить стягнути з відповідача 133305,03 грн. заборгованості, з яких: 101761,14 грн.- основний борг, 4049,03 грн. - проценти за користування товарним кредитом, 5572,52 грн.- пеня, 10417,78 грн. - збитки, завдані неналежним виконанням зобов'язання, 11504,56 грн.- тридцять два відсотки річних.

Подана позичем заява не суперечить приписам ст. 22 ГПК України, приймається судом до розгляду, тому спір вирішується в межах зменшених позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи. Вимоги ухвали суду відповідачем не виконано.

Суд вважає, що відсутність представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, тому заявлене клопотання відхиляється.

В порядку ст. 75 ГПК України, спір вирішується за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матерали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 31.03.10р., між ПАТ Компанія „Райз" (позивач, постачальник) та Селянським фермерським господарством “Шевченківське” (відповідач, покупець), був укладений договір поставки насіння сільськогосподарських культур на умовах товарного кредиту № 026/16 (Договір) з додатками до нього ( а.с. 11-17).

Відповідно до 1.1 Договору, в терміни, визначені договором, постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору.

За п.1.2 Договору, найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її грошовий еквівалент в іноземній валюті, порядок та термін оплати вартості товару (в т.ч. тієї частина вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахованих відсотків, інші умови (в т.ч. щодо надання знижки до вартості (ціни) товару), погоджені сторонами - визначені в договорі та додатку до нього, який складає невід'ємну частину договору.

Відповідач у свою чергу відповідно до п. 1.1 Договору та додатку (а.с.46) зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом до 01.09.10, згідно додатку до договору.

За приписами п. 2.1 Договору, вартість (ціна) товару (в т.ч. знижки до вартості (ціни) товару) та відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатках до договору.

Відповідно до додатку до договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідача продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а саме: ячмінь пивоварний МАЛЬЗ; ячмінь пивоварний ЕБСОН; ячмінь ярий АДАПТ; ячмінь ярий Вакула; ячмінь ярий Водограй; ячмінь ярий Геліос.

Позивач свої зобов'язання виконав, поставивши відповідачу наступний товар:

- ячмінь пивоварний Мальз,1реп. в кількості 4,12 тонн на загальну суму 6644,74 грн., що підтверджується видатковою накладною № ВН-10016-00089 від 06.04.10р. (а.с.18);

- ячмінь пивоварний Мальз,1реп. в кількості 7,88 тонн на загальну суму 12708,87грн., що підтверджується видатковою накладною № ВН-10016-00177 від 16.04.10р.(а.с.19);

- ячмінь пивоварний Мальз,1реп. в кількості 13,28 тонн, ячмінь ярий Геліос еліта в кількості 7,40 тонн, а всього товару на загальну суму 35625,98грн., що підтверджується видатковою накладною № ВН-10016-00235 від 23.04.10р.(а.с.20);

- ячмінь ярий Вакула, 1 реп. в кількості 3 тонни, ячмінь ярий Водограй, 1 реп. в кількості 7,4 тонн, ячмінь ярий Вакула,еліта в кількості 0,12 тонн на загальну суму 17003,52грн, що підтверджується видатковою накладною № ВН-10016-00239 від 26.04.10р.(а.с.21;

- ячмінь ярий Вакула, 1реп. в кількості 7 тонн на загальну суму 11289,60грн.,що підтверджується видатковою накладною № ВН-10016-00334 від 06.05.10р.(а.с.22);

- ячмінь пивоварний Ебсон, 1 реп в кількості 1,36 тонн, ячмінь ярий Адапт, 1 реп в кількості 2,44 тонн, ячмінь пивоварний Мальз, 1 реп в кількості 3,16 тонн на загальну суму 11225,09грн., що підтверджується видатковою накладною № ВН-10016-00336 від 06.05.10р.(а.с.23).

Загальна сума поставленного товару за накладними становить 94497,80грн.

За п. 2.4 Договору, термін оплати вартості (ціни) товару, вказаний в додатку № 1 до договору.

Зокрема, кошти в сумі 11347,48 грн. відповідач зобов"язався сплатити до 06.04.10, кошти в сумі 83214,82 грн., які визначені як товарний кредит, відповідач мав сплатити до 01.09.10

Відповідно до п. 9.7 та 9.7.1 договору поставки, сторони погодили, що у випадку виникнення будь-якого факту неповного та/або несвоєчасного виконання грошового зобов"язання покупцем, а саме по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та будь-яких інших платежів по цьому договору - положення цього договору щодо надання знижки до вартості (ціни) товару, передбачені п. 1.2 (визначені у Додатку в колонці «Знижка до вартості (ціни) товару») та п. 2.1 договору, з моменту надання (надіслання постачальником покупцю письмового розрахунку-повідомлення на дооцінку товару втрачають свою чинність та застосуванню не підлягають.

Згідно додатку, знижка до вартості запланованого до відпуску товару визначена в сумі 23640,58 грн. (а.с. 46).

Оскільки відповідач не оплатив всієї вартості переданого товару та проценти за користування товарним кредитом, останньому був надісланий розрахунок-повідомлення на дооцінку товару від 20.12.10 на суму 23624,45 грн. (а.с. 28).

Таким чином, за даними позивача, вартість поставленого товару склала: 94497,80грн. (загальна сума згідно накладних) + 23624,45 грн. (дооцінка товару) = 118122,25грн.

Часткова оплата вартості поставленого товару відповідачем здійснена на суму 16361,11 грн., а саме:

01.04.2010 року в сумі 2000,00 грн.;

06.04.2010 року в сумі 2661,11 грн. ;

16.04.2010 року в сумі 2000,00 грн.;

06.05.2010 року в сумі 2700,00 грн.;

21.08.2010 року в сумі 5000,00грн.;

05.11.2010 року на суму 2000,00 грн., що підтверджується реєстрами надходження коштів, банківськими виписками та протоколом закриття взаєморозрахунків (а.с. 73-78).

Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідача за поставлений товар становить 101761,14 грн.

За п.2.5 договору товар (його вартість (ціна) в т.ч. ПДВ ), отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом покупець сплачує на користь постачальника відсотки. Умови щодо відсотків за користування товарним кредитом викладені в п.п. 2.7- 2.11 Договору та додатках до нього.

Згідно п. 2.7 Договору, відсотки за користування товарним кредитом, нараховуються постачальником щомісячно до 5-го числа кожного наступного місяця, починаючи з місяця, в якому здійснена поставка товару. Оплата покупцем нарахованих відсотків за користування товарним кредитом здійснюється щомісячно до 20-го числа кожного наступного місяця.

Пунктом 2.9 Договору передбачено, що розмір процентів, які покупець сплачує на користь постачальника за користування товарним кредитом, встановлюється в розмірі 24% річних від вартості товару, отриманого покупцем на умовах товарного кредит, якщо інший розмір процентів не встановлений в додатках до договору.

Згідно додатку до договору відсотки за користування товарним кредитом встановлені в розмірі 12% (а.с.46).

На підставі вищевказаного, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 12 процентів за користування товарним кредитом за період з 06.04.10р. по 01.09.10р. на суму товарного кредиту - 83214,82грн., що становить 4049,03 грн. (а.с.70).

Згідно п.7.3 Договору за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті в установлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або відсотів, нарахованих за користувння товарним кредитом, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу за кожен день прострочення,

На підставі зазначеного, позивачем за період з 02.09.10р. по 02.02.11р. нараховано відповідачу пеню за несвоєчасно проведені з позивачем розрахунку, що склала 5572,52 грн. (а.с. 71).

Крім того, відповідно до п. 7.5. Договору, сторони встановили, що у випадку прострочення виконання грошових зобов’язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, нарахованих за користування товарним кредитом, відповідач сплачує на користь постачальника (позивача) відсотки за неправомірне користування коштами у розмірі 32% річних з простроченої суми.

Сума вказаних нарахувань за період з 02.09.10р. по 02.02.11р., згідно розрахунку позивача становить 11504,56 грн. (а.с. 72).

Згідно п. 7.4. Договору, відповідач відшкодовує збитки, завдані позивачу невиконанням або неналежним виконанням грошових зобов'язань по цьому Договору в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов'язання відповідачем в розмірі: 10 процентів неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 відсотків за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).

Посилаючись на ст.ст. 193, 223, 225, ч.2 ст. 232 ГК України, п. 74 Положення про поставки продукції, п. 65 Положення про поставки товарів та п.7.4 Договору, позивач заявив до стягнення з відповідача 10417,78 грн. збитків за період з вересня по грудень 2010 року, виходячи із заборгованості станом на 01.09.10р. в сумі 80136,69грн.

Зокрема, вказав, що згідно п. 74 Положення про поставку продукції та п. 65 Положення про поставку товарів сторони мають право передбачити в договорі можливість відшкодування збитків у твердій сумі, яка підлягає стягненню у випадку невиконання або неналежного виконання.

У п.1.2 роз'яснення від №02-5/218 від 30.03.95 Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки" із змінами і доповненнями, внесеними роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України від 18 листопада 1997 року N 02-5/445, від 12 травня 1999 року N 02-5/223, роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 року N 04-5/609, рекомендацією президії Вищого господарського суду України від 18 листопада 2003 року N 04-5/1429 (далі по тексту - Роз'яснення), зазначена умова договору означає, що у кожному випадку порушення зобов'язання кредитор не повинен доводити дійсний розмір своїх збитків, однак у разі застосування залікової неустойки ці збитки підлягають стягненню в частині, не покритій неустойкою (штрафом, пенею)

У відповідності до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог на підставі слідуючого.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема з договорів, інших правочинів та інших юридичних фактів.

Так, згідно наданих до справи документів, спір між сторонами виник саме з відносин, що грунтуються на договорі поставки.

Положеннями ч.1 ст. 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи дійсно підтверджується факт отримання відповідачем товару на суму 94497,80грн. і його часткова оплата на суму 16361,11 грн. (а.с. 73-78).

Таким чином заборгованість відповідача становить 78136,69 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача.

Що стосується коштів в сумі 23624,45 грн., які позивач також включив у вартість поставленого товару як дооцінку товару, згідно рахунку-повідомлення від 20.12.2010р., вважаючи, що товар був поставлений зі знижкою, то на думку суду, в цій частині вимоги позивача є безпідставними, оскільки суперечать фактичним обставинам справи.

Зокрема, ціни на товар, зазначені у видаткових накладних, відповідають цінам, визначеним сторонами в договорі та додатку до договору.

За таких обставин безпідставним є включення суми 23624,45 грн. як дооцінки товару в загальну суму заборгованості за поставлений товар, а тому в їх задоволенні суд відмовляє.

Оскільки, укладеним сторонами Договором передбачено поставку товару за умови надання товарного кредиту, при вирішенні спору необхідно керуватися положеннями ст. 694 ЦК України.

Зокрема, відповідно до п.п. 1, 5 ст. 694 ЦК України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.

Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.

Згідно ст 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Виходячи з умов договору та норм чинного законодавства, позивач правомірно нарахував відповідачу відсотки в розмірі 12 % за користування товарним кредитом на суму 83214,82 грн., як визначено в додатку до договору, за період з 06.04.2010 р. по 01.09.10 на суму 4049,03 грн.

Щодо 32% річних за користування чужими грошовими коштами за період з 02.09.10 по 02.02.11 в розмірі 11504,56 грн., то вимоги позивача підлягають задоволенню частково, оскільки при їх обрахунку позивач безпідставно врахував кошти в сумі 23624,45 грн. як дооцінку товару, згідно рахунку-повідомлення від 20.12.2010р., в задоволенні яких суд відмовив.

З огляду на викладене, 32 % річних за користування чужими грошовими коштами становить:

з 02.09.10 до 04.11.10 - 64 дні в сумі 80136,69 грн. - 4496,44 грн.

з 05.11.10 до 02.02.11 - 89 днів в сумі 78136,69 грн. - 6096,80 грн.

Загальна сума - 10593,24 грн.

Таким чином, в задоволенні 911,32 грн. (11504,56 грн. - 10593,24 грн.) слід відмовити.

Аналогічної позиції суд притримується при розгляді вимог позивача, щодо стягнення пені за несвоєчасно проведенні розрахунки.

За розрахунком суду стяненню з відповідача підлягає пеня в сумі 5097,07 грн., а тому в задоволені суми 475,45 грн. (5572,52 грн. - 5097,07 грн.) слід відмовити як заявленої безпідставно.

Розглянувши доводи позивача в частині стягнення суми збитків в сумі 10417,78 грн., заздалегідь узгодженої сторонами, слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526,530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк. Згідно із ст. 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.224 ГК України учасник господарських відносин, що порушив господарське зобов‘язання, повинен відшкодувати збитки суб’єкту, права та інтереси якого порушені.

За ч.5 ст.225 ГК сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Виходячи з поняття та складу збитків, визначеного статтею 22 Цивільного кодексу України та статтями 224, 225 Господарського кодексу України, умовою, за якої у кредитора виникає право на відшкодування збитків, є завдання йому збитків (реальних збитків чи упущеної вигоди); звільняючи від обов'язку доказування розміру збитків, що підлягають стягненню, приписи частини 5 статті 225 Господарського кодексу України не звільняють кредитора від обов'язку доказування завдання йому збитків, як умови права на їх відшкодування, протиправної поведінки боржника, причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками. Натомість позивачем не доведено завдання йому збитків відповідачем.

Також, з системного аналізу статей 22 та 623 Цивільного кодексу України, статті 224 та 225 Господарського кодексу України вбачається, що за своїм змістом відшкодування збитків передбачає поновлення майнового стану кредитора, що потерпів через допущене боржником порушення зобов'язання, та, як правило, не є спрямованим на отримання кредитором прибутку в результаті відшкодування збитків

Такої ж позиції дотримано у Постанові Вищого господарського суду від 13 жовтня 2010 р.№ 2/39-09.

Згідно зі ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків в сумі 10417,78 грн.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що позов обгрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає частковому задоволенню в сумі 97876,03 грн., з яких: 78136,69 грн. - заборгованість за отриманий товар, 4049,03 грн. - проценти за користування товарним кредитом, 5097,07грн. - пеня за прострочення виконання грошових зобов'язань, 10593,24 грн. - 32% річних за користування чужими коштами.

В частині стягнення 35429,00 грн., з яких: 23624,45 грн. - дооцінка товару, згідно рахунку-повідомлення від 20.12.2010р.; 911,32 грн.- 32% річних за користування чужими грошовими коштами; 10417,78 грн. - збитки та 475,45 грн. - пеня, суд відмовляє, оскільки їх нараховано до стягнення безпідставно.

Витрати по сплаті держмита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 69, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Селянського фермерського господарства "Шевченківське", 13400, Житомирська обл., Андрушівський р-н., смт. Андрушівка, код 32277282

на користь Публічного акціонерного товариства компанія "Райз", 03680, м.Київ, вул. Заболотного,152, код 13980201

- 78136,69 грн. - заборгованість за отриманий товар;

- 4049,03 грн. - проценти за користування товарним кредитом;

- 5097,07грн. - пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання;

- 10593,24 грн.. - 32% річних;

- 978,76 грн.- державне мито;

- 173,28 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Сікорська Н.А.

Повне рішення складено 18 березня 2010 року.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3- відповідачу (рек. із зв. повід)