Постанова № 14291320, 28.02.2011, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

10:32

28.02.2011 р. Справа № 2а-7018/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Мельника О.М.

при секретарі судового засідання Бондарь В.О. розглянувши адміністративну справу

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Людмилівський елеватор", вул. Привокзальна, 1, с.Людмилівка, Братський район, Миколаївська область,55423 доЄланецької міжрайонної державної податкової інспекції (Братське відділення), вул. Леніна, 117, смт. Братське, Братський район, Миколаївська область,55400 провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000212300/0 від 20.09.10 р., За участю представників: від позивача: Шевчук А.А., дов. №1, від 11.11.10;

від відповідача: Якушкіна Т.В., дов. №2/10-037, від 04.01.11;

від відповідача: Медведенко Т.В., дов. №33/10-037, від 19.11.10;

В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство «Людмилівський елеватор»(далі: позивач) звернувся до Єланецької міжрайонної державної податкової інспекції (Братського відділення) (далі: відповідач) з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000212300/0 від 20.09.2010 року.

Позивач обґрунтував свої вимоги протиправністю оскаржуваного рішення, його необґрунтованістю, безпідставністю, невідповідністю фактичним обставинам, норми діючого законодавства України в сфері оподаткування позивачем порушені не були.

Відповідач наполягав на відмові в задоволенні позовних вимог, вважає, що позивач на підставі недійсного правочину сформував податковий кредит та заявив до бюджетного відшкодування суми ПДВ, які не надійшли до бюджету та не були включені контрагентом ТОВ «Стройтрейд-К»до складу податкового зобовязання.

В судовому засіданні позивач підтримав доводи викладені в позові та з урахуванням встановлених в ході судового розгляду справи фактичних даних, просив позов задовольнити.

Представники відповідача підтримали доводи викладені в письмовому запереченні та просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши думку сторін, зясувавши всебічно, повно та обєктивно обставини справи та перевіривши їх доказами суд встановив наступне.

За результатами невиїзної документальної перевірки ВАТ «Людмилівський елеватор»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ «Стройтрейд-К»по звітній декларації з податку на додану вартість за квітень 2008 року службовою особою Братського відділення Єланецької МДПІ було складено акт №9/23/00954952 від 14.09.2010 року.

Згідно висновків перевірки внаслідок порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон №168/97-ВР) ВАТ «Людмилівський елеватор»завищено податковий кредит на суму 177678,50 грн. за квітень 2008 року.

На підставі висновків перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000212300/0 від 20.09.2010 року, яким встановлено завищення бюджетного відшкодування позивачем на суму 177678,50 грн.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, між позивачем та ТОВ «Стройтрейд-К»було укладено договір купівлі-продажу №298 від 07.04.2008 року, згідно умов якого ТОВ «Стройтрейд-К»зобовязувалось поставити та передати, а позивач прийняти сільськогосподарську продукцію.

На виконання умов договору позивач на розрахунковий рахунок ТОВ «Стройтрейд-К»платіжними дорученнями від 07.04.2008 року №338, №337, №340, №336, №339 та від 09.04.2008 року №351, №352, №353, №354, №355, №350, №349, №344, №345, №346, №356, № 347, № 348 1066071 грн., ПДВ-177678,50 грн. (а.с. 22-39).

В свою чергу ТОВ «Стройтрейд-К»поставило позивачеві товар на суму 1066071 грн. в тому числі ПДВ 177678,50 грн. що було оформлено видатковою накладною №1/7 від 07.04.2008 року (а.с.40) та податковою накладною № 070408/1 від 07.04.2008 року (а.с.54).

Як вбачається з акту перевірки №9/23/00954952 від 14.09.2010 року, підставами для висновків відповідача про порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4, пп.7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону №168/97-ВР були доводи про те, що 31.07.2009 року анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість, директор підприємства ОСОБА_4, надала пояснення УПМ ДПА,що ніякої діяльності не здійснювала, звітності не вела, жодних взаємовідносин з ВАТ «Людмилівський елеватор»не мала, постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02.12.2009 року в справі №2а-6265/09/1470 юридичну особу ТОВ «Стройтрейд-К»припинено. На підставі аналізу законодавчого підґрунтя щодо формування податкового кредиту з ПДВ та враховуючи отриману інформацію бази даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході перевірки перевіряючим встановлено, що укладання цивільно-правових відносин спрямоване на здійснення операції надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту, оскільки в ході перевірки не встановлено факту передачі зерна соняшнику від ТОВ «Стройтрейд-К»до покупця ВАТ «Людмилівський елеватор»в звязку з відсутністю (ненаданням для перевірки) актів приймання-передачі товару, довіреностей, інших документів, що засвідчують транспортування, зберігання та постачання товару. Факт сплати позивачем на користь ТОВ «Стройтрейд-К»коштів не є безумовним підтвердженням поставки товарів, так як фактичного отримання товару не було. ВАТ «Людмилівський елеватор»придбавало зернові культури у підприємства, яке не сплачувало податки, діяльність якого мала ознаки фіктивності, тобто позивач діяв без належної обачності.

З метою перевірки доводів відповідача та фактичного встановлення обставин справи судом було витребувано і досліджено в судовому засіданні статут ВАТ «Людмилівський елеватор»(а.с.122-133), в якому визначено мету та предмет діяльності товариства (а.с.123); докази приймання товару від ТОВ «Стройтрейд-К»копії складських квитанцій на зерно, реєстрів накладних на зерно, довіреностей на отримання соняшнику, видаткових накладних, виписки банку за рахунком №260051771. (а.с.135-144); докази на підтвердження використання товару в господарській діяльності, так позивачем було надано копію договору комісії №3-К від 23.07.2007 року між ЗАТ «Рамбурс-Елеватор»та ВАТ «Людмилівський елеватор»(а.с.145-146). Також судом досліджено копію договору доручення від 02.08.2007 року, яким ОСОБА_4 доручила ОСОБА_5, здійснювати певні дії спрямовані на реєстрацію підприємства ТОВ «Стройтрейд-К»(а.с. 156).

Оцінка вивчених судом доказів дозволяє зробити висновок про реальність операції з купівлі продажу зерна соняшнику відповідно до договору №298 від 07.04.2008 року між ВАТ «Людмилівський елеватор»та ТОВ «Стройтрейд-К».

Копію пояснень ОСОБА_4 надані Вознесенському міжрайонному прокурору суд до уваги прийняти не може, оскільки дані пояснення не були надані суду в процесі розгляду адміністративної справи, чи зафіксовані в акті перевірки. Як здобуті під час перевірки відповідачем, тому не є допустимим доказом.

Слід звернути увагу на наступне, згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Зміст наведених норм свідчить про те, що придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту.

Обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій з придбання позивачем товарів у підприємства, взаємовідносини з яким відображені в акті перевірки, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем беззаперечними доказами спростовані не були.

Крім того, порушень у питанні правильності розрахунку бюджетного відшкодування за спірний період відповідачем не встановлено.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо неправомірності дій органу державної податкової служби, якими платнику податків відмовлено у наданні податкової вигоди, зокрема, бюджетного відшкодування, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Обставини, наведені відповідачем, знаходяться поза межами вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим субєктом господарювання.

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі № 168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку покупця належно оформленої податкової накладної. За наведених обставин, контролюючий орган не мав правових підстав для висновку про завищення позивачем бюджетного відшкодування.

Стосовно висновків відповідача про порушення частин 1, 5 статті 203, статті 215, частини 1 статті 216, статті 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених позивачем із зазначеними у Акті перевірки постачальниками та покупцями. Суд вважає такі посилання відповідача на зазначені норми ЦК України безпідставними, виходячи з наступного.

Згідно частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Інших підстав для визнання правочину нікчемним чинним законодавством України не передбачено.

Як вбачається із змісту Акту перевірки такий висновок відповідача є необґрунтованим, оскільки ним не наведено жодної підстави та не надано належних доказів вважати укладену позивачем угоду - нікчемним правочином. Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215, частину 1 статті 216 є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відповідно до частин 1, 5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Судом зясовано, що правочин зазначений в Акті перевірки до теперішнього часу не визнаний недійсним у судовому порядку.

Належних доказів, які б свідчили про намір ухилитися від сплати податків і зборів з боку керівників контрагентів, відповідачем на вимогу суду надано не було.

Вказане свідчить про порушення відповідачем Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.05 р. № 327, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 25.08.05 р. за № 925/11205 (надалі - Порядок), а саме підпунктів 2.4.1, 2.4.2 пункту 2.4 згідно з якими висновок акту виїзної планової перевірки повинен відображати узагальнений опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства з посиланням на підпункти, пункти, статті нормативно-правових актів, а виявлені порушення податкового та іншого законодавства відображаються у гривнях у розрізі податків, зборів та інших обовязкових платежів з розбивкою за роками та податковими періодами, у межах періоду, що перевіряється. Аналогічні вимоги до формування висновків акту перевірки містяться у пункті 4 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок субєктів господарювання юридичних осіб, а також їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів та документування виявлених порушень, затверджених наказом ДПА України від 11.09.08 р. № 584.

При розгляді справи, судом встановлено, що не тільки висновки Акту перевірки викладені з порушенням вимог чинного законодавства. З порушенням норм чинного законодавства складений як сам Акт перевірки, так і викладені в ньому факти, які ґрунтуються на припущеннях, без зазначення будь-яких первинних документів та без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Відповідно із пунктами 1.3, 1.5, 1.6 Порядку - результат перевірки оформлюється складанням відповідного акту. Акт, це службовий документ, який не тільки підтверджує проведення виїзної планової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання, але він є єдиним передбаченим законом документом, який повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушення норм податкового, валютного та іншого законодавства. За результатами виїзної планової перевірки в акті викладаються усі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства.

Відповідно до підпунктів 2.3.1, 2.3.2 пункту 2.3 статті 2 Порядку результати виїзної планової перевірки групуються за окремими видами податків і зборів (обовязкових платежів) та у розрізі податкових періодів. За кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:

- висвітлити показники, які відображаються субєктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку субєкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;

- у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб субєкта господарювання щодо встановлених порушень;

- зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників субєкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;

Відповідно до підпункту 2.3.4 пункту 2.3 статті 2 Порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також субєктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб субєкта господарювання (наприклад, ”приховування обєкта оподаткування”, ”розкрадання”, ”привласнення”, ”описка тощо).

Враховуючи вищевикладене, суд встановив, що дії відповідача при проведенні перевірки та складанні Акту перевірки не відповідають вимогам законодавства.

Акт перевірки був складений із порушенням вимог Порядку, оскільки як його оформлення, так і викладені в ньому висновки перевірки не підтверджені належним чином, не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, а тому не можуть бути доказами правомірності встановлення порушень позивачем.

За таких обставин, адміністративний позов ВАТ «Людмилівський елеватор»до Єланецької міжрайонної державної податкової інспекції (Братського відділення) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000212300/0 від 20.09.2010 року-підлягає задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000212300/0 від 20.09.2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.М. Мельник