Постанова № 14290585, 15.03.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.03.2011                                                                                           № 7/527

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Яковлева М.Л.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

згідно протоколу судового засідання від 15.03.2011 року (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Заступника військового прокурора Київського гарнізону

на рішення Господарського суду м.Києва від 16.12.2010

у справі № 7/527 ( .....)

за позовом                               Заступника військового прокурора Київського гарнізонув інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Національного університету оборони України, м. Київ

до                                                   Концерн "Військторгсервіс" Міністерства оборони України

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   стягнення заборгованності з орендної плати та комунальних послуг - 16 377,70 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Національного університету оборони України, м. Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до концерну «Військторгсервіс» про стягнення заборгованості з орендної плати та комунальних послуг в розмірі 16377,70 грн. за договором оренди нерухомого військового майна – нежитлового приміщення будівлі № 112/2003/ГоловКЕУ від 30.12.2003 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.12.2010 року (підписаного 30.12.2010 року) в позові відмовлено повністю.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду, заступник військового прокурора Київського гарнізону звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати рішення господарського суду міста Києва та прийняти нове.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з’ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи. Скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не були досліджені факти, які переривають перебіг позовної давності, що вплинуло на невірне застосування судом строків позовної давності, а відтак і на прийняття законного та обґрунтованого рішення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2011 року по справі № 7/527 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 15.03.2011 року.

Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечує з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просить рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши доповідь судді – доповідача, виступ представників сторін та прокуратури, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2010 року по справі № 7/527 – скасуванню, виходячи з наступного.

Враховуючи приписи Вищого господарського суду України у справах щодо застосування строків позовної давності, що у випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів установить, що право особи, про захист якого вона просить, не порушено, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск строку давності. Таким чином, при застосуванні позовної давності необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, застосовувати позовну давність.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Отже, колегія апеляційного господарського суду на підставі зазначених вище норм закону, вважає за необхідне переглянути рішення в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 30.12.2003 року між Міністерством оборони України в особі Головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних сил України та державним підприємством Міністерства оборони України «Київський госпрозрахунковий Центральний експериментальний виробничий комбінат» укладено договір оренди № 112/2003/ГоловКЕУ нерухомого військового майна – нежитлового приміщення будівлі інвентаризаційний номер 84 військового містечка № 29 загальною площею 160 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Антонова, 2/32, корп. 84 (далі по тексту - договір оренди).

Предметом даного договору є надання орендодавцем у строкове платне користування нерухоме військове майно – нежитлові приміщення будівлі інвентаризаційний номер 84 військового містечка № 29 загальною площею 160 кв.м, розташованого за адресою: м. Київ, вул. Антонова, 2/32, корп. 84 (далі по тексту - майно), що знаходиться на балансі Національної академії оборони України.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 759 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

На виконання умов договору оренди, сторонами підписано акт приймання-передачі приміщення, відповідно до якого орендодавець передав, а орендар, в свою чергу, прийняв в оренду приміщення, визначене договором оренди (а.с. 16).

У зв’язку з набуттям права виступати орендодавцем нерухомого військового майна як суб’єкта господарської діяльності у Збройних Силах України, Національною академією оборони України (за погодженням з Головним квартирно-експлуатаційним управлінням Збройних Сил України) 01.01.2006 року укладено додатковий договір № 59-д-с/2006 до Договору № 112/2003/ГоловКЕУ) з Державним підприємством Міністерства оборони «Київський госпрозрахунковий Центральний експериментальний виробничий комбінат», згідно якого орендодавцем є Національна академія оборони України (а.с. 20-32).

За умовами додаткового договору сторони встановили строк дії договору до 30.12.2006 року.

29.12.2006 року, у зв’язку з передачею обов’язків орендаря його правонаступнику - Державному підприємству Міністерства оборони України «Київський комбінат побутового обслуговування № 2» укладено додатковий договір № 258/06 до Договору № 112/2003/ ГоловКЕУ, згідно умов якого права та обов’язки орендаря перейшли до Державного підприємства Міністерства оборони України «Київський комбінат побутового обслуговування № 2» (а.с. 23-24).

Як встановлено місцевим господарським судом, 16.03.2007 року Національна академія оборони України та Державне підприємство Міністерства оборони України «Київський комбінат побутового обслуговування № 2» продовжили договірні відносини шляхом укладання додаткового договору № 62/07 до договору № 112/2003/ГоловКЕУ, яким продовжили термін дії договору оренди на рік по 30.12.2007 року.

Однак, 14.09.2007 року даний договір було припинено достроково за взаємною згодою сторін, а майно передано орендодавцю - Національній академії оборони України на підставі акту прийому-передачі нежилих приміщень до Договору (а.с. 39).

Наказом Міністра оборони України від 5 квітня 2007 року «Про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони України «Київський комбінат побутового обслуговування № 2» з метою впорядкування діяльності державних підприємств Міністерства оборони України ДП МОУ ККПО № 2 реорганізовано, шляхом приєднання до концерну «Військторгсервіс», який визначено правонаступником усіх майнових прав та обов’язків ДП МОУ ККПО № 2.

Частинами 1 та 5 статті 762 цього Кодексу передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Оскільки, сторонами постійно змінювався розмір орендної плати шляхом укладення додаткових договорів, а позивач просить стягнути заборгованість по орендній платі за період з 01.07.2007 року по 14.09.2007 року, то розмір орендної плати необхідно визначати відповідно до додаткового договору № 62/07 від 16.03.2007 року.

Так, пунктом 3.1. договору, сторони передбачили, що орендна плата встановлено без ПДВ за базовий та перший місяць оренди - січень 2007 року на рівні 6582,24 грн. за результатами домовленості з врахуванням моніторингу орендної плати на аналогічних об’єктах оренди, але не нижче орендної плати визначеної на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 року (зі змінами та доповненнями), яка становить без ПДВ за базовий та перший місяць оренди - січень 2007 року 6582,24 грн.

Орендна плата за наступні місяці оренди визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на індекси інфляції за наступні місяці.

Пункт 3.3. додаткового договору № 59-д-с/2006 від 01.01.2006 року, який залишився незмінним, встановлює, що орендна плата у розмірі 100% перераховується орендарем до спеціального фонду державного бюджету щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 5.11 додаткового договору № 59-д-с/2006 від 01.01.2006 року визначено, що понад орендну плату за нерухоме майно орендар повинен сплачувати щомісячно фактичні комунальні послуги та загально експлуатаційні витрати на його утримання та щомісячно компенсувати орендодавцю кошти у розмірі частини податку за землю пропорційно площі землі, яку займає здане в оренду нерухоме майно (п. 5.12 договору).

Позивачем неодноразово направлялися на адресу відповідача претензії щодо сплати ним заборгованості: від 30.08.2007 року № 167/7/204, від 07.02.2009 року № 167/417 (а.с 40-43).

В свою чергу, відповідач листом від 07.04.2009 року надав позивачу відповідь на претензію, відповідно до якого Київська філія № 2 Концерну «Військторгсервіс», що являється правонаступником державного підприємства Міністерства оборони України «Київський комбінат побутового обслуговування № 2» визнає заборгованість перед позивачем в сумі 16483,30 грн., однак повідомляє про неплатоспроможність та заявляє про гарантію сплати боргу пізніше.

Так, за загальним правилом, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України).

Статтею 267 Цивільного кодексу України, зокрема ч. 4, встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Формально, в матеріалах справи відсутня матеріально оформлена заява, лише в протоколі судового засідання від 16.12.2010 року зазначено про заявлення відповідачем усного клопотання щодо застосування строку позовної давності, в зв’язку з чим, судом першої інстанції при застосування строку позовної давності було відмовлено в задоволенні позову.

Однак, колегія апеляційного суду не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду виходячи з наступного.

Відповідно до ст.. 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку.

Тобто, до підстав переривання строку позовної давності можуть належати не лише дії формального характеру, а й будь-які фактичні дії, що свідчать про визнання зобов’язаною особою боргу, зокрема повне або часткове визнання претензії, що було зроблено відповідачем, надіславши позивачу відповідь на претензію 07.04.2009 року.

Частина 3 ст. 264 Цивільного кодексу України передбачає, що після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Отже, враховуючи те, що позовна заява була подана в жовтні 2010 року, а строк позовної давності з урахуванням ст. 264 ЦК України в межах трирічного терміну закінчується в квітні 2012 року, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема щодо застосування строку позовної давності.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, колегія апеляційного господарського суду вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заборгованості з орендної плати та комунальних послуг за договором оренди № 112/2003/ГоловКЕУ від 30.12.2003 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 104 Господарського процесуального кодексу встановлено, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2010 року у справі № 7/527 –скасуванню, з наступним прийняттям нового рішення.

В зв’язку з прийняттям апеляційною інстанцією нового рішення, перегляду також підлягають і судові витрати за правилами ст.. 49 ГПК України.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника військового прокурора Київського гарнізону, м. Київ на рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2010 року у справі № 7/527 задовольнити.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 16.12.2010 року у справі № 7/527 скасувати. Прийняти нове рішення:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з концерну «Військторгсервіс»(код ЄДРПОУ 33689922, 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А) на користь Національного університету оборони України (03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 28, код ЄДРПОУ 07834530, МФО 820019) 16377,70 грн. основного боргу, 163,78 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Стягнути з концерну «Військторгсервіс»(код ЄДРПОУ 33689922, 03151, м. Київ, вул. Молодогвардійська, 28-А) в дохід державного бюджету 82,00 грн. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Видачу наказів доручити господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 7/527 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                      

Судді                                                                                          

16.03.11 (відправлено)