Рішення № 14289136, 18.03.2011, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.11                                                                                           Справа№ 5015/336/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Матвіїва Р.І., при секретарі судового засідання Боржієвській Л.А., розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна лінія», с.м.т. Торчин Луцького району Волинської області

до відповідача: Приватного підприємства «ЯВА ЗЕТ», м. Львів

про стягнення 158476 грн. 71 грн.

У відкритому судовому засіданні взяли участь представники:

Від позивача: не з’явився

Від відповідача: не з’явився

Суть позову: Ухвалою господарського суду від від 26.01.2011 року прийнято до розгляду позовну заяву від 25.01.2011 року про стягнення грошових коштів в розмірі 158 476 грн. 71 коп., порушено провадження та призначено справу до розгляду на 03.02.2011 року.

Ухвалами господарського суду від 03.02.2011 року, від 23.02.2011 року, від 15.03.2011 року розгляд справи відкладався з підстав, викладених у відповідних ухвалах.

Представнику сторони, що брав участь в судовому засіданні, роз’яснено зміст ст. ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України щодо їх прав та обов’язків, зокрема про право заявляти відводи судді.

В судовому засіданні було оглянуто оригінали документів, копії яких подано позивачем до справи.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вимоги ухвали про порушення провадження в частині подання витребуваних судом документів в оригіналах для огляду в судовому засіданні виконав.

Від здійснення технічного запису судового процесу сторона відмовилась.

Відповідач в судове засідання не з’явився, причини неявки не повідомив, вимоги ухвал господарського суду не виконав, хоча у встановленому ст. 64 Господарського процесуального кодексу України порядку був повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності відповідача, за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин і вирішення спору по суті.

18.03.2011 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 18.03.2011 року.

В процесі розгляду справи суд встановив наступне: Спір між сторонами виник у зв’язку із невиконанням відповідачем договірних зобов’язань щодо своєчасної поставки товару. Товариство з обмеженою відповідальністю «Західна лінія»(надалі по тексту рішення - позивач) звернулось з позовом до Приватного підприємства «ЯВА ЗЕТ»(надалі по тексту рішення - відповідач) про стягнення основного боргу в розмірі 100000 грн. 00 коп., пені в розмірі 58000 грн. 00 коп. та трьох відсотків річних в розмірі 476 грн. 71 коп. Позивач вказує, що 17.11.2010 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 63, на підставі якого відповідач (продавець за договором) зобов’язався передати у власність позивача (покупця за договором), а покупець прийняти та оплатити на умовах, даного договору бувшу у використанні рельсу марки Р-65 вид 510 в комплекті (довжиною не більше 12,5м.). Орієнтовна кількість товару складає 170 тон.

На виконання умов договору позивачем 18.11.2010 року позивачем було здійснено передоплату в розмірі 100000,00грн. Відповідно до подорожнього листа від 22.11.2010 року № 201 позивач відправляв на завантаження до відповідача вантажний автомобіль з метою виконання самовивозу товару згідно умов договору. На момент розгляду справи судом відповідач не поставив позивачеві товар.

Підставою звернення позивача до суду, є невиконання відповідачем умов договору щодо поставки товару, внаслідок чого позивач просить стягнути із відповідача 158476 грн. 71 коп., включаючи 58000 грн. 00 коп. пені та три відсотки річних за користування коштами в розмірі 476 грн. 71 коп.

Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги підтвердженими матеріалами справи та такими що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

17.11.2010 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу № 63 предметом якого є передання у власність позивачем відповідачу на умовах даного договору бувшу у використанні рельсу марки Р-65 вид 510 в комплекті (довжиною не більше 12,5м.). Орієнтовна кількість товару складає 170 тони. Відповідно п. 1.3 загальна вартість даного договору складає 340000,00 грн. При цьому, товар передається покупцю частинами - партіями. Під партією товару сторони розуміють товар, зазначений в окремій накладній (п.1.4 договору).

Відповідно до п. 3.3 договору покупець зобов’язується оплачувати вартість товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця наступним чином:

-          30% вартості товару –шляхом попередньої оплати на підставі виставленого рахунку продавця протягом 2 (двох) днів з моменту отримання розрахунку та підписання даного договору;

-          решту вартості товару –шляхом попередньої оплати на підставі виставленого рахунку протягом 2 (двох) днів з моменту отримання розрахунку.

На виконання умов договору 17.11.2010 року позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-1711/10-1 на суму 100000,00 грн. 18.11.2010 року відповідачем проведено авансову проплату на суму 100000,00 грн., що підтверджується копією банківської виписки та платіжним дорученням № 750 від 18.11.2010 року.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що продавець здійснює поставку першої партії товару протягом 7 (семи) днів з моменту оплати партії товару згідно п.3.3 даного договору, шляхом самовивозу транспортом покупця. Поставка наступних партій товару здійснюється продавцем протягом 2 (двох) днів з моменту оплати партії товару. Навантаження товару здійснюється силами та за рахунок продавця. Відповідач не виконав умов договору та не поставив позивачеві товар.

Відповідно ч.2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товару у встановлений строк, покупець має право вимагати передавання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, коли продавець одержав суму попередньої оплати, а при цьому не передав товар покупцю відповідно до умов договору у встановлений строк, покупець згідно закону має право вимагати від продавця передання оплачених товарів, або повернення суми попередньої оплати. Тобто у покупця виникає можливість пред’явлення до продавця альтернативних вимог - або передати обумовлені договором товари, за які вже була здійснена попередня оплата, або вимагати сплаченої за товар суми. Право вибору способу захисту порушеного цивільного права належить покупцеві.

Згідно із частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов’язання виникають з підстав, вказаних у ст. 11 ЦК України, у тому числі з угод, передбачених законом, а також із угод, хоча і не передбачених законом, але не суперечних йому. Виникнення прав та обов’язків пов’язано з юридичними фактами, які підтверджують виникнення між сторонами правовідносин. Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, у силу яких позивач здійснив переоплату в сумі 100000,00грн., а відповідач зобов’язався передати обумовлений товар в строк, визначений договором.

Згідно статті 193 ч. 7 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Враховуючи наведене, а також встановлений вище судом факт порушення відповідачем виконання договірних зобов’язань перед позивачем, суд вважає за необхідне захистити порушене цивільне право та задоволити позовну вимогу про стягнення 100000 грн. 00 коп.

У відповідності до вимог ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання, в даному випадку зобов'язання щодо своєчасної поставки товару, учасник зобов'язаний сплатити штрафні господарські санкції, якими згідно господарського суду України є неустойка, штраф, пеня.

Відповідно до ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Пунктом 3 ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України). Згідно ч. 3 ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Відповідно до п. 5.4 договору у випадку прострочення поставки партії товару продавець зобов’язаний сплатити покупцю штрафну неустойку (пеню) в розмірі 1% від загальної вартості непоставленого товару за кожен день прострочення. Таким чином, підписавши договір без будь-яких зауважень, відповідач у відповідності з п.3 ст.181 Господарського кодексу України, погодився з його умовами, у тому числі і застосуванням штрафних санкцій.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Відповідно до ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 58000 грн. 00 коп.

Також Верховний суд України у постанові від 22.11.2010 року У справі № 14/80-09-2056 вказав, що суб’єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов’язань встановленням окремого виду відповідальності –договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов’язань.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку про необхідність захисту порушеного права позивача шляхом застосування до відповідача встановленої договором договірної санкції у спосіб стягнення з відповідача на користь позивача 58000 грн. 00 коп. пені.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Однак, позовна вимога про стягнення трьох процентів річних в розмірі 476 грн. 71 коп. не підлягає до задоволення, оскільки невиконане зобов’язання відповідача по поставці товару не є грошовим, і застосування статті 625 Цивільного кодексу України є безпідставним. Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про неохідність відмови в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 476 грн. 71 коп. трьох процентів річних.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обаов'язковим.

Суд вважає за необхідне відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покласти на відповідача оскільки спір виник з його вини.

Керуючись ст. ст. 525, 526, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 181, 193, 216, 231 Господарського кодексу України, ст. ст. 33, 34, 43, 49, 58, 82-84, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

           Позов задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства «ЯВА ЗЕТ», м. Львів, Володимира Великого, 4 офіс 328 (код ЄДРПОУ 35942831) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Західна лінія», вул. Маяковського, 20, с. м. т. Торчин Луцького району Волинської області (код ЄДРПОУ 35607042) 100000 грн. 00 коп. основного боргу, 58000 грн. 00коп. пені, 1568 коп. 93 коп. держмита та 233 грн. 64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          В решті позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                           Матвіїв Р.І.