Рішення № 14288732, 15.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.03.11 р. Справа № 15/34

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Дружківського технікуму Донбаської державної машинобудівної академії м. Дружківка (код ЄДРПОУ 00173367)

до відповідача обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” (код ЄДРПОУ 26221744) в особі виробничої одиниці “Дружківкатепломережа” (код ЄДРПОУ 05540853)

про стягнення 11509,63 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Рябченко Я.Ю. за дорученням № 117 від 09.03.2011 р., Войтенко В.П. за дорученням № 118 від 09.03.2011 р.

від відповідача: Антофій М.О. за довіреністю № юр/4421 від 31.12.2010 р., Кононець Н.В. за довіреністю № юр/4470 від 31.12.2010 р., Чупікова С.М. за довіреністю № юр/657 від 11.03.2011 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява Дружківського технікуму Донбаської державної машинобудівної академії м. Дружківка до обласного комунального підприємства “Донецьктеплокомуненерго” в особі виробничої одиниці “Дружківкатепломережа” про стягнення 11509,63 грн.

Ухвалою суду від 03.02.2011 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/34, сторони зобов’язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на договір № 57 від 01.10.2006 р. про постачання теплової енергії, згідно якого енергопостачальна організація (відповідач) зобов’язалася постачати споживачу (позивачу) теплову енергію в потрібних йому обсягах, а споживач зобов’язався оплачувати отриману теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 4.2.3 договору передбачено, що енергопостачальна організація зобов’язана повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації про зміну тарифів.

Відповідно до п. 7.1.3 договору енергопостачальна організація несе відповідальність за неправильне застосування тарифів та недостовірність нарахувань за фактично відпущену теплоенергію споживачу.

До договору № 57 від 01.10.2006 р. сторони підписали наступні додатки: обсяги постачання теплової енергії споживачу (додаток № 1); схема теплотраси, що перебуває на балансі споживача (додаток № 2); умови припинення подачі теплової енергії (додаток № 3); розрахунок на теплопостачання споживача (додаток № 4); склад об’єктів теплопостачання (додаток № 5); додаткові угоди № 6 від 30.06.2010 р., № 203/1 від 01.10.2006 р., № 6 від 21.04.2009 р. Спірний договір з додатками підписаний представниками обох сторін та скріплений печатками, завірені копії містяться в матеріалах справи.

На виконання договору № 57 від 01.10.2006 р. відповідач здійснював постачання теплової енергії на об’єкти позивача, в тому числі гуртожиток, розташований за адресою: м. Дружківка, вул. Леніна, 26, загальною опалювальною площею 3067,9 кв.м., а позивач здійснював оплату отриманих послуг.

Під час проведення ревізії фінансово–господарської діяльності Дружківського технікуму Донбаської державної машинобудівної академії за період з 01.09.2008 р. по 31.08.2010 р. Контрольно–ревізійним відділом в м. Дружківка було встановлено наступне:

Послуги по опаленню приміщення будівлі гуртожитку Дружківського технікуму ДДМА по вул. Леніна, 26 надавалися ВО “Дружківкатепломережа” на підставі договору № 57 від 01.10.2006 р. згідно показників теплолічильника.

Крім гуртожитку технікуму, який займає площу 4980 кв.м, в будівлі знаходяться орендарі – ДПІ м. Дружківки, КРВ, ПП „Нікрон” та інші.

За період 2008–2010 років постачальником послуг в розрахунках на оплату за спожите теплопостачання гуртожитком технікуму застосовувалися тарифи для підприємств.

На підставі листа Міністерства освіти і науки України № 1/11–7121 від 06.12.2005 р. частина приміщення гуртожитку в розмірі 3286 кв.м була виключена з житлового фонду та змінено статус цієї частини на адміністративно–господарський, площа гуртожитку складає 1694 кв.м. У зв’язку зі зменшенням опалювальної площі гуртожитку підприємством в лютому 2010 р. була проведена коректировка рахунків на оплату по тарифам для населення в сторону зменшення за період з 01.01.2008 р. по 01.02.2010 р. на суму 121386,79 грн. (в т.ч. ПДВ). Таке коректування розрахунків сторони повинні були провести за період з 01.03.2007 р. по 28.02.2010 р. Зменшення вказаного періоду призвело до зайвої оплати вартості наданих послуг з теплопостачання гуртожитку на суму 11509,63 грн.

За вищевикладених обставин після проведення ревізії позивач направив відповідачу лист № 563 від 29.10.2010 р. з вимогою провести перерахунок щодо зайвої оплати вартості послуг з теплопостачання та пропонував у рахунку на оплату теплопостачання за листопад 2010 р. зменшити вартість оплати на суму 11509,63 грн. Факт отримання даного листа відповідачем підтверджується відбитком штампу з відміткою про отримання із зазначенням підпису, прізвища представника відповідача та дати отримання – 29.10.2010 р. Відповідач у відповідь надіслав лист № 864/04 від 08.11.2010 р., в якому повідомив про свою незгоду на здійснення перерахунку оплати вартості послуг з теплопостачання. Завірені копії листів позивача та відповідача містяться в матеріалах справи.

За вказаних обставин позивач звернувся до суду за захистом порушеного права з позовом про стягнення з відповідача зайвої оплати вартості наданих послуг з теплопостачання гуртожитку на суму 11509,63 грн.

Відповідач надав до суду відзив № 147/10 від 16.02.2011 р., яким проти позовних вимог заперечував наступним:

Відповідно до п. 3.2.5 договору споживач теплової енергії зобов’язаний письмово сповіщати енергопостачальну організацію про зміну власного найменування, організаційно–правової форми, місцезнаходження, банківських реквізитів тощо, а також про зміну користувачів приміщень та теплових мереж споживача (субспоживачів) не пізніше 5 днів з моменту настання зазначених подій.

Інформація про зміну договірних величин була направлена позивачем відповідачу листом № 81/1 від 24.02.2010 р., тобто з простроченням більше, ніж на 4 роки (частина площі гуртожитку була виключена з житлового фонду в грудні 2005 р., про що судом було вказано вище).

Відповідач вказує на те, що зміни оплати отриманих послуг з теплопостачання, які виникають внаслідок зміни статусу опалювальної площі, повинні бути оформлені додатковою угодою до спірного договору. Така угода сторонами не підписувалася.

За вказаних обставин відповідач стверджує, що він належним чином виконував свої зобов’язання по договору № 57 від 01.10.2006 р. стосовно постачання теплової енергії та нарахування оплати згідно діючих тарифів, встановлених рішеннями виконкому Дружківської міської ради для бюджетних установ.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача зайво сплаченої суми по отриманій тепловій енергії, яка постачалася в гуртожиток, у зв’язку із застосуванням тарифів для бюджетних установ, замість тарифів для населення, а підставою позову – виконання сторонами взятих на себе зобов’язань за договором № 57 від 01.10.2006 р. про постачання теплової енергії.

За договором № 57 від 01.10.2006 р. у відповідача виникло зобов’язання поставити теплову енергію, жодні грошові зобов’язання у енергопостачальної організації перед споживачем умовами даного договору не передбачені, в тому числі на повернення зайво отриманих коштів.

В додатку № 5 до договору № 57 від 01.10.2006 р. вказано, що станом на 01.10.2006 р. гуртожиток Дружківського технікуму ДДМА, розташований за адресою: м. Дружківка, вул. Леніна, 26, має загальну опалювальну площу 3067,9 кв.м. При цьому вказана опалювальна площа не була розподілена на площу, призначену для проживання населення, та площу адміністративно–господарського призначення. З наявної в матеріалах справи довідки позивача № 15 від 15.01.2007 р., виданої Міністерству освіти та науки України, вбачається, що позивачем було здано в оренду площі в гуртожитку державним та комерційним організаціям. У справі відсутні будь–які докази того, що позивач у період з 01.10.2006 р. до лютого 2010 р. направляв відповідачу довідку стосовно гуртожитку про розмір опалювальної площі адміністративно–господарського призначення. В письмових поясненнях № 117/1 від 09.03.2011 р. позивач вказує на те, що в спірному договорі та додатках до нього був вказаний тільки загальний розмір опалювальної площі гуртожитку.

Згідно ст. 127 Житлового кодексу України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки.

Таким чином, сторони для визначення оплати теплоенергії, отриманої об’єктом теплопостачання – гуртожитком на тій частині опалювальної площі, де проживає населення, повинні були застосовувати тарифи для населення, встановлені рішенням виконкому Дружківської міської ради № 851 від 17.08.2006 р. Згідно п. 6.1 договору розрахунки за теплову енергію, що споживається проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів.

В додатку № 4 до спірного договору при розрахунку на теплопостачання споживача сторони погодили застосування до гуртожитку з 01.10.2007 р. тарифу бюджетних організацій на загальну опалювальну площу 3067,9 кв.м. Вказаний додаток підписали обидві сторони, тобто позивач погодився на застосування до гуртожитку іншого тарифу, ніж для населення. І тільки після проведення перевірки Контрольно–ревізійним відділом в м. Дружківка споживач почав пред’являти з цього питання претензії постачальнику. Додаток № 4 до договору № 57 від 01.10.2006 р. в частині застосування до гуртожитку тарифу бюджетних організацій недійсним в судовому порядку не визнавався.

У випадку набуття, збереження майна без достатньої правової підстави застосуванню підлягає загальна норма закону – стаття 1212 Цивільного кодексу України, положення якої розповсюджуються і на зобов’язання, що виникають у зв’язку з поверненням виконаного однією із сторін у зобов’язанні. Для виникнення зобов’язання з безпідставного збагачення необхідна наявність хоча б двох умов: перше – збільшення або збереження майна однією стороною (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого); друге – відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення або збагачення за підставою, яка згодом відпала. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

В даному спорі суд не може застосовувати статтю 1212 ЦК України, оскільки кошти нараховувалися та сплачувалися не безпідставно, а за договором згідно діючих тарифів, тобто правовідносини між сторонами щодо постачання теплової енергії дійсно мали місце, вони були врегульовані умовами спірного договору, який недійсним повністю або частково судом не визнавався.

Крім того, стаття 1212 ЦК України не встановлює строку виконання грошового зобов’язання. В даному випадку застосуванню підлягає загальна норма права – стаття 530 ЦК України.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В матеріалах справи докази пред’явлення позивачем відповідачу вимоги на повернення зайво сплачених коштів за період з 01.03.2007 р. по 01.01.2008 р. в сумі 11509,63 грн. відсутні. Лист № 563 від 29.10.2010 р. не може вважатися вимогою в розумінні ст. 530 ЦК України про повернення коштів, так як містить тільки вимогу позивача провести перерахунок нарахування сум за надання послуг з теплопостачання та зменшити вартість оплати теплопостачання у рахунку за листопад 2010 р. на суму 11509,63 грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Аналіз вказаних обставин у їх сукупності дає підстави суду вважати, що позивач не довів належними та допустимими доказами законні підстави для застосування до спірних правовідносин норм ст. 1212 ЦК України, наявність обов’язку відповідача повернути отримані кошти на виконання умов договору № 57 від 01.10.2006 р., настання строку виконання грошового зобов’язання стосовно повернення грошових коштів в розмірі 11509,63 грн. як зайво нарахованої суми по оплаті вартості отриманих послуг з теплопостачання. Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необґрунтовані, тому задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34; 36; 43; 49; 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні 15.03.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 18.03.2011 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Богатир К.В.