Рішення № 14288671, 15.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.03.11 р. Справа № 34/12

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Приватного підприємства „Агропром-Центр”, м. Красноармійськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Селидівське”, м. Селидове

про стягнення 233717,34грн.

за участю представників сторін:

від позивача – Дорофієнко В.В. (за довіреністю)

від відповідача – не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Приватним підприємством „Агропром-Центр”, м. Красноармійськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Селидівське”, м. Селидове про стягнення боргу в сумі 231067,98грн. та пені в сумі 2649,36грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору поставки №С-65 від 27.04.2010р. відповідач взяв на себе зобов’язання щодо оплати отриманого товару, однак у встановлений строк їх не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 231067,98грн.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідач у судове засідання 24.02.2010р. не з'явився, через канцелярію надав суду заяву від 24.02.2011р. (вхід. №02-41/7317), у якій просить суд відкласти розгляд справи, у зв’язку із находженням директора товариства на лікарняному. Суд задовольнив заяву відповідача та відклав розгляд справи. У судове засідання 15.03.2011р. відповідач вдруге не з'явився та через канцелярію надав суду заяву від 15.03.2011р. (вхід. №02-41/9978), у якій просить суд відкласти розгляд справи, у зв’язку із находженням директора товариства на лікарняному. В задоволенні клопотання від 15.03.2011р. вхід. №02-41/9978 суд відмовляє, оскільки відповідно до п.п. 3.6 п. 3 Роз’яснень Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. №02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України в редакції з 19.07.2010р. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може не брати до уваги доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - четвертою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Тобто, у зв’язку із вищевикладеним відповідач – ТОВ „Селидівське” є юридичною особою та не позбавлений права забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Відтак відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив :

Між Приватним підприємством „Агропром-Центр” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Селидівське” (Покупець) 27 квітня 2010р. укладено договір поставки №С-65, за умовами якого Постачальник зобов’язується постачати Покупцю насінній матеріал (Товар), а Покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його вартість.

Відповідно до п. 1.2. договору найменування товару, його кількість, ціна та загальна вартість зазначаються в специфікаціях, які підписуються повноважними представниками сторін та є невід’ємною частиною даного договору.

За приписами п.п. 1.3.-1.6. договору партією товару вважається загальна кількість товару в асортименті, зазначеному у накладній; вартістю партії товару вважається загальна вартість товару в асортименті, зазначеній у накладній; датою поставки партії товару вважається дата зазначена в накладній; сумою договору вважається вартість всіх партій товару, зазначена у всіх накладних.

Пунктом 2.4. договору встановлено, що моментом передачі партії товару від Постачальника до Покупця є момент підписання Покупцем накладної, відповідно до якої зазначена партія товару передається Покупцю. В момент передачі партії товару у Покупця виникає право власності на цю партію.

Відповідно до п. 2.7. договору приймання товару за кількістю та якістю здійснюється Покупцем в момент передачі від Постачальника. Товар вважається прийнятим за кількістю та асортиментом в момент підписання повноважним представником Покупця накладної, за якою даний товар поставлявся. (п. 2.8. договору.)

Пунктом 3.1. договору передбачено, що ціна партії товару та загальна його вартість зазначається в Специфікації. Строк оплати зазначається в специфікації (п. 3.3. договору).

У разі поставки партії товару на умовах передоплати, Покупець здійснює його оплату за ціною, зазначеній у накладній, до фактичної передачі товару від Постачальника до Покупця. (п.3.5. договору).

Згідно із п. 4.2. договору у разі несвоєчасної оплати поставленого товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі Подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

Даний договір діє з 27.04.2010р. до 31.12.2010р. У разі, якщо одна із сторін не виконало свого договірного зобов’язання, даний договір продовжує свою дію до повного виконання сторонами своїх договірних зобов’язань, незалежно від спливу строку дії договору. (п. 6.1.-6.2. договору).

Договір підписано обома сторонами та скріплено печатками підприємств.

Додатковою угодою №1 від 27.04.2010р. сторони п. 3.1. договору виклали в наступній редакції: ціна партії товару та загальна його вартість зазначаються в специфікації. Ціна товару встановлюється із розрахунку ставки міжбанківського валютного курсу гривні до іноземної валюти (долар США або Євро). При цьому за основу береться та ставка міжбанківського валютного курсу гривні до іноземної валюти – (долар США або Євро), за якою товар приймав Постачальник. Ставка міжбанківського валютного курсу гривні до іноземної валюти зазначається в Специфікації.

Додаткова угода підписана обома сторонами та скріплена печатками підприємств.

До укладеного договору між сторонами було підписано Специфікацію №1 від 27.04.2010р. у якій сторони зазначили найменування товару, його кількість та ціну за одиницю, строк поставки, строк оплати (46213,60грн. – до 28.04.2010р., 92427,19грн. – до 20.08.2010р., 92427,19грн. – до 01.10.2010р.) та загальну вартість партії, яка складає 231067,98грн.

На виконання умов договору 27.04.2010р. позивач поставив на адресу відповідача товар, який був визначений у специфікації, що підтверджується видатковою накладною №317-с від 27.04.2010р. на суму 231067,98грн., товар за якою було отримано представником відповідача Славінським О.І., який діяв на підставі довіреності №011 від 27.04.2010р. Видаткова накладна підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств.

Факт здійснення господарської операції також підтверджується податковою накладною №317-С від 27.04.2010р. на суму 231067,98грн.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 231067,98грн.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку .

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

У частині сьомій статті 193 Господарського кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Аналогічні положення містить ст.525 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов’язання за Договором постачання №С-65 від 27.04.2010р. належним чином не виконав, отриманий товар не оплатив, у зв’язку з чим за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 231067,98грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості у розмірі 231067,98грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача пені відповідно до п. 4.2. договору в сумі 2649,36грн. суд виходить з наступного.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати поставленого товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі Подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу.

Відтак вимоги позивача про стягнення пені за період з 02.10.2010р. по 28.10.2010р. в сумі 2649,36грн. є арифметично вірними та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Приватного підприємства „Агропром-Центр”, м. Красноармійськ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Селидівське”, м. Селидове про стягнення боргу в сумі 231067,98грн. та пені в сумі 2649,36грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Селидівське” (85400, м. Селидове, вул. Радянська, 161, код ЄДРПОУ 33426248) на користь Приватного підприємства „Агропром-Центр” (85300, м. Красноармійськ, вул. Таманова, 22/22, р/р 26000250094270 в ДОФ АКБ УСБ м. Красноармійська, МФО 334011, код ЄДРПОУ 30211319) борг в сумі 231067,98грн., пеню в сумі 2649,36грн., державне мито в розмірі 102,00грн. та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах в розмірі 236,00грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Кододова О.В.