Постанова № 14288408, 01.03.2011, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.11 р. Справа № 37/209а

м. Донецьк, вул. Артема, 157, к. 223

Суддя господарського суду Донецької області Гончаров С.А.

при секретарі судового засідання Говор О.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою Публічного акціонерного товариства „Маріупольська кондитерська фабрика „Рошен”, м. Маріуполь

до відповідача Державної податкової інспекції у м. Маріуполі

про визнання нечинним у повному обсязі рішення Державної податкової інспекції у м. Маріуполі від 22 березня 2006 року № 0000022230/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 70133,15 грн.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Закрите акціонерне товариство „Маріупольська кондитерська фабрика”, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання нечинним рішення Державної податкової інспекції у м. Маріуполі від 22 березня 2006 року № 0000022230/0.

Позивачем неодноразово уточнювались позовні вимоги, та, згідно уточнень до позовних вимог від 25.09.2006 року, остаточними позовними вимогами є визнання нечинним у повному обсязі рішення Державної податкової інспекції у м. Маріуполі від 22 березня 2006 року № 0000022230/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 70133,15 грн.

14 вересня 2006 року господарським судом Донецької області було відкрито провадження по адміністративній справі № 37/209а та призначено попереднє судове засідання на “25” вересня 2006 року на 11 год. 15 хв.

Ухвалою суду від 25.09.2006 р. провадження по справі № 37/209а було зупинено до вирішення по суті та вступу в законну силу постанови господарського суду Донецької області по справі № 26/331а.

Ухвалою суду від 15.02.2011 року провадження у справі поновлено, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою по справі від 01.03.2011 року здійснено заміну позивача у справі - Закритого акціонерного товариства „Маріупольська кондитерська фабрика” на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство „Маріупольська кондитерська фабрика „Рошен”, м. Маріуполь.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що визначення спірним податковим повідомлення-рішенням пені за порушення позивачем розрахунків у сфері ЗЕД згідно ст. 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” є неправомірним, оскільки фактично права та обов’язки між позивачем та ІПП „Гренада” не виникали. Позивач також вважає неправомірним накладення на позивача спірним рішенням штрафу в розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за порушення порядку декларування валютних цінностей, доходів і майна, що належать резиденту та знаходяться за межами України. Так, позивач стверджує, що Декретом КМ України від 18.02.2003 року № 15-93 „Про систему регулювання і валютного контролю”, не визначені строки і порядок декларування, до цього часу ДПА України не визначені конкретні вимоги щодо заповнення декларацій. Позивачем зазначено, що при здійсненні перевірки представники відповідача керувались листом ДПА України від 05.12.2005 року, який частково роз’яснює застосування Декрету; до публікації цього листа представники податкових органів не розглядали як порушення Декрету припинення декларування валютних цінностей по мірі їх списання з балансу підприємства, що підтверджується актами попередніх перевірок позивача.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що відповідачем було порушено ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” та ст. 9 п. 1 Декрету КМ України від 18.02.2003 року № 15-93 „Про систему регулювання і валютного контролю”, що зафіксовано в акті перевірки від 13.03.2006 року № 6/23-4-00382059 та внаслідок чого і було прийнято спірне рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

З 09.02.2006 року по 07.03.2006 року відповідачем проведено виїзну позапланову комплексну документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового і валютного законодавства за період з 01.01.2004 року по 30.09.2005 року.

За наслідками перевірки відповідачем було складено акт від 13.03.2006 року № 6/23-4-00382059 (надалі – акт перевірки).

В ході перевірки встановлено та в акті перевірки зафіксовано, зокрема:

- порушення позивачем ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, а саме, на момент поточної перевірки за контрактом № 15 від 24.12.1996 року не повернуто валютні цінності у сумі 28184,16 РФ, за контрактом № 1 від 03.02.1997 року не повернуто валютні цінності у сумі 14449,25 доларів США. В акті перевірки зафіксовано, що за наведене порушення, керуючись абзацом 3 статті 4 вказаного Закону, позивачу нарахована пеня в сумі 67753,15 грн.;

- порушення позивачем ст. 9 п. 1 Декрету КМ України від 18.02.2003 року № 15-93 „Про систему регулювання і валютного контролю” щодо порядку декларування, за що передбачена відповідальність згідно ст. 16 цього ж Декрету. В акті перевірки зафіксовано, що згідно з вимогами п. 2.7. Положення про валютний контроль, затверджений постановою Правління НБУ № 49 від 08.02.2000 року та Мін’юстом України за № 209/4430 від 04.04.2000 року, порушення порядку декларування тягне за собою накладення штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі акту перевірки та здійснених в ході перевірки висновків відповідачем було складено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 22 березня 2006 року № 0000022230/0, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 70133,15 грн. Наведену суму санкцій застосовано до позивача за порушення ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” та ст. 9 п. 1 Декрету КМ України від 18.02.2003 року № 15-93 „Про систему регулювання і валютного контролю”.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, акту перевірки та наданих сторонами пояснень, сума штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 70133,15 грн. складається з сум пені в розмірі 67753,15 грн., нарахованої за порушення ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, та штрафу у розмірі 2380,00 грн. за порушення порядку декларування.

Щодо пені в розмірі 67753,15 грн., нарахованої за порушення ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”.

Як вбачається з акту від 13.03.2006 року № 6/23-4-00382059, перевіркою встановлено, що ЗАТ „Маріупольська кондитерська фабрика” за результатами зовнішньоекономічної діяльності у 1996-1997 роках має прострочену дебіторську заборгованість, термін позовної давнини якої закінчився і усі суми списані на забалансований рахунок 005, зокрема, по кантрактах, укладених з ІПП „Гренада” (Росія): контракт № 15 від 24.12.1996 року, сума заборгованості 28184,16 російських рублів; контракт № 1 від 03.02.1997 року, сума заборгованості 14449,25 доларів США.

В акті перевірки зафіксовано, що контракти № 15 від 24.12.1996 року та № 1 від 03.02.1997 року, укладені з ІПП „Гренада” (Росія) фактично є експортними; згідно додаткових угод до цих контрактів, укладених між контрагентами 03.03.1997 року встановлена можливість розрахунків грошовими коштами; актом ДПІ в м. Маріуполі від 27.10.1997 року № 54-в встановлено надходження грошових коштів у сумі 31000,00 російських рублів (з урахуванням деномінації) на валютний рахунок ЗАТ "Маріупольська кондитерська фабрика" від нерезидента на виконання обов'язків за контрактом №15 від 24.12.1996р.

В акті перевірки зазначено, що попередніми перевірками ДПІ в м. Маріуполі (акт № 54-в від 27.10.1997р., акт комплексної перевірки № 4/23-111/00382059 від 21.03.2005р) та актом перевірки ДПА у Донецькій обл. № 03/23-313/00382059 від 23.07.04р при виконанні вказаних контрактів встановлено порушення ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, а саме:

1. за контрактом №15 від 24.12.1996р нерезидентом не поставлено продукцію чи не повернуто валютний виторг (можливість розрахунків грошовими коштами передбачена додатковою угодою від 03.03.1997р) у розмірі 28184,16 російських рублів (з урахуванням деномінації);

2. за контрактом №1 від 03.02.1997р нерезидентом не поставлено продукцію чи не повернуто валютний виторг (можливість розрахунків грошовими коштами передбачена додатковою угодою від 03.03.1997р) у розмірі 14449,25 доларів США.

Тобто, за висновками податкового органу, валютна виручка за контрактами № 15 від 24.12.1996р. та № 1 від 03.02.1997р. не надійшла на валютний рахунок позивача, внаслідок чого виникла дебіторська заборгованість в сумі 28184,16 рос. руб. та 14449,25 дол. США відповідно.

Податковим органом визначено, що актом попередньої комплексної перевірки ДПІ в м. Маріуполі № 4/23-111/00382059 від 21.03.2005р пеня була нарахована до 31.12.2003р включно. Рішеннями Арбітражного суду м. Ростов-на-Дону №29/А 53-8993/97-С7 та №29/А 53-8992/97-С2 від 28.10.97 позови не задоволено з причин відсутності підпису відповідача наданих контрактах. Керуючись абзацом 3 статті 4 вказаного Закону, де визначено, що у разі прийняття судом рішення про відмову в позові повністю або частково або припинення (закриття) провадження у справі чи залишення позову без розгляду терміни, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону, поновлюються і пеня за їх порушення сплачується за кожний день прострочення, включаючи період, на який ці терміни було зупинено.

В акті перевірки зафіксовано, що сума пені за контрактом № 15 від 24.12.1996р складе 17451,38 грн., за контрактом № 1 від 03.02.1997р – 50301,77 грн. При цьому, пеня донарахована за період з 01.01.2004р по 30.09.2005р.

Суд вважає, що податковим органом безпідставно нарахована ЗАТ „Маріупольська кондитерська фабрика” пеня за порушення розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності згідно ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" за контрактами Позивача з ІПП "Гренада" у сумі 67753,15 грн., виходячи з наступного.

Позивачем було укладено два бартерні контракти з ІПП "Гренада" №15 від 24.12.1996 та №1/2 від 03.02.1997. Позивачем було з'ясовано, що уповноважена особа ІПП "Гренада" - директор, не підписував контракти та не надавав повноважень на це іншим особам, в зв'язку з чим Позивач звернувся до суду та прокуратури за місцезнаходженням ІПП "Гренада". Рішеннями арбітражного суду Ростовської області від 28.10.1997 та постановами касаційної інстанції по перевірці рішень арбітражних судів (Федеральним арбітражним судом Північно-Кавказського округу) від 03.02.1998 і 04.02.1998 визначено, що права та обов'язки між Позивачем тк ІПП "Гранада" не виникали, угоди - відсутні.

Даний висновок за таких обставин підтверджується і чинним законодавством України. Оскільки Закон України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" регулює відносини по зовнішній торгівлі та інших видах зовнішньоекономічної діяльності, яка, в першу чергу, регулюється положеннями Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", для застосування ЗУ "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" між контрагентами повинен існувати правочин.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний контракт - це матеріально оформлена угода між суб'єктом ЗЕД та його іноземним контрагентом, спрямована на встановлення, зміну або припинення взаємних прав і обов'язків.

Згідно зі ст.153 Цивільного кодексу України ( у ред.1963р., що діяв на момент спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Як вбачається з роз’яснень Вищого господарського суду України від 12.03.1999 №02-5/111 (п.17), укладеною є угода, якщо є згода сторін і вона досягнута в потрібній формі. Чого в даному випадку не було.

На підтвердження цього факту позивачем податковому органу під час перевірки були надані документи: копії рішень арбітражного суду Ростовської області від 28.10.1997, постанови касаційної інстанції по перевірці рішень арбітражних судів від 03.02.1998, 34.02.1998, якими визначено, що права та обов’язки між Позивачем та ІПП "Гренада" не виникали. Перевіркою прокуратури М.Таганрога, РФ встановлено, що по відношенню до майна Позивача було вчинено шахрайство у великих розмірах. Проте провадження по справі за цим фактом не провадилось у зв'язку зі смертю підозрюваного.

Також, як вбачається з матеріалів справи, Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.07.2009 року у справі № 2-а-8623/09/0570 задоволено позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Маріупольська кондитерська фабрика”, до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень.

Наведена постанова є такою, що набрала законної сили 13.07.2009 року, про що свідчить відповідна відмітка повноважної особи на копії постанови.

Відповідно до ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 01.07.2009 року у справі № 2-а-8623/09/0570 визнано нечинними податкові повідомлення-рішення № 0000022230/3 від 21.09.2005 року та податкове повідомлення-рішення № 0000022230/2 від 11.07.2005 року, які були прийняті Державною податковою інспекцією в м. Маріуполі. Як вбачається з наведеної постанови, податковими повідомленнями-рішення, що були предметом розгляду у справі Донецького окружного адміністративного суду у справі № 2-а-8623/09/0570, позивачу була донарахована пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД у сумі 178953,19 грн.

Судом, під час розгляду наведеної справи, була встановлена безпідставність нарахування ЗАТ „Маріупольська кондитерська фабрика” пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД.

Судом встановлено відсутність у позивача дебіторської заборгованості за контрактами № 15 від 24.12.1996р. та № 1 від 03.02.1997р., що обумовлює безпідставність застосування до відповідача штрафних (фінансових) санкцій за порушення ст. 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” на підставі ст. 4 цього ж закону.

Також, нарахування відповідачем позивачу пені у сфері ЗЕД спірним рішенням було здійснено з порушенням ст.ст. 218, 223, 238, 250 Господарського кодексу України.

Так, відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Пеня за порушення встановлених статтею 1 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” термінів розрахунків у сфері ЗЕД, нарахування якої передбачено ст. 4 цього закону підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та є такою санкцією за своєю юридичною сутністю.

Строки застосування адміністративно-господарських санкцій до суб’єктів господарювання передбачені ч. 2 ст. 223 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст. 250 цього ж кодексу адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

З урахуванням того, що адміністративно-господарські санкції і, зокрема, пеня за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, є конфіскаційною, оскільки своїм наслідком мають вилучення державою у суб’єкта господарювання основних чи оборотних фондів, іншого майна, їх застосування відповідно до ст. 41 Конституції України можливе лише за рішенням суду.

З урахуванням викладеного і звернення контролюючого органу до суду з позовом про стягнення сум адміністративних санкцій в разі відмови суб’єкта господарювання від їх сплати в добровільному порядку, повинно відбуватись в межах строків, встановлених ст. 250 Господарського кодексу України.

Матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували, що відповідач звертався до суду із позовом про стягнення сум адміністративних санкцій.

З огляду на викладене, неправомірним є визначення рішенням ДПІ у м. Маріуполі від 22.03.2006 року №0000022230/3 пені за порушення Позивачем розрахунків у сфері ЗЕД згідно ст.4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в розмірі 67753,15 грн.

Щодо штрафу у розмірі 2380,00 грн. за порушення порядку декларування (ст. 9 п. 1 Декрету КМ України „Про систему регулювання і валютного контролю”).

Як вбачається з акту перевірки, перевіркою вірогідності зведень представлених деклараціях про валютні цінності, доходи і майно, що належать резиденту і знаходяться за межами України, встановлено 7 випадків порушень порядку декларування (ст. 9 п. 1 Декрету КМ України „Про систему регулювання і валютного контролю”), а саме, у розділі 3, п. 6 Декларацій не зазначена сума товарів (робіт, послуг), що експортовані резидентом за межі України за бартерними угодами і за які на звітну дату не надійшла в установлені законодавством терміни імпортна частина бартерної угоди від нерезидента.

В акті перевірки зафіксовано, що указом Президента від 18.06.94 р. № 319/94 "Про невідкладні входи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами" не передбачено можливості недекларування наявності валютних цінностей стосовно безнадійної дебіторської заборгованості або внаслідок списання підприємством простроченої дебіторської заборгованості на результати фінансово-господарської діяльності у зв'язку із закінченням терміну позовної давності, чи у випадку задоволення позову судовим органом про стягнення заборгованості з нерезидента на користь резидента.

За порушення порядку декларування (п.2.7. Положення про валютний контроль, затвердженого установою Правління НБУ № 49 від 08.02.2000р. та Міністерством юстиції України за № 209/ 4430 від 04.04.2000р) спірним рішенням до позивача застосований штраф у розмірі 2380,00 грн.

Оскільки штраф за порушення ст. 9 п. 1 Декрету КМ України „Про систему регулювання і валютного контролю” також підпадає під законодавче визначення адміністративно-господарської санкції та також є такою санкцією за своєю юридичною сутністю, до наведених правовідносин цілком застосовні висновки суду про порушення відповідачем при застосуванні до позивача штрафу положень ст.ст. 218, 223, 238, 250 Господарського кодексу України.

З огляду на викладене, вимоги позивача про визнання нечинним у повному обсязі рішення Державної податкової інспекції у м. Маріуполі від 22 березня 2006 року № 0000022230/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 70133,15 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 1, 4 Закону України „Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті”, ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", ст.153 Цивільного кодексу України ( у ред.1963р.), ст.ст. 218, 223, 238, 250 Господарського кодексу України, ст.ст. 2, 17-20, 69-72, 86, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Маріупольська кондитерська фабрика „Рошен” до Державної податкової інспекції у м. Маріуполі про визнання нечинним у повному обсязі рішення Державної податкової інспекції у м. Маріуполі від 22 березня 2006 року № 0000022230/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 70133,15 грн. – задовольнити.

Визнати нечинним у повному обсязі рішення Державної податкової інспекції у м. Маріуполі від 22 березня 2006 року № 0000022230/0 про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 70133,15 грн.

Присудити Публічному акціонерному товариству „Маріупольська кондитерська фабрика „Рошен” з Державного бюджету судовий збір у сумі 3,40 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги протягом десяти днів з дня з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, складеної в повному обсязі, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя Гончаров С.А.