Постанова № 14287479, 17.01.2011, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 січня 2011 року 16:38 № 2а-16464/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та представників:

позивача: Бернацької О.В.;

відповідача: Карпенко О.В.

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

до

Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків

про

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 17 січня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

17 листопада 2010 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (далі по тексту –позивач, НАК “Нафтогаз України”) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту –відповідач, СДПІ), в якому просить: визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення СДПІ від 23 березня 2010 року №0000334120/0, від 09 червня 2010 року №0000334120/1, без дати №0000334120/2, від 01 листопада 2010 року №0000334120/3; та визнати протиправним та скасувати рішення СПДІ від 03 червня 2010 року №6772/10/25-022 “Про результати розгляду первинної скарги”.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2010 року НАК “Нафтогаз України” відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення СПДІ “Про результати розгляду первинної скарги” від 03 червня 2010 року №6772/10/25-022.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2010 року відкрито провадження в адміністративні справі №2а-16464/10/2670, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 09 грудня 2010 року.

В судовому засіданні 09 грудня 2010 року оголошено перерву до 17 січня 2011 року.

Під час розгляду справи представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Податковим повідомленням-рішенням СПДІ від 23 березня 2010 року №0000334120/0 на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” за затримку на з календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання в розмірі 54 788 154,68 грн. НАК “Нафтогаз України” зобов’язано сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 5 478 815,47 грн.

В результаті адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а СДПІ прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: від 09 червня 2010 року №0000334120/1, без дати №0000334120/2, від 01 листопада 2010 року №0000334120/3

Податкові повідомлення-рішення від 23 березня 2010 року №0000334120/0, від 09 червня 2010 року №0000334120/1, без дати №0000334120/2, від 01 листопада 2010 року №0000334120/3 прийняті на підставі акта від 10 березня 2010 року №114/41-20/20077720 “Про результати невиїзної документальної перевірки НАК “Нафтогаз України” (код за ЄДРПОУ 20077720) з питань своєчасності перерахування узгоджених податкових зобов’язань по податку на додану вартість в січні 2009 року” (далі по тексту –Акт перевірки).

В Акті перевірки зазначається, що позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2008 року та додатки до неї 20 січня 2009 року за №21128; граничний термін сплати узгоджених податкових зобов’язань з податку на додану вартість за грудень 2008 року –30 січня 2009 року.

Відповідно до висновку Акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, а саме несвоєчасна сплата суми узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість із затримкою від 1 до 30 календарних днів на суму 54 788 154,68 грн., внаслідок наступного: сума боргу у розмірі 12 386,00 грн. сплачена уточнюючим розрахунком від 02 лютого 2009 року №1002; сума боргу у розмірі 8 257, 00 грн. сплачена уточнюючим розрахунком від 02 лютого 2009 року №1010; сума боргу у розмірі 2 406,00 грн. сплачена уточнюючим розрахунком від 02 лютого 2009 року №1012; сума боргу у розмірі 54 765 105,68 грн. сплачена уточнюючим розрахунком від 02 лютого 2009 року №997, тобто із затримкою 3 календарні дні.

Позивач не погоджується з висновком Акта перевірки та мотивує позовні вимоги тим, що податкові зобов’язання з податку на додану вартість за грудень 2008 року сплачені та розстрочені своєчасно і в повному обсязі, а саме: шляхом сплати платіжними дорученнями від 30 січня 2009 року №526 на суму 200 000 000,00 грн., від 30 січня 2009 року №527 на суму 22 500 000,00 грн., від 30 січня 2009 року №528 на суму 200 000 000,00 грн., розстрочення на підставі рішення ДПА України від 30 січня 2009 року №10 та договору №12 про розстрочення податкових зобов’язань на суму 542 529 981,48 грн., та шляхом подання уточнюючих розрахунків; відповідачем не враховано сплату податку на додану вартість у розмірі 44 752 864,52 грн., зарахування якої підтверджується листом від 18 лютого 2009 року №2006/10/19-005 датою, яка передує граничному строку сплати податкових зобов’язань –28 січня 2009 року. Крім того, позивач вважає, що подання уточнюючих розрахунків не може прирівнюватися до погашення податкових зобов’язань.

Відповідач в письмовому запереченні проти позову підтримує висновки Акта перевірки та зазначає, що кошти у сумі 44 752 864,52 грн. зараховані в рахунок погашення раніше існуючого податкового боргу (6 675 541,69 грн.) та в рахунок сплати поточних податкових зобов’язань з податку на додану вартість за грудень 2008 року (38 077 322,83 грн.); платіжним дорученням від 30 січня 2009 року №527 на суму 22 500 000,00 грн. погашено 76 375,51 грн. пені та 9 958 914,65 грн. недоїмки минулих років; станом на 30 січня 2009 року за позивачем обліковується залишок несплаченого податкового зобов’язання за січень 2009 року у загальній сумі 54 788 154,68 грн., яку погашено уточнюючими розрахунками 02 лютого 2009 року, тобто із затримкою на 3 дні.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується з висновками Акта перевірки, які стали підставою для застосування до позивача штрафних санкцій згідно спірного податкового повідомлення-рішення, керуючись наступними мотивами.

При вирішенні даного спору судом враховується правова позиція, викладена в постанові Верховного суду України від 08 грудня 2009 року у справі № 21-1162 во 09, постанові Вищого адміністративного суду України від 07 жовтня 2008 року №К-475/07 та в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2007 року у справі №К-20255/06.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” податкове зобов’язання - зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно з підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 цього Закону платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом “г” підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті.

Абзацом першим пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” передбачено, що податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Відповідно до абзацу першого підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом “г” підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Відповідно до абзацу другого пункту 5.1 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Підпункт 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” встановлює, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Матеріали справи підтверджують, що позивач 20 січня 2009 року подав до СДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2008 року, в якій визначив суму податкового зобов’язання у розмірі 1 009 782 846 грн.

Таким чином, граничним днем сплати позивачем узгодженого податкового зобов’язання є 30 січня 2009 року.

Позивачем частина узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість за грудень 2008 року сплачена відповідно до платіжного доручення від 30 січня 2009 року №526 –200 000 000,00 грн.; відповідно до платіжного доручення від 30 січня 2009 року №527 –22 500 000,00 грн.; відповідно до платіжного доручення від 30 січня 2009 року №528 –200 000 000,00 грн.

Крім того, листом від 26 січня 2009 року позивач звернувся до відповідача з проханням здійснити заходи щодо зарахування коштів, сплачених платіжними дорученнями від 20 січня 2009 року №241 на суму 33 970 724,00 грн., та від 20 січня 2009 року №240 на суму 10 782 140, 52 грн. в рахунок сплати суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість відповідно до податної декларації за грудень 2008 року. В своєму листі від 18 лютого 2009 року №2006/10/19-005 відповідач повідомив позивача про зарахування коштів у сумі 44 752 864,52 грн. на картку особового рахунку з податку на додану вартість 28 січня 2009 року.

Частина податкового зобов’язання з податку на додану вартість за грудень 2008 року у розмірі 542 529 981,48 грн. розстрочена відповідно до рішення про розстрочення податкових зобов’язань від 30 січня 2009 року №12 та договору про розстрочення податкових зобов’язань від 03 лютого 2009 року №12.

30 січня 2009 року позивачем на адресу відповідача надіслано уточнюючий розрахунок податкових зобов’язань з податку на додану вартість у зв’язку з виправленням самостійно виправлених помилок за грудень 2008 року, в якому зменшено суму, яка підлягає сплаті до бюджету на 59 274 513 грн. Зазначений уточнюючих розрахунок відповідачем отримано 02 лютого 2009 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

З викладеного суд вбачає, що узгоджену суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість за грудень 2008 року у розмірі 1 009 782 846 грн. позивач погасив у повному обсязі до закінчення граничного строку сплати та до отримання відповідачем уточнюючого розрахунку, а саме: 467 252 864,52 грн. сплачено згідно вказаних вище платіжних доручень; 542 529 981,48 грн. розстрочено згідно рішення про розстрочення податкових зобов’язань.

Відповідно до пункту 1.3 ст. 1 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковий борг (недоїмка) - податкове зобов’язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов’язання.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкового боргу з податку на додану вартість за грудень 2008 року у позивача не було.

Таким чином, висновки Акта перевірки про порушення НАК “Нафтогаз України” підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” внаслідок несвоєчасної сплати суми узгодженого податкового зобов’язання з податку на додану вартість із затримкою від 1 до 30 календарних днів на суму 54 788 154,68 грн. є помилковими.

Суд не підтримує доводи відповідача про зарахування частини коштів, які спрямовувалися позивачем на сплату податку на додану вартість за грудень 2008 року, на погашення суми податкового боргу, що виник раніше, та зазначає про наступне.

Відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов’язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов’язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Підпунктом 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено, що при частковому погашенні податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. Податковий борг, що погашається частково, сплачується разом зі сплатою пені, нарахованої відповідно до такої частки, єдиним платіжним документом, в якому суми такого податкового боргу та такої пені визначаються окремо. Платіжні документи, які не містять окремо виділену суму податкового боргу та суму пені, не приймаються до виконання. Якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Виходячи із аналізу вказаних нормативних положень суд приходить до висновку, що норми Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, дійсно, передбачають пріоритет погашення податкового боргу перед сплатою податкових зобов’язань по відповідному податку. Разом з тим, вищезазначені норми цього Закону не встановлюють порядок та черговість (а також право) зарахування податковими органами платежів, що направлені платниками податків та мають цільове призначення, вказане у відповідних платіжних дорученнях, та не встановлює відповідний порядок для примусового стягнення податковим органом добровільно сплачених платником податків сум податкового зобов’язання для погашення податкового боргу, що виник раніше.

При цьому, слід звернути увагу на те, що нормами підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковим органам надається право розподілу суми, сплаченої платником податків в рахунок погашення податкового боргу (який відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону включає суму пені) на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини) за умови, що платником податків при сплаті податкового боргу у відповідному платіжному дорученні не було окремо визначені суми, що спрямовуються на погашення податкового боргу, та окремо суми, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу; або, якщо визначення відповідних сум боргу та пені платником податків було зроблено з порушенням відповідної пропорції.

Жодною нормою Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” не передбачено направлення податковими органами за власною ініціативою (примусово та без згоди на те платника податку) коштів такого платника податків, сплачених ним для погашення поточних податкових зобов'язань (і про це зазначається платником податків у відповідному платіжному дорученні), для погашення по відповідному податку податкового боргу.

Крім того, підпункт 8.6.2 пункту 8.6 статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” з урахуванням положень підпункту “б” підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 цього ж Закону не встановлюють заборону для платників податків щодо розпорядження своїми оборотними коштами, зокрема, для сплати поточних податкових зобов'язань.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов’язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов’язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов’язання, - у розмірі п’ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу. Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1 - 17.1.6 цього пункту, чи ні.

Аналіз наведеної правової норми дає підстави Окружному адміністративному суду міста Києва вважати, що застосування таких штрафних санкцій виправдане лише за наявності двох умов: здійснення платником податків саме сплати узгодженої суми податкового зобов’язання та здійснення такої сплати з порушенням встановлених граничних строків.

На переконання суду, подання уточнюючого розрахунку, яким зменшується сума податкового зобов’язання, не прирівнюється до сплати податкового зобов’язання.

З огляду на те, що сума податкового зобов’язання з податку на додану вартість за грудень 2008 року погашена позивачем в межах граничного строку сплати, беручи до уваги, що подання уточнюючого розрахунку не є сплатою податкового зобов’язання, застосування відповідачем штрафних санкцій на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами” є протиправним.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, на думку Окружного адміністративного суду міста Києва, СПДІ у м. Києві по роботі з ВПП не доведено правомірність та обґрунтованість підстав для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов НАК “Нафтогаз України” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у місті Києві по роботі з великими платниками податків від 23 березня 2010 року №0000334120/0, від 09 червня 2010 року №0000334120/1, без дати №0000334120/2 та від 01 листопада 2010 року №0000334120/3.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” судові витрати у розмірі 17,00 грн. (сімнадцять гривень).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко

Постанову складено в повному обсязі та підписано 19 січня 2011 року