Ухвала суду № 1428186, 23.01.2008, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                         Справа  №22а-1817/07                                                                                                                        головуючий суддя у 1-ій 

                                 категорія статобліку -23                                                                                                                       інстанції- Кожан М.П.

                                                                                                                                                                             ( справа №А36/447-07)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня  2008 р.                                                                                                                м. Дніпропетровськ

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого      Коршуна А.О. (доповідач)суддів

при секретарі:

за участю:

представника позивача

представника відповідача:

Туркіної Л.П., Проценко О.А.

Кудіновій О.В.

Андрусенко М.Г., довіреність від 20.09.2007р.

Корнієнко М.Г., довіреність №2083/10/10/1 від 03.09.2007р.

Авдєєва Ю.М., довіреність №29071/70/10-1 від 15.11.2007р.

Саханов І.В., довіреність №22963/10/10-1 від 27.09.2007р.

розглянула у відкритому судовому засіданні  апеляційну скаргу

Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська на  постанову  Господарського суду Дніпропетровської  області

від 04.10.2007р. у справі №А36/447-07

за  позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Технологія», м. Дніпропетровськ  

 до:

про:Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська

скасування податкових повідомлень-рішень

В С Т А Н О В И Л А :

10.08.2007р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Технологія» (далі ТОВ «Компанія Технологія») звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська (далі Лівобережна МДПІ) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовна заява, з урахуванням уточнень,  була мотивована тим, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення №0000072301/0 від 16.01.2007р., №0000072301/1 від 01.03.2007р., №0000072301/1 від 06.08.2007р. були прийняті відповідачем за висновками акту перевірки, які зроблено внаслідок невірного застосування податковим органом чинного податкового законодавства, а саме відповідачем невірно застосовано до господарських операцій з міни пп. 3.2.1., пп. 7.4.2., пп. 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки у цих операціях сертифікати виступали як товар. Позивач просив суд скасувати  податкові повідомлення-рішення №0000072301/0 від 16.01.2007р., №0000072301/1 від 01.03.2007р., №0000072301/1 від 06.08.2007р.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.2007р. у справі №А36/447-07 позовні вимоги позивача задоволено частково та визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №0000072301/0 від 16.01.2007р., №0000072301/1 від 01.03.2007р., №0000072301/1 від 06.08.2007р. в частині визначення податкового зобов’язання за основним платежем у сумі 46659983,00 грн. Та штрафних (фінансових) санкцій 23329991,5 грн. /а.с. 68-70 том 2/.

Відповідач – Лівобережна МДПІ, не погодившись з вказаною постановою суду, подав апеляційну скаргу.

Посилаючись у апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову суду скасувати, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Позивач у письмових запереченнях на апеляційну скаргу посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи було досліджено усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи і зроблено висновки, які відповідають фактичним обставинам справи, та ухвалено рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду від 04.10.2007р. залишити без змін.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали доводи викладені у апеляційній скарзі та просили суд апеляційну скаргу задовольнити, постанову суду від 04.10.2007р. скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, підтримав доводи викладені у письмових запереченнях на апеляційну скаргу та просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду від 04.10.2007р. залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників відповідача, позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідачем – Лівобережною МДПІ, було проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Компанія «Технологія» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2005р. по 30.09.2006р.

За результатами перевірки було складно акт №3150/23-7/32584599 від 29.12.2006р. / а.с. 10-42 том 1/.

Як вбачається з копії вищезазначеного акту перевірки позивач в порушення пп. 3.2.4. п. 3.2. ст. 3, пп.. 7.4.2. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» зависив суму податкового кредиту за період з жовтня (включно) 2005р. по липень (включно) 2006р. на загальну суму 46660338,00 грн.   

На підставі акту перевірки №3150/23-7/32584599 від 29.12.2006р. відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000072301/0 від 16.01.2007р., яким було визначено податкове зобов’язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 70002507,00 грн., у тому числі: основний платіж - 46668338,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 23334169,00 грн. / а.с. 43 том 1/.

Позивач не погодившись з вищезазначеним рішенням відповідача оскаржив його в адміністративному порядку відповідно до правил ст.. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платника податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» /а.с. 44-46,47,48-51,53-56,57,58-64 том 1/, та відповідачем за результатами розгляду скарг позивача були прийняті наступні податкові повідомлення рішення:

· №0000072301/1 від 01.03.2007р.  яким визначено податкове зобов’язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 70002507,00 грн., у тому числі: основний платіж - 46668338,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 23334169,00 грн. / а.с. 52 том 1/;

· №0000072301/1 від 06.08.2007р., яким визначено податкове зобов’язання позивача з податку на додану вартість у розмірі 69990507,00 грн., у тому числі: основний платіж - 46660338,00 грн., штрафні (фінансові) санкції – 23330169,00 грн. / а.с. 129 том 1/.

              Під час розгляду даної справи судом встановлено, що визначення відповідачем оспорюванної суми податкового зобов’язання з податку на додану вартість пов’язано з тим, що позивачем протягом 2005-2006рр. було укладено договори міни станцій управління установками вентиляції машинних приміщень виробничих цехів на ощадні (депозитні) сертифікати, а саме такі договори були укладені позивачем з :

ПП «Метатрон-БС» - договір міни №02-М від 03.10.2005р. / а.с. 65-69 том 1/, договір міни №03-М від 17.10.2005р. / а.с. 72-75 том 1/, договір міни №05-М від 10.11.2005р. / а.с. 77-80 том 1/, договір міни №08-М від 05.12.2005р. / а.с. 84-87 том 1/, договір міни №13-М від 10.01.2006р. / а.с. 89-93 том 1/; ПП «Хімголд» - договір міни №15-М від 15.02.2006р., ПП «Атік ПК» - договір міни №17 від 02.06.2006р.

Відповідно до умов вищезазначених договорів міни позивачем було відвантажено на адресу контрагентів за цими договорами передбачений договорами товар - станції управління установками вентиляції машинних приміщень виробничих цехів на загальну суму 279986900,00 грн. і сума податку на додану вартість за реалізований товар була включена позивачем до складу податкових зобов’язань відповідних звітних періодів. На виконання умов вищезазначених договорів контрагентами було передано позивачу передбачений умовами договорів товар – ощадні (депозитні) сертифікати на загальну суму 279986900,00 грн., про що сторонами за договорами було складено відповідні акти прийому-передачі та контрагентами позивача видано відповідні податкові накладні, на підставі яких позивачем було включено до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів суму нарахованого за господарськими операціями (вищезазначені договори міни) податкового кредиту у загальному розмірі 46659983,00 грн. за період жовтень 2005 липень 2006рр., зазначені обставини відображені у п. 3.1.5. акту перевірки №3150/23-7/32584599 від 29.12.2006р., наданими суду належним чином завіреними копіями податкових накладних /а.с. 96-117 том 1, 12-25 том 2/ , копіями податкових декларацій позивача з податку на додану вартість за період з жовтня 2005р. по вересень 2006р. / а.с. 33-61 том 2/, які були досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи.

                Відповідно до ст. 3 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» ощадні сертифікати є цінними паперами.

                Пунктом 1.15 ст. 1  Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що інші терміни використовуються у значеннях, визначених законами з питань оподаткування або іншими законами, у частині, що не суперечить цьому Закону та іншим законам з питань оподаткування.

                Відповідно до п. 1.6 ст. 1  Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  товар це  матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій з їх випуску (емісії) та погашення.         

Аналізуючи зміст вищенаведених норм права , колегія судді приходить до висновку про те, що ощадний (депозитний) сертифікат як цінний папір, у разі його використання у будь-якій господарській операції, окрім операції з випуску цього цінного паперу та його погашення, виступає у господарських операціях у якості товару.

                Відповідно до п. 1.19 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»  бартер (обмін) це господарська операція, яка передбачає проведення розрахунків за товари (роботи, послуги) у будь-якій іншій формі, ніж грошова.

Таким чином однією з умов того, щоб цінний папір виступав в угоді товаром, а угода була укладена та здійснена як бартерна, є те. що сторона, яка передає цінний папір не була емітентом цього цінного паперу, оскільки емітентом цінного паперу , який використовується як товар у бартерній операції, не може бути сторона яка приймає участь у цій бартерній угоді.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, та не заперечувалось представниками сторін під час розгляду даної адміністративної справи, що ні позивач, ні його контрагенти за вищенаведеними договорами міни не були емітентами цінних паперів, які були товаром за цими договорами міни, а емітентом цих цінних паперів є третя особа, яка не є стороною за вказаними договорами міни, - ВАТ КБ «Південкомбанк».

Враховуючи вищенаведене операція передачі цінного паперу у рахунок оплати за придбані товари, виконані роботи або надані послуги, або у  обмін на інший товар передбачає перехід права власності на цей цінний папір і тому має ознаки операції з продажу товару, а такі операції згідно до п. 3.1 ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» є об’єктом оподаткування податком на додану вартість на загальних підставах.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом  такого  звітного  періоду  у  зв'язку  з:

· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об’єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4 цієї ж статті передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв’язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що підставою для віднесення позивачем сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідні звітні періоди за спірними операціями стали податкові накладні видані контрагентами позивача за договорами міни, а саме :   

ПП «Метатрон-БС» - договір міни №02-М від 03.10.2005р. / а.с. 65-69 том 1/, договір міни №03-М від 17.10.2005р. / а.с. 72-75 том 1/, договір міни №05-М від 10.11.2005р. / а.с. 77-80 том 1/, договір міни №08-М від 05.12.2005р. / а.с. 84-87 том 1/, договір міни №13-М від 10.01.2006р. / а.с. 89-93 том 1/; ПП «Хімголд» - договір міни №15-М від 15.02.2006р., ПП «Атік ПК» - договір міни №17 від 02.06.2006р.

і ці податкові накладні оформлені відповідно до вимог пп. 7.2.1. п. 7.2. ст.. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

                Також під час розгляду даної справи судом було встановлено, що ощадні сертифікати (цінні папери), які були отримані позивачем за вищезазначеними бартерними операціями, не були використані позивачем у валютних операціях, тому враховуючи норми Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю», який регулює режим здійснення валютних операцій та території України та сферу його застосування, ці ощадні сертифікати не є валютною цінністю, а тому висновки акту перевірки та доводи апеляційної скарги про те, що за даними договорами відбувся обіг валютних цінностей, а відповідно до п.п. 3.2.4. п. 3.2. ст.. 3 Закону України «Про податок на додану вартість» такі операції не є об’єктом оподаткування, колегія суддів вважає безпідставними. 

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об’єктивно, повно та всебічно з’ясував усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами у даній адміністративній справі норми чинного законодавства, які регулюють саме ці правовідносини, та зробив обґрунтований висновок стосовно того, що висновок відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за вищенаведеними господарськими операціями (операції з міни товару)суперечить чинному законодавству та визнав недійними  податкові повідомлення-рішення №0000072301/0 від 16.01.2007р., №0000072301/1 від 01.03.2007р., №0000072301/1 від 06.08.2007р. в частині визначення податкового зобов’язання за основним платежем у сумі 46659983,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій 23329991,5 грн., частково задовольнив позовні вимоги позивача, а тому вказану постанову необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки доводи апеляційної скарги не можуть бути підставою для скасування законної постанови суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 196, 198, 200, 205 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

                Апеляційну скаргу Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції  м. Дніпропетровська- залишити без задоволення.

                Постанову Господарського суду Дніпропетровської області  від 04.10.2007р.  у справі № А36\447-07  залишити без змін.

                Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.

               

                  Головуючий:                                                                                                  А.О. Коршун

                               судді:                                                                                                   Л.П. Туркіна

                                      

                                                                                                                                  О.А. Проценко