Постанова № 14273681, 03.03.2011, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" березня 2011 р. № 2-а-160/11/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Спірідонов М.О.

за участю секретаря судового засідання Андренко Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного

адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Станкоремонтний завод"

до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області

про неправомірне податкове повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Станкоремонтний завод", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, в якому просив суд Скасувати висновки про відповідні порушення, поіменовані у Акті Чугуївської ОДПІ №605/2311/30959594 від 02.06.2010 р.; скасувати податкове повідомлення-рішення Чугуївської ОДПІ № 0002352311/2 від 26.11.2010р. № 0002362311/2 від 26.11.2010 р.

В обґрунтування позову вказано, що ТОВ «Станкоремонтний завод»в зв'язку проведеними операціями з ТОВ «Агропром Контракт», не завищував валові витрати на загальну суму 100037 гри., у тому числі, за IV квартал 2008 року в сумі 100037 грн., в результаті чого не було занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 25009 грн., у тому числі за IV квартал 2008 року в сумі 25009 грн.

Представник позивача у судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання зявився, щодо задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі, посилаючись на те, що Чугуївська об'єднана державна податкова інспекція діяла виключно в межах до компетенції визначеної законодавчими актами

Судом встановлено, що працівниками Чугуївської ОДПІ Харківської області була проведена планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Станкоремонтний завод»(ТОВ «Станкоремонтний завод») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.07 по 31.12.09, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.07 по 31.12.09.

За результатами перевірки складений акт № 605/2311/30959594 від 02.06.2010 року яким встановлено порушення позивачем, а саме: порушення п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94 - ВР із змінами та доповненнями підприємством віднесено до складу валових витрат, витрати на придбання електрокомплектуючих виробів неправомірно у сумі 100037 грн., у тому числі IV квартал 2008 року в сумі 100037 грн.; порушення п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97 - ВР, із змінами та доповненнями, підприємством до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ у загальній сумі 178035 грн., в тому числі за березень 2008 року в сумі 15138 грн., за травень 2008 року в сумі 20363 грн., за липень 2008 року в сумі 703 грн., за серпень 2008 року в сумі 54921 грн., за вересень 2008 року в сумі 19925 грн., за жовтень 2008 року в сумі 39991 грн. за листопад 2008 року в сумі 2040 грн. за грудень 2008 року в сумі 3460 грн., за січень 2009 року в сумі 20965 грн., за квітень 2009 року в сумі 125 грн., за липень 2009 року в сумі 404 грн.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником Чугуївської ОДПІ було винесено податкове повідомлення рішення № 0002352311/0 від 26.07.2010 року, № 0002362311/0 від 26.07.2010 року.

Позивач оскаржив податкові повідомлення рішення № 0002352311/0 від 26.07.2010 року, № 0002362311/0 від 26.07.2010 року в порядку передбаченому Законом України № 2181, скарги позивача були залишені без задоволення та за наслідком розгляду скарг Чугуївською ОДПІ у Харківській області були винесені податкові повідомлення рішення № 0002352311/1 від 08.09.2010 року, № 0002352311/2 від 26.11.2010 року, № 0002362311/1 від 08.09.2010 року, № 0002362311/0 від 26.11.2010 року.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Що стосується порушення позивачем п.5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме віднесення до складу валових витрат, витрати на придбання електрокомплектуючих виробів у сумі 100037 грн., у тому числі IV квартал 2008 року в сумі 100037 грн.

Як було встановлено судом та не заперечувалось сторонами по справі, що ТОВ «Станкоремонтний завод»здійснювала операції з придбання верстатів, товарів, матеріалів, запасних частин, інших товарно - матеріальних цінностей для ремонту верстатів.

Так, ТОВ «Станкоремонтний завод»(покупець) уклало договір на придбання електрокомплектуючих виробів від 21.10.08 № 10/08/34 з ТОВ «Агропром контракт»(код за ЄДРПОУ 35341439) (постачальник), м. Дніпропетровськ, вул. Леніна б. 10/218Б. (засновник, директор та бухгалтер ОСОБА_2: АДРЕСА_1.)

Суд зазначає, що підставою виникнення вище зазначеного порушення є твердження відповідача, що згідно акту невиїзної документальної перевірки ТОВ «Агропром Контракт»від 02.11.09р. № 3207/23-3/35341439 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Агропром Контракт»(ЄДРПОУ 35341439) з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.03.08 по 01.09.09»складений фахівцями ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська встановлено:

- дирекція та бухгалтерія ТОВ «Агропром контракт»»за юридичною адресою не знаходяться;

- згідно звіту 1- ДФ наданого до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська у 2008 році на підприємстві значилися 2 чоловіка у тому числі 1 особа за сумісництвом. Також, згідно бази даних ДПІ, з початку 2009 року всі працівники звільнені крім керівника ТОВ «Агропром контракт».

- ТОВ «Агропром Контракт» створено невідомими особами для здійснення діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди для третіх осіб, товарний характер яких наявними документами перевіркою не підтверджено.

Крім цього актом перевірки від 02.11.09р. № 3207/23-3/35341439 зроблено висновок, що ТОВ «Агропром Контракт»фінансово - господарською діяльністю не займалося, а займалося діяльністю спрямованою на здійснення операцій з метою надання податкової вигоди, а тому відповідачем було зроблено висновок, що правочини вчинені ТОВ «Агропром Контракт»та ТОВ «Станкоремонтний завод»є нікчемними.

Суд зазначає, що під час розгляду справи позивачем було надано копії первинних документів які підтверджують реальне здійснення господарських операцій на підставі яких ТОВ «Станкоремонтний завод»визначені суми валових витрат за IV квартал 2008 року в сумі 100037 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Агропром Контракт».

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

У відповідності до ст. 92 Цивільного кодексу України юридична особа набуває цивільних обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Враховуючи, що визнаний відповідачем правочин між позивачем та TOB «Агропром Контракт»на думку відподача є нікчемним, суд зазначає, що оскільки правочин з якого виникло господарське зобов'язання укладені юридичними особами, проявом вини юридичної особи у договірних відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб. Органи юридичних осіб формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків. Отже за змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе через доведення умислу у діях фізичних осіб, які діяли від імені юридичної особи.

Суд зазначає, що зміст спірних договорів не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договорів не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Що стосується посилання відповідача на ту обставину, що ТОВ «Агропром Контракт» не знаходиться за юридичною адресою, на підприємстві рахується лише дві особи та одна за сумісництвом, а в 2009 році залишився лише один керівник то суд зазначає, що у відповідності до вимог ст.. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а отже не знаходження ТОВ «Агропром Контракт»за юридичною адресою, не може свідчити про недійсність укладених та виконаних угод між позивачем та ТОВ «Агропром Контракт».

Крім цього суд зазначає, що факт того, що на підприємстві ТОВ «Агропром Контракт» згідно звіту 1- ДФ наданого до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська у 2008 році на підприємстві значилися 2 чоловіка у тому числі 1 особа за сумісництвом, а також, що згідно бази даних ДПІ, з початку 2009 року всі працівники звільнені крім керівника ТОВ «Агропром контракт»не є обставиною яка вказує на нікчемність угоди оскільки ТОВ «Агропром контракт»виконав покладені на нього угодою обовязки.

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час укладення угоди між позивачем та ТОВ «Агропром контракт»останній знаходився в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також був платником податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з вище викладено суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон повязує настання наслідків нікчемності угоди передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочин укладений між позивачем та ТОВ «Агропром контракт»є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства, а тому позивачем правомірно віднесення до складу валових витрат, витрати на придбання електрокомплектуючих виробів у сумі 100037 грн., у тому числі у IV кварталі 2008 року в сумі 100037 грн.

Згідно з п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України, у тому числі операції з: передачі права власності на об'єкт застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця; передачі об'єкта фінансового лізингу в розпорядження лізингоотримувача; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів автомобільним транспортом, а також міжнародних відправлень будь-яким видом транспорту на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту їх митного оформлення, а також від пункту їх митного оформлення до пункту призначення (доставки) на митній території України; поставки послуг з міжнародних перевезень пасажирів, багажу та вантажів (крім міжнародних відправлень) будь-яким видом транспорту (крім автомобільного) на відрізку від пункту їх відправлення (прийняття для перевезення) на митній території України до пункту проведення прикордонного контролю з їх випуску за межі державного кордону України, а також від пункту прикордонного контролю з їх впуску у межі державного кордону України до пункту їх призначення (доставки) на митній території України; в інших випадках, визначених цим Законом;

Вимогами п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що оскільки судом було встановлено реальність проведених господарських операцій на підставі яких позивач визначені суми податкового кредиту то висновки відповідача, щодо порушення позивачем положень п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97 ВР є неправомірними, а тому позивач правомірно відніс до податкового кредит на загальну суму 20007 грн. у т.ч. за жовтень 2008 року в сумі 6737 грн., за січень 2009 року в сумі 13270 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Агропром контракт».

Що стосується порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97 - ВР, із змінами та доповненнями, а саме, щодо формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «ПБК «Вертикаль», то судом встановлено, що ТОВ «Станкоремонтний завод»(покупець) уклало договір на ремонт кровлі адміністративного будинку від 01.04.08 № б/н з (код за ЄДРПОУ 32948799) (постачальник), АДРЕСА_2.

На виконання умов угоди ТОВ «ПБК «Вертикаль»контракт»виконало комплекс робіт по ремонту кровлі адміністративного будинку із матеріалів замовника, що підтверджується податковими накладними від 02.04.2008 року № 1502 на суму 12500,00 грн. з ПДВ та від 25.04.2008 року № 1593 на суму 12500,00 грн. з ПДВ.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображених у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за жовтень 2008 року, грудень 2008 року.

Сума податкового кредиту ПДВ по податковій накладній № 1593 від 25.04.2008р. в сумі 2083,33 грн. включена до складу податкового кредиту в жовтні 2008 року.

Сума податкового кредиту ПДВ по податковій накладній № 1502 від 02.04.2008р. в сумі 2083,33 грн. включена до складу податкового кредиту в грудні 2008 року.

ТОВ «ПБК «Вертикаль»суми ПДВ по податковій накладній № 1502 від 02.04.2008р. в сумі 2083,33 грн. та по податковій накладній № 1593 від 25.04.2008р. в сумі 2083,33 грн. включено до складу - податкових зобов'язань в квітні 2008 року.

Суд звертає увагу, що підставою висновків відповідача, щодо порушення позивачем п.п. 7.4.1 п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є висновки акту невиїзної документальної перевірки ТОВ «ПБК «Вертикаль»від 08.10.08р. № 4729/23/32948799 «Про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «Проектно-будівельної компанії «Вертикаль»(ЄДРПОУ 32948799) з питань правильності дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.06 по 30.06.08»складений фахівцями ДПІ у Московському районі м. Харкова встановлено відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, а отже відсутня фінансово-господарська діяльність.

Згідно ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У відповідності до ст. 55 Господарського кодексу України суб'єктами господарювання визначаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

3гідно зі ст. 58 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному Законом.

Згідно приписів ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»визначено, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог , які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Враховуючи, що визнаний відповідачем правочин між позивачем та TOB „ПБК „Вертикаль" на думку відподача є нікчемним, суд зазначає, що оскільки правочин з якого виникло господарське зобов'язання укладені юридичними особами, проявом вини юридичної особи у договірних відносинах є виключно винні дії уповноважених органів та посадових осіб. Органи юридичних осіб формуються з фізичних осіб, а вина визначається як психічне ставлення особи до скоєного протиправного діяння та його наслідків. Отже за змістом ст. 92 ЦК України доведення умислу у діях юридичної особи можливе через доведення умислу у діях фізичних осіб, які діяли від імені юридичної особи.

Суд зазначає, що зміст спірного договору не суперечить актам цивільного законодавства. Судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст договору не відповідає дійсним намірам сторін і, що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору також вказаних доказів у відповідності до вимог ст.. 71 КАС України не надано на вимогу суду і відповідачем.

Суд зазначає , що доказів відсутності повноважень у посадових осіб позивача та TOB „ПБК „Вертикаль" на укладання такого договору в момент його укладання суду відповідачем не надано.

Так , підприємство вважається створеним з дня його державної реєстрації, ст. 6 Закону України «Про підприємства в Україні». Ліквідація підприємства вважається завершеною з моменту виключення його з державного реєстру України.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Згідно ст. 91 ЦК України Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суд зазначає, що на час як на час укладення угоди між позивачем та TOB „ПБК „Вертикаль" так і на час судового розгляду TOB „ПБК „Вертикаль" знаходиться в єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців , а також є платником податку на додану вартість.

У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, мовлених статтею 72 цього Кодексу.

Виходячи з вище викладено суд приходить до висновку, що відповідачем не наведено та не надано доказів наявності підстав, з якими закон повязує настання наслідків нікчемності угоди передбачених ст. 215 ЦК України, а тому суд не може погодиться з висновком відповідача, що правочин укладений між позивачем та TOB „ПБК „Вертикаль" є нікчемними та суперечить інтересам держави та суспільства.

Суд зазначає, що факт товарності угоди та фактичний розрахунок за неї підтверджується матеріалами справи.

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з і придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Підпунктом 7.2.4 п.7.2 ст.7 вказаного Закону визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники ПДВ.

Отже виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкові накладні, які виписані TOB „ПБК „Вертикаль" на виконання договору є чинними оскільки TOB „ПБК „Вертикаль" був платником ПДВ, а отже мав права видавати вище зазначені податкові накладні, а тому позивачем правомірно було визначено податковий кредит на загальну суму 4166 грн. у т.ч. за жовтень 2008 року в сумі 2083 грн., за грудень 2008 року в сумі 2083 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «ПБК «Вертикаль».

Також судом зазначає, що в ході проведення планової виїзної перевірки ТОВ «Станкоремонтний завод»(код за ЄДРПОУ 30959594) за період з 01.10.2007 по 31.12.2009 відповідачем встановлено, що підприємством на протязі з 01.10.2007 по 31.12.2009 року були виконані роботи по будівництву адміністративної будівлі та виробничого приміщення, а також придбані будівельні матеріали відповідно актів виконаних робіт та видаткових накладних на загальну суму 1149629,60 грн. На кінець перевіряємого періоду, а саме станом на 31.12.2009р. адміністративна будівля та виробниче приміщення не введено в експлуатацію. Затрати на будівництво обліковуються на рахунку № 151 «Капітальне " будівництво»в сумі 354805,34 грн. та на рахунку № 205 «Будівельні матеріали»в сумі 794824,26 грн., вищезазначене будівництво позивач проводив без отримання Дозволу виконавчих органів на будівництво об'єкта та дозволу Державної архітектурно-будівельної інспекції України, а отже вказане будівництво не відноситься до власної господарської діяльності підприємства.

В ході перевірки встановлено, що затрати понесені на будівництво не включались ТОВ «Станкоремонтний завод»до складу валових витрат.

Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР зі змінами та доповненнями податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як було встановлено судом, 08 квітня 2008 р. ТОВ «Станкоремонтний завод»був укладений Договір № 1905 з Харківським державним технічним університетом будівництва і архітектури (ХДТУБА) на виконання роботи: «Висновок про технічний стан будівельних конструкцій незавершеної будівництвом будови, яка розташована за адресою: Харківська обл.., Чугуївський р-н, смт. Новопокровка, вул. Островського,10А. Розробка рекомендацій і технічних рішень на подальшу експлуатацію будови».

Згідно цього Договора ХДТУБА були проведені всі належні роботи і зроблений «Висновок про технічний стан будівельних конструкцій незавершеної будівництвом будови , яка розташована за адресою: Харківська обл.., Чугуївський р-н, смт. Новопокровка, вул. Островського,10А. Розробка рекомендацій і технічних рішень на подальшу експлуатацію будови».

10 квітня 2008 р. ТОВ «Станкоремонтний завод»був укладений Договір № 08/85 з ПП «Інгеоекобуд»на виконання «Інженерно-геологічних вишукувань для проекту будівництва виробничої будови на території ТОВ «Станкоремонтний завод»в смт. Новопокровка, вул.. Островського,10а, Чугуївського району, Харківської області».

Умови цього Договору були виконані в повному обсязі та були зроблені «Інженерно-геологічні вишукування для проекту будівництва виробничої будови на території ТОВ «Станкоремонтний завод»в смт. Новопокровка, вул.. Островського 10 а, Чугуївського району, Харківської області».

Згідно замовлення ТОВ «Станкоремонтний завод»від 15.10.2010 № 81 КП «Архітектурне бюро Чугуївського району» був зроблений «Висновок про стан забудови земельної ділянки №10-3 на вул.. Островського в смт. Новопокровка Чугуївського району Харківської області щодо відповідності самовільно зробленої будівлі адміністративно-виробничого та складського призначення ТОВ «Станкоремонтний завод»містобудівній документації, державним будівельним нормам і правилам, дотримання планувальних та містобудівних обмежень», що додатково підтверджує намір ТОВ «Станкоремонтний завод»подальшого використання новобудови у господарській діяльності підприємства.

Виходячи з аналізу положень п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»з яких впливає, що правильність формування платником податків податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг, а отже початок проведення будівництва без отримання відповідних дозволів не є доказом того, що обєкт не призначався для його використання в господарській діяльності підприємства, а отже позивачем правомірно сформовано податковий кредит на загальну суму 153862 грн. у т.ч. в тому числі за березень 2008 року в сумі 15138 грн., за травень 2008 року в сумі 20363 грн., за липень 2008 року в сумі 703 грн., за серпень 2008 року в сумі 54921 грн., за вересень 2008 року в сумі 19925 грн., за жовтень 2008 року в сумі 31171 грн. за листопад 2008 року в сумі 2040 грн. за грудень 2008 року в сумі 1377 грн., за січень 2009 року в сумі 7695 грн., за квітень 2009 року в сумі 125 грн

Також суд зазначає, що вищевикладені документи підтверджують намір ТОВ «Станкоремонтний завод»використовувати придбані матеріали та послуги у подальшій господарській діяльності у складі незавершеного будівництвом обєкта.

Виходячи з вище викладеного суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 0002352311/2 від 26.11.2010 року; № 0002362311/2 від 26.11.2010 року, № 0002352311/1 від 08.09.2010 року; № 0002362311/1 від 08.09.2010 року; № 0002352311/0 від 26.07.2010 року, № 00023562311/0 від 26.07.2010 року винесені Чугуївською ОДПІ у Харківській області з порушенням норм чинного законодавства України.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 86, ч.1 ст. 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Станкоремонтний завод" до Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Чугуївської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області № 0002352311/2 від 26.11.2010 року; № 0002362311/2 від 26.11.2010 року, № 0002352311/1 від 08.09.2010 року; № 0002362311/1 від 08.09.2010 року; № 0002352311/0 від 26.07.2010 року, № 00023562311/0 від 26.07.2010 року.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні.

Якщо суб'єкта владних повноважень, у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено 04 березня 2011 року.

Суддя Спірідонов М.О.