Постанова № 1423522, 04.03.2008, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

___________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2008 р.

Справа № 13/307-07-8652

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Журавльова О.О.,

суддів Поліщук Л.В., Михайлова М.В.

при секретарі судового засідання Бритавська Ю.С.

за участю представників сторін

від позивача: Вардзєлова О.В. за довіреністю від 29.10.2007р.

від відповідача: Кірічек С.В. за довіреністю від 20.02.2008р. №354

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт”

на рішення господарського суду Одеської області від 15 січня 2008 року

у справі №13/307-07-8652

за позовом Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт”

до відповідача Одеська залізниця

про стягнення 10059 грн. 84 коп., -

В С Т А Н О В И В:

ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці вартості недостачі вантажу в сумі 10059,84 грн.

При цьому вказаний позов від імені ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” поданий до господарського суду Одеської області ТОВ „ІНТЕРІОР” на підставі довіреності, яка видана ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” ТОВ „ІНТЕРІОР” 22.05.2007р.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15 січня 2008 року у справі №13/307-07-8652 (суддя Панченко О.Л.) ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” відмовлено у задоволені позовних вимог, з огляду на пропуск останнім строку позовної давності, встановленого вимогами ст.136 Статуту залізниць України.

Приймаючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущений строк позовної давності, оскільки комерційний акт №БО706287/368 складений 25.12.2006р., а позовна заява про стягнення заборгованості у сумі 10059,84 грн., що виникла внаслідок недостачі прокату чорних металів була направлена до суду 16.11.2007р.

Позивач із судовим рішенням не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт”, з посиланням при цьому на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме ст.315, п.4 Перехідних положень ГК України, ст.1 ГПК України, ст.4 ЦК України.

Так позивач не погоджується з позицією суду першої інстанції, який при винесенні рішення застосував позовну давність у 6 місяців, але не з дня отримання відповіді на претензію, а з дня складання комерційного акту, керуючись ст.134 Статуту залізниць України, де зазначено, що претензії до залізниць про відшкодування за недостачу вантажу можуть бути заявлені протягом шести місяців з дня видачі вантажу. При цьому позивач посилається на те, що Статут залізниць України затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457. Господарський кодекс України прийнято 16.01.2003р. Згідно з п.4 Перехідних положень ГК України, Господарський кодекс України застосовується до господарських відносин, які виникли після набрання чинності його положеннями. Таким чином з моменту набрання чинності ГК України, до спірних правовідносин повинні застосовуватися саме його норми, а не положення раніше прийнятих нормативних актів, що регулюють одні й ті ж самі господарські відносини. Також положення ГК України мають перевагу перед постановою КМУ від 06.04.1998р. №457, якою затверджено Статут залізниць України, оскільки згідно ст.4 ЦК України, якщо Постанова КМУ суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону застосовуються положення цього Кодексу або іншого закону. Відповідно до ст.315 ГК України до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді. Також позивач вважає, що строк позовної давності на звернення до суду ним не пропущений, оскільки позивачем на адресу відповідача було направлено претензію вих.№550 від 08.06.2007р. Відповідач 17.07.2007р. надав відповідь на претензію №175/5 від 10.07.2007р., але претензію по теперішній час не задовольнив. Позивач 16.11.2007р. звернувся з позовом до суду. Відповідь на претензію отримано 17.07.2007р. Таким чином від дати отримання відповіді на претензію до подачі позовної заяви пройшло 4 місяці. Згідно ст.315 ГК України заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді на претензію.

Окрім того, позивач посилається на те, що відповідальність за недостачу вантажу повинна нести залізниця, оскільки при відправлені вантаж був маркований, а на станції отримання встановлено, що маркування порушено. переривається, що є ознакою втрати вантажу на шляху прямування.

Представник відповідача у судовому засіданні просив апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення –без змін, з посиланням при цьому на те, що судом першої інстанції правильно застосовані вимоги ст.136 Статуту залізниць України, а норми ст.315 ГК України регулюють загальні правила щодо перевезення вантажів. Окрім того, представник відповідача також вважає, що саме відправником не вжито відповідних заходів щодо схоронності вантажу, зокрема, вантаж не замаркований відправником, а тому вина залізниці у недостачі цього вантажу відсутня.

Відповідно до ст.85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представників сторін, апеляційним господарським судом встановлено:

17.12.2006р. зі станції Ясинувата Донецької залізниці ЗАТ „Макіївський металургійний завод” у вагоні №56218548 відправлено ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” (станція призначення Ізмаїл –експорт Одеської залізниці) прокат чорних металів в кількості 63600 кг, що підтверджується наявною у матеріалах справи залізничною накладною №49011947 (а.с.41).

19.12.2006р. під час перевезення вантажу на Нижньодніпровському вузлі залізниці складений акт загальної форми №4985/Г, згідно з яким, при прибутті вантажу із наглядової вишки виявлено, що по документам значиться навантаження „навалом”, а фактично вантаж завантажений у 2 штабелі декілька ярусів. На верхньому ярусі прораховується 10 зв’язок, що мають по 4-5 дротових ув’язки. На західному штабелі на одній зв’язки, яка лежить впродовж правого повздовжнього борту всі ув’язки обірвані. На східному штабелі від правого повздовжнього борту на третій зв’язки обірвані всі ув’язки. Вагон відчеплений на знеструмлену колію для додаткового огляду.

За результатами огляду вагону на знеструмленій колії залізницею складений акт загальної форми №360/П від 20.12.2006р., згідно з яким, залізницею також виявлено, що вантаж завантажений у 2 штабелі, декілька ярусів, прораховуються 22 пачки, марковані зеленою фарбою. З заходу на 4-й пачці від правого борту обірвані всі ув’язки, маркування переривається на 30-35 см. Зі сходу на 1-й пачці праворуч борту обірвані всі ув’язки, маркування переривається на 30-35 см. Доступ до вантажу усунений. Вагон під охороною прямує на станцію призначення.

При видачі вантажу на станції призначення Ізмаїл - експорт Одеської залізниці 25.12.2006р. складений комерційний акт БО 706287/368, згідно з яким, окрім обставин, які засвідчені в актах загальної форми, при комісійному перевантаженні вагону виявлено недостачу вантажу в кількості 3850 кг.

08.06.2007р. ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” звернулося до залізниці з претензію за вих. №550 про відшкодування вартості недостачі вантажу в сумі 10965,56 грн. При цьому претензію до залізниці від імені ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” заявлено ТОВ „ІНТЕРІОР”.

10.07.2007р. за №175/4 залізницею надана відповідь на претензію ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт”, зокрема повідомлення №90, згідно з яким, претензія ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” розглянута залізницею по суті і визнана обґрунтованою в сумі 10059,84 грн. із розрахунку недостачі вантажу в розмірі 3850 кг із врахуванням 0,5% норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

19.10.2007р. ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” надіслало залізниці лист за вих.№890 з вимогою перерахувати на п/рахунок грошові кошти в розмірі 10059,84 грн., що становлять вартість недостачі вантажу і визнані залізницею, а 16.11.2007р. ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці вартості недостачі вантажу в сумі 10059,84 грн.

При цьому позов від імені ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” поданий до суду ТОВ „ІНТЕРІОР” на підставі довіреності від 22.05.2007р., згідно з якою, ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” уповноважує ТОВ „ІНТЕРІОР” звернутися від імені ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” до Одеської залізниці з претензією та /або з позовом щодо недостачі вантажу прокату чорних металів, що слідував зі станції Ясинувата Донецької залізниці до станції Ізмаїл Одеської залізниці у напіввагоні №56218548 в супроводі накладної №49011947 (комерційний акт БО 706287/368 від 25.12.2006р.).

Оскаржуваним рішенням господарський суд Одеської області відмовив ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” у задоволені позову, з огляду на те, що позивачем пропущений встановлений ст.136 Статуту залізниць України шестимісячний строк позовної давності на звернення до залізниці з позовом.

Апеляційний господарський суд вважає, що такий висновок суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, з огляду на наступне.

Так, в силу вимог ч.2 ст.307 ГК України, які кореспондуються з вимогами ч.3 ст.909 ЦК України залізнична накладна №49011947 за якою здійснювалося перевезення вантажу у напіввагоні №56218548 свідчить про укладення між ЗАТ „Макіївський металургійний завод” (вантажовідправник) та залізницею (відповідач) договору перевезення вантажу на користь ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” (вантажоодержувач, позивач).

Відповідно до ч.5 ст.306 ГК України загальні умови перевезення вантажів визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно правовими актами.

Вимогами ч.ч.1,2 ст.315 ГК України встановлено, що до пред’явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу можливим є пред’явлення йому претензії. Претензії можуть пред’являтися протягом шести місяців. Аналогічні положення щодо пред’явлення претензій перевізникові встановлені і у ст.134 Статуту залізниць України, згідно з якою, претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зазначені терміни обчислюються з дня видачі вантажу –для претензій про відшкодування за недостачу вантажу (п. ”а” ст.134 Статуту залізниць України).

Водночас вимогами ст.315 ГК України встановлено, що перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців (ч.3 ст.315 ГК України). Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді (ч.4 ст.315 ГК України).

Згідно з відміткою у графі „Оформлення видачі вантажу” залізничної накладної №49011947, вантаж оформлений до видачі 24.12.2006р., а фактично виданий одержувачу після складання комерційного акту БО 706287/368 від 25.12.2006р. Отже, встановлений як вимогами ч.ч.1,2 ст.315 ГК України, такі і вимогами ст.134 Статуту залізниць України шестимісячний строк на звернення до залізниці з претензією щодо недостачі вантажу закінчується 25.06.2007р.

Між тим, як вище встановлено апеляційним господарським судом, з претензією до залізниці про недостачу вантажу позивач звернувся 08.06.2007р. за вих. №550, тобто, у встановлений законодавством строк.

Відповідь на претензію позивача залізниця надала 10.07.2007р. за №175/4, а відтак, шестимісячний строк на звернення до суду з позовом закінчується 10.01.2008р. Штамп поштового відділення на конверті, в якому до господарського суду Одеської області надійшла позовна заява ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт”, а саме 16.11.2007р. свідчить, що ДП „Ізмаїльський морський торговельний порт” з позовом до залізниці звернувся у межах шестимісячного строку, встановленого вимогами ст.315 ГК України.

Таким чином висновок суду першої інстанції про пропуск позивачем строку позовної давності не відповідає, як обставинам справи, так і нормам матеріального права, зокрема ст.315 ГК України. Такі обставини в силу вимог п.п.3,4 ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та в силу вимог п.2 ч.1 ст.103 ГПК України прийняття нового рішення у даній справі, виходячи при цьому з наступного:

Як свідчать відмітки у залізничній накладні №49011947, вантаж у вагон № 56218548 завантажений засобами відправника, розміщений і закріплений згідно з параграфом 9 розділу 3 Технічних умов правильно. Відмітка щодо маркування вантажу у залізничній накладній відсутня, але як із актів загальної форми, що складені залізницею при перевезенні вантажу, так і із комерційного акту, який складений залізницею на станції призначення вбачається, що вантаж був також замаркований відправником.

Водночас, із вказаних актів вбачається також, що в деяких пачках обірвані ув’язки, а також переривається маркування, яке нанесене зеленою фарбою. Апеляційний господарський суд вважає, що такі обставини є ознаками втрати вантажу під час його перевезення.

Вимогами ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця звільняється від відповідальності за недостачу прийнятого до перевезення вантажу, якщо така недостача виникла з незалежних від залізниці причин. Аналогічні положення щодо звільнення залізниці від відповідальності містяться і у ч.1 ст.924 ЦК України та ч.1 ст.314 ГК України.

При цьому в силу вимог п. „а” ст.111 Статуту залізниць України однією із підстав звільнення залізниці від відповідальності є прибуття вантажу у непошкодженому відкритому рухому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Між тим, з огляду на вищевстановлені обставини справи щодо наявності ознак втрати вантажу при його перевезенні, апеляційний господарський суд вважає, що відповідальність за недостачу вантажу слід покласти на залізницю.

Відповідно до п. ”а” ст. 114 Статуту залізниць України за недостачу вантажу, залізниця відшкодовує збитки у розмірі дійсної вартості недостачі маси вантажу.

При цьому, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення (ч.2 ст.114 Статуту залізниць України.).

В силу вимог п.27 Правил перевезення вантажів, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5 % маси всіх інших вантажів.

Згідно з наявними у матеріалах справи Специфікацією №53 від 07.12.2006р., що є додатком №53 до договору поставки №730/06 від 30.03.2006р. та видатковою накладною відправника (ЗАТ „ММЗ”) №11177 від 18.12.2006р., вартість 1 тони прокату чорних металів становить 2373,50 грн. (без ПДВ). Недостача вантажу згідно з комерційним актом становить 3850 кг, а із врахуванням норми недостачі маси вантажу 0,5%, недостача становить 3532 кг.

Таким чином розмір вартості недостачі вантажу, який підлягає до стягнення з відповідача становить 10059,84 грн. (3850 кг –0,5% =3532 кг х 2373,50 грн. = 8383,20 грн. + 20% ПДВ = 10059,84 грн.).

Наявне у матеріалах справи повідомлення №90 від 10.07.2007р. свідчить, що претензія позивача на суму 10059,84 грн. визнана відповідачем, але грошові кошти не сплачені.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог ТОВ „Ізмаїльський морський торговельний порт”, а відтак, і висновку про їх задоволення.

При цьому апеляційний господарський суд зазначає, що звернення з даним позовом від імені ТОВ „Ізмаїльський морський торговельний порт” ТОВ „Інтеріор” відповідає вимогам Статуту залізниць України, зокрема. вимогам ст.113, згідно з якою, одержувач вантажу має право передати своє право на пред’явлення претензії та позову до залізниці щодо недостачі вантажу як відправнику, так і уповноваженій особі, яка виступає від його імені. Передача права на пред’явлення претензій і позовів засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції), а для уповноваженої особи - довіреністю, оформленою згідно з законодавством.

Як встановлено матеріалами справи, одержувач вантажу –ТОВ „Ізмаїльський морський торговельний порт” переуступив своє право на пред’явлення претензії і позову як відправнику вантажу –ЗАТ „Макіївський металургійний завод”, що підтверджується переуступним підписом одержувача у відповідній графі залізничної накладної №49011947, так і уповноваженій особі –ТОВ „Інтеріор”, що підтверджується довіреністю від 22.05.2007р., яка оформлена відповідно до вимог законодавства.

Доводи представника відповідача, які наведені у судовому засіданні щодо переважного застосування вимог ст.136 Статуту залізниць України апеляційний господарський суд не приймає до уваги з огляду на те, що в даному випадку вантажоодержувач скористався своїм правом пред’явити до залізниці претензію щодо недостачі вантажу. Це право надане вантажоодержувачу як вимогами ч.1 ст.315 ГК України, так і вимогами ст.134 Статуту залізниць України. При цьому претензія до залізниці пред’явлена вантажоодержувачем у строки, що встановлені як вимогами ч.2 ст.315 ГК України, так і вимогами ст.134 Статуту залізниць України. Позов до суду поданий вантажоодержувачем протягом шести місяців з дня одержання відповіді на претензію, що відповідає вимогам ч.4 ст.315 ГК України. При цьому така правова норма у Статуті залізниць України відсутня.

Відповідно до ч.2 ст.9 ЦК України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Таким законом є, зокрема, Господарський кодекс України.

У ч.5 ст.307 ГК України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб’єктів господарювання за цими перевезеннями визначається транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Обов’язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом визначає Статут залізниць України, що встановлено у ст.2 Статуту. Цей Статут затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457.

В силу вимог ч.4 ст.9 ЦК України, постанови Кабінету Міністрів України також є актами цивільного законодавства. Якщо постанова Кабінету Міністрів України суперечить положенням цього Кодексу або іншому закону, застосовуються відповідні положення цього Кодексу або іншого закону.

Оскільки у Статуті залізниць України відсутні правові положення, які передбачені у ч.4 ст.315 ГК України, то в даному випадку слід застосовувати положення ч.4 ст.315 ГК України.

Доводи представника відповідача про те, що вантаж не замаркований вантажовідправником спростовуються обставинами, які встановлені як в актах загальної форми, так і в комерційному акті та які свідчать про те, що вантаж був замаркований вантажовідправником зеленою фарбою.

Керуючись ст.ст.99,101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт” задовольнити.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 15 січня 2008 року у справі №13/307-07-8652 скасувати.

3.Позов Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт” задовольнити.

4.Стягнути з Одеської залізниці (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, ОКПО 01071315) на користь Державного підприємства „Ізмаїльський морський торговельний порт” (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Портова,7, р/р 260020153192 у ВАТ „Державний Експортно-імпортний банк України”, МФО 328629, ЄДРПОУ 01125815) вартість недостачі вантажу в сумі 10059 грн. 84 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 109 грн. 66 коп., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 118 грн., витрати по сплаті державного мита за розгляд апеляційної скарги в сумі 54 грн. 83 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя

О.О. Журавльов

Судді

Л.В. Поліщук

М.В. Михайлов