Рішення № 14234420, 11.02.2011, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

РІШЕННЯ справа № 2-113/11р

Іменем України

08 лютого 2011 року

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

В складі головуючого суддіВоронюк В.А.

при секретаріПолонській Н.М.

з участю адвокатів ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині

Справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про розподіл квартири,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась в суд із позовом в якому просила провести розподіл квартири АДРЕСА_1 між нею та ОСОБА_4, таким чином, що за нею визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1,з частиною сараю»«Б» площею 6 кв.м та погреба «д»площею 3,3 кв.м, а вона ОСОБА_4 компенсує вартість його 1\2 частини в спільній квартирі, виходячи з ринкової вартості квартири та припинити право власності відповідача на спірне житло.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 24 вересня 1996 року вона вступила в шлюб з ОСОБА_4 Від спільного проживання у них є дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. В липні 2007 року вони офіційно розлучились, але потім помирились і до кінця 2007 року проживали разом. В звязку з тим, що відповідач пиячив, бив її ,і своєю негативною поведінкою створював умови не можливі для подальшого спільного проживання в одній квартирі, вона змушена була в кінці листопада 2007 року залишити ОСОБА_4 та перейти на квартиру по АДРЕСА_2 забравши з собою дочку. По даний час вона разом з дочкою живуть на квартирі, а відповідач проживає в однокімнатній квартирі, яку вони придбали разом в період знаходження в шлюбі, і яку оформили на його імя. Із договору купівлі продажу квартири під АДРЕСА_1, який нотаріально посвідчувався 19.09.2003 року, та який зареєстрований в Козятинському БТІ 29.09.2003 року за реєстром №33/295, квартира придбана за 3000 грн. Дана квартира складається із прихожої, кімнати, кухні, туалету, житловою площею 17,0 кв.м, загальною площею 29,7 кв.м, до якої відноситься частина сараю та частина погребу. Зважаючи на те, що квартира однокімнатна її поділ в натурі неможливий, як і неможливе визначення порядку користування квартирою та спільне проживання, вона просить залишити квартиру за нею та визнати за нею право власності , а відповідачу компенсувати вартість ? частки квартири грішми, припинивши його право власності на спірне житло.

Позивака в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та підтвердила обставини зазначені вище, крім того додала, що відповідач створив неможливі умови для спільного проживання, тому вона змушена була з дитиною залишити квартиру та перейти проживати в найняту квартиру. Дитина у них хвора з дитинства, вона значні кошти тратить на ліки для дитини, відповідач не надає ніякої допомоги на її утримання, по аліментах створилась велика заборгованість . Відповідач більшу частину свого часу знаходиться в Росії на заробітках, в спірній квартирі не проживає . Крім того відповідач може перейти проживати до своїх батьків, або винаймати квартиру. Те, що вона з дитиною винаймає квартиру порушуються не тільки права її на власність, але і порушені права дитини.

Представник позивачки адвокат ОСОБА_1 підтвердила обставини зазначені вище та пояснила в судовому засіданні,що позивачка має право власності на ? частину спірної квартири, , на її утриманні знаходиться дитина-інвалід .Відповідачка розлучилась з відповідачем, але ще проживала до листопада 2007 року разом. Відповідач створив неможливі умови для спільного проживання, тому позивачка змушена була його залишити та перейти з дитиною в найману квартиру. Квартира, яка є власністю сторін, , не подільна, встановити порядок користування житлом також неможливо, спільне проживання сторін неможливо, тому вважає, що за позивачкою необхідно визнати право власності, а вона компенсує відповідачу вартість ? частки грішми. Припинення відповідачу права на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди його інтересам. Відповідач проживає один, а позивачка змушена з хворою дитиною винаймати житло. За змістом ч.1 ст.365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо частка є незначною і не може бути виділена в натурі, річ є неподільною, спільне володіння і користування майном є неможливим, таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника.

Із конструкції зазначеної статті не вбачається, що для вирішення питання про припинення права особи на частку у спільному майні необхідна наявність всіх чотирьох умов у їх сукупності, оскільки цією статтею передбачено вичерпний перелік підстав, за наявності будь-якої із них можливе вирішення судом питання про припинення права на частку в спільному майні за вимогою інших співвласників. Така правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Верховного Суду України від 23.08.2006 року.

Що до строку позовної давності, то позивачка не пропустила строк звернення до суду, оскільки після розірвання шлюбу її право на право власності порушено не було і не порушено і наданий час. З цього приводу в постанові Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 в п.15 зазначається, що початок позовної давності для вимог про поділ майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється не з дати прийняття постанови державного органу РАЦС, а від дня коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності.

Відповідач в попередньому судовому засіданні не заперечував про те, щоб йому позивачка сплатила вартість ? частки квартири , але не погоджувався з вартістю .Надалі відповідач в судове засідання не зявився.

Представник відповідача ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що відповідач знаходиться в Росії на заробітках, позов не визнала та просила суд залишити квартиру відповідачу, так як він в даний час проживає з іншою жінкою, а останній компенсує вартість 12 частки квартири позивачці.

Представник відповідача адвокат ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що хоч квартира неподільна, проте ніхто не вправі позбавити відповідача права власності ,так як ? частка спірної квартири є значною, іншого житла у нього немає. Крім того зазначив, що за змістом частини першої ст. 365 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: - частка є незначною і не може бути виділена в натурі; - річ є неподільною; - спільне володіння і користування майном є неможливим; - таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника. В даному випадку для вирішення питання про припинення права особи на частку у спільному майні відсутня необхідна наявність всіх чотирьох умов у їх сукупності, оскільки цією нормою права передбачено вичерпний перелік підстав, тому за відсутності будь-якої з них не можливе вирішення судом питання про припинення права на частку в спільному майні за вимогою інших співвласників, а в даному випадку вбачається відсутність умови про те, що ? частка квартири є незначною та припинення права власності відповідача на його частку завдасть йому істотної шкоди.

Крім того позивачка пропустила строк позовної давності, який починається з того часу коли позивачка отримала свідоцтво про розірвання шлюбу. За таких обставин просив в позові відмовити.

Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши письмові докази по справі, вважає, що позовні вимоги слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони знаходились в зареєстрованому шлюбі з 24.09.1996 року, який було розірвано рішенням Козятинського міськрайонного суду 09.03.2004 року ( а.с. 57 ), а 25 липня 2007 року позивачка отримала свідоцтво про розірвання шлюбу ( а.с. 6 ). Від спільного проживання у сторін народилася дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка в даний час проживає з позивачкою в найманій квартирі, що підтверджується довідкою квартального комітету від 17.01.2010р. ( а.с. 7, 56 ). Дитина має вади здоровя, що підтверджується довідкою відділової лікарні ст..Козятин від 4.10.2010 року ( а.с. 16 ).

За період сумісного проживання сторони придбали квартиру під АДРЕСА_1 до якої належить ? частина погреба»Д»площею 3,3 кв.м та частина сараю «Б»площею 6 кв.м , що підтверджується договором купівлі-продажу який нотаріально посвідчувався 19.09.2003 року, та який зареєстрований в Козятинському БТІ 29.09.2003 року за реєстром №33/295, на прізвище відповідача ОСОБА_4(а.с. 18 ). Оскільки спірне житло придбане в період шлюбу за кошти подружжя, то воно є спільною сумісною власністю подружжя і як позивачці, так і відповідачу належить на праві власності по ? його частині .

Відповідно до висновку судово будівельно - технічної експертизи № № 1827,2556 Вінницького відділення КНДІСЕ, , станом на момент проведення дослідження, квартири АДРЕСА_1, дійсна вартість складає 79810 грн ( сімдесят девять тисяч вісімсот десять грн.), дійсна вартість 1\2 частини даної квартири, складає 39905 грн ( тридцять девять тисяч девятсот пять грн. ), і при проведенні дослідження встановлено, що поділити квартиру АДРЕСА_1 на дві рівних частки та виділити ці частки в натурі з технічної точки зору не визнається за можливе. (а.с.32-37 ), при цьому вартість проведення експертизи складає 1548 ( одну тисячу пятсот сорок вісім ) гривень. (а.с.46 ).

Кошти за ? частину спірної квартири внесла на депозитний рахунок суду позивачка ОСОБА_3 по квитанції № NOZO950840 від 01.02.2011 року в сумі 39905 грн (. а.с. 70 ).

Крім того представником відповідача ОСОБА_6 внесено також на депозитний рахунок суду вартість ? частки квартири в сумі 39905 грн по квитанції № NOZO943966 від 01.02.2011 року ( а.с.68 ).

Відповідно до ст.. 60 ч.1 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. Відповідно до ч.1 ст.61 СК України обєктом права спільної сумісної власності може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Відповідно до ч.1 ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Проте відповідно до ст..70 ч.3 СК України суд може відступити від рівності часток, якщо з одним із подружжя проживають неповнолітні діти .

Згідно ст.. 71 ч.1,2,4,5 СК України майно, що є обєктом права спільної сумісної власності подружжя ділиться між ними в натурі.

Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішено судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення для справи.

Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до ст. 365 ЦК України, право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;

2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім'ї.

Судом із конструкції зазначеної статті не вбачається, що для вирішення питання про припинення зазначеного права необхідна наявність всіх чотирьох умов у їх сукупності, оскільки статтею передбачено вичерпний перелік підстав, за наявності будь - якої з них можливе вирішення судом питання про припинення права на частку в спільному майні за вимогою інших співвласників.

Судом також встановлено, що сторони спільно володіти та користуватись спірною квартирою не можуть, про що вони самі про це заявили в судовому засіданні .Також судом встановлено в ході розгляду справи, що у позивачки також немає іншого житла , що підтверджується довідкою Вінницького бюро технічної інвентаризації ( а.с.67 ).Позивачка винаймає житло з неповнолітньою дитиною, яка має вроджені вади здоровя, так як має укорочену ногу на 2 см. та проблеми з тонким кишечником. Відповідач не надавав матеріальну допомогу на дитину та мав заборгованість по аліментах, яку погасив під час розгляду даної справи.

Позивачка залишила проживання в спірній квартирі з тих підстав, що відповідач зловживав спиртними напоями, ображав її та наносив побої і відповідач ці обставини визнав, що підтверджується рішенням Козятинського міськрайонного суду від 09.03.2004 року (а.с 57 ).

Як було встановлено вище, спірна квартира є неподільною, ? частка не може бути виділена в натурі.

Також суд вважає, що припинення права власності відповідача на його частку у спільній власності не завдасть йому істотної шкоди , оскільки відповідач працює в Росії, а отже значну частину часу в спірній квартирі не проживає. Крім того суд вважає, що проживання позивачки з неповнолітньою,хворою дитиною в найманій квартирі порушує право не тільки позивачки, а й порушуються інтереси дитини, а відповідач проживає один, , він знаходиться в кращому становищі, ніж позивачка та їх неповнолітня дитина.

Суд не може прийняти твердження представника відповідача про те, що позивачкою пропущено строк позовної давності, оскільки в основу вирішення цього питання береться до уваги не момент припинення спільного життя чи реєстрації розлучення в органах ЗАГСУ, а моменти порушення майнового права, який може бути як під час перебування у шлюбі, так і після його припинення, тобто із дня ,коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності. З цього часу повинен обчислюватись строк позовної давності. Така правова позиція міститься і п.15 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року № 11. Оскільки право позивачки на право власності на ? частину спірного житла не порушено, а отже вона не пропустила строк позовної давності.

Оцінюючи всі докази в їх сукупності, та виходячи з принципу розумності та справедливості , враховуючи інтереси неповнолітньої хворої дитини, суд приходить до висновку, що квартира АДРЕСА_1 до якої належить ? частина погреба»Д»площею 3,3 кв.м та частина сараю «Б»площею 6 кв.м не може бути виділена в натурі, квартира є неподільною, спільне володіння і користування майном ( квартирою) є неможливим і таке припинення на частку в спільному майні не завдасть істотної шкоди відповідачу, позивачкою внесені кошти за ? частку квартири на депозитний рахунок суду , а тому позовні вимоги позивачки необхідно задовольнити. Визнати за ОСОБА_3 право власності за квартиру АДРЕСА_1 вінницької області ,до якої належить ? частина погреба»Д»площею 3,3 кв.м та частина сараю «Б»площею 6 кв.м, а ОСОБА_3 компенсувати ОСОБА_4 вартість ? частки в сумі 39905 грн, припинивши право власності його на спірне житло.

Відповідно до ст.88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

А тому, слід стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 витрати за надання правової допомоги в сумі 600 грн, ( а.с. 59 ), судові витрати в сумі 2063 грн ( а.с. 1,2,60,71 ) та 399 грн кошти за послуги банку ( а.с. 70 ), а всього 3072 грн .

-

Керуючись ст.. ст.. 60,61,68,70,71 ,72, СК України, ст.. 365 ЦК України, ст.ст. 15, 57-60,88 ч.1 , 208-209, 212-215 ЦПК України, суд ,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Провести розподіл квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 наступним чином :

За ОСОБА_3 визнати право власності на квартиру АДРЕСА_1, до якої відноситься сарай “Б” площею 6 кв.м та частина погреба “Д” площею 3,3 кв.м , припинивши право власності на зазначене житло ОСОБА_4. .

ОСОБА_3 компенсує на користь ОСОБА_4 вартість ? частини квартири АДРЕСА_1 в сумі 39905 грн ( тридцять девять тисяч девятсот пять грн. ).

Кошти, які зберігаються в Територіальному Управлінні державної судової адміністрації у Вінницькій області на депозитному рахунку 37310009000080, банк ГУДКУ у Вінницькій області , код ЗКПО 26286152, МФО 802015, квитанція № NOZO950840 від 01.02.2011 року, після набрання рішенням чинності виплатити ОСОБА_4 в рахунок компенсації вартості ? частини квартири АДРЕСА_1. .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати по справі в сумі 3072 грн. ( три тисячі сімдесят дві грн. )

Кошти, що сплачені на депозитний рахунок Територіальному Управлінні державної судової адміністрації у Вінницькій області 37310009000080, банк ГУДКУ у Вінницькій області , код ЗКПО 26286152, МФО 802015, квитанція № NOZO943966 від 01.02.2011 року ОСОБА_6 , після набрання рішенням чинності, повернути останній.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Козятинський міськрайонний суд протягом 10 днів після проголошення.

Суддя: