Постанова № 1423244, 28.02.2008, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2008 р. Справа № 38/378-07

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Демченко В.О., судді Такмаков Ю.В., Барбашова С.В.,

при секретарі Соколовій Ю.І.

за участю представників сторін:

позивача - Симонової О.М. (дов. № 67 від 25.02.2008 р.)

відповідача - Кучеренко О.М. (дов. б/н від 18.12.2007 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Немо ЛТД" (м. Харків) (вх. № 213 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 18.01.08 р. по справі № 38/378-07

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Немо ЛТД" (м. Харків)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Олексіївський" (м. Харків)

про стягнення 70 273,33 грн., -

встановила:

У липні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Немо ЛТД" звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Олексіївський" про стягнення 16336,07 грн. матеріальної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної безпеки, 28,26 грн. вартості направлених відповідачу телеграм, 53 909,00 грн. збитків (упущеної вигоди) та судових витрат по справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18 січня 2008 року по справі № 38/378-07 (суддя Светлічний Ю.В.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Позивач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 18.01.2008 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ фірми "Немо ЛТД". На думку заявника апеляційної скарги, оскаржуване рішення суду винесене з порушенням норм матеріального права, а викладені у рішенні висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, вважає її необґрунтованою, просить залишити рішення господарського суду Харківської області від 18.01.2008 р. без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши представника ТОВ фірми "Немо ЛТД" Симонову О.М., яка підтримала апеляційну скаргу, представника ТОВ ТД "Олексіївський" Кучеренко О.М., яка просила рішення суду першої інстанції залишити без змін, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач вказує про те, що 17 березня 2007 року о 8 годині 00 хвилин водій Караманов Л.П., керуючи автотранспортним засобом, що належить ТОВ ТД "Олексіївський", технічно справним автомобілем "Сітроен-Берлінго" реєстраційний номер АХ 58-17 АЕ, рухався по вул. Ахсарова в напрямку вул. Дерев'янка у м. Харкові. В районі будинку № 18 вищевказаний автомобіль виїхав на стрічку зустрічного руху та допустив зіткнення зі стоячим автомобілем БАЗ-2215 державний номер АХ 02-06 АА, що належить ТОВ "Немо ЛТД" на праві власності, внаслідок чого автомобілю марки БАЗ-2215 завдані механічні пошкодження, а водій автомобілю "Сітроен-Берлінго" - Караманов Л.П. помер.

За результатами перевірки ДТП, на підставі постанови від 27.03.2007 р. МУМВС України в Харківській області у порушенні кримінальної справи було відмовлено та зазначено, що водій автомобіля "Сітроен-Берлінго" Караманов Л.П. грубо порушив п.10.1. Правил дорожнього руху України, що призвело до ДТП. Причиною порушення водієм зазначених Правил виявився його стан здоров'я, а саме сочетана тупа травма тіла, ускладнена декомпенсированим травматичним шоком на фоні геморагичного інсульту. Крім Караманова Л.П. в результаті ДТП ніхто не постраждав.

Згідно висновку спеціаліста-автотоварознавця № 251/2007 від 22.05.2007 р. матеріальний збиток, завданий власникові автомобілю БАЗ-2215 державний номер АХ 02-06 АА, в результаті його пошкодження при ДТП складає 16 336,07 грн. Крім того, позивач зазначає, що в період відновлювальних робіт по ремонту пошкодженого автомобіля ТОВ фірма "Немо ЛТД" зазнала збитків в сумі 53 909,00 грн., що складаються з доходів, які підприємство могло б реально одержати за звичайних обставин, якби його право не було порушене (упущена вигода). На думку позивача, розмір збитків підтверджується актом простою автомобіля від 01.06.2007 р. та довідкою про компенсацію збитків від простою, у зв’язку з чим він має право на їх відшкодування.

Приймаючи оскаржуване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд послався на наявність обставини, яка звільняє від відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, а саме його вибуття з володіння суб'єкта відповідальності внаслідок неправомірних дій інших осіб, або завдання шкоди внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілого.

При цьому, суд зауважив, що в діях відповідача в даному ДТП існують ознаки наявності суттєвих обставин, які мають ознаки обставин непереборної сили, і які, відповідно, звільняють особу від відповідальності за шкоду, що виникла внаслідок непереборної сили, а саме - стан здоров'я водія Караманова Л.П. та виникнення у нього декомпенсованого травматичного шоку на фоні геморагічного інсульту.

Разом з тим, суд зазначив, що згідно статтею 780 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) шкода, завдана третім особам у зв'язку з користуванням річчю, переданою у найм, відшкодовується наймачем на загальних підставах. У відповідності до статті 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, заподіяну їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

17 березня 2007 року, день, коли сталася ДТП був суботою, і таким чином у цей день водій Караманов Л.П. не виконував своїх трудових (службових) обов'язків, а користувався автомобілем на підставі договору оренди транспортного засобу № 2 від 01.02.2007 р., укладеного з відповідачем.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстави для задоволення позовних вимог по стягненню матеріальної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної безпеки та збитків (упущеної вигоди) відсутні.

Однак, з викладеними вище висновками господарського суду, колегія суддів не може погодитись, оскільки вони не повністю відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи, їм не надана правильна та належна правова оцінка, тому є підстави для часткового задоволення апеляційної скарги і скасування прийнятого по справі рішення.

Заперечуючи проти висновків господарського суду Харківської області, позивач обґрунтовано зазначає, що посилання суду на наявність суттєвих обставин, які мають ознаки непереборної сили, і які звільняють особу від відповідальності за шкоду, що виникла внаслідок непереборної сили, не відповідає обставинам справи, виходячи з наступного.

Дійсно, внаслідок ДТП, що сталася 17.03.2007 р. водій Караманов Л.П. помер, однак його смерть стала наслідком, а не причиною ДТП. Як вбачається з Акту судово-медичного дослідження (обстеження) № 100-а від 19.03.2007 р., водій потрапив до лікарні в 8.40 год., а біологічна смерть констатована в 9.40 год. В лікарні він був оглянутий хірургом, травматологом та нейрохірургом, знаходився у свідомості. Після огляду фахівцями був встановлений клінічний діагноз: ОЗЧМТ, струс головного мозку, забиті рани голови та обличчя, ЗТГ, переломи ребер, грудини, забиття легенів та серця, ЗТЖ, розрив паренхіматозних органів, некомпенсований незворотній травматичний шок.

Таким чином, були виявлені травми, що стали наслідком ДТП. Запис в історії хвороби про втрату свідомості водієм за кермом автомобіля зроблені з його слів і ніякими об'єктивними обставинами не підтверджується, тобто вони є припущенням, а не доведеним фактом. При цьому, геморагічний інсульт був виявлений під час проведення судово-медичного дослідження, але ні в дослідженні, ні в висновках не міститься інформація про те, коли саме стався інсульт - до ДТП чи після неї, та чи не став він наслідком отриманих травм та декомпенсованого незворотного травматичного шоку.

З наведеного слід зробити висновок, що при винесенні оскаржуваного рішення висновки суду ґрунтувались на недоведених фактах, які суд визнав встановленими, при цьому суд зробив висновки, що не відповідають дійсним обставинам справи.

Крім того, слід зауважити, посилання суду першої інстанції на статтю 780 ЦК України, зокрема на те, що під час ДТП водій Караманов Л.П. користувався автомобілем на підставі договору оренди транспортного засобу № 2 від 01.02.2007 р., укладеного між ним та відповідачем, колегія суддів вважає безпідставними.

Згідно з частиною 2 статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Частиною 1 статті 220 ЦК України передбачено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

На думку заявника апеляційної скарги, зазначений договір є недійсним, оскільки недійсним є правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом (нікчемний правочин), і у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 2 статті 215 ЦК України.).

Разом з тим колегія суддів зауважує, що посилання місцевого господарського суду на статтю 1172 ЦК України, яка передбачає відповідальність юридичної особи в разі завдання шкоди їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків, є неправомірним.

Як вірно зазначає позивач, зазначеною нормою регулюється відповідальність підприємств за вимогами інших осіб, що ґрунтуються на неналежному виконанні працівником своїх трудових обов’язків. Відповідальність ТОВ ТД "Олексіївський" перед ТОВ фірмою "Немо ЛТД" пов'язана зі спричиненням шкоди джерелом підвищеної небезпеки (автомобілем), що знаходиться у власності товариства, і ці правовідносини прямо регулюються статтею 1187 ЦК України.

Частиною 2 статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Оскільки під час скоєння ДТП транспортний засіб, яким керував водій Караманов Л.П., знаходився у власності відповідача, то згідно з частиною 2 статті 1187 ЦК України саме він повинен відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно зі статтею 43 цього ж Кодексу господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів дійшла до висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 16 336,07 грн. матеріальної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної безпеки, є обґрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами, ґрунтуються на положеннях цивільного законодавства, у зв’язку з чим підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 53 909,00 грн. збитків (упущеної вигоди), то колегія суддів вважає їх недоведеними.

Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В даному випадку пред’явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов’язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані у разі вжиття своєчасних заходів для одержання цієї вигоди в розмірі 53 909,00 грн.

В обґрунтування розміру збитків позивач надав довідку про компенсацію збитків від простою, в якій він їх розрахував виходячи з середньоденної виручки позивача за 1 327 годин простою. Однак, колегія вважає, що це не є реальними збитками, що понесені позивачем внаслідок ДТП, зокрема, обсяг цих збитків можливо було суттєво зменшити шляхом скорочення терміну ремонтних робіт автомобілю БАЗ-2215, який склав 1 312 годин. Позивач не обґрунтував причини такого довготермінового ремонту автомобіля і надав відповідні документи, які б це підтверджували.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що правові підстави для стягнення 53909,00 грн. збитків (упущеної вигоди) відсутні.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 29.12.1976 р. "Про судове рішення" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, а обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що невідповідність висновків, викладених в рішенні місцевого господарського суду обставинам справи та невірне застосування судом норм матеріального права призвело до неправильного вирішення спору, що дає підстави для часткового скасування рішення господарського суду Харківської області від 18 січня 2008 року по справі № 38/378-07.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 245,04 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 3, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

постановила:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю фірми "Немо ЛТД" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 18 січня 2008 року по справі № 38/378-07 в частині відмови у стягненні матеріальної шкоди скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги в цій частині задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Олексіївський" (61204, м. Харків, пр. Перемоги, б. 62, п/р 26005830208710 в ХОФ АКБ "Укрсоцбанк" м. Харків, МФО 351016, код ЄДРПОУ 03082530) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Немо ЛТД" (61022, м. Харків, пр. Правди, 7, р/р № 26006012070 в АВУБ "Грант", МФО 351607, код ЄДРПОУ 22625835) 16 336,07 грн. матеріальної шкоди, 245,04 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Головуючий суддя Демченко В.О.

Судді Такмаков Ю.В.

Барбашова С.В.