Постанова № 14228488, 10.03.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2011 року 17:34 Справа № 2а-0870/611/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Садового І.В.

при секретарі судового засідання Пшець Ю.Ю.

за участю:

представників позивача: Демченко І.В., Калниш В.Г.

представника відповідача: Крошки В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства «Запорізький хлібозавод №5»

до: Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

про: скасування податкових повідомлень рішень від 30.07.2010 №0000940804/0 в частині та від 30.07.2010 №0000950804/0

ВСТАНОВИВ:

28.01.2011 Публічне акціонерне товариство «Запорізький хлібозавод №5» звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі про скасування податкових повідомлень рішень від 30.07.2010 №0000940804/0 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 75909 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 28931 грн. та від 30.07.2010 №0000950804/0 в повному обсязі.

Ухвалою суду від 31.01.2011 відкрито провадження в адміністративній справі №2а-0870/611/11, закінчено підготовче провадження та призначений судовий розгляд справи на 14.02.2011. У судовому засіданні оголошувалась перерва до 28.02.2011.

Ухвалою суду від 28.02.2011 провадження у справі зупинено за клопотанням відповідача до 10.03.2011 для надання додаткових доказів.

10.03.2011 провадження у справі поновлено зі стадії судового розгляду.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 10.11.2010 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві та додаткових поясненнях. Зазначає, що право підприємства на валові витрати та податковий кредит підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними та розрахунково-платіжними документами. Вважає неправомірними висновки податкової про порушення позивачем п.п.1.32 ст.1, п.п.5.3.9 п. 5.3, п.п.5.4.6 п. 5.4 ст. 5, п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.3.1, 8.3.2 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції закону України №283/97-ВР від 22.05.2007), п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 04.03.1997 №168/97-ВР. Просить позов задовольнити.

Відповідач з позовними вимогами не погодився з підстав, викладених у наданих запереченнях. Зазначає, що актом перевірки встановлено порушення позивачем п.п.1.32 ст.1, п.п.5.3.9 п. 5.3, п.п.5.4.6 п. 5.4 ст. 5, п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.3.1, 8.3.2 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції закону України №283/97-ВР від 22.05.2007) , внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 78 854 грн. та п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 04.03.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість», внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 576 921 грн. За результатами перевірки, відповідно до чинного законодавства, були прийняті податкові повідомлення-рішення про донарахування податкових зобовязань. Просить у задоволенні позову відмовити.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлень №0471 від 31.05.2010, №0471/1 від 29.06.2010 фахівцями Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі проведено планову виїзну документальну перевірку Публічного акціонерного товариства «Запорізький хлібозавод №5» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008 по 31.03.2010.

За результатами перевірки складений акт №265/08-04/05465672 від 20.07.2010.

Перевіркою, зокрема, встановлено, що підприємством порушено вимоги:

- п.п.1.32 ст.1, п.п.5.3.9 п. 5.3, п.п.5.4.6 п. 5.4 ст. 5, п.п.8.1.1, п.п.8.1.2 п. 8.1, п.п. 8.3.1, 8.3.2 п.8.3 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції закону України №283/97-ВР від 22.05.2007) із змінами та доповненнями, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток на суму 78 854 грн., у тому числі: за перше півріччя 2008 року в сумі 179 грн., за 3 квартали 2008 року в сумі 960 грн., за 2008 рік в сумі 2945 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 4892 грн., за півріччя 2009 року в сумі 23980 грн., за 3 квартали 2009 року в сумі 42148 грн., за 2009 рік у сумі 59443 грн., за 1 квартал 2010 року у сумі 16466 грн.;

- п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 04.03.1997 №168/97-ВР із змінами та доповненнями, внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 576 921 грн., у тому числі: за грудень 2008 року в сумі 270027 грн., за січень 2009 року в сумі 251894 грн., за липень 2009 року в сумі 55000 грн.

В акті перевірки зазначено, що ПАТ «Запорізький хлібозавод №5» у 2008 році укладено договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті та інше з ЗРД ЗАТ «Страхова група «ТАС» та АТ «Українська пожежно - страхова компанія». В ході перевірки договорів (контрактів) та додатків до них, страхових полісів, банківських документів, головної книги за 2008 рік, журналів-ордерів та відомостей по рахункам: 39 «Витрати майбутніх періодів», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 6552 «Розрахунки зі страхування майна підприємства» встановлено, що витрати зі страхування за період: з 01.04.2008 по 31.12.2008 склали - 16456 грн. 51 коп., у тому числі: 2-й квартал 2008 року - 8340 грн. 87 коп.; 3-й квартал 2008 року - 3802 грн. 96 коп.; 4-й квартал 2008 року - 4312 грн. 68 коп. У податковому обліку ПАТ «Запорізький хлібозавод №5» витрати зі страхування включено до складу валових витрат та відображено у рядку 04.12 декларацій з податку на прибуток підприємства у періодах: півріччя 2008 року - 18 114 грн., у тому числі 2-й квартал 2008 року - 9 057 грн.; три квартали 2008 року - 25 040 грн., у тому числі 3-й квартал 2008 року - 6 926 грн.; 2008 рік - 37 292 грн., у тому числі 4-й квартал 2008 року - 12 252 грн. Перевіркою встановлено, що витрати зі страхування за 2008 рік у розмірі 11778 грн. 49 коп. документально не підтверджені.

В акті перевірки зазначено, що ПАТ «Запорізький хлібозавод №5» в порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.4.6 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено валові витрати на суму витрат зі страхування за 2008 рік у розмірі 11778 грн. 49 коп.

Також, в акті перевірки зазначено, що між сторонами ПАТ «Запорізький хлібозавод №5» та ТОВ «Нікас-99» укладено наступні договори: договір підряду від 16.10.2008 №К1610 та договір на постачання обладнання від 09.01.09 №П0901-3. На підставі договору підряду від 16.10.2008 №К1610 ТОВ «Нікас-99» надано ПАТ «Запорізькій хлібозавод №5» акт виконаних робіт №б/н від 24.12.2008 по капітальному ремонту печі ППЦ 250 на суму 626 160 грн., у тому 104 360 грн. ПДВ. Відповідно до акту приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об'єктів від 31.12.2008 №Х5-0000042 (типова форма №03-2) по об'єкту «піч ППЦ 250», інвентарний номер 905, ПАТ «Запорізький хлібозавод №5» збільшено балансову вартість основних засобів на суму 521 800 грн. В податковому обліку ПАТ «Запорізький хлібозавод №5» станом на 01.01.2009 збільшено балансову вартість основних фондів 3 групи з нормою амортизації 3,75% на суму 521 800 грн. На підставі договору від 09.01.2009 №П0901-3 та додатку №1, ТОВ «Нікас-99» надано на адресу ПАТ «Запорізькій хлібозавод №5» видаткову накладну від 23.01.2009 №23.012 на продаж товару (запчастин) на суму без ПДВ 1 170760 грн. 83 коп. (ПДВ 234152 грн. 17 коп.). На підставі типових форм «03-2» «Акти приймання-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих основних засобів» ПАТ «Запорізькій хлібозавод №5» збільшено балансову вартість основних фондів. В податковому обліку ПАТ «Запорізький хлібозавод №5» станом на 01.04.2009 збільшено балансову вартість основних фондів 3 групи з нормою амортизації 3,75% на суму 565 625 грн., балансову вартість основних фондів 3 групи з нормою амортизації 6% на суму 605135 грн. 83 коп. В акті перевірки зазначено, що на підставі даних «Підсистеми співставлення податкової звітності ДПА України» встановлено, що ТОВ «Нікас-99» припинено господарську діяльність, але не знято з обліку; остання декларація з податку на прибуток надана до органів державної податкової служби за півріччя 2009 року. При цьому, операції, які вплинули на збільшення амортизаційних відрахувань ПАТ «Запорізькій хлібозавод №5», не знайшли відображення в податковій звітності з податку на прибуток ТОВ «Нікас-99». У зв'язку з вищевикладеним, в ході перевірки направлено запит до ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя, на обліку якої знаходиться ТОВ «Нікас-99», щодо підтвердження взаємовідносин з контрагентом ПАТ «Запорізькій хлібозавод №5». Відповідно до листа ДПІ у Орджонікідзевському районі м.Запоріжжя від 11.06.2010 №9541/7/23-211/775, ТОВ «Нікас-99» не знаходиться за юридичною адресою, визнано банкрутом, але не знято з обліку. Чисельність працюючих на підприємстві складає 1 чол. - директор та засновник згідно з базою ДПІ. До 25.01.2010 мало 14 стан - визнано банкрутом, ухвала суду від 15.10.2009 №26/171/09. Протягом 2009 року за результатами дій, вчинених згідно з вимогами законодавства держреєстратором, підприємство постійно підтверджувало наявність за юридичною адресою, в зв'язку з чим стан змінюється на «0» (основний платник). Перевіркою зроблено висновок, що ПАТ «Запорізький хлібозавод №5» в порушення пункту 1.32 статті 1, підпункту 8.1.1, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпункту 8.3.1, підпункту 8.3.2 пункту 8.3 статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» завищено амортизаційні відрахування по об'єктах 3 групи основних фондів у загальній сумі 303 636 грн., у тому числі: за квартал 2009 року в сумі 19 567 грн., півріччя 2009 року в сумі 95 920 грн., 3 квартали 2009 року в сумі 168 593 грн., 2009 рік в сумі 237 773 грн., 1 квартал 2010 року в сумі 65 863 грн.

Перевіркою встановлено, що ПАТ «Запорізький хлібозавод №5» відповідно до договорів, укладених з ТОВ «Нікас-99», та на підставі отриманих податкових накладних, відображено у реєстрах отриманих податкових накладних, та віднесено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості придбаних запчастин та отриманих послуг з ремонту термоізоляції трубопроводів, капітальному ремонту печі ППЦ-250 у розмірі 380686 грн. 20 коп. (рядок 10.1 податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року та січень 2009 року, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість за відповідний період). Перелік договорів, актів виконаних робіт, податкових накладних, із зазначенням сум, наведено на сторінках 90-95 акту перевірки. Перевіркою зроблено висновок, що ПАТ «Запорізьким хлібозаводом №5» в порушення підпункту 7.4.1, підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» включено до складу податкового кредиту 380686 грн. 20 коп. ПДВ.

Також в акті перевірки зазначено, що ПАТ «Запорізький хлібозавод №5» здійснено одноразову операцію з купівлі - продажу насіння соняшнику, а саме; на підставі договору від 15.08.2008 №217/06 у СГ ТОВ «Дружба» у вересні 2008 року придбано 601 тону по ціні 2166 грн. 67 коп. за 1 тону на суму 1 562 600 грн., у тому числі ПДВ 260433 грн. 33 коп. та реалізовано у грудні 2008 року ТОВ «Агронова - Днепр» за договором від 28.11.2008 за №28-11-09 по ціні 991 грн. 67 коп. за 1 тону на загальну суму 715 190 грн., у тому числі ПДВ 119198 грн. 33 коп. ПАТ «Запорізький хлібозавод №5» реалізовано насіння соняшнику за ціною нижче ціни придбання на загальну суму 847 410 грн., у тому числі ПДВ 141 235 грн. ПАТ «Запорізький хлібозавод №5» на підставі податкових накладних на придбання насіння соняшнику від 01.09.2008 №1 та від 02.09.2008 №2, суму ПДВ у розмірі 260 433 грн. включено до податкового кредиту відповідного періоду, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за вересень 2008 року у сумі 69 333 грн., за жовтень 2008 року у сумі 191 100 грн. При реалізації, вищевказаної продукції, ПАТ «Запорізький хлібозавод №5» виписано податкову накладну від 09.12.2008 №5525 на підставі якої, суму ПДВ у розмірі 119 198 грн. включено до податкових зобов'язань відповідного періоду, відображено у реєстрі виданих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ та даним декларації з ПДВ за грудень 2008 року. Перевіркою зроблено висновок, що ПАТ «Запорізьким хлібозаводом №5» в порушення п.п.7.4.1, п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» включено до складу податкового кредиту 141 235 грн. ПДВ.

В акті перевірки зазначено, що ПАТ «Запорізький хлібозавод №5» у липні 2009 року включено до складу податкового кредиту суму ПДВ на суму витрат з проведення тренінгу топ менеджменту, надані ПП «Кампус-21» на підставі договору від 01.06.2009 №0106-5 (зміст договору наведено на сторінках 86-88 акту перевірки). Під час перевірки встановлено, що згідно з наказом ПАТ «Запорізький хлібозавод №5» від 05.06.2009 №8 було направлено 6-7 червня 2009 року до м.Дніпропетровськ для прийняття участі в семінарі-тренінгу на тему «Стратегічне і оперативне планування. Прийняття управлінських рішень в умовах фінансово-економічної кризи» працівників підприємства (посадових осіб) у кількості 10 чоловік. По закінченню семінару-тренінгу, учасникам були видані Сертифікати щодо проходження курсу тренінгу «Стратегічне і оперативне планування. Прийняття управлінських рішень в умовах фінансово-економічної кризи», які виписані окремо на кожну фізичну особу, без зазначення займаної посади. Разом з цим, на учасників семінару-тренінгу не виписувались посвідчення про відрядження, та відповідно ними не складались авансові звіти по закінченню відрядження. Відповідно до акту здачі-прийняття робіт (послуг) від 08.06.2009 №861 ПП «Кампус-21» на адресу ПАТ «Запорізькій хлібозавод №5» виписано податкову накладну від 08.06.2009 №861 на загальну суму 330 000 грн., у тому числі 55 000 грн. ПДВ. Суму ПДВ по податковій накладній відображено у реєстрі отриманих податкових накладних та віднесено до складу податкового кредиту (рядок 10.1 податкової декларації з ПДВ за липень 2009 року, що відповідає даним додатку 5 до податкової декларації з ПДВ за відповідний період). В акті перевірки зазначено, що первинними документами, наданими до перевірки, ПАТ «Запорізькій хлібозавод №5» не доведено взаємозв'язок послуг, наданих ПП «Кампус-21» з господарською діяльністю підприємства, оскільки програмою семінару-тренінгу не передбачено висвітлення питань пов'язаних з основним видом діяльності, а саме - виробництво хліба та хлібобулочних виробів. Перевіркою встановлено, що ПАТ «Запорізькій хлібозавод №5» в порушення підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» за липень 2009 року завищено на 55 000 грн. суму податкового кредиту з податку на додану вартість на вартість послуг з проведення тренінгу топ менеджменту, які не повязані з господарською діяльністю підприємства.

За результатами перевірки Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі винесені податкові повідомлення - рішення від 30.07.2010 №0000940804/0, яким визначено до сплати 78 854 грн. податку на прибуток та 30403 грн. 50 коп. штрафної санкції та від 30.07.2010 №0000950804/0, яким визначено до сплати 576 921 грн. податку на додану вартість та 288460 грн. 50 коп. штрафної санкції.

Позивач оскаржив прийняті податкові повідомлення-рішення в апеляційному порядку.

Рішеннями, прийнятими за розглядом первинної і повторної скарги, податкові повідомлення-рішення залишені без змін та відповідно до Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженого наказом ДПА України від 21.06.2001 №253 платнику направлено податкові повідомлення-рішення від 27.08.2010 №0000950804/1, №0000940804/1, від 05.11.2010 №0000950804/2, № 0000940804/2, відповідно.

Не погодившись з винесеними рішеннями позивач оскаржив податкові повідомлення - рішення до суду.

При цьому позивач не оскаржує податкове повідомлення рішення №0000940804/0 від 30.07.2010 в частині донарахування податку на прибуток у розмірі 4417 грн.50 коп. (у тому числі 2945 грн. основний платіж, штрафні (фінансової) санкції - 1472 грн.50 коп.) внаслідок виключення з валових витрат витрат зі страхування. Зазначене податкове повідомлення -рішення оскаржується позивачем в частині донарахування податку у розмірі 104840 грн., у томі числі75909грн.- основний платіж та 28931 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Податкове повідомлення - рішення від 30.07.2010 №0000950804/0, яким визначено 576 921 грн. податку на додану вартість та 288460 грн. 50 коп. штрафної санкції позивач оскаржує у повному обсязі.

Оцінивши представлені докази у їх сукупності вважаю, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Надаючи правову оцінку рішенням відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як було встановлено матеріалами справи донарахування податку на прибуток здійснено за такими операціями: витрати зі страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів 2 945 грн. (в цій частині позивач не оспорює податкове повідомлення рішення); придбання товарів та послуг у ТОВ «Нікас-99» (зменшено амортизаційні відрахування) 75 909 грн.

Донарахування податку на додану вартість здійснено за такими операціями:

-придбання товарів та послуг у ТОВ «Нікас-99» - 380 686 грн.; придбання насіння соняшника 141 235 грн.; отримання послуг з тренінгу персоналу 55 000 грн.

Щодо операцій з придбання товарів та послуг у ТОВ «Нікас-99».

Відповідачем виключені зі складу амортизаційних відрахувань та податкового кредиту витрати підприємства на придбання у ТОВ «Нікас-99» товарів та послуг. На думку перевіряючих, первинні документи надані до перевірки по ТОВ «Нікас-99» є недійсними, а договори з ТОВ «Нікас-99» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Цей висновок ґрунтується на наступних обставинах: ТОВ «Нікас-99» не в повному обсязі включило до своїх податкових зобов'язань та валового доходу суми виручки, отримані від ПАТ «Запорізький хлібозавод № 5 »; в 2010 році ТОВ «Нікас-99» визнано банкрутом і не знаходиться за юридичною адресою; у ТОВ «Нікас-99» були відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності.

З такою позицією суд не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 13, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

В п.18 постанови № 9 від 06.11.2009 Пленум Верховного Суду України зазначив: перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім цього Пленум зазначив також, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 за № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) плат ником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, про тягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності плат ника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в не оборотні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господар ської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5 цього Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку с придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

В акті перевірки зазначено, що документи на послуги та постачання запчастин від ТОВ «Нікас-99» не мають юридичної сили та не можуть бути підтвердженням факту придбання товару та виконання робіт ТОВ «Нікас-99». Тому відсутні підстави для відображення у податковому обліку, а саме включення до податкового кредиту сум ПДВ відповідних періодів ПАТ «Запорізький хлібозавод №5».

При цьому перевіряючі посилаються виключно на дані «Підсистеми співставлення податкової звітності ДПА України».

Як вбачається з акту перевірки відповідачем не перевірялось фактичне виконання робіт, передбачених договором, що призвело до припущень з боку відповідача щодо невиконання цього договору.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з положеннями п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, вірність та обґрунтованість формування платником податків валових витрат вимагає наявності звязку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Податковою не доведено, що придбання послуг та товарів не повязано з господарською діяльністю позивача.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

В Акті перевірки не наведено, у чому саме надані первинні фінансово-бухгалтерські документи не відповідають наведеним вимогам. Усі первинні документи з обліку господарської операцій з ТОВ «Нікас» оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств та завірені печатками підприємств.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.2.6 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх утримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.5 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як встановлено п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно п.п.7.2.4 цього пункту право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Таким єдиним випадком є факт відсутності у платника податку на додану вартість податкової накладної, тобто не підтвердження сум сплаченого податку податковими на кладними.

Як було встановлено, на момент вчинення зазначених вище правочинів ТОВ «Нікас» було зареєстроване в установленому Законом порядку в якості платника ПДВ з присвоєним податковим органом індивідуальним податковим номером, який використовується для справляння цього податку.

Жодних доказів того, що угоди, укладені з ТОВ «Нікас-99», не були направлені на реальне настання передбачених ними наслідків, в акті перевірки не наведено.

Крім того, пункт 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердже ного Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165 (надалі - Порядок №165) встановлено, що податкова накладна вважаєть ся недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Частиною 1 пункту 2 вказаного Порядку №165 визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присво єно податковий номер платника податку на додану вартість.

Враховуючи зазначені вище норми Закону №168 та Порядку №165, платники податку не мають права включати до податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбан ням товарів, робіт (послуг) лише у випадках, коли такі сплачені суми податку:

не підтверджені податковими накладними;

підтверджені недійсними податковими накладними, тобто, податковими накладними, що видані особами, які не є платниками податку на додану вартість.

В усіх інших випадках платники податків мають право включати до податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що використову ються у власній господарській діяльності, на підставі отриманих податкових накладних.

На підставі викладеного, суд вважає висновки податкової про завищення позивачем податкового кредиту на суму 380686 грн. 20 коп. по операціям з ТОВ «Нікас-99» та про завищення амортизаційних відрахувань по об'єктам 3 групи основних фондів у загальній сумі 303 636 грн. по операціям з ТОВ «Нікас-99» необґрунтованими, а податкові повідомлення рішення в цій частині протиправними.

Щодо операцій з купівлі та продажу насіння соняшника.

В акті перевірки на стор. 81 зазначено про завищення податкового кредиту на суму 141 235 грн. при здійсненні операцій з купівлі та продажу насіння соняшника. На думку перевіряючого, з посиланням на п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», так як продаж насіння соняшника відбувся за ціною, нижчою від ціни придбання, витрати з придбання насіння соняшника не пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою

Таким чином, Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» прямо передбачає право платника податків віднести витрати до складу валових витрат за фактом сплати коштів за товари (роботи, послуги), які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності і, як наслідок, відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» у такого платника виникає право на формування податкового кредиту.

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» не містить жодної норми, яка б вимагала віднесення до складу валових витрат лише витрат з придбання товарів, від продажу яких отримано прибуток.

Відповідно до ст.42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Повна відсутність збиткових операцій при здійсненні підприємницької діяльності неможлива.

Як вбачається з матеріалів справи насіння соняшника було придбано з метою його використання у господарській діяльності підприємства за ціною, яка на той момент була нижча, ніж середня ціна на ринку і у підприємства були всі підстави очікувати отримання прибутку від подальшого продажу цього соняшника. Однак з вересня 2008 розпочалось неочікуване стрімке падіння цін на сільськогосподарську продукцію, в тому числі і на насіння соняшника. Можливості передбачити це у підприємства не було, так само як і вплинути на цей процес.

Тривале зберігання насіння вимагало витрат на це, а також могло погіршити якість насіння, тому Наглядовою Радою підприємства було прийняте рішення про продаж насіння за ціною, яка була на той момент запропонована підприємству і яка була више, ніж середні ціни на ринку.

Зазначене підтверджується довідками Запорізької товарної біржі «Гілея», які надавались на перевірку та наданою у судовому засіданні інформацією Головного управління статистики у Запорізькій області про середні ціни реалізації насіння соняшника за відповідні періоди.

Таким чином, висновки відповідача про те, що господарська діяльність в межах спірних правовідносин не є господарською діяльністю суперечать чинному законодавству, оскільки законодавцем не визначено обовязку платника податку здійснювати лише прибуткову господарську діяльність, оскільки характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик субєкта господарювання, що передбачає неоднозначність наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості. Статтею 57 Господарського кодексу України передбачено, що статут субєкта господарювання обовязково повинен містити відомості про порядок розподілу збитків. Отже, Господарський кодекс України передбачає, що від ведення господарської діяльності можна отримати не лише прибуток, але і збитки, і від цього господарська діяльність не перестає бути господарською.

Системний аналіз зазначених норм законодавства свідчить, що одержання прибутку не є неодмінним результатом і визначальною ознакою господарської діяльності, а є її метою, яка може як бути досягнутою, так і не бути досягнутою, при цьому жодним нормативно-правовим актом не встановлено, що низькорентабельна господарська діяльність не є господарською.

На підставі викладеного, суд вважає висновки податкової про завищення позивачем податкового кредиту на суму 141 235 грн. по операціям з купівлі-продажу насіння соняшника необґрунтованими, а податкові повідомлення рішення в цій частині протиправними.

Щодо завищення податкового кредиту на суму послуг з проведення тренінгу топ менеджменту у розмірі 55 000 грн.

Як було встановлено актом перевірки ПАТ «Запорізький хлібозавод №5» включало до складу податкового кредиту витрати по послугам з проведення тренінгу топ менеджменту, надані ПП «Кампус-21» (код ЄДРПОУ 36440367) на підставі договору від 01.06.2009 №0106-5.

Наказом ВАТ «Запорізькій хлібозавод №5» від 05.06.2009 №8 було направлено 06.06.2009, 07.06.2009 до м.Дніпропетровськ працівників для прийняття участі в семінарі-тренінгу «Стратегічне та оперативне планування. Прийняття управлінських рішень в умовах фінансово-економічної кризи» . По закінченню тренінгу учасникам були видані Сертифікати щодо проходження курсу тренінгу, які виписані окремо на кожну фізичну особу, а не на працівника ПАТ «Запорізькій хлібозавод №5».

Згідно наказу по підприємству від 05.06.2009 №8 вищезазначені працівники прийняли участь у тренінгу. Але разом з цим ними не складались авансові звіти по закінченню відрядження.

В своїх поясненнях підприємство зазначає, що витрати на проведення тренінгу у валові витрати не було включено, а лише до податкового кредиту.

Відповідно п.5.1 ст.5 Закону України від 28.12.1994 №334/94- ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі витрати) - сума будь яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються), таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із пунктом 1.32 ст.1 вказаного Закону - господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередньо участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Таким чином, ПАТ «Запорізькій хлібозавод №5» самостійно визнає, що дані витрати не відносяться до господарської діяльності підприємства.

Первинними документами, які були надані до перевірки та у судовому засіданні підприємством не доведено взаємозв'язок наданих послуг з господарською діяльністю ПАТ «Запорізькій хлібозавод №5».

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем за два дні семінару було сплачено виконавцю послуг ПП «Кампус-21» грошові кошти на загальну суму 330000грн., яка на думку суду є значно завищеною і позивач не надав обґрунтовані пояснення з цього приводу.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: ...придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Згідно п.п.7.4.4. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем в порушення п.п.7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» безпідставно завищено податковий кредит на суму послуг з проведення тренінгу топ менеджменту, які не пов'язані з господарською діяльністю підприємства за 2009 рік у сумі 55000 грн., а тому в цій частині податкове повідомлення від 30.07.2010 №0000950804/0 є правомірним, а позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення від 30.07.2010 №0000940804/0 в частині донарахування податку на прибуток на загальну суму 104840 грн., в тому числі 75909 грн. - основного платежу та 28931 грн. - штрафних (фінансових) санкцій та податкового повідомлення рішення від 30.07.2010 №0000950804/0 в частині донарахування податку на додану вартість на загальну суму 782881 грн. 50 коп., в тому числі 521921 грн. основного платежу та 260960 грн. 50 коп. штрафних санкцій.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Запорізький хлібозавод №5» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі про скасування податкових повідомлень рішень від 30.07.2010 №0000940804/0 в частині донарахування податку на прибуток в сумі 75909 грн. і застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 28931 грн. та від 30.07.2010 №0000950804/0 в повному обсязі задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі від 30.07.2010 №0000940804/0 в частині донарахування податку на прибуток на загальну суму 104840 грн., в тому числі 75909 грн. - основного платежу та 28931 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі від 30.07.2010 №0000950804/0 частково в частині донарахування податку на додану вартість на загальну суму 782881 грн. 50 коп., в тому числі 521921 грн. основного платежу та 260960 грн. 50 коп. штрафних санкцій.

В іншій частині в позові відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Запорізький хлібозавод №5» (69076, м.Запоріжжя, вул.Новобудов, буд.6, ЄДРПОУ 05465672) 3 (три) грн. 09 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя І.В.Садовий

Постанова складена у повному обсязі 15.03.2011