Постанова № 1422815, 04.03.2008, Харківський апеляційний господарський суд

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«4»березня 2008 року Справа № 29/631-07

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючого судді Олійника В.Ф., суддів Гончар Т.В., Кравець Т.В

при секретарі Калугіній Н.Є.

за участю представників сторін:

позивача –Войчука В.А.,

відповідача –не з’явився

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Завод ім. В.О.Малишева»(вх. № 189Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 18.01.08 по справі № 29/631-07

за позовом Закритого акціонерного товариства «ТЕТЗ-ІНВЕСТ», м. Торез, Донецька область

до Державного підприємства «Завод ім. В.О.Малишева», м. Харків

про стягнення 120421,90 грн., -

встановила:

У листопаді 2007 року Закрите акціонерне товариство «ТЕТЗ-ІНВЕСТ»(позивач) звернулось до суду з позовом до Державного підприємства «Завод ім. В.О.Малишева», м. Харків (відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки № 40/м-11-630дп від 25.01.2006 року у розмірі 91506,00 грн., пені 14640,96 грн., інфляційних 14274,94 грн., що разом становить 120421,90 грн.

15.01.2008 року позивачем надані уточнення до позовної заяви, які прийняті судом першої інстанції, відповідно до яких, позивач просить стягнути з відповідача 71171,34 грн. основного боргу, 18494,37 грн. інфляційні, 12225,20 грн. пені, з посиланням на те, що після звернення позивача з даним позовом, відповідачем було частково погашено суму боргу у розмірі 20334,66 грн., тому позивач перерахував суму боргу, інфляційні та пеню, та з посиланням на статтю 625 ЦК України, просить стягнути з відповідача 3902,22 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 18.01.2008 року позовні вимоги задоволені, стягнуто з відповідача 71171,34 грн. основного боргу, 18494,37 грн. інфляційних, 3902,22 грн. 3% річних, 12225,20 грн. пені, 1057,93 грн. державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що не згоден з рішенням господарського суду Харківської області в частині стягнення 12225,20 грн. пені, 18494,37 грн. інфляційних та 3902,22 грн. 3% річних, оскільки в період виникнення заборгованості у відношенні відповідача було порушено справу про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Апелянт просить апеляційний суд змінити рішення господарського суду в частині стягнення 12225,20 грн. пені, 18494,37 грн. інфляційних та 3902,22 грн. 3% річних, відмовивши позивачу у задоволенні цих вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач вважає рішення законним та обґрунтованим, прийнятим з дотримання норм матеріального та процесуального права, просить залишити його без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25.01.06р. між Закритим акціонерним товариством «ТЕТЗ-ІНВЕСТ»(позивач) та Державним підприємством «Завод ім. В.О. Малишева»(відповідач) було укладено Договір № 40/м-11-630дп, відповідно до умов якого, позивач зобов'язаний поставити та передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язаний прийняти й оплатити Товар згідно з Специфікацією до даного Договору. Згідно п. 5.1. договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах вказаних в кожній з специфікацій до даного Договору. Згідно п.8.2. договору, строк його дії встановлено з моменту його підписання та до 31.12.2006 року.

Згідно специфікації №1 до даного договору, порядок оплати визначений сторонами у вигляді 100% вартості товару до 5.07.2007 року., строк відвантаження не раніше 22.06.06 року. Однак, згідно з погодженим сторонами строком відвантаження, що підтверджується виданими відповідачем документами, та на підставі довіреності серії ЯКЯ №267867 від 20.06.2006 року, виданої відповідачем Дилину Н.В. та згідно накладної №168 від 21.06.2006 р., товарно-транспортної накладної №12564 від 21.06.2006 р., товар було відповідачем отримано 21.06.2006 р., про що не заперечується сторонами.

Однак, обов’язок щодо оплати товару, згідно специфікації № 1 до договору, відповідачем не виконаний. Позивачем неодноразово направлялись на адресу відповідача листи з вимогою погасити як основну заборгованість, так і штрафні санкції, а саме: лист № 11/1139 від 10.07.2006р, № 11/1226 від 02.08.2006р, № 11/1401 від 15.08.2006р., №11/1444 від 22.08.2006р., №11/1484 від 30.08.2006р. 25.07.2007 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію на суму 118 591,78 грн. основного боргу, інфляційних та пені по договору, відповідь на яку відповідач не отримав. Після подачі позовної заяви до суду, відповідачем було сплачено частину боргу у розмірі 20334,66 грн., у зв’язку з чим, позивач надав уточнення до позовної заяви, перерахувавши суму боргу та штрафні санкції, з урахуванням сплаченої суми.

В апеляційній скарзі, відповідач не заперечує проти стягнення з нього суми основного боргу, однак не згоден зі стягненням пені, інфляційних та 3% річних. Зокрема, апелянтом зазначено, що з 24.05.2006 року та по 17.09.2007 року по справі №Б-48/08-06 та з 17.09.2007 року по справі № Б-39/161-07 було введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, тому нарахування пені, інфляційних та 3% річних, за цей період, незаконно.

Матеріали справи свідчать, що ухвалою господарського суду Харківської області від 24.05.2006 року по справі №Б-48/08-06 порушено справу про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О.Малишева», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов’язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.09.2007 року заяву Приватної будівельної фірми «Укрспецбудпокриття»про відкликання заяви про визнання банкрутом задоволено, дію мораторію припинено.

Однак, ухвалою господарського суду Харківської області від 17.09.2007 року по справі №Б-39/161-07 знов порушено справу про банкрутство Державного підприємства «Завод ім. В.О.Малишева», та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних та 3% річних, позивач посилається на те, що відповідно до умов договору, за порушення строків розрахунку за поставлену продукцію, договором передбачена відповідальність у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки розрахунку. Нарахування інфляційних та 3 % річних позивачем здійснено на підставі статті 625 ЦК України.

Задовольняючи позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що позивач є поточним кредитором, і тому на нього не поширюється дія мораторію, зокрема щодо нарахування пені, інфляційних та річних.

Проте, з таким висновком не погоджується колегія суддів.

В силу ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно частини 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до статті 1 Закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»під терміном «грошове зобов'язання»розуміється зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються, зокрема, неустойка (пеня та штраф), визначена за період дії мораторію.

Вказаний борг за одержані послуги на підставі договору є грошовим зобов'язанням відповідача перед позивачем у розумінні статті 1 вищезазначеного Закону. Але, відповідно до цієї статті, грошове зобов'язання складається і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити кредитору на інших, крім цивільно-правового договору, підставах, що передбачені цивільним законодавством.

Такі підстави передбачені, зокрема, статтею 625 ЦК України, згідно з якою боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Основне завдання мораторію полягає як в зупиненні виконання боржником грошових зобов'язань, строк яких настав до дня введення мораторію (конкурсна заборгованість), так і в зупиненні нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування інших санкцій за невиконання чи неналежне виконання цих грошових зобов'язань, які виникли як до введення мораторію так і під час дії мораторію, тому як на поточну та і на конкурсну заборгованість не поширюється нарахування штрафних та інших санкцій, але 3% річних та борг з урахування індексу інфляції є грошовим зобов'язанням відповідача перед позивачем, що виникає на підставі ст. 625 ЦК України, а не санкцією за неналежне виконання грошових зобов'язань.

Таким чином, відповідач повинен сплатити позивачу суму основного боргу, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, оскільки ці нарахування входять до суми грошового зобов’язання та не є, за своєю правовою природою, штрафними санкціями, у розумінні статті 230 ГК України.

Проте, позивачем до матеріалів справи надані розрахунки стягнення інфляційних та річних, відповідно до яких, позивач обраховує інфляційні з серпня 2006 року по листопад 2007 року, виходячи з суми основного боргу 91506,00 грн., а після сплати відповідачем 20334,66 грн., позивач продовжив обрахування інфляційних з листопада 2007 року та по 5.01.2008 року, виходячи з 71171,34 грн. основного боргу. Річні позивач нарахував таким же способом.

Колегія суддів вважає, що позивач помилково обрахував суми інфляційних та річних, з огляду на наступне.

Термін оплати по договору становить 5.07.2006 року, тому інфляційні та річні підлягають стягненню за період з 06.07.2006 року по 17.09.2007 року, тобто в період дії мораторію по справі №Б-48/08-06, оскільки ці вимоги є поточними. Таким чином, за період з 6.07.2006 року по 16.09.2007 року сума інфляційних становить 16263,20 грн., сума 3% річних - 3301,74 грн., у зв’язку з чим до стягнення підлягає зменшена сума інфляційних та річних.

Що стосується нарахування інфляційних та річних з 17.09.2007 року, колегія суддів зазначає, що це конкурсні вимоги та на них поширюються дія мораторію введеного ухвалою місцевого суду від 17.09.2007 року по справі №Б-39/161-07, тому нарахування інфляційних та річних за період з 17.09.2007 року стягненню не підлягають.

Таким чином, судом першої інстанції правильно визнані обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних, але неправильно розраховані, у зв’язку з чим, стягненню підлягають зменшена на 2231,17 грн. сума інфляційних та на 600,48 грн. сума річних.

Між тим, колегія суддів апеляційного суду не може погодитись з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості заявлених вимог в частині стягнення пені за період з 6.07.2006 року по 16.09.2007 року, оскільки такого висновку місцевий суд дійшов без врахування норм матеріального права.

Відповідальність за несвоєчасну оплату виконаних робіт встановлена п. 6.4 договору, у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч. 2 ст. 217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до статті 230 ГК України, пеня це вид штрафної санкції за порушення суб’єктом господарювання правил здійснення господарської діяльності та за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.

Абзацом другим частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу лише відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний з його суттю, що розкривається в статті 1 вищезазначеного закону. Тобто, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.

Таким чином, до складу грошових зобов'язань боржника не зараховується пеня, як вид штрафної санкції, нарахованої за невиконання грошового зобов’язання, яке виникло в період дії мораторію.

З огляду на вищезазначене, висновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення інфляційних втрат у сумі 16263,20 грн. та 3% річних у сумі 3301,74 грн. є обґрунтованими. Що стосується висновків суду щодо наявності підстав для стягненні пені в період дії мораторію, колегія суддів з ними не погоджується.

На підставі цього, рішення підлягає скасуванню в частині задоволення позову про стягнення пені у розмірі 12225,20 грн., стягнення 2231,17 грн. інфляційних та 600,48 грн. річних.

Враховуючи, що при повному задоволенні позовних вимог суд першої інстанції стягнув з відповідача на користь позивача 1057,93 грн. державного мита, а скасовуючи рішення місцевого суду в частині задоволення позову про стягнення пені у розмірі 12225,20 грн., та зменшуючи розмір нарахованих інфляційних та річних на суму 2231,17 грн. та 600,48 грн., відповідно, та приймаючи в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення цих сум, колегія суддів вважає за необхідне, стягнути з Закритого акціонерного товариства «ТЕТЗ-ІНВЕСТ», м. Торез, Донецька область на користь Державного підприємства «Завод ім. В.О.Малишева»м. Харків 150,56 грн. державного мита, оскільки відповідно до норм господарського судочинства, при частковому задоволенні позовних вимог, державне мито стягується з винної сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, п. 2 ст. 103, ч.1 п.4 ст.104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, одностайно, -

постановила:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Завод ім. В.О.Малишева»м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.01.08 року по справі № 29/631-07 скасувати в частині задоволення позову про стягнення з Державного підприємства «Завод ім. В.О.Малишева»м. Харків на користь Закритого акціонерного товариства «ТЕТЗ-ІНВЕСТ», м. Торез, Донецька область пені у розмірі 12225,20 грн., 2231,17 грн. інфляційних, 600,48 грн. 3% річних.

Прийняти в цій частині нове рішення.

Відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Державного підприємства «Завод ім. В.О.Малишева»м. Харків на користь Закритого акціонерного товариства «ТЕТЗ-ІНВЕСТ», м. Торез, Донецька область пені у розмірі 12225,20 грн., 2231,17 грн. інфляційних, 600,48 грн. річних.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «ТЕТЗ-ІНВЕСТ», м. Торез, Донецька область (вул. Леніна, 296, м. Торез, Донецької області, 86603, р/р 26005301461383 в філії «відділення ПІБ в м. Торез Донецької області», МФО 334282, код ЄДРПОУ 31173861, ІПН 311738605247, свідоцтво №0670478) на користь Державного підприємства «Завод ім. В.О.Малишева»м. Харків (вул.. Плеханівська, 126, м. Харків, 61001, р/р 260093013373 МФО 351931 код 14315629 АКБ «Золоті ворота») на користь 150,56 грн. державного мита.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «ТЕТЗ-ІНВЕСТ», м. Торез, Донецька область (вул. Леніна, 296, м. Торез, Донецької області, 86603, р/р 26005301461383 в філії «відділення ПІБ в м. Торез Донецької області», МФО 334282, код ЄДРПОУ 31173861, ІПН 311738605247, свідоцтво №0670478) на користь Державного підприємства «Завод ім. В.О.Малишева»м. Харків (вул.. Плеханівська, 126, м. Харків, 61001, р/р 260093013373 МФО 351931 код 14315629 АКБ «Золоті ворота») 75,28 грн. за розгляд справи в апеляційному провадженні.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Зобов’язати господарський суд Харківської області видати відповідні накази.

Головуючий суддя Олійник В.Ф.

Судді Гончар Т.В.

Кравець Т.В.

Постанова підписана 4.03.2008 року.