Постанова № 14226307, 02.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2011 р. справа № 2а-28126/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12 год. 00 хвил.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зекунова Е. В.

при секретаріКовальському А.В.

за участю:

представника позивача Нечмирьової М.В.

представника відповідача Шевела А.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» до Управління у справах захисту прав споживачів у Донецькій області про скасування постанови №4771 від 29.11.2010 року, визнання дій при проведенні планової перевірки 19.10.2010 року протиправними,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Відкрите акціонерне товариство «Донецькобленерго» (далі ВАТ «Донецькобленерго») звернувся з адміністративним позовом до Управління у справах захисту прав споживачів у Донецькій області (далі - Управління СЗПС) про скасування постанови №4771 від 29.11.2010 року, визнання дій при проведенні планової перевірки 19.10.2010 року протиправними.

В обґрунтування свого позову зазначив, що Управлінням у справах захисту прав споживачів у Донецькій області за результатами перевірки дотримання товариством вимог законодавства про захист прав споживачів складено акт від 19 жовтня 2010 року № 001493, яким встановлено недотримання терміну заміни лічильника та порушення терміну підключення до електропостачання після оплати споживачами Артемівського РЕМ ВАТ “Донецькобленерго” послуг по підключенню.

29 листопада 2010 року прийнято постанову № 4771, якою застосовано штрафні санкції у розмірі 12975 грн. (один відсоток від обєму наданих послуг, виконаних робіт).

Позивач вважає що постанова відповідача від 29.11.2010 року №4771 була винесена неправомірно, оскільки при її прийнятті не враховано те, що ВАТ “Донецькобленерго” є суб'єктом господарювання у сфері електроенергетики і свою діяльність здійснює на підставі ліцензій, виданих Національною комісією регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ України). Ліцензійна діяльність товариства врегульована спеціальними законами, зокрема: Законом України “Про електроенергетику”, з набранням чинності якого 16 жовтня 1997 року у відповідача, що діє на підставі Закону України “Про захист прав споживачів” від 12 травня 1991 року, відсутні повноваження щодо здійснення контролю за ліцензійною діяльністю суб'єктів господарювання у сфері електроенергетики, що належить до компетенції НКРЕ.

Перевірка проводилася з порушенням вимог п. 11 ст. 4 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, в присутності особи, яка не є керівником товариства, не є уповноваженою особою суб'єкта господарювання, а є лише заступником начальника структурного підрозділу ВАТ “Донецькобленерго” - “Артемівське РЕМ” без права юридичної особи.

Розмір штрафу визначено з порушенням вимог п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону “Про захист прав споживачів”: з розрахунку одного відсотка загальної вартості 1297477 грн. виконаних робіт та наданих послуг усім споживачам ВАТ “Донецькобленерго” за вересень 2010 року, тоді як, на думку позивача, сума штрафу повинна була бути нарахована з суми 101,14 грн., тобто з суми наданих послуг (виконаних робіт) саме споживачам, стосовно яких була проведена перевірка.

Позивач просив суд скасувати постанову №4771 від 29.11.2010 року про накладення штрафу на ВАТ «Донецькобленерго» за порушення законодавства про електроенергетику з моменту її ухвалення, визнати протиправними дії відповідача при проведенні планової перевірки 19.10.2010 року ВАТ «Донецькобленерго», а саме дії щодо порушення періодичності проведення планової перевірки.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити повністю. Надав пояснення, аналогічно викладеним у позові.

Представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, пояснивши, що посилання позивача на порушення Управлінням діючого законодавства щодо порядку та законності винесеної постанови є безпідставними, оскільки відповідно до ст. 5 Закону України "Про основні засади державного нагляду" (контролю) у сфері господарської діяльності" Планові заходи здійснюються відповідно до річних або квартальних планів, які затверджуються органом державного нагляду (контролю). Орган державного нагляду (контролю) визначає у віднесеній до його відання сфері критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від здійснення господарської діяльності. Згідно з приписами постанови Кабінету Міністрів України № 835 від 17.09.2008р. "Про затвердження критеріїв оцінки ступеня ризику від діяльності суб'єктів господарювання" ВАТ "Донецькобленрго" відноситься до високого ступінню прийнятного ризику та підлягають державному нагляду не частіше ніж два рази на рік.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до наступного.

Відповідач Головне Донецьке обласне Управління у справах захисту прав споживачів здійснює свою діяльність на підставі Положення про Управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Територіальні органи), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 23.06.2009 № 229, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.07.2009 за № 636/16652. Згідно з п. 1.1 цього Положення відповідач є територіальним органом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики та йому підпорядковується, тобто є субєктом владних повноважень.

Відповідно до преамбули Закону України “Про захист прав споживачів” від 12 травня 1991 року N 1023-XII (далі Закон 1023), цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (робіт, послуг) і виробниками, виконавцями, продавцями в умовах різних форм власності, встановлює права споживачів та визначає механізм реалізації державного захисту їх прав.

Згідно з пунктом 2 статті 4 Закону N 1023 державний захист прав громадян як споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи державного санітарно-епідеміологічного нагляду України, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства, а також судові органи.

Відповідно до статті 5 Закону N 1023 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів у центральних і місцевих органах виконавчої влади та суб'єктами господарської діяльності, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема: одержувати від суб'єктів господарської діяльності, що перевіряються, безоплатно копії необхідних нормативних документів та інші відомості, які характеризують якість товарів (робіт, послуг), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цих товарів (виконання робіт, надання послуг); подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів; накладати на суб'єкти господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, в тому числі на громадян-підприємців, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 13 частини першої статті 5 Закону).

Відповідно до п.2 ч.1 ст.26 Закону N 1023 спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Територіальні органи Держспоживстандарту забезпечують реалізацію державної політики у сфері захисту прав споживачів на території відповідного регіону. Територіальні органи входять до системи органів Держспоживстандарту і в межах своїх повноважень здійснюють державний захист прав споживачів.

У відповідності до п.1.3 Загальних положень порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25.11.2006 р. № 311, перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Органи у справах захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок. Органи у справах захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Планові перевірки проводяться посадовими особами на підставі річного або квартального плану роботи Держспоживстандарту України, його територіальних органів у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - органи у справах захисту прав споживачів) та в межах відповідного переліку питань для здійснення планових заходів, які затверджуються у встановленому законодавством порядку.

Абзацом 5 п. 1.10 Порядку передбачений обов'язок органу у справах захисту прав споживачів ознайомити керівника суб'єкта господарювання або його заступника, або уповноважену ними особу з результатами перевірок у строки, передбачені законом.

Відповідно до п.3.1 Порядку за результатами проведеної перевірки посадовими особами, у разі виявлення порушень вимог законодавства, складається акт.

Таким чином, законом покладено на Управління СЗПС обов'язок із здійснення державного контролю за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів та надано йому право притягнення до відповідальності за порушення, передбачені статтею 23 Закону N 1023. Також законом (пункт 13 частини першої статті 5, частина третя статті 23 Закону N 1023) передбачено, що порядок стягнення штрафів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 N 1177 (далі - Положення), це Положення визначає порядок накладення та стягнення штрафів уповноваженими особами Держстандарту та його органів у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі з суб'єктів господарської діяльності - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів.

Згідно до пункту 3 Положення накладати на суб'єктів господарювання штрафи мають право Голова Держстандарту, його заступники, начальники територіальних органів Держстандарту та їх заступники.

У відповідності до пункту 4 Положення рішення про накладення штрафів приймається на підставі відповідних актів перевірки суб'єкта господарської діяльності та інших матеріалів, пов'язаних з цією перевіркою, за наявності порушень законодавства про захист прав споживачів і оформляється постановою за формою, що встановлюється Держстандартом.

Згідно з пунктом 7 Положення постанова про накладення штрафу обов'язкова для виконання суб'єктом господарської діяльності. У разі невиконання зазначеної постанови сума штрафу стягується в установленому законодавством порядку.

Пункт 9 Положення надає суб'єктам господарської діяльності право оскаржити постанову про накладення штрафу в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до Постанови КМУ від 21.05.2009 року №502 «Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року» та Постанови КМУ від 27 грудня 2008 року №1164 «Про затвердження критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності, повязаної з виробництвом, випуском і реалізацією продукції (виконанням робіт, наданням послуг), та визначається періодичністю проведення планових заходів державного нагляду (контролю)» ВАТ «Донецькобленерго», являється обєктом високого ступеню ризику та підлягає плановим перевіркам з періодичністю 1 раз на календарний рік.

На підставі направлення №05-354 від 18.10.2010 року спеціалістами Управління СЗПС 19.10.2010 року було проведено перевірку з питань дотримання вимог законодавства щодо захисту прав споживачів.

За результатами перевірки був складений акт дотримання законодавства про захист прав споживачів № 001493 від 19.10.2010 року, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 7, 38 Правил користування електричною енергією для населення.

Зокрема, в акті перевірки було зазначено про встановлення випадків порушення термінів підключення квартир до енергопостачання після оплати споживачем послуг по встановленню електролічильників.

Згідно припису Управління СЗПС підприємство було зобовязано усунути недоліки, що зазначені в акті перевірки, у тому числі забезпечити надання послуг згідно вимог нормативних документів та умов договору. Керівництву підприємства було вказано доповісти управлінню про виконання зазначеного припису до 19.11.2010 року.

Управління СЗПС в своєму листі від 21.10.2010 року повідомило ВАТ «Донецькобленерго» про призначення розгляду матеріалів перевірки та питання щодо застосування господарсько-адміністративних санкцій згідно ст.ст. 23, 26 Закону України «Про захист прав споживачів» на 08.11.2010 року.

08.11.2010 року ВАТ «Донецькобленерго» надіслало Управлінню СЗПС клопотання про перенесення розгляду акту перевірки на 11.11.2010 року на 14-00 год.

Крім того, листом від 11.11.2010 року ВАТ «Донецькобленерго» повідомило Управління СЗПС про усунення порушень, зазначених в акті перевірки.

Згідно довідки від 11.11.2010 року до акту перевірки підприємством було поінформовано відповідача про вартість платних послуг по встановленню електролічильників, наданих населенню за вересень 2010 року в розмірі 101,14 гривень, при цьому довідка від 19.10.2010 року про розмір усіх послуг на суму 1297477,04 гривень була ВАТ «Донецькобленерго» відкликана.

Як свідчить лист від 23.11.2010 року за вих. 05/16-2086 Управління СЗПС повідомляло ВАТ «Донецькобленерго» про призначення розгляду матеріалів перевірки та питання щодо застосування господарсько-адміністративних санкцій згідно ст.ст. 23, 26 Закону України «Про захист прав споживачів» на 29.11.2010 року.

За результатом такого розгляду було прийнято постанову від 29.11.2010 року про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України «Про захист прав споживачів» в розмірі 1% вартості наданих послуг за минулий календарний місяць (1297477 гривень) на загальну суму 12975 гривень.

Як передбачено, законом України «Про захист прав споживачів» в його статті 1 у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ);

послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб;

Згідно із ст. 23 указаного закону у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність, у тому числі, за:

порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги), а за ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від одного до десяти відсотків вартості виконаних робіт (наданих послуг) за попередній календарний місяць, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як свідчить акт перевірки та довідка ВАТ «Донецькобленерго» від 11.11.2010 року, перевіркою виявлено порушення законодавства щодо виконання конкретних договорів між підприємством та групою споживачів. Вартість послуг за вересень 2010 року щодо встановлення електричних лічильників склала 101,14 гривень.

За таких обставин суд приходить до висновку про невірне визначення обєму наданих позивачем послуг, а відтак не вірно визначено розмір господарсько-адміністративних санкцій.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 216 Господарського Кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно до ст. 217 Господарського Кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб'єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції.

Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

За приписом ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

На підставі ч.1 ст.238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Згідно зі статтею 239 ГК органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання, зокрема, такі адміністративно-господарські санкції: адміністративно-господарський штраф та інші адміністративно-господарські санкції, встановлені цим Кодексом та іншими законами.

У відповідності до ст. 241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

Тобто, застосування адміністративно-господарських санкцій до суб'єкта господарювання можливе лише за наявності передбачених законом умов. Їх сукупність утворює склад правопорушення, який є підставою відповідальності. Склад господарського правопорушення, визначений законом для настання відповідальності у формі адміністративно-господарського штрафу, включає: протиправну поведінку субєкта господарювання; наявність шкідливих наслідків; причинний звязок між протиправною поведінкою правопорушника і шкодою; вину правопорушника.

Щодо доводів позивача про те, що перевірка проводилась в присутності особи, яка не є керівником товариства, не є уповноваженою особою суб'єкта господарювання, а є лише заступником начальника структурного підрозділу ВАТ “Донецькобленерго” - “Артемівське РЕМ” без права юридичної особи, суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 3 Положення про центральні електричні мережі ВАТ «Донецькобленерго» структурна одиниця підприємства не є юридичною особою.

Указаним розділом визначено повноваження структурної одиниці, зокрема структурна одиниця діє у відносинах з органами державного управління, податковими, правоохороними органами, підприємствами та організаціями без спеціальної довіреності, при цьому процесуальні документи, які виходять від структурної одиниці, підписуються її керівником або заступником.

Оскільки в судовому засіданні сторони не заперечували того факту, що Герасименко Т.В. на час проведення перевірки працювала заступником начальника структурного підрозділу ВАТ “Донецькобленерго” - “Артемівське РЕМ”, суд приходить до висновку про доведеність повноважень указаної особи на здійснення представництва ВАТ «Донецькобленерго».

За приписом ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Відтак, постанова про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України “Про захист прав споживачів” №4771 від 29.11.2010р., прийнята відповідачем з належних підстав проте необґрунтовано, без врахування усіх обставин, а тому є неправомірною і підлягає скасуванню.

Між тим, суд не вбачає в діях відповідача при проведенні планової перевірки порушення законодавства, оскільки ним вірно було визначено відношення ВАТ «Донецькобленерго» до критеріїв оцінки ступеня ризику від діяльності субєктів господарювання, відповідно до постанови Кабінету міністрів України №835 від 17.09.2008 року.

Відповідно до ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов частково - скасовує оскаржувану постанову.

В решті позовних вимог суд відмовляє в задоволенні за безпідставністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд бере до уваги положення ст. 94 КАС України згідно яких, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» до Управління у справах захисту прав споживачів у Донецькій області про скасування постанови №4771, визнання дій при проведенні планової перевірки 19.10.2010 року протиправними задовольнити частково.

Скасувати постанову Управління у справах захисту прав споживачів у Донецькій області про накладення стягнень, передбачених статтею 23 Закону України “Про захист прав споживачів” №4771, прийнятої на підставі акту перевірки від 19.10.2010 року №001493 відносно Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго».

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України за кодом бюджетної класифікації доходів 22090200 Державне мито, р/р 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, Банк Головне управління Державного казначейства України у Донецькій області на користь Відкритого акціонерного товариства «Донецькобленерго» судові витрати в розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.

Вступну та резолютивну частини проголошено 02 березня 2011 року.

Повний текст постанови складено 04 березня 2011 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Зекунов Е. В.