Постанова № 14226232, 01.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2011 р. справа № 2а-22887/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16.55

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретаріГончар О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю

«Автоцентр Донецьк»

доДержавної податкової інспекції

у Ленінському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

№ 0001272341/0 від 17 вересня 2010 року

за участю:

від прокуратури:Ноздрьов С.В. (за посв. № 2915)

від позивача: Павліков Є.І. (дов. № б/н від 26.05.2010 року)

Ріше І.В. (дов. б/н від 15.11.2010 року)

від відповідача:Лісневський С.О. (дов. № 21277/10/10-013-5 від 01.06.2010 р.)

Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Донецьк» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0001272341/0 від 17 вересня 2010 року, яким позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування за звітний податковий період червень 2010 року на 423644,00 грн. Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001272341/0 від 17 вересня 2010 року, стало наслідком порушення застосування підпунктів 7.7.3. та 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Згідно додатку № 2 до декларації за червень 2010 року сума заявленого до бюджетного відшкодування податку на додану вартість складається з сум залишку відємного значення податку лютого 2009 року та січня 2010 року. За наслідками проведеної податковою інспекцією комплексної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2009 року з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства будь-яких порушень формування податкового кредиту звітних податкових періодів лютого 2009 року та січня 2010 року в податковою інспекцією встановлено не було.

В судовому засіданні представники позивача підтримали заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просили суд задовольнити позов.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Донецька проти задоволення заявлених позивачем вимог заперечував, надав письмові заперечення № 1912/10/0-013-5 від 11 жовтня 2010 року (т. 1 арк. справи 52-53). В обґрунтування незгоди із заявленими позивачем вимогами, зазначив наступне. Порядок визначення суми бюджетного відшкодування визначений підпунктами 7.7.1 та 7.7.2. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Сутність встановленого цими статтями механізму відшкодування податку на додану вартість, як зазначав відповідач, полягає в тому, що сума відємного значення податку, що виникло у звітному періоді, зараховується в рахунок погашення податкових зобовязань з цього податку, що виникли у попередніх звітних періодах, а за їх відсутності до складу податкового кредиту наступного за звітним періоду. Платник податку набуває право на отримання бюджетного відшкодування у випадку, коли за підсумками наступного звітного податкового періоду залишається відємне значення податку. При цьому, бюджетному відшкодуванню підлягає лише сума відємного значення, фактично сплачена платником податків постачальниками товарів (робіт, послуг). Всупереч наведеному порядку, позивачем не було заявлено до бюджетного відшкодування суми відємного значення податку у періоді, наступному за звітним (березні 2009 року за лютий 2009 року, лютому 2010 року за січень 2010 року), через що декларування позивачем цієї суми до відшкодування в іншому, ніж наступний за звітним періоді не відповідає порядку отримання бюджетного відшкодування, визначеному підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Крім цього, частину відємного значення податку лютого 2009 року - в сумі 234835,00 грн. було сформовано позивачем за рахунок здійснення коригування податкових зобовязань до мінусового значення. Відємне значення податку, що сформоване за рахунок відємних податкових зобовязань не може бути сплаченим, через що не відповідає змісту бюджетного відшкодування.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні викладеним у запереченнях та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Виконуючим обовязки начальника управління представництва, захисту громадян та держави в суді прокуратури Донецької області направлено до Донецького окружного адміністративного суду повідомлення № 05/13049 від 26 жовтня 2010 року про вступ прокурора у розгляді справи.

В судовому засіданні прокурор підтримав позицію податкового органу.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, прокурора, дослідивши надані у справі докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Донецьк» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України за кодом 32788948, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 744928 (т.1 арк. справи 73), довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АБ № 206896 (т.1 арк. справи 71), статутом (т. 1 арк. справи 75-75-89), копії яких наявні в матеріалах справи. Позивач як платник податків взятий на облік в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість.

20 липня 2010 року позивач надав до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний податковий період червень 2010 року (т. 1 арк. справи 8-20). Рядком 25 наданої декларації позивач визначив суму бюджетного відшкодування у розмірі 423 644,00 грн. Згідно додатку до декларації за червень 2010 року сума відємного значення податку складається з відємного значення податку лютого 2009 року в сумі 353 572,00 грн., січня 2010 року 70 072,00 грн.

В період з 12 серпня 2010 року по 03 вересня 2010 року, відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. За наслідками проведеної перевірки податковою інспекцією складений акт № 4180/23-3/32788948 від 10 вересня 2010 року (т. 1 арк. справи 21-40), який був підписаний позивачем із запереченнями. Згідно викладеного в розділі 3.4. акту, в ході проведення перевірки достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в рахунок зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість по декларації за червень 2010 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у лютому 2009 року та січні 2010 року були встановлені порушення підпунктів 7.7.2. та 7.7.3. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». Рішення платника податків про зарахування належної йому суми бюджетного відшкодування в рахунок зменшення податкових зобовязань з цього податку наступних звітних періодів відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування.

В ході проведення перевірки було встановлено порушення позивачем підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині встановленого законом обмеження суми бюджетного відшкодування сумою сплаченого податку, внаслідок заявлення до відшкодування суми відємного значення податку по декларації за лютий 2009 року. Крім цього, як зазначено в акті перевірки позивачем та був порушений встановлений законодавством порядок бюджетного відшкодування в частині заявлення до бюджетного відшкодування суми податку в періоді, іншому, ніж наступним за періодом, в якому виникло відємне значення податку.

На підставі викладених в акті перевірки висновків, 17 вересня 2010 року, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001272341/0 від 17 вересня 2010 року, підпункту 7.7.2 та 7.7.3. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Товариству з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Донецьк» було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень 2010 року на 423644,00 грн. (т. 1 арк. справи 41).

Спірним питанням цієї справи є правомірність визначення позивачем суми до бюджетного відшкодування за червень 2010 року в сумі 423644,00 грн. та дотримання ним встановленого порядку заявлення бюджетного відшкодування.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України «Про податок на додану вартість», який діяв на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 1.8. Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Бюджетне відшкодування відбувається шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку.

Положеннями підпункту 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню) встановлений підпунктами 7.7.2 та 7.7.3 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно наявної в матеріалах справи податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, позитивне значення податку звітного податкового періоду складає 100867,00 грн. (рядок 18). Рядком 23.2 податкової декларації визначений залишок відємного значення податку попереднього звітного періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду в сумі 524511,00 грн. Залишок відємного значення податку попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, що підлягає сплаті в звітному податковому періоді (рядок 24) складає 423644,00 грн. (524511,00 грн. - 100867,00 грн.). Рядком 25.2. позивач визначив суму податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню шляхом зменшення податкових зобовязань наступних податкових періодів в сумі 423 644,00 грн.

Згідно додатку № 2 до декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року, сума залишку відємного значення попереднього податкового періоду (рядок 24 декларації) сформовано у лютому 2009 року в сумі 353 572,00 грн., у січні 2010 року - в сумі 70 072,00 грн.

Згідно наявних в матеріалах справи документів, відємне значення податку лютого 2009 року та січня 2010 року увійшло до рядку 23.2. податкової декларації за червень 2010 року та через включення відємного значення до рядку 26 декларацій звітних податкових періодів березня 2009 року травня 2010 року. Включення зазначених сум до складу відємного значення податку, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за рядком 26 підтверджено даними додатку № 2 до декларацій звітних періодів березня-травня 2010 року ( т. 4 арк. справи 110, 92, 80, 68, 56, 43, 31, 19, 7, т. 3 арк. справи 238, 226, 215, 203, 170, 178).

Щодо формування відємного значення податку у звітних податкових періодах лютому 2009 року та січні 2010 року, суд зазначає наступне.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період лютий 2009 року, наданої позивачем до податкової інспекції у березні 2009 року (т. 4 арк. справи 116-119) відємне значення податку (рядок 18.2. декларації) дорівнює 511 281,00 грн. При цьому, згідно рядку 17 декларації сума податкового кредиту дорівнює 276446,00 грн., сума податкових зобовязань (рядок 9 декларації) «-» 234835,00 грн.

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період січень 2010 року, наданої позивачем до податкової інспекції у березні 2009 року (т. 3 арк. справи 221-223) відємне значення податку (рядок 18.2. декларації) дорівнює 70072,00 грн. При цьому, згідно рядку 17 декларації сума податкового кредиту дорівнює 256996 грн., сума податкових зобовязань (рядок 9 декларації) 186924,00 грн.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податкова накладна встановлені обовязкові реквізити податкових накладних.

Відповідно до Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період лютий 2009 року) до складу податкового кредиту позивачем віднесено суму сплаченого податку на додану вартість в сумі 276 446,00 грн. Перелік податкових накладних, на підставі яких сформований податковий кредит лютого 2009 року міститься в реєстрі отриманих податкових накладних (т. 5 арк. справи 62-95). Копії податкових накладних, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит лютого 2009 року наявні в матеріалах справи (т. 2 арк. справи 19-208).

Відповідно до Розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додатку № 5 до декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період січень 2010 року) до складу податкового кредиту позивачем віднесено суму сплаченого податку на додану вартість в сумі 256996,00 грн. Перелік податкових накладних, на підставі яких сформований податковий кредит січня 2010 року міститься в реєстрі отриманих податкових накладних (т. 5 арк. справи 22-55).

За дослідження в судовому засіданні податкових накладних, долучених позивачем до матеріалів справи (т. 2 арк. справи 19-208, т. 5 арк. справи 58,59), судом встановлено відповідність зазначених податкових накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037). Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено формування позивачем податкового кредиту звітних податкових періодів лютого 2009 року та січня 2010 року на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Як було встановлено в судовому засіданні, податковий кредит звітного податкового періоду лютого 2009 року та січня 2010 року був сформований позивачем частково за фактом списання коштів з банківського рахунку в оплату товарів та частково за фактом придбання товарів. Факт придання товарів, отримання робіт, послуг, підтверджений наявними в матеріалах справи первинними документами, як то видаткові накладні, акти приймання-виконання робіт (послуг) (т. 2 арк. справи 203-248, т. 3 арк. справи 1-131, т. 5 арк. справи 1-21, 56-57).

В судовому представником податкової інспекції не було надано будь-яких зауважень з приводу формування позивачем податкового кредиту лютого 2009 року та січня 2010 року.

Як вбачається із змісту наданої позивачем декларації за лютий 2009 року, на формування податкових зобовязань звітного періоду вплинуло здійснення позивачем у звітному податковому періоді коригування суми податкових зобовязань у звязку із поверненням отриманої попередньої оплати постачальникам в сторону зменшення на 542766,00 грн. (рядок 8 податкової декларації). Із врахуванням суми податку на додану вартість за наслідками здійснення у звітному періоді операцій, що оподатковуються за ставкою 20% в сумі 307931,00 грн., сума зобовязань лютого 2009 року склала «-» 234835,00 грн. (307931,00 грн. + «-» 542766,00 грн.).

В матеріалах справи наявні копії розрахунків коригувань кількісних та якісних показників до податкових накладних, на підставі яких позивачем було проведено коригування податкових зобовязань лютого 2009 року в сторону зменшення на 542766,00 грн. (т. 4 арк. справи 139-149, 192). Будь яких зауважень з приводу правомірності відображення в рядку 8 декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року здійсненого коригування представником відповідача в судовому засіданні не надавалося. На підтвердження правомірності здійсненого коригування позивачем були надані податкові накладні, заяви на повернення коштів отриманих у якості передоплати (т.4 арк. справи 150-171, 179-191, 193).

За дослідження в судовому засіданні зазначених документів, судом було встановлено правомірність визначення позивачем відємного значення податку звітних податкових періодів лютого 2009 року та січня 2010 року.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений пунктом 7.7. статті 7 цього Закону.

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що у разі, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно підпункту 7.7.3 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку може прийняти самостійне рішення про зарахування належної йому повної суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за наслідками звітного періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. При прийнятті такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних податкових періодів.

Прийняте позивачем рішення про отримання бюджетного відшкодування шляхом зменшення податкових зобовязань з податку на додану вартість наступних податкових періодів було відображено позивачем в рядку 25.2 декларації за червень 2010 року. Крім цього, до декларації за червень 2010 року позивачем був доданий розрахунок суми бюджетного відшкодування (т. 1 арк. справи 80) та заява про повернення суми бюджетного відшкодування (т. 1 арк. справи 15), згідно яких належна до бюджетного відшкодування сума складає 423644,00 грн.

Щодо посилань відповідача на порушення позивачем встановленого законодавством порядку отримання бюджетного відшкодування через незаявлення до відшкодування відємного значення податку у періодах наступних за періодами виникнення такого відємного значення, тобто у березні 2009 року за лютий 2009 року та лютому 2010 року за січень 2010 року.

Підпунктом 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону визначені порядок визначення суми бюджетного відшкодування, тобто, умови за дотримання яких платник податків має право на повернення з бюджету коштів. Зазначеними підпунктом пункту 7.7. встановлюються ознаки суми, що підлягає поверненню з державного бюджету у звязку із надмірною сплатою податку, проте не визначено будь-яких обовязків платника податків. Із змісту пункту б підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» вбачається, що право на включення відємного значення податку попереднього періоду до складу податкового кредиту наступного звітного періоду не залежить від факту заявлення платником податку зазначеної суми до відшкодування у звітному податковому періоді. Згідно затвердженої форми додатку № 2 до декларації з податку на додану вартість, встановлена форма передбачає можливість прийняття платник податку рішення або по заявлення до відшкодування суми податку, або про включення суми відємного значення до рядку 26 декларації звітного податкового періоду.

Отже, сума податку, яка в поточному періоді не підлягає бюджетному відшкодуванню або не була заявлена платником податків до бюджетного відшкодування в наступному за звітним податковому періоді не втрачає статусу "відємного значення", а тому може заявлятися до бюджетного відшкодування. Сума залишку відємного значення податку, що підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду згідно наказу Державної податкової адміністрації України від N 166 від 30 травня 1997 року у редакції наказу Державної податкової адміністрації України N 213 від 15 червня 2005 року, відображається в рядку 23.2 декларації з податку на додану вартість поточного звітного періоду, який прямо впливає на значення рядка 24 декларації з податку на додану вартість, у межах якого визначається сума бюджетного відшкодування.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про необґрунтованість посилань відповідача на обмеження права платника податку на повернення з бюджету суми податку певним періодом заявлення податку до відшкодування.

Пунктом а підпункту 7.7.2 пункту 7.7. статті 7 закону України «Про податок на додану вартість» суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування у звітному податковому періоді обмежено лише частиною від'ємного значення податку фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно наявних в матеріалах справи платіжних доручень відємне значення податку лютого 2009 року було сплачено позивачем в сумі 276446,00 грн. (т. 1 арк. справи 99-250, т. 2 арк. справи 1-18, т. 4 арк. справи 211-229), відємне значення податку січня 2010 року в сумі 71 805,33 грн. (т. 5 арк. справи 60, 61).

Позивачем не було надано до матеріалів справи документів, на підтвердження сплати постачальникам товарів (послуг) від'ємного значення податку за лютий 2009 року в сумі 77126,00 грн., що свідчить по безпідставність заявлення цієї сум до відшкодування у звітному податковому періоді червні 2010 року.

В цій частині суд приймає до уваги посилання податкової інспекції на неможливість визначення суми бюджетного відшкодування за рахунок відємного значення податку, сформованого за рахунок відємного значення податкових зобовязань. Відємне значення податкових зобовязань не може бути сплаченим, через що в платника податку відсутнє право на включення цієї суми при розрахунку відємного значення. Проте, зазначене на позбавляє платника податків права включати відємне значення податку, сформоване за рахунок відємних зобовязань, в порядку, визначеному підпунктом 7.7.3. пункту 7.7. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Згідно наявних в матеріалах справи документів, сума відємного значення податку за лютий 2009 року, заявлена до бюджетного відшкодування складає 353572,00 грн., при цьому 276446,00 грн. сума відємного значення, сформована на підставі отриманих позивачем податкових накладних в лютому 2009 року. З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для заявлення позивачем до бюджетного відшкодування у червні 2010 року відємного значення податку лютого 2009 року в сумі 77 126,00 грн. (353572,00 грн. 276446,00 грн.), яку не було сплачено позивачем на користь постачальникам товарів (робіт, послуг). З огляду на таке, податкове повідомлення-рішення № 0001272341/0 від 17 вересня 2010 року в частині зменшення суми бюджетного відшкодування на 77126,00 грн. є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

Що стосується іншої частини визначеного бюджетного відшкодування, наявними в матеріалах справи документами підтверджено правомірність визначення позивачем до відшкодування у червні 2010 року відємного значення податку в сумі 346518,00 грн., з яких відємне значення лютого 2009 року 276446,0 грн., січня 2010 року 70072 ,00 грн., в судовому засіданні не було встановлено порушень визначення позивачем податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету цих сум. З огляду на таке, оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення № 000122341/0 від 17 вересня 2010 року в частині зменшення належної до відшкодування суми податку за червень 2010 року в сумі 346518,00 грн. є неправомірним та підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. З огляду за зазначене, витрати позивача по сплаті судового збору у сумі 1 грн. 70 коп. підлягають відшкодуванню за рахунок коштів Державного бюджету.

З огляду на зазначене, на підставі Закону України «Про податок на додану вартість» та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Донецьк» до Державної податкової інспекції в Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 000122341/0 від 17 вересня 2009 року, задовольнити частково.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 000122341/0 від 17 вересня 2010 року, прийнятого Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Донецька, в частині зменшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Донецьк» ( 83045, м. Донецьк, пр. Ленінський, 47-в, код ЄДРПОУ 32788948) бюджетного відшкодування за червень 2010 року в сумі 346518,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Донецьк» ( 83045, м. Донецьк, пр. Ленінський, 47-в, код ЄДРПОУ 32788948) судові витрати з судового збору (державного мита) у розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.

В судовому засіданні 01 березня 2011 року у присутності представників сторін та представника прокуратури Донецької області проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 09 березня 2011 року

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Михайлик А.С.