Постанова № 14225688, 03.03.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2011 р. справа № 2а-28372/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кірієнка В.О.

при секретаріЛоминог А.М.

за участю представників сторін:

від позивача: Власової Н.О., Грибачева Є.В.

від відповідача: Бондар Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енерго» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002662340/0-27864/10/23-313 від 01.11.2010 року,-

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енерго» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002662340/0-27864/10/23-313 від 01.11.2010 року.

Позивач зазначив, що за наслідками перевірки складено акт № 7200/23-2/32389310 від 07.10.2010 року, яким встановлені порушення п. 1.32 ст. 1, пп. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» та пп. 1.4 ст. 1, п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість». На підставі встановлених порушень відповідачем складено податкове повідомлення-рішення № 0002662340/0-27864/10/23-313 від 01.11.2010 року про донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 64297,30 грн., з яких сума основного платежу складає 44872,00 грн. та сума штрафних санкцій 19425,30 грн.

Позивач не погоджується із висновками податкового органу, просив скасувати податкове повідомлення рішення № 0002662340/0-27864/10/23-313 від 01.11.2010 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги аналогічно викладеному в позовній заяві та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що податкове повідомлення-рішення № 0002662340/0-27864/10/23-313 від 01.11.2010 року прийнято у звязку з порушенням позивачем норм підпункту 1.4 ст. 1, пп. 7.4.1. пункту 7.4. та статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та зазначив, що актом зустрічної перевірки ДПІ Іллічівського району м. Маріуполя від 30.06.2010 № 291/23-1/34413019 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Будреконструкція-2006» було встановлено втрату необхідних для проведення перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, тобто підтвердити правомірність формування податкових зобовязань та податкового кредиту не уявляється можливим. Таким чином відповідач дійшов висновку, що не належать до включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), який не підтверджено податковими накладними, що відповідає вимогам пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, оскільки видача податкових накладних має підтверджуватись фактичним наданням послуг та виконання робіт.

В задоволенні позовних вимог просив відмовити, враховуючи порушення, встановлені актом перевірки.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енерго» зареєстровано Виконавчим комітетом Донецької міської ради 17.02.2003 року за № 1266120 0000 012773, згідно свідоцтв за № 564000031 та № 07781756 є платником єдиного податку та платником податку на додану вартість.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «НВП «Енерго» з питань правильності визначення та повноти нарахування податку на додану вартість при здійсненні правових відносин з ТОВ «Будреконструкція Київ 2006» за період з 01.09.2009 року по 31.05.2010 року, про що складено акт № 7200/23-3/32389310 від 07.10.2010 року, яким встановлені наступні порушення: п. 1.4 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року за № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, ТОВ «НВП «Енерго» занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за підсумками поточного звітного періоду у розмірі 44872,00 грн. по періодах: І квартал 2009 року 3060,00 грн., ІІ квартал 2009 року 4834,00 грн., ІІІ квартал 2009 року 10167,00 грн., ІV квартал 2009 року 15001,00 грн., І квартал 2010 року 9370,00 грн., ІІ квартал 2010 року 2440,00 грн., окрім того, податковим органом було встановлено укладання ТОВ «НВП «Енерго» нікчемних правочинів з ТОВ «Будреконструкція Київ 2006» від 17.01.2009 року за № 17/01-09, від 27.02.2009 року за № 27/02-09, від 17.03.2009 року № 17/03-09, від 12.04.2009 року № 12/04-09, від 27.05.2009 року № 27/05-09, від 12.05.2009 року № 12/05-09, від 28.08.2009 року № 28/08-09, від 02.09.2009 року за № 02/09-09, від 16.09.2009 за № 16/09-09, від 15.10.2009 року № 15/10-09, від 15.11.2009 року № 15/11-09, від 11.01.2010 року № 11/01-10, від 03.03.2010 року № 03/03-10, від 29.03.2010 року № 29/03-10, від 05.04.2010 року № 15/04-10, які не спричинили реального настання правових наслідків, не відповідають вимогам закону та вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК є нікчемними.

За результатами перевірки керівником податкового органу 01.11.2010р. згідно із підпунктом «б» 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпунктом 17.1.3. пункту 17.1. статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-ІІІ із змінами та доповненнями, на підставі ату від 07.10.2010 року за № 7200/23-3/32389310 встановлено порушення п. 1.4 ст. 1, пп. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР, прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002662340/0-27864/10/23-313, яким позивачу визначена сума податкового зобовязання з податку на додану вартість у загальному розмірі 64297,30 грн., у тому числі 44872,00 грн. за основним платежем та 19425,30 грн. - за штрафними санкціями.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Отже, як зазначалося в акті перевірки позивач мав правові відносини, які у податкового органу викликали сумнів, з платником податків ТОВ «Будреконструкція Київ 2006» в період з 01.01.2009 року по 31.05.2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що 17.01.2009 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Будреконструкція Київ 2006» (виконавець) було укладено договір на проведення робіт по налагоджуванню котлів за № 17/01-09. Окрім того, подібні договори були також укладені 27.02.2009 року № 27/02-09 по налагоджуванню котлів, 17.03.2009 року № 17/03-09 на виконання робіт по режимному налагоджуванню печей, 12.04.2009 року № 12/04-09 на виконання робіт по налагоджуванню міні котлів, 12.05.2009 року № 12/05-09 на виконання робіт по режимному іспиту печей, 27.05.2009 року № 27/05-09, 02.09.2009 року № 02/09-09, 16.09.2009 року № 16/09-09 на виконання робіт по налагоджуванню міні котлів, 15.10.2009 року № 15/09-09 та 03.03.2010 року № 03/03-10 на виконання режимно-налагоджувальних робіт, 11.01.2010 року № 11/01-10, 29.03.2010 року № 29/03-10 на виконання налагоджування автоматики міні котлів, 05.04.2010 року № 05/04-10 на виконання робіт з реконструювання внутрішнього вузлу системи опалення, 28.08.2009 № 28/08-09 на виконання робіт по налагоджуванню автоматики міні котлів, 15.11.2009 року № 15/11-09 на виконання робіт по налагоджуванню міні котлів.

Факт виконання даних договорів, а саме факт надання послуг підтверджується актами виконання робіт за кожним з договорів, податковими накладними (№ 118 від 06.02.2009, № 264 від 31.03.2009, № 284 від 08.04.2009, 445 від 21.05.2009, № 590 від 01.07.2009, 566 від 30.06.2009, № 1267 від 14.10.2009, № 1263 від 28.10.2009, № 1413 від 30.11.2009, № 87 від 28.01.2010, № 244 від 31.03.2010, № 233 від 29.03.2010, № 304 від 19.04.2010, № 1151 від 28.09.2009, № 1485 від 23.12.2009), платіжними дорученнями (за 06.02.2009 в сумі 3288,00 грн., № 18 від 24.02.2010 на суму 7000,00 грн., № 27 від 11.03.2010 на суму 5000,00 грн., № 31 від 04.04.2009 на суму 7002,00 грн., № 43 від 20.05.2009 на суму 10000,00 грн., № 60 від 30.06.2009 на суму 9000,00 грн., № 28 від 11.03.2010 на суму 12000,00 грн., № 87 від 13.10.2009 на суму 26004,00 грн., № 91 від 27.10.2009 на суму 10000,00 грн., № 103 від 29.11.2009 на суму 18000,00 грн., № 6 від 27.01.2010 на суму 7020,00 грн., № 42 від 18.04.2010 на суму 13200,00 грн., № 43 від 18.04.2010 на суму 14640,00 грн., № 29 від 11.03.2010 на суму 7000,00 грн., № 84 від 27.09.2009 на суму 30000,00 грн., № 107 від 22.12.2009 на суму 7200,00 грн., ), кошторисами на налагоджування систем регулювання, захисту сигналізації та управління міні котлів, затверджені ТОВ «Будреконструкція Київ-2006» та позивачем та окрім того, протоколами згод договірної ціни на виконання налагоджувальних робіт систем регулювання захисту сигналізації та управління міні котлів.

Таким чином суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними були включені позивачем до податкового кредиту, відображені у реєстрах отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ з 01.01.2009 по 31.05.2010, що не заперечується відповідачем.

У відповідності до п. ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» № 996-ХІV від 16.07.1999 бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних фінансового обліку.

Згідно із п. 1 ст. 9 зазначеного Закону № 996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарський операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

В своїх запереченнях відповідач посилається на те, що акти прийомки виконаних підрядних робот не відповідають типовій формі № КБ-2в, затвердженої наказом Державного комітету статистики та Державного комітету України по будівництву та архітектурі від 21.06.2002 за № 237/5, за період, що перевірявся, та окрім того, надані угоди та акти порушенням п. 2.4 Наказу МФУ від 24.05.1995 № 88 «Про затвердження положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», оскільки в них відсутня інформація щодо понесених витрат при наданні послуг, не наведено перелік вказаних послуг, відсутня інформація щодо підтвердження отримання послуг.

Зазначеним наказом від 21.06.2002 за № 237/5, який діяв на момент вчинення господарських операцій, були затверджені типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» та N КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт», при чому «№КБ-2в» - поширюється на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності.

Суд вважає, що роботи з монтажу та наладці контрольно-вимірювальних пристроїв та автоматики міні котлів не підпадають під дію Наказу від 21.06.2002 за № 237/5, оскільки будівельних робіт не здійснювалось та окрім того залучення бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності не відбувалось.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 2.4 статті 2 наказу Міністерства фінансів України від 24.05.95 року N 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складається документ, назва документа (форма), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посада, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

В актах виконаних робіт та послуг за наданими договорами містяться всі реквізити, визначені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 N 88 "Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" та пунктом 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а отже посилання представника відповідача в свої запереченнях є хибними та не відповідають наданим позивачем доказам.

В акті ДПІ Іллічівського району м. Маріуполя від 30.06.2010 за № 291/23-1/34413019 зазначено, що ТОВ «Будреконструкція Київ 2006» на момент проведення перевірки не надано необхідних документів, що витребовувались, підтвердження правомірності формування податкових зобовязань та податкового кредиту не уявляється можливим, у звязку із чим зроблено висновок про здійснення фінансово-господарської діяльності поза межами правового поля та без наміру створення правових наслідків, тобто позивачем було безпідставно включено до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку із придбанням товарів (послуг), який не підтверджено податковими накладними, що відповідає вимогам пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97, оскільки видача податкових накладних має підтверджуватись фактичним наданням послуг та виконання робіт.

Таким чином, саме на підставі акту перевірки ДПІ Іллічівського району м. Маріуполя від 30.06.2010 за № 291/23-1/34413019, відповідач вважає, що факт отримання робот у ТОВ «Будреконструкція Київ - 2006» не доведений.

Відповідно до п. 1.8 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97-ВР бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно із підпунктом 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

При чому пп.7.5.1 п. 7.5. зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

-або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

-або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Підпунктом 7.4.5. передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Аналіз норм Закону України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР ) дає підстави зробити висновок, що цим Законом передбачено підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної. Податкова накладна є водночас звітним податковим і розрахунковим документом, який, при умові його належного оформлення, є підставою для включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сформував податковий кредит на підставі податкових накладних, виданих йому ТОВ «Будреконструкція Київ 2006». Із зазначеного випливає, що суму податкового кредиту позивач сформував правомірно на підставі належно оформлених податкових накладних, оскільки податок на додану вартість входить до складу договірної суми, сплаченої продавцеві, що підтверджується платіжними дорученнями.

Суд вважає, що позивачем надані належні докази вчинення угод з ТОВ «Будреконструкція Київ 2006», які відповідно до податкового обліку знайшли своє відображення у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

За змістом ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України правочин спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, незаконне заволодіння майном держави, учинений з метою яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства є таким, що порушує публічний порядок, а отже нікчемний (не створює юридичних наслідків).

Відповідно до частини 5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною / сторонами / цієї вимоги є підставою недійсності правочину (частина 1 ст.215 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобовязання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін у разі виконання зобов'язання обома сторонами в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобовязанням, а в разі виконання зобовязання однією стороною з другої сторони стягується в дохід держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведена норма застосовується з урахуванням того, що відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, нікчемним.

Суд вважає, що доведення факту існування нікчемного правочину повинно здійснюватись певними засобами доказування. Наявність доказів, на які посилаються податкові органи під час проведення перевірок, повинні міститися в актах перевірки, а тому може біти підставою для встановлення факту нікчемності (удаваності) правочину та звернення до суду з позовом про стягнення з платника податків коштів, отриманих за нікчемними угодами. Документальне дослідження передбачає аналіз усіх документів, необхідних для документування господарських операцій, зокрема, передбачених нормативно-правовими актами (Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність» та ін.), зокрема: наявність контрактів (договорів), повязаних з реалізацією, поставкою, купівлею-продажем товарів, тощо та додатки до них; документи, які підтверджують виконання договору або наявність яких є обовязковою згідно змісту контракту (договору) (наприклад акт прийому-передачі товару, акт виконаних робіт, рахунки-фактури, тощо), а також податкові накладні, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей), інші дані, що свідчать про реальність здійснюваних операцій; фінансово-господарські документи, що підтверджують сплату коштів (платіжні доручення, виписки банківських установ тощо); Реєстри отриманих та виданих податкових накладних.

З огляду на наведене та оцінюючи матеріали справи, суд прийшов до висновку, що позивачем за перевіряє мий період здійснені господарські операції та проведена податкова звітність, яка відповідає діючому законодавству, що документально підтверджено наявними укладеними договорами між зазначеними субєктами господарювання, платіжними дорученнями, податковими накладними, актами виконаних робіт, , що стало підставами включення до складу податкового кредиту оспорюваного періоду.

Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що актом зустрічної перевірки ДПІ Іллічівського району м. Маріуполя від 30.06.2010 № 291/23-1/34413019 про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Будреконструкція-2006» було встановлено втрату необхідних для проведення перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку, що вказує на здійснення фінансово-господарської діяльності поза межами правового поля, без наміру створення правових наслідків та згідно ч.1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК є нікчемними, оскільки втрата документів вказує саме на факт неможливості підтвердження формування податкових зобовязань та податкового кредиту, а зовсім не на нікчемність укладених угод

Окрім того, Закон України «Про податок на додану вартість» не містить у собі норми, яка б покладала відповідальність на платника податку покупця товару (послуг) за втрату первинних документів або правильність визначення платником податку продавцем обєктів оподаткування та не покладено обовязку здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника.

Окрім того, в судовому засіданні посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту, також не знайшли свого підтвердження як і той факт, що сторони, укладаючи господарські зобовязання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Окрім того, в судовому засіданні позивачем доведений та матеріалами справи підтверджений факт здійснення господарської діяльності, спрямованої на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову ознаку та спрямовані на отримання прибутку, як то передбачено ст. 3 Господарського кодексу України.

Даний факт підтверджується подальшим укладенням договорів на виконання робіт позивачем з метою отримання прибутку, де він вже виступає як виконавець, з такими контрагентами-замовниками як, ВАТ «Донфнформцентр» (договір № 30/09-09 від 16.09.2009 року та № 3/01-10 від 02.03.2010 року), ТОВ ПО «Іліташ» (договір № 34/09-09 від 22.09.2009 року), ТОВ «Амвросіївська птахофабрика» (договір № 41/09-09 від 28.09.2009 року), ВАТ «Топаз» (договір № 36/09-09 від 23.09.2009 року), ВАТ «Донецьке обласне підприємство автобусних станцій» (договір № 31/09-09, № 32/09-09, № 33/09-09 від 01.10.2009 року), АТЗТ «Альцест» (договір № 42/09-09 від 07.10.2009 року), Державна академія житлово-комунального господарства (договір № 34/09-09 від 22.09.2009 року), Державний архів Донецької області (договір № 46/10-09/33, № 47/10-09/34 від 15.10.2009 року), ВАТ «Часовоярський вогнестійкий комбінат» (договір № 26/09-09/Д-356/09 від 20.11.2009 року), Донецький технічний інститут ім.. О.О. Галкіна України (договір № 187 від 16.09.2009 року).

Виконання зазначених договорів з подальшим отриманням прибутку підтверджується актами здачі-прийому робіт, податковими накладними, виписками по рахунку, кошторисами на налагоджування системи регулювання захисту, сигналізації і керування водогрійних котлів, наявних в матеріалах справи.

Відповідно до положень ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормами ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, докази, надані відповідачем, не містять вичерпної інформації, яка б об'єктивно обґрунтовувала незаконність оспорюваних правових взаємовідносин позивача з його контрагентом і судом під час розгляду справи не виявлено в діях платника податку порушень, господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту для підтвердження права на податковий кредит, що підтверджується наявністю первинних документів та їх належним чином оформленості, тому висновок, зроблений податковим органом в акті перевірки, а саме порушення п. 1.4 ст. 1, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» - завищення суми ПДВ за рахунок здійснення операцій по укладеним правочинам з ТОВ «Будреконструкція Київ - 2006» на суму 44872 грн. в період з першого кварталу 2009 року по другий квартал 2010 року включно є помилковим.

На підставі викладеного, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енерго» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002662340/0-27864/10/23-313 від 01.11.2010 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енерго» до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0002662340/0-27864/10/23-313 від 01.11.2010 року задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Донецька № 0002662340/0-27864/10/23-313 від 01.11.2010 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Енерго» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 03 березня 2011 року.

Постанова у повному обсязі складена 09 березня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Кірієнко В.О.