Постанова № 14225546, 10.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 лютого 2011 р. справа № 2а/0570/10/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Галатіної О.О.

при секретарі Леоненко К.В.

за участю:

представника позивача Старих С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу Закритого акціонерного товариства «Автотранспортник»до Державної податкової інспекції у Петровському районі міста Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька № 0003501500/0 від 21 грудня 2010 року, № 0003511500/0 від 21 грудня 2010 року.

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом Закритого акціонерного товариства «Автотранспортник» до Державної податкової інспекції у Петровському районі міста Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Петровському районі м. Донецька була проведена перевірка з питань своєчасної оплати узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість ЗАТ «Автотранспортник» про що складено акт № 1992/15/30792800 від 13.12.2010 року. В результаті перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення на підставі п.п. 17.1, 17.1.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2010 року № 0003511500/0 на суму 28255,32 грн., № 0003501500/0 від 21 грудня 2010 року на суму 3309,94 грн. Зазначені податкові повідомлення-рішення були сформовані відповідачем на підставі Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 11.06.2003 року № 290 та зареєстрованої в Мінюсті. Позивач вважає, що рішення є неправомірним з огляду на те, що відповідач не мав права на зміну призначення платежу. Тому, просив суд скасувати зазначені повідомлення-рішення.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомив. Суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними у справі доказами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач є юридичною особою, та перебуває на податковому обліку в Макіївській ОДПІ, як платник податків.

Як вбачається з Акту про результати невиїзної документальної перевірки з питання порушення граничних строків сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість ЗАТ «Автотранспортник» від 13.12.2010 року № 1992/15/30790800, перевіркою встановлено порушення п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п. п. 7.7.1. п. 7.7 ст. 7 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у частині несвоєчасної сплати узгоджених податкових зобовязань з податку на додану вартість.

21.12.2010 року Державною податковою інспекцією у Петровському районі м. Донецька прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003511500/0 на суму 14127,70 грн. за несвоєчасну сплату податку на додану вартість із затримкою на 119 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 28255,32 грн. та зобовязано сплатити штраф у розмірі 50 % від зазначеної суми.

21.12.2010 року Державною податковою інспекцією у Петровському районі м. Донецька прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003501500/0 на суму 3309,94 грн. за несвоєчасну сплату податку на додану вартість із затримкою на 89 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання в розмірі 16549,68 грн. та зобовязано сплатити штраф у розмірі 20 % від зазначеної суми.

Позивач не погоджується з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та просить їх скасувати.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (далі за текстом Закон) органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади.

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАСУ) передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач діяв з порушенням вимог діючого законодавства при винесенні спірних податкових повідомлень-рішень з огляду на наступне.

З 01.01.2011р. прийнято Податковий кодекс України, однак з огляду на те, що правовідносини між позивачем та відповідачем виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, факт правомірності чи неправомірності прийняття оскаржуваних рішень суд встановлює за приписами законодавства, що було чинним на момент виникнення боргу зі сплати штрафних санкцій.

Так, згідно з п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовим фондами” від 21 грудня 2000 року N 2181-III (надалі Закон № 2181), платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Підпунктом 4.1.4. пунктом 4.1 ст. 4 Закону № 2181 визначено, що 4.1.4. Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює:

а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця;

б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року;

г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним.

Судом встановлено, що позивач подавав до податкового органу декларації з ПДВ за травень 2010 року № 902211030 від 18.06.2010 року на суму 15438,00 грн., за червень 2010 року № 9002834362 від 20.07.2010 року на суму 16579,00 грн., за липень 2010 року № 9003542461 від 20.08.2010 року на суму 12788,00 грн.

При огляді в судовому засіданні виписок банку, щодо проведення розрахунків ЗАТ «Автотранспортник» встановлено, що позивач платіжним дорученням № 973 від 27.09.2010 року сплатив ПДВ за серпень 2010 року у сумі 5000,00 грн., платіжним дорученням № 976 від 29.09.2010 року сплатив ПДВ за серпень 2010 року у сумі 2500,00 грн., платіжним дорученням № 1052 від 13.10.2010 року сплатив ПДВ за вересень 2010 року у сумі 3000,00 грн., платіжним дорученням № 1066 від 15.10.2010 року сплатив ПДВ за вересень 2010 року у сумі 2000 грн., платіжним дорученням № 1081 від 19.10.2010 року сплатив ПДВ за вересень 2010 року у сумі 1000 грн., платіжним дорученням № 1083 від 20.10.2010 року сплатив ПДВ за вересень 2010 року у сумі 1300,00 грн., платіжним дорученням № 1104 від 25.10.2010 року сплатив ПДВ за вересень 2010 року у сумі 3000 грн., платіжним дорученням № 1107 від 26.10.2010 року сплатив ПДВ за вересень 2010 року у сумі 3450,00 грн., платіжним дорученням № 1183 від 11.11.2010 року сплатив ПДВ за жовтень 2010 року у сумі 8000, 00 грн., платіжним дорученням № 1189 від 16.11.2010 року сплатив ПДВ за жовтень 2010 року у сумі 3000 грн., платіжним дорученням № 1212 від 19.11.2010 року сплатив ПДВ за жовтень 2010 року у сумі 2300,00 грн.

Судом також встановлено, що позивачем були сплачені суми ПДВ з відповідним призначенням платежу, однак відповідач спрямував кошти в погашення попередньо виниклих сум податкового боргу, змінивши тим самим цільове призначення платежів.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, які розповсюджуються на спірні правовідносини, суд вважає, що відповідач необгрнутовано змінив призначення платежу, керуючись пунктом 7.7 статті 7 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.

У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами ” або іншими законами з питань оподаткування.

Виходячи з наведеного, суд задовольняє вимоги позивача у повному обсязі.

Для повного захисту прав позивача, та з урахуванням вимог ст. 11 КАС України, суд вважає за необхідне поновити порушене право позивача шляхом визнання оспорюваних податкових повідомлень-рішень недійсними.

Відповідно до ст. 94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Закритого акціонерного товариства «Автотранспортник» до Державної податкової інспекції у Петровському районі міста Донецька про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити повністю.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька № 0003501500/0 від 21 грудня 2010 року, № 0003511500/0 від 21 грудня 2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Автотранспортник» витрати по сплаті судового збору у сумі 3 грн. 40 коп.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 10 лютого 2011 року.

Повний текст постанови складено 15 лютого 2011 року.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.

Суддя Галатіна О.О.