Постанова № 14225528, 28.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2011 р. справа № 2а/0570/603/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 17-30 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Чекменьова Г.А.

при секретаріТокмаковій Є.А.

за участю:

представника позивачаХворова А.А.

представника відповідача Пруднікова Р.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області до Державного підприємства “Дзержинськвугілля” про стягнення пені по сплаті страхових внесків в розмірі 610530, 08 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області звернулось до суду із адміністративним позовом до Державного підприємства “Дзержинськвугілля” про стягнення пені по сплаті страхових внесків в розмірі 610530,08грн.

В обґрунтування заявленого позову позивач зазначив, що відповідач зареєстрований як платник страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Документальною перевіркою правильності нарахування, повноти та своєчасності перерахування страхових внесків за період з 01.04.2010р. по 31.10.2010р. встановлено, що недоїмка відповідача по страховим внескам станом на 01.04.2010р. складала 11693410,16 грн. Протягом періоду, що перевірявся, страхові внески відповідачем сплачувалися своєчасно, але недоїмка погашена не була, у звязку з чим позивач за вказаний період нарахував по підрозділам відповідача пеню з розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ, сума якої склала 610530, 08 грн., і яку позивач просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просив позов задовольнити.

Представник відповідача заявлений позов визнав частково у сумі 523857,14 грн., надав письмовий відзив за підписом заступника генерального директора з правових питань та договірної роботи, в якому розмір пені визначений з розрахунку 100 % річних облікової ставки НБУ по підрозділам відповідача і складає суму 523857,14 грн. В обґрунтування власного розрахунку представник відповідача послався на приписи Господарського кодексу України, а також тяжке фінансове становище “Дзержинськвугілля”, як вугледобувного підприємства. Просив позовні вимоги задовольнити частково у межах визнаної суми.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області згідно свідоцтву про державну реєстрацію юридичної особи зареєстроване виконавчим комітетом Дзержинської міської ради Донецької області 26.12.200р.(а.с.6).

Державне підприємство “Дзержинськвугілля” згідно свідоцтву про державну реєстрацію юридичної особи та довідки з ЄДРПОУ зареєстроване виконавчим комітетом Дзержинської міської ради Донецької області 01.11.2005р. з кодом ЄДРПОУ 33839013 (а.с.8-9). Відповідно до страхового свідоцтва від 01.11.2005р. ДП “Дзержинськвугілля” перебуває на обліку в якості страхувальника у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області, реєстраційний № 0515000344 (а.с.7).

Актом № 180 від 02.12.2010р. (а.с.11-19) перевірки правильності нарахування, повноти та своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за період з 01.04.2010р. по 31.10.2010р. встановлено, що недоїмка відповідача по страховим внескам станом на 01.04.2010р. складала 11693410,16 грн., пеня, нарахована по підрозділам відповідача, у загальній сумі складає 610530, 08 грн. Акт перевірки підписаний керівником та головним бухгалтером відповідача без заперечень, підписи скріплені печаткою відповідача.

Судом встановлено, що фактичні обставини правовідносин між сторонами, в тому числі матеріали здійсненої позивачем перевірки, розмір та розрахунки недоїмки відповідача по страховим внескам та інші фактичні дані по справі сторонами не оспорюються. Розрахунок пені відповідач також не заперечує, визнаючи позов частково відповідач просить лише здійснити зменшення пені виходячи з розрахунку 100 % річних облікової ставки НБУ по підрозділам відповідача, що складає суму 523857,14 грн.

Письмовий відзив на позовну заяву, який містить часткове визнання позову у сумі 523857,14 грн., підписаний заступником генерального директора з правових питань та договірної роботи з додатком довіреності № 01-14/2029 від 30.12.2010р. зі строком дії по 31.12.2013р., в якій представнику ДП “Дзержинськвугілля”, в тому числі, надано право визнання позову.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Згідно ч. 3 ст. 136 КАС України судове рішення у зв'язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 112 КАС України суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

З урахуванням матеріалів справи суд вважає, що часткове визнання заявленого позову представниками відповідача суперечить закону і порушує права Державного підприємства “Дзержинськвугілля”, в звязку з чим суд не прийняв визнання позову і продовжив розгляд цієї справи по суті.

Дослідивши встановлені по справі обставини, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до преамбули Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” від 23.09.1999 р. № 1105-XIV (надалі Закон № 1105-XIV) цей Закон відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві (далі - страхування від нещасного випадку).

Відповідно до ст. 15 Закону № 1105-XIV страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням.

Згідно пункту 2 частини 2 статті 45, який діяв по 31.12.2010р., тобто на час складення позивачем акту перевірки 02.12.2010р. та у періоді, що перевірявся з 01.04.2010р. по 31.10.2010р., роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

Обовязок сплати нарахованих страхових внесків сторонами не оспорюється і не є предметом заявленого позову.

Проте, сплата пені, нарахованої за несвоєчасну сплату страхових внесків Законом №1105-XIV не передбачена.

Позивач обґрунтовує заявлені вимоги про стягнення пені змістом “Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України”, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 12.07.2007р. № 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.08.2007 р. за № 867/14134 (надалі Інструкція № 36).

Згідно приписам ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Тому, розглядаючи нормативне обґрунтування заявленого позову, суд вважає за необхідне врахувати звязок Інструкції № 36 із законодавчими актами, які мають вищу юридичну силу, а також дослідити відповідні зміни у законодавстві і дію у часі нормативних актів, що регулюють спірні відносини.

Зокрема, пункт 5.1 зазначеної Інструкції № 36 передбачав, що не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк.

Відповідно до абзацу тринадцятого пункту 7 частини сьомої статті 17 Закону №1105-XIV, в редакції до 01.01.2011р., яка діяла у час затвердження Інструкції № 36 до внесення змін згідно із Законом України № 2464-VI від 08.07.2010р., правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків, в тому числі, затверджує Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів, погоджену з Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, інші нормативні документи, що регламентують внутрішню діяльність Фонду.

Всупереч зазначеній нормі спеціального Закону №1105-XIV, суду не надані відомості про погодження Інструкції № 36 з Національним банком України і спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади, що унеможливлює її застосування в частині, що не передбачена законами України.

Крім того, суд враховує, що у спеціальному Законі №1105-XIV, в редакції, що діяла до 01.01.2011р., відповідальність страхувальника за невиконання своїх обов'язків була передбачена статтею 52, яка містила наступні приписи:

Страхувальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому або Фонду соціального страхування від нещасних випадків внаслідок невиконання своїх обов'язків із страхування від нещасного випадку, відповідно до закону.

За прострочення сплати страхового внеску до Фонду соціального страхування від нещасних випадків із страхувальника стягується пеня згідно із законом.

За несвоєчасне та неповне нарахування і сплату страхових внесків, приховування (заниження) суми заробітної плати (доходу), на яку нараховуються страхові внески, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо страхових внесків, несвоєчасне інформування Фонду соціального страхування від нещасних випадків про чисельність працівників, річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), суму заробітної плати на підприємстві, нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання, що сталися на підприємстві, про зміни технології робіт або виду діяльності підприємства, ухилення від подання заяви про взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік у Фонді соціального страхування від нещасних випадків, за вчинення дій, що перешкоджають уповноваженим особам органів Фонду соціального страхування від нещасних випадків у здійсненні перевірок, страхувальник притягується до відповідальності згідно із законом.

Висновок про те, що пеня за несвоєчасну сплату внесків може встановлюватися лише законом, підтверджується і змістом абзацу п'ятого частини другої статті 46 в редакції, що діяла до 01.01.2011р., де, в тому числі, зазначено, що фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків, здійснюється за рахунок коштів, одержаних від стягнення відповідно до цього Закону штрафів і пені з страхувальників, штрафів з працівників, винних у порушенні вимог нормативних актів з охорони праці, а також адміністративних стягнень у вигляді штрафів з посадових осіб підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;

Отже, зі змісту як статті 46, так і статті 52 Закону №1105-XIV в колишній редакції, вбачається, що відповідальність страхувальника за невиконання своїх обов'язків встановлюється виключно законом, встановлення видів та розміру відповідальності страхувальника підзаконними нормативними актами, яким є Інструкція №36, Закон №1105-XIV не передбачає. З наведеного суд робить висновок, що на час проведення перевірки відповідача за період з 01.04.2010р. по 31.10.2010р. та складення акту перевірки від 02.12.2010р., у позивача були відсутні визначені законом підстави для нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків.

Стосовно дії у часі нормативних актів, які регулюють спірні відносини, суд враховує, що позивачу не надані повноваження приймати обовязкові для виконання рішення щодо стягнення пені. Тому, оскільки на час розгляду цієї справи пеня не може вважатися стягнутою, суд керується нормативними актами, діючими на час прийняття рішення по суті спору.

Вищезазначений абзац п'ятий частини другої статті 46 Закону №1105-XIV, в діючий редакції згідно Закону України № 2464-VI від 08.07.2010р., встановлює, що фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок коштів, що надійшли від стягнення штрафів і пені із страхувальників та їх посадових осіб відповідно до закону.

Отже, можливості фінансування Фонду за рахунок стягнення пені відповідно до підзаконних актів, затверджених правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків, діюча редакція статті 46 Закону №1105-XIV також не передбачає.

Крім того, змінена редакція ст. 52 Закону №1105-XIV має наступний зміст:

Страхувальник несе відповідальність за шкоду, заподіяну застрахованому або Фонду соціального страхування від нещасних випадків внаслідок невиконання своїх обов'язків із страхування від нещасного випадку, відповідно до закону.

За порушення порядку використання коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності, несвоєчасне або неповне їх повернення, несвоєчасне подання або неподання встановленої звітності, подання недостовірної звітності щодо страхових коштів, несвоєчасне інформування Фонду соціального страхування від нещасних випадків про річний фактичний обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання, що сталися на підприємстві, про зміни технології робіт або виду діяльності підприємства страхувальник притягується до відповідальності згідно із законом.

Частину другу статті 52 виключено на підставі Закону України № 2464-VI від 08.07.2010р.

Тобто, діюча на час розгляду справи редакція Закону №1105-XIV, нарахування та стягнення пені на підставі інструкцій Фонду соціального страхування від нещасних випадків також не передбачає.

Крім того, на час судового розгляду справи правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків прийнято постанову від 30.11.2010 р. № 31, якою, зокрема, встановлено:

1. Визнати такою, що втратила чинність, постанову правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року N 36 «Про затвердження Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за N867/14134.

2. Установити, що:

2.1. Стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, і контроль за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі Фонд) та надання страхувальниками за підсумками 2010 року розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду і відомості розподілу чисельності працівників, річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) за видами економічної діяльності здійснюється відповідно до Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року N 36, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2007 року за N 867/14134;

2.2. Страхувальники, які мають заборгованість зі сплати страхових внесків за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, подають до робочих органів виконавчої дирекції Фонду звітність до повного погашення заборгованості за формою згідно з додатком.

3. Ця постанова набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Отже, враховуючи, що на час судового розгляду справи пеня до відповідача не може вважатися нарахованою через відсутність у позивача можливості приймати обовязкові для виконання рішення про її стягнення, у суду немає підстав нараховувати пеню на підставі Інструкції №36, яка на час розгляду справи вже втратила чинність.

Таким чином, за відсутністю відповідних норм у законах України, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для нарахування відповідачу пені за несвоєчасну сплату страхових внесків на підставі підзаконного акту, який суперечив приписам спеціального закону та на час розгляду справи втратив чинність. За таких обставин заявлені по справі позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 112, 136, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Дзержинську Донецької області до Державного підприємства “Дзержинськвугілля” про стягнення пені по сплаті страхових внесків в розмірі 610530, 08 грн. відмовити повністю.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 28 лютого 2011 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 04 березня 2011 року.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.