Постанова № 14225303, 24.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2011 р. справа № 2а-27112/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10.45

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бєломєстнова О. Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовом субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0028221700/0 та № 0028231700/0 від 23.11.2010 року

за участю позивача ОСОБА_1

представників відповідачів Совпель О.В., Шишканінець М.А.

ВСТАНОВИВ:

Субєкт підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0028221700/0 та № 0028231700/0 від 23.11.2010 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що результатами проведення його перевірки податковим органом були встановлені порушення підпунктів 5.2.1, п.п. 5.3.9 п. 5.2, п.п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в частині завищення валових витрат на суму 32423,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року на суму 20203,00 грн. та за 1 квартал 2010 року на суму 12220,00 грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 4863,45 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року на суму 3030,45 грн. та за 1 квартал 2010 року на суму 1833,00 грн. та п.п. 7.4.1, п.п. 7.5.1 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в частині завищення податкового кредиту на суму 6484,60 грн., у тому числі за листопад 2009 року -1547,00 грн., грудень 2010 року -4937,60 грн., що призвело до заниження податку на 6484,60 грн.

Позивач вказує, що викладені в Акті перевірки № 4027/17-3/НОМЕР_1 від 10.11.2010 року висновки щодо нікчемності укладеного між ФОП ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виват-Пром” договорів поставки товару та відсутності реального виконання цієї угоди спростовуються наданими позивачем первинними документами. За умовами укладених між позивачем та ТОВ “Виват-Пром” договорів № 2-2411/2009 від 24.211.2009р. та № 1-2412/2009 від 24.12.2009р. на постачання товарно-матеріальних цінностей, доставка товару здійснювалась автотранспортом «Покупця» на склад за адресою: АДРЕСА_1. Розрахунки за поставлений товар між позивачем та ТОВ “Виват-Пром” за зазначеними операціями проведені в повному обсязі.

Позивач в судове засідання зявився, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники відповідача в судове засідання зявилися, адміністративний позов не визнавли з підстав, викладених у запереченнях від 10.12.2010р.

Зазначють, що підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стали висновки акту № 4027/17-3/НОМЕР_1 від 10.11.2010 року про нікчемність договорів, укладених позивачем із Товариством з обмеженою відповідальністю “Виват-Пром”. Як зазначено відповідачем у акті перевірки основним контрагентом позивача є ТОВ “Виват-Пром” (код ЄДРПОУ 33913327).

Згідно Акту планової перевірки ТОВ “Виват-Пром”, складеного Державною податковою інспекцією у Київському районі м. Донецька, основними постачальниками ТОВ “Виват-пром” є ТОВ “Солана Трейд” та ТОВ “Автокрис”. В ході проведення перевірки діяльності ТОВ “Виват-Пром” ДПІ в Київському районі м. Донецька була встановлена відсутність у ТОВ “Виват-Пром” доказів фактичного отримання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ “Солана Трейд” та ТОВ “Автокрис” у листопаді та грудні 2009 року, через що вчинені між зазначеними субєктами господарювання правочини є нікчемними та не можуть спричиняти виникнення будь-яких правових наслідків. При проведенні перевірки ТОВ “Виват-Пром” податковий орган дійшов висновків про не підтвердження фактичного здійснення поставок товарно-матеріальних цінностей, з огляду на що правочини, які вчинені ФОП ОСОБА_1 та ТОВ “Виват-Пром” є нікчемними, через що відображені позивачем в податковому обліку наслідки виконання укладених між позивачем та ТОВ “Виват-Пром” договорів, підлягають виключенню.

Відповідач зазначав, що виходячи з приписів підпунктів 5.2.1, п.п. 5.3.9 п. 5.2, п.п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» пункту 7.4.1, п.п. 7.5.1 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” передумовою для віднесення суми сплачених податків до складу податкового кредиту є придбання або виготовлення товарів, послуг для їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах здійснюваної платником податку господарської діяльності. У розумінні пункту 1.32 , статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, статті 3 Господарського кодексу України, господарською діяльністю є діяльність у сфері суспільного виробництва, що спрямована на виготовлення чи реалізацію продукції, виконання робіт, надання послуг. При цьому, результати такої діяльності продукція, роботи чи послуги мають вартісний характер та цінове вираження. Наявність податкової накладної є обовязковою, але не єдиною умовою формування складу податкового кредиту звітного податкового періоду. Непроведення господарської операції чи проведення її не за змістом укладеної угоди є підставою настання певних наслідків в податковому обліку платника податків. У з вязку з викладеним просили у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши позивача, представників відповідача та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований 11.05.1998 року виконавчим комітетом Пролетарської районної ради м. Донецька як фізична особа-підприємець, ідентифікаційний код платника податків -НОМЕР_1.

Між позивачем (покупець) та ТОВ «Виват-Пром» (продавець) був укладений договір № 2-2411/2009 від 24.11.2009р., згідно якого продавець продає, а покупець купує провод обмоточний у кількості 91 кг. Доставка Товару здійснюється автотранспортом покупця на склад за адресою: АДРЕСА_1. Розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахункових рахунок продавця, згідно наданих рахунків та накладних на протязі трьох днів з моменту відвантаження. У випадку прострочення платежу за відвантажений товар, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення. Загальна сума договору складає 9282,00 грн. Строк дії договору до 31.12.2009р.

Також, між позивачем (покупець) та ТОВ «Виват-Пром» (продавець) був укладений договір № 1-2412/2009 від 24.12.2009р., згідно якого продавець продає, а покупець купує провод обмоточний у кількості 180кг., ізофлекс- 74 кг., лента ЛСК- 32 кг. Доставка Товару здійснюється автотранспортом покупця на склад за адресою: АДРЕСА_1. Розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахункових рахунок продавця, згідно наданих рахунків та накладних на протязі трьох днів з моменту відвантаження. У випадку прострочення платежу за відвантажений товар, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення. Загальна сума договору складає 29625,60 грн. Строк дії договору до 31.12.2009р.

Виконання умов, укладених між позивачем та ТОВ “Виват-Пром” знайшло своє відображення в податковому обліку позивача наступним чином.

В податковому обліку витрати з придбання зазначених товарів та послуг включено до складу валових витрат по коду рідка 04.12 витрати на придбання товарів (робіт, послуг) Декларації про доходи з фізичних осіб у розмірі 112936,70грн. грн. (у тому числі за 4 квартал -112936,70 грн., за 1 квартал 2010 року -49175,00 грн.) та до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ, які сплачено при придбанні товарів (послуг) у відповідних податкових періодах.

Так, до складу податкового кредиту за наслідками здійснення господарських операцій із ТОВ “Виват-Пром” позивачем було включено суму податку на додану вартість за листопад грудень 2009 року у сумі 6484,60 грн., що відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даними декларації з ПДВ за листопад, грудень 2009 року.

Зазначені обставини підтверджені наявними в матеріалах справи документами, викладеними в Акті перевірки обставинами та не заперечуються сторонами.

Державною податковою інспекцією у Пролетарському районі м. Донецька була проведена невиїзна документальна перевірка щодо опрацювання встановлених ризкових операцій з питань правових відносин з ТОВ «Виват-Пром» за період з 01.11.2009р. по 31.03.2010р., про що складений акт № 4027/17-3/НОМЕР_1 від 10.11.2010р.

Як зазначено в акті перевірки ТОВ «Виват-Пром» у листопаді - грудні 2009 року на адресу ФОП ОСОБА_1 відповідно до договорів № 2-2411/2009 від 24.11.2009р., № 1-2412/2009 від 24.12.2009р. року було відвантажено товарно-матеріальні цінності, про що були складені видаткові та податкові накладні: від 25.11.2009р. № 1103, від 24.12.2009р. №1059 на загальну суму 38907,60 грн., у тому числі ПДВ 6484,60 грн. На підставі отриманих від ТОВ “Виват-Пром” податкових накладних позивач включив до складу податкового кредиту звітного податкового періоду суму податку на додану вартість у розмірі 6484,60 грн.

Крім цього, як зазначено в Акті перевірки, при проведенні перевірки представниками податкової інспекції було встановлено, що в періоді, який перевіряється, в податковому обліку позивача було відображено реалізацію придбаних у ТОВ “Виват-Пром” товарів.

Так, фізична особа ОСОБА_1 виконував послуги з ремонту електродвигунів з використанням даних товарно-матеріальних цінностей на користь наступних підприємств:

·ТОВ «Донбасвуглеперероботка» - акти приймання-здачі робіт з ремонту електродвигунів б/н від 02.11.2009р. Податкові накладні № 49 від 02.11.2009р., № 57 від 04.12.2009р. на суму 5896,00 грн., у тому числі ПДВ 982,67 грн. та 6000,00 грн., у тому числі ПДВ 1000,00 грн. відповідно.

Розрахунки між субєктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 4245 від 03.11.2009р. на суму 2000,00 грн., № 4316 від 13.11.2009р. на суму 1500,00 грн., № 4608 від 11.12.2009р. на суму 2000,00 грн., № 4630 від 15.12.2009р. на суму 2000,00 грн., № 4254 від 03.11.2009р. на суму 1200,00 грн., № с4337 від 17.11.2009р. на суму 2000,00 грн., № 4671 від 18.12.2009р. на суму 2000,00 грн.;

·ВАТ «Українська гірничо-металургійна компанія» Донецька регіональна філія акт виконаних робіт №50 від 30.11.2009р. Податкова накладна № 50 від 03.11.2009р. на суму 3762,00 грн., у тому числі ПДВ на суму 627,00 грн.

Розрахунки між субєктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням: № 1053 від 03.11.2009р. на суму 3762,00 грн.

·ТОВ «Експометал» - акти виконаний робіт без номеру та дати. Податкові накладні №53 від 01.11.2009р. та № 63 від 21.12.2009р. на суму 630,00 грн., у тому числі ПДВ 105,00 грн., 2784,00 грн., у тому числі ПДВ -464,00 грн. відповідно.

Розрахунки між субєктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням: № 3201 від 21.12.2009р. на суму 2784,00 грн.

·СТОВ «Птахофабрика «Пролетарська» - акт виконаних робіт б/н від 20.11.2009р. Податкова накладна № 52 від 20.11.2009р. на суму 624,00 грн., у тому числі ПДВ 104,00 грн.

Розрахунки між субєктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням: № 39 від

30.11.2009р. на суму 624,00 грн.

·ТОВ «Донецькшахтометрострой» - акт приймання-здачі робіт з ремонту електродвигунів б/н від 09.12.2009р. Податкова накладна № 60 від 09.12.2009р. на суму 5400,00 грн., у тому числі ПДВ 900,00 грн.

Розрахунки між субєктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням: № 35 від 10.12.2009р. на суму 5400,00 грн.

·КП «Тепломережа» - акти приймання-здачі робіт з ремонту електродвигунів б/н від 25.12.2009р., 07.01.2010р. Податкові накладні № 63 від 25.12.2009р., № 4 від 07.01.2010р. № 07.01.2010р. на суму 12840, грн., у тому числі ПДВ -2140,00грн., 10080,00 грн., у тому числі ПДВ 1680,00 грн., 6960,00 грн., у тому числі ПДВ 1160, 00грн. відповідно.

Розрахунки між субєктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями: № 98 від 08.12.2009р. на суму 1000,00 грн., № 98 від 11.12.2009р. на суму 800,00 грн., № 3352 від 09.12.2009р. на суму 1000,00 грн., № 53 від 14.12.2009р. на суму 1000,00 грн., №87 від 15.12.2009р. на суму 1000,00 грн., №57 від 18.12.2009р. на суму 1000,00 грн., № 3440 від 29.12.2009р. на суму 3340,00 грн. № 12 від 11.01.2010р. на суму 1500,00 грн., №80 від 13.01.2010р. на суму 1000,00 грн., №52 від 19.01.2010р. на суму 1000,00 грн., № 71 від 25.01.2010р. на суму 1000,00 грн., № 69 від 27.01.2010р. на суму 1000,00 грн., № 84 від 29.01.2010р., № 63 від 02.02.2010р. на суму 500,00 грн., № 99 від 10.02.2010р. на суму 700,00 грн., № 18 від 17.02.2010р. на суму 500,00 грн., № 50 від 16.12.2009р. на суму 1000,00 грн., № 02 від 21.12.2009р. на суму 1000,00грн., № № 63 від 28.12.2009р. на суму 1000,00грн., № 22 від 12.01.2010р. на суму 1980,00 грн., № 16 від 14.01.2010р. на суму 1000,00 грн., 17 від 21.01.2010р. на суму 1000,00 грн., № 42 від 26.01.2010р. на суму 1000,00 грн., № 23 від 28.01.2010р. на суму 1000,00 грн., № 24 від 01.02.2010р. на суму 1000,00 грн., № 93 від 09.02.2010р. на суму 500,00 грн., № 63 від 11.02.2010р. на суму 1000,00 грн., №69 від 18.02.2010р. на суму 60,00грн.;

·АТЗТ «Втормет» - акт приймання-здачі робіт з ремонту електродвигунів б/н від 24.12.2009р. Податкова накладна № 64 від 24.12.2009р. на суму 5760,00 грн., у тому числі ПДВ -960,00 грн.

Розрахунки між субєктами господарювання за відвантажений товар проводилися у безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням: № 1593 від 24.12.2009р. на суму 5760,00 грн.

В наданому Акті планової документальної перевірки ТОВ “Виват-Пром” № 2868/23-2/33913327 від 26 квітня 2010 року, посилаючись на висновки Державної податкової інспекції в Київському районі м. Донецька, відповідачем зазначено, що через не підтвердження наявності поставки товарів на адресу позивача від ТОВ “Виват-Пром”, правочини, укладені між ним та позивачем здійсненні без настання правових наслідків. Отже, в силу пункту 1, 2 статті 215, пунктів 1,3,5, статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними та в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані із їх недійсністю.

З огляду на встановлені при проведенні перевірки обставини та із посиланням на висновки про нікчемність укладеного між позивачем та ТОВ “Виват-Пром” договорів на постачання товарно-матеріальних цінностей та, як наслідок, неможливість здійснення позивачем подальшого перепродажу товарів, в акті перевірки зазначено про встановлення відсутності обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів в сумі 32423,00 грн., що підпадають під визначення статті 3 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” та відсутність обєктів оподаткування при придбанні та продажу товарів у листопаді-грудні 2009 році та січні 2010 року в сумі 12220,00 грн., які підпадають під визначення статті 3 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Згідно визначених в акті перевірки висновків позивач завищив валові витрати на суму 32423,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року на суму 20203,00 грн. та за 1 квартал 2010 року на суму 12220,00 грн., що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 4863,45 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року на суму 3030,45 грн. та за 1 квартал 2010 року на суму 1833,00 грн.

Що стосується суми податку на додану вартість, то за змістом викладеного в Акті перевірки позивач завищив суму податкового кредиту на 6484,60 грн., у тому числі за листопад 2009 року -1547,00 грн., грудень 2010 року -4937,60 грн., що призвело до заниження податку на 6484,60 грн.

23 листопада 2010 року ДПІ у Пролетарському районі м. Донецька на підставі акту перевірки № 4027/17-3/НОМЕР_1 від 10.11.2010р. про порушення підпунктів 5.2.1, п.п. 5.3.9 п. 5.2, п.п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.п. 7.4.1, п.п. 7.5.1 п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «про податок на додану вартість», згідно з абз. «б» 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами” були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0028221700/0 та № 0028231700/0, якими визначено суму податкового зобовязання з податку з доходів фізичних осіб та з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 4863,45 грн. та 9728,00грн. відповідно.

Спірним питанням цієї справи є правомірність включення позивачем до складу валових витрат звітних податкових періодів 4-й квартал 2009 року, 1-й квартал 2010 року суми витрат, повязаних із виконанням договорів, укладених із ТОВ “Виват-Пром” та правомірність визначення позивачем суми податкового кредиту звітних податкових періодів листопад-грудень 2009 року, який був сформований позивачем за наслідками виконання договорів, укладених із ТОВ “Виват-Пром”.

Відповідно до Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткуванню підлягають доходи, одержані за звітний податковий період фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи.

Якщо фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності отримує інші доходи, ніж визначені у частині першій цього пункту, то такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими законом з питань оподаткування доходів фізичних осіб для платників податку, що не є такими суб'єктами підприємницької діяльності.

Загальним оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між валовим доходом (виручкою у грошовій та натуральній формі) і документально підтвердженими витратами, безпосередньо пов'язаними з одержанням доходу. Якщо ці витрати не можуть бути підтверджені документально, то вони враховуються податковими органами при проведенні остаточних розрахунків за нормами у відсотках до валового доходу, наведеними в додатку N 6 до цієї Інструкції.

До складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать документально підтверджені витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Відповідно до підпункту 2.1.1 пункту 2.1. статті 2.1. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” платниками податку з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначного пунктом 4.3. Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону та суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно пункту 16.1. платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті. Податок на прибуток нараховується за ставкою, визначеною статтею 10 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, від прибутку, що підлягає оподаткуванню, розрахованого згідно з пунктом 3.1 цього Закону, з урахуванням положень пунктів 7.12, 7.13, 7.14, 14.1, 16.9 та статей 6 та 13 цього Закону.

Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку надають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджено надання позивачем до податкової інспекції податкової звітності з податку з доходів фізичних осіб за 4-й квартал 2009 року та перший квартал 2010 року та відповідність даних що міститься в наданій податковій звітності даним первинного бухгалтерського обліку. Будь-яких зауважень щодо невідповідності даних бухгалтерського обліку та даних податкового обліку з податку на прибуток відповідач не зазначив ані в Акті перевірки ані в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 5.1 цієї статті валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Крім того, у п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" наведений вичерпний перелік операцій, за якими витрати платника податків не включаються до складу валових витрат. Оскільки у п. 5.10 наведеної статті зазначено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Як було встановлено в судовому засіданні, позивачем були сформовані валові витрати за фактом отримання товарно-матеріальних цінностей, в порядку, визначеному Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначені Законом України “Про податок на додану вартість”.

Порядок формування податкового кредиту платника податків встановлений підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно приписів цього підпункту податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Дослідженням в судовому засіданні зазначених вище податкових накладних, виписаних ТОВ “Виват-Пром”, судом було встановлена відповідність зазначених накладних вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженому наказом ДПА України №165 від 30 травня 1997 року (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037). Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено формування позивачем податкового кредиту за грудень 2009 року на підставі належним чином оформлених податкових накладних, що свідчить про відсутність перешкод, визначених підпунктом 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” для включення зазначених сум до складу податкового кредиту відповідного звітного періоду.

З аналізу положень Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, яким визначені правила формування податкового кредиту та валових витрат вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника податку.

Згідно пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Як зазначено вище, наявними в матеріалах справи документами підтверджено подальше використання позивачем у власній господарській діяльності придбаних у ТОВ “Виват-Пром” товарів, а саме виконання з використанням цих товарів робіт з ремонту електродвигунів.

Зважаючи на наведене, позивач правомірно формував податковий кредит та валові витрати за вказаними операціями.

Щодо посилання відповідача про нікчемність угоди, укладеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю “Виват-Пром”, суд зазначає наступне.

Частиною 4 статті 179 Господарського кодексу України, статтями 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 8 статті 181 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Виходячи із змісту укладеного між позивачем та його контрагентом договору поставки вбачається, що зазначеним договором сторони узгодили всі умови, що є істотними для даного виду договорів.

Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені наступні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідач в обґрунтування висновків про нікчемність правочинів посилається на на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договорів вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України, за якими зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням на частини 1, 2 статті 215 Цивільного кодексу України.

Проте, вказані частини 1 та 2 статті 215 Цивільного кодексу України розмежовують підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 та 5 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку на ухилення від сплати податків).

Висновки відповідача про нікчемність угоди між позивачем та ТОВ «Виват-Пром» ґрунтується на нікчемності угод, за якими «Виат-Пром» придбав товари, які згодом продав позивачеві. Такими угодами є угоди з контрагентами ТОВ «Солана-Трейд», яке у свою чергу придбало товар у ТОВ «Автокрис». Стосовно останнього судом отримані пояснення засновника та директора ТОВ «Автокрис» Ігітова від 16.02.2010р., у яких він зазначає про непричетність до діяльності цього підприємства.

Такі обставини є суттєвими для вирішення питання щодо нікчемності укладених ТОВ «Автокрис» угод. Втім відповідачем згідно ст. 71 КАС України як під час розгляду справи, так і під час проведення перевірки позивача не було встановлено, що ТОВ «Виват» продало позивачеві саме той товар, який придбало у ТОВ «Солана-Трейд». Також не встановлено, що ТОВ «Солана-Трейд» продала ТОВ «Виват-Пром» саме той товар, що придбало у ТОВ «Автокрис».

Акт перевірки позивача та ТОВ «Виват-Пром» містить загальні формулювання щодо ланцюгу, за яким позивач придбав товари. На підставі наявних у матеріалах справи доказів неможливо беззаперечно стверджувати, що позивач придбав саме той товар, що був проданий ТОВ «Виват-Пром» по ланцюгу ТОВ «Солана-Трейд» - ТОВ «Автокрис». Відповідачем не доведено, що ТОВ «Виват-Пром» та ТОВ «Солана-Трйд» не мали інших постачальників, окрім ТОВ «Автокрис».

Крім того, відповідно до частин 1, 3 статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Матеріали справи містять витяги з Єдиного державного реєстру, які у свою чергу містять відомості щодо ТОВ «Виват-Пром», ТОВ «Солана-Трейд», ТОВ «Автокрис». З них вбачається, що на момент проведення господарських операцій у Єдиному державному реєстрі відсутні відомості, на підставі яких можливо було б ставити під сумнів цивільну правоздатність вказаних підприємств.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено відповідність вимогам чинного законодавства України відображення в податковому обліку ФОП ОСОБА_1 наслідків господарських операцій з ТОВ “Виват-Пром” у листопаді- грудні 2009 року, січні 2010 року. З наявних в матеріалах справи документів вбачається підтвердження документами первинного обліку фактичне здійснення господарських операцій та відсутність порушень вимог чинного законодавства України при здійсненні позивачем податкового обліку з податку на додану вартість.

Таке спростовує висновки податкового органу, викладені в акті перевірки щодо заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 4863,45 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 року на суму 3030,45 грн. та за 1 квартал 2010 року на суму 1833,00 грн. та заниження податку на додану вартість у розмірі 6484,60 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 0028221700/0 та № 0028231700/0 від 23.11.2010 року, прийняті відповідачем Державною податковою інспекцією у Пролетарському районі м. Донецька необґрунтовано, із порушенням вимог чинного законодавства, через що позовні вимоги про визнання податкових повідомлень-рішень недійсним підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0028221700/0 та № 0028231700/0 від 23.11.2010 року задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м.Донецька від 23.11.2010 р. №0028221700/0, яким визначено податкове зобовязання з податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 4863,45грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Пролетарському районі м. Донецька від 23.11.2010 р. № 0028231700/0, яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 9728,00 грн., з яких основний платіж -6485,00 грн., штрафна санкція -3243,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь субєкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3,40грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 24 лютого 2011р. Постанова виготовлена в повному обсязі 01 березня 2011р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.