Постанова № 14225092, 28.02.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2011 р. справа № 2а-28926/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 год.15 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Мозгової Н. А.

при секретаріВолковій О.Г.

за участю

представника позивача Опихайленка Є.А.

представника відповідача Вінділович Т.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за адресою: м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської дивізії, 17 адміністративну справу за позовом Колективного підприємства «Народний ремонтно-механічний завод» Спецшахтобуріння» до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 0000512342/0 від 21.07.2010 року, № 0000502342/0 від 21.07.2010 року, № 0000512342/1 від 16.09.2010 року, № 0000502342/1 від 16.09.2010 року, -

В С Т А Н О В И В:

.

Позивач, Колективне підприємство «Народний ремонтно-механічний завод» Спецшахтобуріння», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 0000512342/0 від 21.07.2010 року, № 0000502342/0 від 21.07.2010 року.

01.02.2011р. представником позивача надана до суду заява про збільшення позовних вимог, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення № 0000512342/1 від 16.09.2010 року, № 0000502342/1 від 16.09.2010 року.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що податковим органом не правомірно зроблено висновок про те, що договір купівлі-продажу №15 від 05.10.2009р., який укладений між позивачем та ТОВ "ПКФ Донімперіал Плюс" має ознаки нікчемності.

Позивач зазначає, що ним 05.10.2009р. було укладено договір купівлі-продажу товару згідно специфікацій з ТОВ "ПКФ Донімперіал Плюс" на загальну суму 300000,00грн. Даний договір не суперечить законодавству, публічний порядок не порушує та спрямований на настання правових наслідків, які передбачені договором, що в свою чергу свідчить про не порушення позивачем норм ст.ст.203, 215, 228 Цивільного кодексу України.

Тому позивач зауважує, що суму податкового зобовязання з урахуванням фінансових санкцій з податку на додану вартість в розмірі 92532,00грн. та податку на прибуток в розмірі 100241,7грн., податковим органом визначено не правомірно.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Петровському районі м. Донецька, надав заперечення на адміністративний позов, в судовому засіданні представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову з наступних підстав:

Актом Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька від 08.06.2010р. за №11754/7/23-213 про проведення зустрічної перевірки ТОВ "ПКФ Донімперіал Плюс" з питань підтвердження отриманих від платника податків відомостей встановлено, що у ТОВ "ПКФ Донімперіал Плюс" відсутні основні засоби, технічний персонал, виробничі потужності, складські приміщення, транспортні засоби, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, тому договір купівлі-продажу №15 від 05.10.2009р. з ТОВ "ПКФ Донімперіал Плюс" на загальну суму 300000,00грн. має ознаки нікчемності.

Відповідно до акту позапланової невиїзної документальної перевірки Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька №813/22/05453284 від 30.06.2010р. встановлено, що на виконання договору купівлі-продажу №15 від 05.10.2009р. ТОВ "ПКФ Донімперіал Плюс" було передано позивачу товар (воронка сілосу) відповідно до податкової накладної за №10227 від 22.10.2009р. на суму 370125,00грн. На товар було виписано рахунок без номеру від 22.10.2009р. на суму 370125,00грн., оплата за товар здійснювалась позивачем грошовими коштами в сумі 67000,00грн.

Суму податку на додану вартість по даній податковій накладній позивачем включено до податкового кредиту звітного періоду в податковій декларації за жовтень 2009року за №9001881278 від 18.11.2009р.

Крім того, позивачем суму коштів, сплачену за отриманий товар від ТОВ "ПКФ Донімперіал Плюс" згідно договору купівлі-продажу №15 від 05.10.2009р., віднесено до складу валових витрат в декларації з податку на прибуток за жовтень 2009р.

Таким чином, оскільки взаємовідносини позивача та ТОВ "ПКФ Донімперіал Плюс" є нікчемними, валові витрати та податковий кредит з податку на додану вартість, які сформовані позивачем за вказаними взаємовідносинами не є компенсацією за фактично придбані товари, які використовуються у господарській діяльності підприємства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечував.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, встановив наступне:

Колективне підприємство «Народний ремонтно-механічний завод» Спецшахтобуріння» є юридичною особою, зареєстроване 20.10.1993 року Виконавчим комітетом Донецької міської ради, включене до ЄДРПОУ за номером 05453284, перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Петровському районі м. Донецька.

Державною податковою інспекцією у Петровському районі м. Донецька 30.06.2010р. проведено документальну невиїзну перевірку Колективного підприємства «Народний ремонтно-механічний завод» Спецшахтобуріння» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ "ПКФ Донімперіал Плюс" за період жовтень 2009р. За результатами перевірки складено акт від 30.06.2010р. за №813/22/05453284, яким зафіксовані виявлені порушення п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 та п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п.п.5.2.1 п.5.2 п.5.1 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", а саме: безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість у розмірі 61687,50грн., нараховану на вартість товару, отриманого від ТОВ "ПКФ Донімперіал Плюс" та занижено податок на прибуток в сумі 77109,37грн., у зв'язку з не підтвердженням факту здійснення компенсації за фактично придбані товари при здійсненні нікчемного правочину.

За результатами проведеної перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0000512342/0 від 21.07.2010., яким донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 61688,00грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 30844,00грн. та податкове повідомлення-рішення №0000502342/0 від 21.07.2010 року, яким донараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 77109,00грн. та застосовані штрафні санкції в розмірі 23132,70грн.

25.08.2010р. позивачем було направлено до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька скаргу за №1008/1 щодо оскарження податкових повідомлень рішень № 0000512342/0 від 21.07.2010 року, № 0000502342/0 від 21.07.2010 року. 16.09.2010р. Державною податковою інспекцією у Петровському районі м. Донецька направлено рішення про результати розгляду скарги за №18904/10/31-012-9, яким скаргу позивача залишено без задоволення, а податкові повідомлення рішення № 0000512342/0 від 21.07.2010 року, № 0000502342/0 від 21.07.2010 року залишені без змін. Податковим органом винесені відповідні податкові повідомлення-рішення № 0000512342/1 від 16.09.2010 року, № 0000502342/1 від 16.09.2010 року.

01.10.2010р. позивачем було направлено до Державної податкової адміністрації в Донецькій області скаргу за №1010/1 щодо оскарження податкових повідомлень рішень № 0000512342/0 від 21.07.2010 року, № 0000502342/0 від 21.07.2010 року. 15.10.2010р. Державною податковою адміністрацією в Донецькій області направлено рішення про продовження терміну розгляду повторної скарги за №18218/10/25-113-5.

В акті перевірки позивача від 30.06.2010р. за №813/22/05453284 відповідач посилається на акт перевірки ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька ТОВ "ПКФ Донімперіал Плюс" за №11754/7/23-213 від 08.06.2010р., відповідно до якого договір купівлі-продажу товару з ТОВ "ПКФ Донімперіал Плюс" на загальну суму 300000,00грн. визнано нікчемним, у зв"язку з відсутністю у ТОВ "ПКФ Донімперіал Плюс"у достатній кількості трудових ресурсів (кількість працюючих на підприємстві за 2009 рік склала 1 особу), з декларації з податку на прибуток за 2009р. вбачається, що основні засоби та нематеріальні активи на підприємстві відсутні, складські приміщення відстутні, вбачається проведення транзитних фінансових потоків, формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

Судом встановлено, що позивачем 05.10.2009р. було укладено договір купівлі-продажу товару згідно специфікацій (воронка сілосу) за №15 з ТОВ "ПКФ Донімперіал Плюс" на загальну суму 300000,00грн., за яким ТОВ "ПКФ Донімперіал Плюс" зобов'язується передати у власність покупця товар (воронка сілосу), а позивач зобов'язаний прийняти та оплатити його загальну вартість у розмірі та на умовах передбачених цим договором.

На товар підприємством - постачальником - ТОВ "ПКФ Донімперіал Плюс" було виписано рахунок без номеру від 22.10.2009р. на суму 370125,00грн. Платіжними дорученнями від 30.10.2009р. за №32 на суму 67000,00грн., від 03.11.2009р. за №33 на суму 100000,00грн., від 12.11.2009р. за №35 на суму 100000,00грн., від 20.11.2009р. за №60 від 20.11.2009р. на суму 103125,00грн.

З пояснень представника позивача вбачається, що придбаний у ТОВ "ПКФ Донімперіал Плюс" товар (воронка сілосу) позивачем реалізовувався ТОВ "Метінвест Холдінг" згідно договору поставки №ДУК-02/09-021-п від 02.02.2009р.

Згідно п.7 Договору поставки №ДУК-02/09-021-п від 02.02.2009р. поставка продукції здійснюється у строк, що зазначений у специфікаціях до даного Договору. Датою поставки товару вважається дата підписання акту прийому-передання продукції, якщо інше не передбачено базісними умовами поставки, які вказані у специфікаціях до даного Договору.

Ухвалою суду про витребування доказів від 08.02.2011р. було зобов"язано ТОВ "ПКФ Донімперіал Плюс" надати до суду копії товарно - транспортних накладних та інших документів, що підтверджують факт перевезення товару (воронка сілосу) до місця його передачі за Договором купівлі-продажу товару від 05.10.2009р. за №15 та накладною №1022/7 від 22.10.2009р. та зобов"язано ТОВ "Метінвест Холдінг" надати до суду копії товарно - транспортних накладних та інших документів, що підтверджують факт перевезення товару (воронка сілосу) до місця його передачі за Договором поставки №ДУК-02/09-021-п від 02.02.2009р. та Додатком №9 від 15.09.2009р. та видатковою накладною №2-00000060 від 23.10.2009р.

Витребувані ухвалою суду від 08.02.2011р. документи ТОВ "ПКФ Донімперіал Плюс" та ТОВ "Метінвест Холдінг" до суду надані не були.

Відповідно до ч.1 ст. 656 Цивільного кодексу України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно ч.1 ст. 658 Цивільного кодексу України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Відповідно до ст. 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.

Таким чином, позивачем без законних підстав було укладено з ТОВ "Метінвест Холдінг" договір поставки товару (воронка сілосу) №ДУК-02/09-021-п від 02.02.2009р. раніше ніж ним було придбане цей товар у ТОВ "ПКФ Донімперіал Плюс" згідно Договору купівлі-продажу від 05.10.2009р. за №15.

Суд зазначає, що п.5 Договору купівлі-продажу від 05.10.2009р. за №15 передбачає умови передачі товару покупцю, а саме: передання товару здійснюються на складі покупця за юридичною адресою: м. Донецьк, вул. Магдебургська, буд.1, транспортом продавця.

Згідно п.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568 товарно транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Розділом 11 цих правил передбачено, що основними документами на перевезення вантажів є товарно транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом). Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортного накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри. Засвідчені підписом вантажоодержувачу, передається Перевізнику.

Перевезення товару залізницею оформлюється комплектом первинних документів відповідно до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року

Згідно п.п. 1.1, 1.2 вказаних правил на кожне відправлення вантажу відправник повинен подати станції навантаження накладну (комплект перевізних документів).

Накладна є складовою частиною комплекту перевізних документів, до якого, крім неї, входять: дорожня відомість. Корінець дорожньої відомості та квитанція про приймання вантажу.

Накладна є обовязковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна разом з дорожньою відомістю супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу.

Тобто, накладна є первинним транспортним документом, використання якого є обовязковим для всіх субєктів господарської діяльності незалежно від форми власності та від того, яким транспортом перевозився товар (автомобільним чи залізницею).

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин, як неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг.

Відсутність товарно транспортної накладної може бути свідченням відсутності факту перевезення товару, що в свою чергу може вказувати на фіктивність відповідної господарської операції. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платником податку.

Крім того, суд не приймає посилання позивача на наявність податкових накладних, видаткових накладних як доказ реальності договору купівлі-продажу від 05.10.2009р. за №15 з огляду на наступне:

відповідно до розрахунку по формі №1 ДФ кількість працюючих на Колективному підприємстві «Народний ремонтно-механічний завод» Спецшахтобуріння» станом на 31.12.2009р. складає 4 особи, доказів наявності зареєстрованих транспортних засобів позивачем не надано. Договори щодо перевезення товару, укладені позивачем з іншими субєктами господарювання позивачем також не надано.

Відповідно до акту про неможливість проведення перевірки контрагента ТОВ "ПКФ Донімперіал Плюс" за №11754/7/23-213 від 08.06.2010р., складеного ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька, встановлено, що у підприємства недостатні трудові ресурси, відсутні складські приміщення, виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності, тобто вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобовязання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту та не мають реального товарного характеру.

Згідно ч.2 ст.215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Також, суд зазначає, що в податковій накладній за №10227 від 22.10.2009р., на підставі якої в податковій декларації за жовтень 2009року за №9001881278 від 18.11.2009р. позивачем було включено до складу податкового кредиту суми з податку на додану вартість в розмірі 61687,50грн., в графі умова поставки (форма цивільно-правового договору) зазначенна накладна від 25.10.2009р.

Тобто, ідентифікувати дану податкову накладну з Договором купівлі-продажу товару від 05.10.2009р. за №15, на підставі якого вона нібито була виписана, не уявляється можливим.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", чинний на момент виникнення спірних відносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку…

Відповідно до п.п.5.1. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994р. за № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, оскільки доказів фактичного постачання та отримання товару позивачем згідно з договором від 05.10.2009р. за №15 не надано, то є підстави вважати, що придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит або валові витрати у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обовязкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання в господарській діяльності.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем по справі правомірність прийняття спірних податкових повідомлень рішень доведена, а позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Колективного підприємства «Народний ремонтно-механічний завод» Спецшахтобуріння» до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень № 0000512342/0, № 0000502342/0 від 21.07.2010 року, № 0000512342/1, № 0000502342/1 від 16.09.2010 року відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня отримання постанови апеляційної скарги з подачею її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову прийнято у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 28.02.2011 року.

Повний текст постанови у відповідності з вимогами ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України виготовлений та підписаний 04.03.2011 року.

Суддя Мозговая Н. А.