Постанова № 1422316, 22.02.2008, Господарський суд Чернігівської області

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

"22" лютого 2008 р. Справа № 11/71а

За позовом: Відкритого акціонерного товариства „Корюківська фабрика технічних паперів”

15300 м. Корюківка, вул. Передзаводська, 4

До: Державної податкової інспекції у Корюківському районі

15300, м. Корюківка, вул. Передзаводська, 2

Про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

Суддя Ю.М.Бобров

Секретар А.О.Бойко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Представники позивача: Кугук І.І. –гол. бухгалтер, дов. від 14.02.08 р. № 16/234,

Цурій В.К. –представник, дов. від 22.01.08 р. № 98.

Представники відповідача: Олійник О.А. –нач. відділу, дов. від 13.02.08 р. № 248/10/10-014,

Валах Н.Г. –інспектор, дов. від 13.02.08 р. № 249/10/10-014,

Самоненко О.В. –заст. начальника відділу, дов. від 13.02.08 р. № 250/10/10-014,

Позняк В.В. –нач. відділу, дов. від 13.02.08 р. № 251/10/10-014,

Мартинович Ю.В. –гол. держподатінспектор, дов. від 13.02.08 р. № 247/10/10-014.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем –Відкритим акціонерним товариством „Корюківська фабрика технічних паперів” подано адміністративний позов до Державної податкової інспекції у Корюківському районі про визнання нечинним податкового повідомлення –рішення інспекції.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та їх обґрунтування, викладені у позовній заяві.

У позовній заяві позивач посилається, зокрема, на те, що розрахунок податкового кредиту в акті перевірки, на підставі якого відповідачем прийняте оскаржуване податкове повідомлення –рішення, зроблений податковим органом на підставі інформації, отриманої не з даних бухгалтерського та податкового обліку ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів”, а з інших джерел, що, на думку позивача, є фактично непрямим методом розрахунку податкових зобов’язань. Позивач вказує на те, що Методика визначення суми податкових зобов’язань за непрямими методами, згідно п.п. 4.3.3. п.4.3 ст. 4 Закону країни „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.00 р. № 2181 –ІІІ (далі - Закон № 2181), затверджується законом, але на даний час такий закон відсутній.

Крім того, позивач вважає, що в акті перевірки нема обґрунтованих нормами законодавства посилань на те, що закупівельна ціна, по якій ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів” (покупець) здійснювалися закупки компонентів у ТОВ „Візаві” (продавець), є вищою від звичайної ціни. Тобто відповідач не виконав своїх обов’язків, встановлених п.п.1.20.8 п.1.20 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі –Закон № 334), щодо доведення того факту, що договірні ціни, встановлені у договорах з ТОВ „Візаві”, перевищують звичайні ціни.

Відповідач у письмових запереченнях на позовну заяву позовних вимог не визнає.

У запереченнях відповідач, зокрема, зазначає, що при проведенні перевірки ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів” було встановлено, що позивачем було включено до складу податкового кредиту по ПДВ суму податку, яка перевищує рівень звичайних цін більше ніж на 20 відсотків.

Дане порушення було встановлено в результаті проведення зустрічних перевірок по взаєморозрахунках між позивачем з ТОВ „Візаві”, а також між ТОВ „Візаві” з ТОВ „Прок”.

Було встановлено, що позивач, відповідно до вимог п.п.1.20.2 ст.1.20 ст. 1 Закону № 334 мав однакові (співставні) умови щодо придбання компонентів у ТОВ „Візаві” і у ТОВ „Прок”. Тобто, для позивача звичайною ціною є ціна реалізації компонентів з ТОВ „Прок” та ТОВ „Візаві”.

Всі посилання, при обґрунтуванні рівня звичайної ціни, в акті перевірки від 18.12.07 р. № 402/23/00278876 здійснені у відповідності до вимог п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” від 03.04.97 р. № 168/97- ВІ (плаї –Закон № 168) та п.1.20 ст. 1 Закону № 334, і при цьому непрямі методи не застосовувалися.

Представники відповідача у судовому засіданні підтримали заперечення на позов з мотивів, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву.

Дослідивши матеріли справи та надані докази, проаналізувавши та оцінивши надані докази, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

ВАТ „Корюківська фабрика технічних паперів” (ВАТ „КФТП”) зареєстровано як суб’єкта підприємницької діяльності –юридичну особу, взято на податковий облік в Корюківській МДПІ, зокрема, зареєстровано як платника податку на додану вартість.

Як вбачається із матеріалів справи, між ВАТ „КФТП” (Покупець) та ТОВ „Візаві” (Продавець) були укладені договори купівлі –продажу:

- № 01-02/07 від 01.02.07 р., додаткові угоди - № 1 від 01.02.07 р. та № 2 від 23.04.07 р.;

- № 15-02/07 від 15.02.07 р., додаткові угоди - № 1 від 15.02.07 р. та № 2 від 23.04.07 р.

Цими договорами передбачено, що ТОВ „Візаві” зобов’язується поставити та передати (в повне господарське відання), а ВАТ „КФТП” зобов’язується прийняти і оплатити товари (клей, компоненти) виробництва „Henkel KgаA” –Німеччина, в кількості та по ціні, зазначеній в рахунках –фактурі, яка є невід’ємною частиною договору. Ціна за товар є звичайною для даних умов продажу. Поставка здійснюється на умовах склад „Покупця”.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку ВАТ „КФТП” (оборотна відомість по рахунку 631) та первинних документів (рахунків, накладних, податкових накладних) вартість придбаних у ТОВ „Візаві” компонентів за період з 01.01.07 р. по 30.06.07 р. складає 6226156,50 грн., в тому числі ПДВ –1037692,75 грн.

Суми ПДВ, зазначені у виданих ТОВ „Візаві” податкових накладних, відображені в реєстрі податкових накладних у відповідних звітних періодах та включені ВАТ „КФТП” до складу податкового кредиту: в лютому 2007 р. –153177,83 грн.; в березні 2007 р. –228096,17 грн.; в квітні 2007 р. –389619,66 грн.; в червні 2007 р. –266799,09 грн.

У свою чергу, ці суми ПДВ включені ТОВ „Візаві” до податкових зобов’язань.

Розрахунки ВАТ „КФТП” з ТОВ „Візаві” здійснювались шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок ТОВ „Візаві”. Всього було перераховано 5140874,50 грн., в т.ч. ПДВ –833117,42 грн.

Тобто ВАТ „КФТП” виконані всі вимоги Закону № 168.

За деклараціями з ПДВ за лютий, березень, квітень 2007 р., на підставі довідок про підтвердження суті бюджетного відшкодування ПДВ, складених відповідачем за результатами позапланових виїзних (документальних) перевірок позивача, ВАТ „КФТП” було отримано відшкодування податку з бюджету.

Як свідчать матеріали справи, компоненти, які ТОВ „Візаві” продані ВАТ „КФТП”, були придбані ТОВ „Візаві” у ТОВ „Прок”, а ТОВ „ Прок” придбані у фірми „Henkel KgaA”- Німеччина.

При цьому, ТОВ „Прок” є єдиним імпортером цих компонентів на Україну, а ТОВ „Візаві”- єдиним постачальником цих компонентів на Україні.

Директором ТОВ „Прок” є Макальський Олександр Юхимович, який також є співзасновником ТОВ „Прок” (20% у статутному фонді) і співзасновником ТОВ „Візаві” (47% у статутному фонді), тобто ТОВ „Візаві” та ТОВ „Прок” є пов’язаними сторонами.

Навпаки, ТОВ „Візаві” і ВАТ „КФТП” не є пов’язаними сторонами.

ДПІ у Корюківському районі була проведена виїзна планова перевірка ВАТ „КФТП” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.06 р. по 30.06.07 р., за результатами якої складно акт перевірки від 18.12.07 р. № 402/23/00278876.

Як зазначено у цьому акті перевірки, перевіркою було встановлено, зокрема, порушення ВАТ „КФТП” п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону № 168, в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту на 547617,00 грн., в тому числі в податкових деклараціях з податку на додану вартість:

- за лютий 2007 р. на 117198,00 грн.;

- за березень 2007 р. на 105469,00 грн.;

за квітень 2007 р. на 324950,00 грн.

На підставі цього акта перевірки, згідно з п. „б” п.п.4.2.2 п.4.2 ст. 4 Закону № 2181, п.п.17.1.3. п.17.1 ст. 17 Закону № 2181, відповідачем прийнято оскаржуване позивачем податкове повідомлення –рішення від 27 грудня 2007 р. № 00000352300/0, в якому ВАТ „КФТП” визначено податкове зобов’язання з ПДВ у сумі 547617,00 грн. основного платежу та в сумі 273809,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього 821426,00 грн.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону № 168 податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.1.8 ст. 1 Закону № 168 бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю) (п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону № 168).

Згідно п.4.1 ст. 4 Закону № 168 база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Основні випадки використання звичайних цін для цілей обчислення ПДВ зазначено п. 4.2 ст. 4 Закону № 168. Із норм цього пункту випливає, що база оподаткування ПДВ визначається виходячи із фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни, у разі, якщо здійснюється поставка товарів (робіт, послуг):

- без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій;

- здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг);

- натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку;

- передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації;

- поставка пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 1.18 ст. 1 Закону № 168 визначено, що звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Термін „звичайна ціна” наведено у п.п.1.20.1 п.1.20 ст. 1 Закону № 334, відповідно до якого звичайна ціна - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Як випливає із правил, викладених у п.1.20 ст. 1 Закону № 334, звичайна ціна застосовується для визначення ціни продажу товарів (робіт, послуг) саме продавцями товарів (робіт, послуг).

Так, відповідно до п.п.1.20.2 п.1.20 ст. 1 Закону № 334, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Крім того, п.п. 1.20.5-1 п.1-20 п.1.20 ст. 1 Закону № 334 передбачено, що в разі, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, та для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав.

Методологічні засади формування інформації про операції пов'язаних сторін визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 23 "Розкриття інформації щодо пов'язаних сторін", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18.06.2001 р. № 303 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого за методом порівняльної неконтрольованої ціни застосовується ціна, яка визначається за ціною на аналогічну готову продукцію (товари, роботи, послуги), що реалізується не пов'язаному з продавцем покупцеві за звичайних умов діяльності.

Водночас в операціях пов'язаних сторін платник податку може застосовувати інші методи для визначення ціни: метод ціни перепродажу, метод "витрати плюс"; метод балансової вартості.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що висновок відповідача про те, що звичайною ціною компонентів є саме ціна реалізації компонентів з ТОВ „Прок” до ТОВ „Візаві”, відповідачем не враховано, що ТОВ ”Прок” та ТОВ „Візаві” є пов’язаними сторонами.

Крім того, в акті перевірки відсутня достатня аргументація того, що ціна договорів між пов’язаними сторонами ТОВ „Прок” та ТОВ „Візаві” відповідає рівню звичайних цін.

Таким чином, висновок відповідача про те, що позивач мав однакові (співставні) умови щодо придбання компонентів у ТОВ „Візаві” і у ТОВ „Прок” є помилковими.

Згідно п.п.1.20.8 п.1.20 ст. 1 Закону № 334 обов’язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Як вбачається із матеріалів справи, на запит відповідача позивачем у листі від 19.11.07 р. № 2052 було надано обґрунтування рівня договірних цін, як того і вимагає вищенаведений підпункт.

Звертає на увагу і вище вказаний факт, що ТОВ „Прок” є єдиним в Україні імпортером компонентів, а ТОВ „Візаві” –єдиним в Україні постачальником цих компонентів, і в Україні нема жодного виробника шпалер, який використовував би у своєму виробництві вказані компоненти. Тобто в Україні не існує ринку ні ідентичних, ні навіть однорідних товарів. У ВАТ „КФТП” не було вибору і можливості закупки вказаних компонентів у іншого постачальника або можливості вплинути на встановлену продавцем ціну продажу компонентів.

Крім того, у статті 632 Цивільного кодексу України зазначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Таким чином, суд вважає, що при проведенні перевірки відповідачем не дотримано правил, визначених п.1.20 Закону № 334, не здійснено достатнього аналізу правовідносин, які склалися між ВАТ „КФТП” (покупцем) та ТОВ „Візаві” (продавцем), що призвело до висновків, які не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Разом з тим, суд доходить висновку про відсутність з боку ВАТ „КФТП” порушень Закону № 168.

Крім того, відповідач зазначає, що при проведенні перевірки непрямі методи ним не застосовувалися, але в той же час в оскаржуваному податковому повідомленні –рішенні здійснює донарахування податку на додану вартість та застосовує фінансові санкції, хоча, відповідно до п.п.1.20.10 п.1.20 ст. 1 Закону № 334, донарахування податкових зобов’язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов’язань за непрямими методами.

Зазначаючи в акті перевірки про завищення ВАТ „КФТП” сум податкового кредиту на 547617,00 грн., відповідач приймає оскаржуване податкове повідомлення –рішення по формі В 1, визначаючи позивачу податкове зобов’язання з ПДВ в сумі 547617,00 грн. основного платежу та в сумі 273809,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій, всього 821426,00 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що оскаржуване податкове повідомлення –рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, тобто позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАСУ, здійснені позивачем судові витрати підлягають присудженню з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Корюківському районі від 27 грудня 2007 року № 00000352300/0.

3. Присудити з Державного бюджету України (р/р 31111095700002 в ГУДКУ у Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965) Відкритому акціонерному товариству „Корюківська фабрика технічних паперів” (15300, м.Корюківка, вул. Передзаводська, 4, п/р 260070176158 в „Укрексімбанку” м.Чернігів, МФО 353649, код 000278876) здійснені судові витрати у сумі 3,40 грн. сплаченого держмита.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Про апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява.

Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Чернігівської області.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, відповідно до ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 22.02.08 р. проголошено тільки в ступну та резолютивну частини постанови.

Постанова суду в повному обсязі виготовлена 27.02.08 р.

Сторони можуть отримати копію постанови, виготовлену в повному обсязі, подавши відповідну заяву на ім’я судді через канцелярію суду.

Суддя Ю.М. Бобров