Рішення № 14221823, 20.01.2011, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 2-384/11

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20 січня 2011 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді:                                                                                          Бондаренко В.М.

при секретарі          :                                                                                          Троян В.Б.

за участю позивача:                                                                                          ОСОБА_1

відповідача: ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, суд –

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву до ОСОБА_2, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання двох дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилалася на те, що з відповідачем по справі вона знаходилася у шлюбі, який рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2010 року було розірвано. Від шлюбу вони мають дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Діти проживають з нею та знаходяться на повному її утриманні. Відповідач в достатньому розмірі матеріальної допомоги на утримання дітей не надає.

В судовому засіданні позивач підтримала свої позовні вимоги та просила їх задовольнити, в своїх поясненнях спиралась на доводи, викладені в позовній заяві.

Відповідач в судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог, додавши, що він добровільно сплачував аліменти на утримання дітей в розмірі 2000-2500 грн. з вересня 2010 року по грудень 2010 року.

Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача, вивчивши матеріали цивільної справи, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом по справі встановлено, що позивач з відповідачем по справі знаходилися у шлюбі, який рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 жовтня 2010 року було розірвано (а.с. 5). Від шлюбу вони мають дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Діти проживають з позивачем, що підтверджується довідкою про склад сім’ї (а.с. 2).

Відповідно до копії свідоцтва про народження неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 3), батьком дитини записаний відповідач –ОСОБА_2.

Відповідно до копії свідоцтва про народження неповнолітньої дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 4), батьком дитини записаний відповідач –ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ст.182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнень з відповідача за іншими виконавчими листами не проводиться.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 працює у ВСП ВАТ «Павлоградвугілля»ш. «Героїв Космосу»з 31 липня 1995 року по теперішній час та його середня заробітна плата за шість місяців, відповідно до довідки про доходи від 13.01.2011 року, складає 7986,15 грн.

Також, відповідно до довідки № 24 від 13.01.2011 року, виданої ВСП ВАТ «Павлоградвугілля»ш. «Героїв Космосу», встановлено, що з заробітної плати ОСОБА_2 утримувалися аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі: за вересень 2010 року –в розмірі 2500 грн., за жовтень 2010 року – 2000 грн., за листопада 2010 року –2000 грн., за грудень 2001 року –2000 грн., тобто аліменти за вказаний період сплачувалися в добровільному порядку.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе зобов’язати відповідача виплачувати аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України, аліменти підлягають стягненню з моменту надходження позовної заяви в провадження судових органів України.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою 29 листопада 2010 року.

Однак, аліменти підлягають стягненню з 01 січня 2011 року, так як в судовому засіданні встановлено, і це не заперечувалося сторонами, що відповідач в добровільному порядку сплачував аліменти за період з вересня 2010 року по грудень 2010 року включно.

Відповідно до ст. ст. 81, 88 ЦПК України, судовий збір та витрати на інформаційно-технічне забезпечення слід стягнути з відповідача.

Керуючись ст. ст. 5-8,10, 130, 212, 215, 367 ЦПК України, ст. ст. 180, 182, 183 СК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей задовольнити в повному обсязі.

Стягнути аліменти з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уроженця м. Павлоград Дніпропетровської області, на користь ОСОБА_1 на утримання дітей: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно, починаючи з 01 січня 2011 року до досягнення повноліття найстаршою дитиною.

          Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 (сто двадцять) грн. 00 коп. (р/р: 31217259700032, код одержувача: 24237540 банк «ГУДКУ»в Дніпропетровській області, МФО банка: 805012).

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 51 (п’ятдесят одна) грн. 00 коп. (р/р 31412537700032, одержувач: державний бюджет м. Павлограда, ЗКПО 24237540, МФО 805012, банк ГУДКУ в Дніпропетровській області).

          Рішення суду підлягає негайному виконанню в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя:                                                                                           В.М. Бондаренко